Тема 3. Периферійні пристрої
До периферійних пристроїв відносять пристрої, які є зовнішніми по відношенню до системного блоку.
Головними периферійними пристроями є:
- монітор;
- клавіатура;
- миша;
Окрім перерахованих пристроїв, до складу комп’ютера можуть також входити (так звані додаткові периферійні пристрої):
- принтер;
- модем;
- сканер;
- звукові колонки;
- головні телефони (навушники);
- мікрофон;
- блок безперебійного живлення.
Монітор.
Монітор – це головний пристрій виводу (мал.1). Його призначення - вивід текстової та графічної інформації на екран. В даний момент Ви дивитесь на його екран. Монітор ще називають дисплеєм.
Ще не так давно монітори поділялись на текстові та графічні,
кольорові та чорно-білі (монохромні). Текстові монітори дозволяли виводити
тільки текстову інформацію, а графічні – крім текстової інформації ще і
графічну. Монохромні монітори виводили інформацію в чорно-білих кольорах з
одним або декількома відтінками сірого. На сьогоднішній день коли всі (майже
всі) монітори є кольоровими і графічними, наведений вище поділ втратив свою
значущість.
За фізичними принципами формування зображення монітори поділяються на:
– монітори на базі електронно-променевих трубок;
Мал.1. Монітор. – рідкокристалічні монітори;
– плазмові (газорозрядні) монітори;
– електролюмінісцентні монітори.
Монітори на базі електронно-променевої трубки є традиційними. В електронно-променевій трубці формуються три електронних пучки (промені). Екран трубки вкритий зернами люмінофорів трьох різновидів, що світяться під дією електронного пучка одним з трьох кольорів – червоним, жовтим, зеленим. Ці зерна згруповані в трійки - тріади. Кожний з електронних пучків "запалює" зерна лише свого люмінофора. Інтенсивність свічення зерна пропорційна інтенсивності електронного пучка. Будь-який колір можна одержати складаючи три вказані вище кольори з певними інтенсивностями. Три електронні промені, пробігаючи по тріадах екрана і створюють на ньому кольорове зображення.
Екран рідкокристалічного монітора являє собою сукупність комірок з рідкими кристалами. В нормальному стані ці комірки є непрозорими. При підведенні до комірки напруги, вона починає пропускати світло. Зображення на екрані такого монітора створюється за допомогою джерела світла, яке знаходиться за екраном. Рідкокристалічні монітори поки що є досить дорогими і використовуються головним чином в портативних комп’ютерах. Їх позитивною стороною є низьке енергоспоживання, а негативними – низька контрастність зображення та низька частота регенерації зображення (див. нижче).
Екран плазмового монітора складається з газонаповнених елементів, що починають світитись при підведені до них напруги, завдяки виникненню розряду в газі. Контрастність зображення на таких моніторах вища, ніж на рідкокристалічних, але й вище і енергоспоживання.
Екран люмінесцентного монітора складається з матриці активних індикаторів, які дають яскраве зображення з високою роздільною здатністю. В той же час, такі монітори досить дорого коштують і споживають багато енергії.
Одним з головних параметрів монітора є розмір його екрана. Розмір екрана – це довжина екрана по діагоналі в дюймах (1 дюйм = 2,54 см). Якщо на початку 90-х років комп’ютери, в більшості, комплектувались моніторами з розміром екрана в 14 дюймів (14"), то тепер "найпопулярнішим" стають монітори з розміром 17 і більше дюймів.
Другим важливим параметром є роздільна здатність. Роздільна здатність монітора характеризується кількістю елементів (пікселів) з яких складається зображення. Її задають двома числами – перше число вказує кількість елементів (пікселів) в рядку на екрані, а друге – кількість рядків, наприклад, 800600. Максимальна роздільна здатність залежить від величини точки (зерна) екрана монітора, який у сучасних моніторів не перевищує 0,28 мм. Зрозуміло, що більший екран містить і більше зерен люмінофору. Тому зображення на моніторах з більшим екраном більш чітке, ніж на моніторах з екранами меншого розміру. Реальна роздільна здатність залежить не тільки від монітора, але й від відеоадаптера (відеокарти).
