Трансформаційний інституціоналізм

Історичні умови: 

1. Зміни у відносинах власності і управління, які позначилися у: 

-формуванні колективних форм власності, за яких акціонерами стають особи найманої праці; 

-зосередженні функцій управління в руках виробничої інтелігенції;

-зростанні частки робітників у національному доході розвинених країн .

 2. Перехід від суспільства, основною метою якого є максимізація прибутку до суспільства задовольняння потреб широких мас населення як едино можливого шляху одержання прибутку взагалі. 

 3. Зростання соціалізації суспільства.

 

 Представником є Гарднер Мінз ("Корпоративна революція в Америці" (1962); "Влада над цінами і сусігільшій інтерес" (1962). )

Він є автором концепції "колективного капіталізму". Вважає, що сучасне суспільство за своєю сутністю є колективним: 

-корпорації об'єднують сотні тисяч акціонерів і наймають сотні тисяч робітників; 

-корпорації створюють і використовують високотехнологічне об­ладнання і забезпечують потреби у товарах мільйонів споживачів;

-має місце "дифузія капіталу" - відокремлення управління і контро­лю над виробництвом від власності на капітал. 

Наступним є Адольф Берлі ("Влада без власності" (1959); "Американська економічна республіка" (1963). 

Автор теорії "народного капіталізму" Сучасний американський капіталізм уважає народним в силу наступних обставин:

-зміна приватної власності на колективну у формі акціонерної;

-перехід функцій контролю над власністю до органів народу - най­маних менеджерів;

-наявність розвиненої демократії;

-можливість використання передових досягнень НТП;

-державне регулювання монополізму, циклічного характеру розвит­ку, розподілу доходів. 

Джон Моріс Кларк (1884-1963) Економіст, історик. (“Конкуренція як динамічний процес" (1961).)

Першим в американській економічній науці ввів розрізнення при­ватних і суспільних, витрат виробництва і проаналізував фактори, що впливають на зведення іх до єдиної основи: 

-заходи, націлені на вирівнювання кон'юнктурних коливань ділової активності;

-зменшення негативних "зовнішніх ефектів" у соціальному і природ­ному середовищі. 

 Довів, що взаємодія монополії і конкуренції провокує фрикційний характер розвитку економіки. 

 Розрізняє комерційну і соціальну ефективність, розуміючи під першою показник результативності приватного підприємства у створенні прибутку, а під другою – ефективність системи у створенні “соціальних цінностей”;

Основним засобом підтримання стійкості і ефективності функціонування економічного механізму вважає систему соціально-ліберального планування.