Економічна модель

Джон Мейнард Кейнс доводить, що не пропонування створює свій власний попит, а навпаки, сукупний попит формує в кожний даний момент певну величину сукупного пропонування.

1. У рамках короткого періоду виробники постачають на ринок певну кількість товарів у залежності під виторгу, який вони отримають після реалізації продукції. Його називає ціною пропонування.

2. Прогнозуючи результати своєї діяльності, виробники очікують. фактично отримати за кожний обсяг виробництва певну ціну. Цей очікуваний торг називає ціною попиту.

3. Реальні обсяги виробництва завжди спрямовані до рівня, за якого ціна пропонування і ціна попиту збігаються. Цей рівень називає ефективним попитом.

 Виторг

 Ціна пропонування

 Ціна попиту

 Ефективний попит Обсяг виробництва

Оскільки в короткому періоді рівень виробничих потужностей залишається незмінним, то обсяг сукупного пропонування визна­чається зайнятістю, яка, в свою чергу, залежить від ефективного по­питу.

 Загальна економічна рівновага може встановлюватись за неповної зайнятості. На відміну від неокласиків, Дж. Кейис довів, що не існує гнучкого цінового механізму встановлення рівноваги: підприємці, що зіткнулися з падінням попиту на свою продукцію, в умовах мо­нополізму не знижують ціни, а скорочують обсяги виробництва і звільняють робітників. Саме за рахунок виштовхування в ряди безробітних якоїсь частини робітників у економічній системі встановлюється рівновага.

 Основна умова макроекономічної рівноваги (інвестиції = збереженням) виконується не завжди, так як дії суб'єктів інвестиційної діяль­ності і суб'єктів, що формують збереження, визначаються різними мотивами. Інвестиції виступають функцією реального відсотка, збе­реження - функцією доходу. Причому внаслідок дії "основного психологічного закону" разом із зростанням зайнятості і сукупного до­ходу збільшується і особисте споживання, але меншими темпами, ніж зростає дохід. Як результат цього збільшується та частина до­ходу, яка іде на збереження. Вона вилучається з обігу, через те що попит на споживчі товари падає, і так само, падає відповідна величина ефективного попиту. Тому необхідна екзогенна сила нарощування останнього. Такою силою обирається автономне державне інвесту­вання.

 Держава за держбюджетні кошти вводить в дію нові виробничі потужності і тим самим збільшує зайнятість, а значить і рівень доходів. Частину доходів робітники витратять на споживчі товари, чим спровокують зростання попиту, цін і розширення виробництва; а частину направлять у збереження. Даний процес поширюється на іншіталузі і врешті-решт приведе до зростання доходу. Коефіцієнт розширення темпів зростання сукупного попиту, а точніше доходу, порівняно з темпами росту інвестицій, Дж. Кейнс називає мульти­плікатором:

 Dу

М=------ , де 

 DІ

М-мультиплікатор;

Δу - приріст сукупного доходу;

ΔІ - приріст інвестицій.

 Бюджетна політика держави націлена на створення необхідної вели­чини; сукупного попиту, доповнюється кредитно-грошовою політи­кою - діями на утримання низьких позичкових відсотків. Ця міра сприяє розширенню приватних інвестиційних вливань в економіку.