Ще однією важливою характеристикою є частота регенерації зображення, або частота кадрової розгортки. Частота регенерації зображення дорівнює кількості оновлень зображення екрана протягом однієї секунди і вимірюється в герцах (Гц). При низькій частоті регенерації стає помітним мерехтіння статичного зображення, а при виводі динамічного зображення можуть зникати окремі фрагменти – зображення виводиться на екран ривками. Нижньою межею частоти регенерації для статичних зображень є 60-70 Гц, а для роботи з динамічними зображеннями цей параметр повинний бути більшим 100 Гц. Низька частота регенерації приводить до швидкої стомлюваності очей, що в свою чергу, може призвести до їх захворювання. Кращі моделі моніторів забезпечують частоту регенерації до 200 Гц. Особливо цей параметр важливий для комп’ютерів, які використовуються для роботи з мультимедійними програмами.
Клавіатура.
Головним пристроєм ручного вводу інформації є клавіатура. За допомогою клавіатури здійснюється ввід даних в пам’ять комп’ютера (текстів і чисел), а також управління його роботою. Стандартна клавіатура має 101 клавішу (мал.2), за допомогою яких можна згенерувати 256 різних символів. Всі клавіші поділяють на наступні групи:
- алфавітно-цифрові клавіші;
- клавіші управління курсором;
- функціональні клавіші;
- управляючі клавіші;
- цифрові клавіші;
Алфавітно-цифрові клавіші є найчисленнішою групою клавіш. Вони містять зображення літер, цифр, знаків дій, знаків пунктуації та деяких інших знаків. Натискання на ці клавіші приводить до появи відповідних знаків на екрані. В клавіатурах, які використовуються на Україні, клавіші цієї групи містять крім зображень латинських літер ще зображення літер українського та російського алфавітів. Перемикання між українською, англійською та російською розкладками (при роботі в середовищі Windows) здійснюється натисканням комбінації клавіш Ctrl+Shift (або Alt+Shift).
Зауваження. Набір комбінації клавіш здійснюється так: натискається і утримується натиснутою клавіша , натискається і швидко відпускається клавіша , після чого відпускається клавіша . Якщо в комбінацію входять три клавіші, то утримуються перші дві, а третя – натискається і швидко відпускається.
Ввід великих літер здійснюється натисканням відповідних клавіш з утримуванням при цьому натиснутої клавіші Shift. Так само, за допомогою клавіші Shift, здійснюється набір верхнього знака на клавіші. Так, наприклад, для вводу лівої круглої дужки ( потрібно натиснути комбінацію клавіш Shift+9. Тут 9 є нижній знак на клавіші зі знаками 9 і (. Якщо потрібно вводити тривалий час лише великі літери, то можна зафіксувати верхній регістр, натиснувши клавішу Caps Lock. При цьому загоряється відповідний індикатор на клавіатурі. Тепер, при натисканні на клавішу з літерою на екран буде виводитись велика літера, а для набору малої літери потрібно додатково натиснути клавішу Shift. Дія клавіші Caps Lock не поширюється на клавіші, що мають не літери. а знаки.
Призначення клавіш управління курсором[1] зрозуміле з їх назви. До цих клавіш відносяться клавіші зі стрілками (, , , ), а також клавіші Home, End, Page Down, Page Up. Клавіші зі стрілками переміщують курсор на одну позицію у відповідну сторону. Клавіша Home призначена для здійснення переходу на початок рядка, меню і т.д., а клавіша End – відповідно в кінець. Клавіші Page Down і Page Up переміщують курсор на екран вниз або вгору відповідно.
Функціональним клавішам F1, ... , F12 різні програми приписують різні дії. Тому, в загальному випадку, можна лише сказати, що натискання на клавішу F1 призводить до виводу довідки по роботі з програмою (хоча і тут трапляються виключення). З довідки, в більшості випадків, можна взнати про призначення інших функціональних клавіш.
Блок цифрових клавіш, що знаходиться праворуч, може працювати в двох режимах: в режимі вводу цифр і в режимі управління переміщенням курсора. Перемикання між цими режимами здійснюється за допомогою клавіші NumLock. Свічення індикатора NumLock свідчить про те, що цифрові клавіші знаходяться в режимі вводу цифр. Ці клавіші дублюють клавіші з цифрами з блоку алфавітно-цифрових клавіш, але є більш зручними при вводі числової інформації.
