Тема 1. ПРЕДМЕТ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВЧЕНЬ.

План лекції

1. Предмет історії економічних вчень. Мета і завдання курсу, його місце в системі економічних наук.

2. Історичні етапи становлення і розвитку політекономії – основний розділ історії економічних вчень.

3. Методи історії економічних вчень.

4. Функції історії економічних вчень.

Предметом історії економічних вчень є вивчення історичного процесу виникнення і розвитку економічних ідей, течій, шкіл, поглядів формування і розвиток економічної науки на різних ступенях розвитку суспільства як особливої системи знань.

Чому вивчаємо історію економічних вчень: - знати економічні школи, ідеї і течії, судження, у чому їх схожість та відмінність.

Історія економічних вчень – складова частина історії економічної думки – ширше поняття, тому що вона вивчає не лише теоретичні погляди, але й історію податків, грошей, фінансів, ведення домогосподарства, форм управління і т.д.

Курс історії економічних вчень не лише вивчає джерела і погляди економістів, але й виявляє взаємозв”язок ідей та трансформацію підходів і висновків.

Історія економічних вчень допомагає зрозуміти загальний її взаємозв”язок з економічною політикою.

Погляди – це судження, які витікають з аналізу економічних процесів, які відображають їх суть, причинно-наслідкові і функціональні взаємозв”язки. Форми суджень – різні і багатогранні. Вони виступають у вигляді законів, принципів, постулатів, моделей. Формул. Із системи поглядів формуються постулати, концепції, теорії.

Течії в економічній науці – це сукупність узгоджених, визначених стійких поглядів, які відображають як головні, так і другорядні положення.

Приклади течій – соціологічні, ортодоксальні, опозиційні. Більш вузькі течії – рікардіанство (об”єктивне) і австрійське (суб”єктивне) в англійській економічній науці.

Школи – співдружність економістів, яких об”єднує спільність вихідних положень (концепцій) і методологій. Наприклад: англо-американська неокласична школа аналізує принципи здатності ринкової економіки до саморегулювання; сучасна неокласична теорія – це ціле направлення, приклад: (чикагська, кембріджська) – це залежить від наукового центру; за географією розташування (шведська, лозаннська, австрійська); по імені вчених (кейнсіанство, марксизм).

Напрями: при виділенні того, чи іншого напряму виділяють якусь одну характерну рису, особливість, провідну тенденцію в формуванні і розвитку економічних поглядів, в методології аналізу економічних процесів.

Так, наукові школи можуть бути віднесені або до ліберального, або до консервативного напряму. Наприклад: математичний напрям – вчені застосовують математичні методи в економічних дослідженнях. Започаткували математичний метод Л.Вальрас та В.Паретто.

Етапи розвитку історії економічних учень як науки:

1. Перша половина ХІХ ст. – кінець ХІХ ст.

Історичний аналіз не має самостійного значення, розвивається в рамках політичної економії і виступає обґрунтуванням тієї чи іншої концепції автора, носить критичний характер. Основні роботи:

1. Стаття Дж.Мак-Куллоха “Про політичну економію”, подана до Британської енциклопедії.

2. Книги та статті теоретиків історичної школи Німеччини Ф.Ліста, В.Рошера, Б.Гільдебранта, К.Кніса.

3. К.Маркс “Теорії доданої вартості”.

ІІ. ХІХ ст. – початок ХХ ст.

Історія економічних учень виділяється в самостійну науку і вводиться до навчальних програм європейських університетів. Проводяться перші наукові дослідження в даній галузі. Основні роботи:

1. Ш.Жид, Ш.Ріст. “Історія економічних вчень”.

2. Й.Шумпетер. “Історія економічного аналізу”.

ІІІ. Початок ХХ ст. по теперішній час.

Історія економічних учень розвивається на власній основі, доповнюється дослідженнями про методологію історичного аналізу ідей та теорій минулого. Основні роботи:

1. М.Блауг. “Економічна думка в ретроспективі”.

2. Такаші Негаші . “Історія економічної теорії”.

3. “Всесвітня історія економічної думки” у 6-ти томах під редакцією В.М.Черковця.

Предмет історії економічних учень: вивчення історичного процесу виникнення, розвитку і зміни економічних поглядів на різних ступенях розвитку суспільства.

Головні методологічні підходи до історії економічних учень: традиційний або кумулятивний, неокласичний, марксистський, соціально-інституціональний, парадигмальний.

Методи історії економічних учень:

1. Єдності історичного та логічного.

2. Порівняльні характеристики.

3. Хронологічний.

4. Контентний аналіз.

5. Індукція і дедукція.

6. Наукові узагальнення.

Історія економічних учень – самостійна наука, основний зміст якої складає дослідження історії розвитку економічної теорії в роботах мислителів від давності до сучасності.

Цілі історії економічних учень:

1. Оволодіння історичним методом дослідження, засвоєння на конкретних прикладах основних прийомів та способів аналізу економічної дійсності.

2. Вивчення основних досягнень економічної науки, виділення спадкоємності економічних поглядів минулого та сучасності.

Задачі історії економічних учень:

1. Формування масштабного, варіантного і реалістичного фундаментального економічного мислення.

2. Підвищення загального рівня культури, формування сучасного світогляду.

Тема 2. Економічна думка доіндустріальної епохи.