Більшість управляючих клавіш (деколи їх називають спеціальними) розміщено серед алфавітно-цифрових клавіш. До цих клавіш належать клавіші Esc, Shift, Enter, Alt, Ctrl, Enter, CapsLock та деякі інші. Клавіші Shift, Alt, Ctrl, як правило, використовуються в комбінаціях з іншими клавішами. За допомогою таких комбінацій (по іншому – клавішних команд) розширюються можливості клавіатури. Дії по тих чи інших клавішних командах визначаються програмою, з якою в даний час працює комп’ютер. Нижче вкажемо призначення деяких клавіш та їх комбінацій, що підтримується більшістю програм.
Клавіша Esc відміняє виконання поточної операції.
Клавіша Enter завершує ввід команди, даних, підтверджує вибір пункту меню і т.п.
Комбінація Ctrl+Alt+Del виводить на екран список програм (відкриває вікно Диспетчера задач), що виконуються комп’ютером в даний момент. При цьому, роботу кожної з цих програм можна завершити. Повторне натискання цієї комбінації клавіш призводить до перезавантаження комп’ютера. При роботі в середовищі MS-DOS використання такої комбінації зразу ж приводить до перезавантаження, без виводу списку працюючих програм.
Клавіша Pause часто дозволяє призупинити роботу програми, а комбінація Ctrl +Break завершити роботу поточної програми.
Клавіша Del (Delete) видаляє символ над курсором, а клавіша Backspace – зліва від курсора.
Клавіша Ins (Insert) перемикає режим вставки символів в режим заміщення символів і навпаки. В режимі заміщення, символи, які вводяться, просто "затирають" старі. В режимі вставки символів, символи, які вводяться, посувають вправо символи, що знаходяться праворуч від курсора..
Мал. 2. Стандартні клавіатури.
Миша.
Миша, поряд з клавіатурою, є одним з
головних пристроїв вводу. Зовнішній вигляд одного з представників
"мишачого" сімейства зображено на мал.3. При переміщенні миші по
килимку синхронно переміщується по екрану особливий значок – вказівник[2] миші. Вказівник може набувати різних форм ( в залежності від
програми, яка в даний час працює, і від того, на що він вказує). Досить часто
вказівник має форму стрілки 
. Миша має дві або три клавіші. Зустрічаються і екзотичні миші,
що мають і інші елементи управління, наприклад, коліщатко, обертання якого
призводить до прокручування документа на екрані, або спеціальну кнопку для
швидкого переміщення по документу. Ми далі будемо говорити про
"класичну" мишу, яка має дві клавіші – праву і ліву. Головною
вважається ліва клавіша миші. Миша "розрізняє" наступні дії:
- клацання правою клавішею миші;
- клацання лівою клавішею миші;
- подвійне клацання лівою клавішею миші.
Подвійне клацання лівою клавішею значить два послідовні клацання
на лівій клавіші з коротким інтервалом між ними. При цьому, між клацаннями,
миша не повинна змінити своє положення. Величину інтервалу між двома
послідовними клацаннями, при якому ці клацання сприймаються комп’ютером як
подвійне клацання, а не два окремих, можна регулювати.
При описі роботи з програмами ми часто будемо вживати ще наступні фрази: "захопити мишею об’єкт", "перемістити мишею об’єкт". Захоплення мишею об’єкта на екрані зводиться до встановлення на об’єкт вказівника миші та натискання і утримування лівої клавіші. Для переміщення об’єкта по екрану за допомогою миші, необхідно його захопити мишею, після чого перемістити в потрібну точку екрана і відпустити клавішу миші.
Мал.3. Миша Genius.
Миша використовується для швидкого переміщення курсора в потрібну точку екрана, переміщення об’єкта, а також для подачі команд. В першому випадку, вказівник встановлюють в потрібну точку, після чого клацають на лівій клавіші миші. Після клацання курсор встановлюється в вибраному місці екрана. Переміщення об’єкта по екрану було описано вище. Що стосується подачі команд за допомогою миші, то це можна здійснити в два способи. Перший спосіб полягає в клацанні правою клавішею, – в результаті з’являється меню зі списком команд, з якого ми, за допомогою миші, вибираємо потрібну. Другий спосіб полягає в тому, що встановивши вказівник миші на певний об’єкт на екрані, ми клацаємо лівою клавішею. Клацання мишею на тому чи іншому об’єкті рівнозначне подачі тієї чи іншої команди.
Принтер.
Принтер – пристрій для виводу інформації (текстової та графічної) на папір. В даний час найбільш широкого вжитку набули принтери трьох типів:
- матричні (мал.4);
- струменеві (або струминні) (мал.5);
- лазерні (мал.6).
Поділ принтерів на типи здійснюється за способом формування тексту (графіки) на папері.
Матричні принтери здійснюють друк за рахунок притискання голками стрічки з фарбою до паперу. В місці притискання залишається відбиток. Голки розміщенні в друкарській головці у вигляді одного або декількох вертикальних стовпців. Найбільш популярними є 9- та 24-голкові матричні принтери.
В 9‑голковому принтері голки розміщені в один стовпець. Таким чином, зображення літер формується з послідовних вертикальних стовпців:
Недоліками матричних принтерів є високий, порівняно з іншими різновидами принтерів, рівень шуму, низька швидкість друку. В той же час, низька ціна зумовила їх широке розповсюдження.
Струменеві (або струминні) принтери, в даний час, є напевне, найбільш поширеними принтерами, які використовуються як в портативних, так і в "домашніх" комп’ютерах. Низький рівень шуму та енергоспоживання, висока якість друку та порівняно низька вартість сприяють їх широкому використанню. Струменева технологія є одним з різновидів одержання високоякісного кольорового друку.
Суть струменевої технології, якщо відволіктись від деталей, полягає в "вистрілюванні" краплин фарби з сопла на папір. Декілька сопел, розміщених у вигляді вертикального стовпця або матриці, дозволяють формувати зображення літер з вертикальних стовпців аналогічно матричному принтеру.
Розглянемо принцип роботи лазерного принтера. Напівпровідниковий барабан за допомогою джерела високої напруги рівномірно заряджається. Промінь напівпровідникового лазера, інтенсивність якого залежить від того, світлу чи темну точку потрібно надрукувати, пробігає по поверхні барабана. При цьому, в точках, які опромінені променем з більшою інтенсивністю, заряд зменшується пропорційно інтенсивності. При обертанні поверхня барабана проходить через спеціальну касету з фарбою (тонером). Під дією електростатичного притягання частинки фарби прилипають до поверхні барабана. Їх прилипає тим більше, чим більший заряд має дана точка барабана. Лист паперу притискається до барабана і на ньому залишається відбиток з частинок фарби. Для покращення налипання частинок фарби листи паперу заряджаються зарядом, знак якого протилежний знаку заряду барабана. Для фіксації фарби на папері лист паперу прогрівають. При нагріванні полімерні компоненти фарби розплавляються і проникають глибоко в папір.
Слід відмітити, що є лазерні принтери, які працюють "навпаки" – незаряджений барабан заряджається за допомогою променя напівпровідникового лазера.
Лазерні принтери дозволяють друкувати документи високої (типографської) якості з досить великою швидкістю – десятки сторінок в хвилину. Лідером в області лазерних принтерів в даний час є американська фірма Hewlett Packard (HP).
Мал.4. Матричні принтери.
Мал. 5. Струменевий (струминний) принтер. Мал. 6. Лазерний принтер.
Джерела безперебійного живлення.
Призначення джерел безперебійного живлення (ДБП, англійська
абревіатура - UPS) – захищати комп’ютер (і відповідно інформацію на ньому) від
різких змін напруги в електромережі. В разі відключення електроенергії,
звичайно, відключиться і комп’ютер, а отже, вся інформація, яка не була
записана, буде втрачена. В ряді випадків це є абсолютно неприпустимим,
наприклад, коли комп’ютер здійснює управління технологічними процесами, які не
допускають призупинки.
Джерела безперебійного живлення містять автономні джерела електроенергії (акумулятори), які дозволяють працювати деякий час при відключеній основній електромережі. При відключенні електроенергії ДБЖ бере функцію енергопостачання комп’ютера на себе, не дозволяючи перервати сеанс його роботи. В звичайних ситуаціях, після спрацювання ДБЖ, роботу завершують. ДБЖ дозволяє правильно її завершити.
Сканер.
Для вводу малюнків, фотографій, карт, а також для швидкого вводу тексту застосовують сканери. За способом переміщення зчитуючого вузла сканери поділяються на ручні (мал.7), барабанні та планшетні (мал.8). Після вводу зображення в пам’ять, його можна зберегти в файлі в одному з графічних форматів (.bmp, .pcx, .gif, .jpg та інші). Такі файли мають значний розмір, який тим більше, чим з більшою роздільною здатністю і кількістю кольорів проскановано зображення. Якщо сканується текст, то отримане електронне зображення піддають додатковій обробці – за допомогою спеціальних програм літери розпізнаються і зображення перетворюється в форматовану послідовність знаків. Це значить, що перетворене зображення текстової сторінки можна записати у вигляді текстового файла, розмір якого значно менший (в десятки, а то й сотні разів) за розмір початкового.
Ручний сканер призначений для вводу в пам’ять комп’ютера невеликих за розмірами графічних зображень. Для вводу зображення ручний сканер переміщують по поверхні зображення. Ручні сканери порівняно недорогі, але мають ряд істотних недоліків. Зокрема, ним незручно сканувати сторінки книг, бо, по-перше, його робоча поверхня якщо і захоплює по ширині текст на сторінці книги, то захоплює його без всякого запасу. Невеликий зсув в сторону при переміщенні робочої поверхні сильно викривлює зображення. По-друге, на нижній стороні сканера знаходиться ролик, який повинний бути при скануванні в тісному контакті з поверхнею, по якій рухається сканер. Цей контакт втрачається, коли робоча поверхня сканера досягає нижньої частини сканованої сторінки в товстій книзі. Щоби уникнути цього, потрібно використовувати додаткові пристрої (спеціальні накладні поверхні), що ускладнює роботу. В даний час ручні сканери майже повністю витіснені планшетними.
В барабанних сканерах лист з оригіналом за допомогою барабану втягується у сканер і переміщується вздовж нерухомого зчитуючого пристрою. Такий спосіб сканування не дає змоги сканувати книги та переплетені брошури.
В планшетному сканері оригінал розміщується на прозорій поверхні, під якою знаходиться зчитуючий пристрій. Пристій в процесі сканування переміщується вздовж оригіналу, здійснюючи зчитування.
Принцип роботи сканера полягає в наступному:
Спеціальне джерело світла освітлює поверхню оригіналу. Світлочутливий датчик вимірює з деякою частотою інтенсивність відбитого оригіналом світла і перетворює її в двійковий код. Роздільна здатність сканера прямо пропорційна частоті вимірювань.
Існує три способи перетворення послідовності інтенсивностей в послідовність біт для здобуття чорно-білих зображень: сканування штрихового зображення, сканування напівтонового зображення, сканування зображення з використанням шкали яскравості.
Сканування штрихового зображення – найпростіший вид сканування, при якому реєструються лише чорний та білий відтінки, яким ставиться відповідно 1 або 0. Це значить, що незалежно від того, якого кольору точка оригіналу, їй буде поставлено 0 або 1 згідно з наперед заданою функцією, яка залежить від інтенсивності відбитого світла.
При використанні сканування напівтонового зображення відтінки сірого передаються за допомогою групи точок з різною щільністю (це реалізується за допомогою програми). Це відповідає перетворенню усередненої інтенсивності в періодичний ланцюжок з 0 та 1, тобто, фіксована кількість одиниць повторюється через фіксовану кількість нулів.
При скануванні зображень з використанням шкали яскравості (сірої шкали) кожному відтінку сірого ставиться у відповідність певний набір біт.
Мал. 7. Ручний сканер. Мал.8. Планшетний сканер.
Модем.
Модем – пристрій для обміну інформацією між комп’ютерами через телефонну лінію. Слово "модем" є скороченням терміну "модулятор-демодулятор". Телефонна лінія передає аналогові (тобто неперервні) сигнали, а комп’ютер оперує з дискретними сигналами (0 і 1). Для передачі двійкового повідомлення по телефонній лінії, це повідомлення потрібно перетворити в аналогове. Таке перетворення здійснюється за допомогою накладання на синусоїдальну частоту телефонного сигналу дискретних сигналів і називається модуляцією. Зворотне перетворення аналогового модульованого сигналу в послідовність дискретних називається демодуляцією. Схема зв’язку між комп’ютерами за допомогою модемів наведена на малюнку:
Модеми бувають двох типів: зовнішні (у вигляді окремого блоку, що приєднується до системного блоку через один з комунікаційних портів) та внутрішні (у вигляді плати, що вставляється в слот розширення). Внутрішні модеми деколи ще називають вбудованими. Зовнішній модем показано на мал.9.
Основною характеристикою модему є швидкість передачі, що
вимірюється в бітах за секунду (bps). Найбільш поширеними в даний час є модеми
з швидкостями 28800, 33600 і 56000 біт за секунду.
Майже всі сучасні модеми можуть виконувати функції факсимільних апаратів (факсів). Факс – прилад для передачі зображень по телефонній лінії.
Мал.9. Зовнішній модем.
Джойстик та інші маніпулятори.
Джойстик являє собою важільний маніпулятор, який використовується при роботі з моделюючими програмами та в комп’ютерних іграх для управління рухомими об’єктами на екрані монітора. Важіль джойстика можна переміщувати вперед-назад та вправо-вліво. Переміщення важеля призводить до синхронного переміщення у відповідну сторону і об’єкта управління. Одна або декілька кнопок дозволяють здійснювати додаткові функції управління. Так, в більшості ігор натискання на головну кнопку призводить до "пострілу в чужих". Взагалі, до яких дій на екрані призведе натискання на кнопку джойстика цілком залежить від фантазії авторів гри чи моделюючої програми. Джойстик під’єднується за допомогою проводу до спеціального адаптера, який вставляється в один з слотів розширення на системній платі.
Трекбол – маніпулятор, що управляє курсором за допомогою обертання кульки. Трекбол нагадує собою перевернуту мишу. Основне використання трекбола – портативні комп’ютери, де він або вбудовується в клавіатуру, або прикріплюється до неї збоку.
Світлове перо нагадує за формою звичайний олівець. За допомогою світлового пера можна малювати малюнки на екрані монітора, подібно до того, як малюють на папері. За допомогою світлового пера малювати більш звичніше, ніж за допомогою миші.
Мал.10. Джойстик, трекбол, світлове перо.
Крім перерахованих маніпуляторів використовують також спеціальні чутливі екрани, які реагують на дотик пальця або спеціальної указки. Це дозволяє здійснювати вибір з меню, переміщувати об’єкти по екрану, навіть малювати. Ще один пристрій такого роду – управляючий планшет. Робота з ним цілком аналогічна роботі з чутливим екраном, тільки управління здійснюється шляхом дотику до планшета, а не екрана.
DVD.
Накопичувач DVD – є пристроєм для читання цифрових відеозаписів. Зовні диск DVD схожий на звичайний оптичний диск (CD), але на ньому можна записати істотно більше інформації ніж на звичайному. Так, на одній стороні диска DVD можна записати 4,7 Гбт, а на двох – 9,4 Гбт. При використанні двошарової схеми запису, на диску DVD можна розмістити близько 17 Гбт інформації. Нагадаємо, що звичайний оптичний диск має ємність 650 або 700 Мбт. Широке використання DVD стримується високими цінами DVD-пристроїв та самих дисків, хоча в останній час помічається їх зниження.
Мал.11. Накопичувач DVD.
Пристрої звукового вводу/виводу.
Сучасні програми реагують на ті чи інші події, що відбуваються при їх виконанні, не тільки виводом візуальних повідомлень на екрані, але й відповідними звуками. Це робить спілкування з комп’ютером більш "людянішим", а також, дозволяє уникнути помилок, особливо при роботі з декількома програмами одночасно. І, звичайно, ігри на комп’ютері без можливості відтворювати різного роду звуки, були б досить непривабливими. Звуковий ввід найбільш часто використовують при навчанні іноземних мов за допомогою комп’ютера. Зараз активно розробляються програми для аналізу і розпізнавання мови, з метою здійснювати управління комп’ютером без використання миші та клавіатури – з голосу. Можливо, в недалекому майбутньому, можна буде диктувати комп’ютеру тексти, замість того, щоби їх набирати на клавіатурі.
Для роботи зі звуком комп’ютери обладнуються пристроями для звукового вводу/виводу. До таких пристроїв належать звукова плата (звукова карта), звукові колонки, головні телефони та мікрофон. Всякий комп’ютер також має вбудований гучномовець. Звукова карта являє собою адаптер, що вставляється в один з слотів розширення системної плати. На звуковій карті є спеціальні гнізда для приєднання колонок та мікрофона. Звукові колонки поділяються на пасивні і активні. Активні колонки комплектуються блоком живлення, в той час, як пасивні його не потребують.