Тема 13. Редактор MS Word: Додаткові можливості

ВВІД ФОРМУЛ

 MS Word дозволяє записувати в документах математичні формули. Для цього використовується вбудований редактор формул Microsoft Equation. Якщо підготовка документів, що містять формули, не є екзотичним заняттям, то доцільно на панелі інструментів встановити кнопку  для запуску редактора формул. Кнопка так і називається – Редактор формул. Для цього потрібно вибрати з головного меню СервисÞНастройка. Відкривається діалогове вікно Настройка:

 Відкриваємо вкладку Команды:

 

 В списку Категории вибираємо Вставка, а в списку команди – Редактор формул. Мишею перетягуємо кнопку  на панель інструментів.

Після встановлення на панелі інструментів кнопки Редактор формул, вставка формули в документ здійснюється за її допомогою. Встановивши курсор в позицію, з якої має починатись формула, клацаємо на цій кнопці. Екран MS Word змінює свій вигляд: панелі інструментів зникають; в документі створюється область для вводу формули:

Одночасно на екрані з’являється панель інструментів Формула, яка містить 19 кнопок. Головне меню також змінилось – в ньому з’явились пункти Размер і Стиль, натомість зникли Вставка, Сервис і Таблица:

На кожній з кнопок є значки, які дозволяють орієнтуватись, які символи чи шаблони символів[1] можна за допомогою цієї кнопки вставити в формулу. Перерахуємо назви[2] цих кнопок з вказівкою груп символів, які, за допомогою цих кнопок, можна вставити (перераховуємо зліва направо, зверху вниз):

- Символы отношений. – Знаки "дорівнює", "не дорівнює", "більше", "менше", "більше або дорівнює" і т.п.

- Пробелы и многоточия. – Пропуски різної довжини, а також крапки, що позначають пропущені елементи. Пропуски зручніше вставляти у формули користуючись комбінацією клавіш Ctrl+Space.

- Надстрочные знаки. – Знаки, що розміщуються над літерами: точки та штрихи для позначення похідних, стрілки для позначення векторів тощо.

- Операторы. – Значки для позначень математичних дій (знаки множення, плюс-мінус, знаки узагальнених алгебраїчних дій).

- Стрелки. – Набір різноманітних стрілок.

- Логические символы. – Символи для запису формул математичної логіки. Серед них є символи логічних операцій – кон’юнкції, диз’юнкції та заперечення.[3]

- Символы теории множеств. – Символи, які використовуються в теорії множин для запису різноманітних формул. Це символи об’єднання, перетину, приналежності.

- Разные символы. – Символи, які не ввійшли в інші групи. Це зокрема значок для написання частинних похідних, символ нескінченності, перекреслені h i l.

- Греческие буквы (строчные). – Малі грецькі літери.

- Греческие буквы (прописные). – Великі грецькі літери.

- Шаблоны скобок. – Шаблони для запису різноманітних дужок: круглих, фігурних, квадратних, кутових тощо. Для того, щоби записати формулу, яка містить матрицю, визначник чи систему рівнянь, потрібно спочатку скористатись відповідним шаблоном дужок.

- Шаблоны дробей и радикалов. – Шаблони для запису дробів, а також кореня квадратного та кореня n-го степеня.

- Шаблоны верхних и нижних индексов. ­– Шаблони для запису верхніх та нижніх індексів у формулі. Верхні індекси можна вставляти у формулу, використовуючи комбінацію клавіш Ctrl+H, а нижні – за допомогою комбінації Ctrl+L.

- Шаблоны сумм. – Шаблони для запису сум у різних формах.

- Шаблоны интегралов. – Шаблони для запису визначених, невизначених, подвійних та потрійних інтегралів і т.п.

- Шаблоны надчеркивания и подчеркивания. – Шаблони, для запису виразів, над (або під) якими знаходиться риска, стрілка тощо.

- Шаблоны стрелок с текстом. – Шаблони, що містять стрілки, над або під якими можна записати текст.

- Шаблоны произведений и символов теории множеств. – Шаблони для запису добутків, а також операцій об’єднання та перетину.

- Шаблоны матриц. – Шаблони для формування в формулі місць для елементів матриць, елементів визначників.

Клацання на кожній з кнопок панелі Формула призводить появи відповідної панелі, яка мітить кнопки для вставки шаблонів символів. Так, при клацанні на кнопку Шаблоны скобок з’являється панель

.

Для вставки будь-якого з цих символів у формулу, слід клацнути на ньому мишею.

 Літери, цифри, знаки плюс(+) та мінус (-) у формулі набираються безпосередньо з клавіатури. Коли формула вже набрана, потрібно клацнути мишею поза вікном з формулою або натиснути клавішу Esc, щоби вставити формулу в текст.

 При клацанні на кнопці Закрыть  в рядку заголовка панелі інструментів (панелі Формула), панель зникає з екрану. Щоби її знову вивести на екран, потрібно вибрати ВидÞПанель инструментов.

Наведемо приклади створення формул.

1) Формула .

Для запису цієї формули в документі, після виклику редактора формул, потрібно клацнути на кнопці  з групи Шаблоны дробей и радикалов. Після вставки шаблону, в чисельнику набираємо sin за допомогою клавіатури. Далі, користуємось комбінацією клавіш Ctrl+H для вставки шаблона верхнього індексу. Можна також (замість використання комбінації клавіш) клацнути на кнопці  з групи Шаблоны верхних и нижних индексов. Набираємо на клавіатурі 2, після чого, перемістивши клавішею ® курсор, набираємо х.

Переходимо до запису знаменника, перемістивши курсор за допомогою миші або клавіші Tab. Набираємо на клавіатурі 1+log. Натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+L або клацаємо на кнопці  з групи Шаблоны верхних и нижних индексов для вставки шаблона для вводу нижнього індексу. Набираємо 2, після чого, перемістивши клавішею ® курсор, набираємо y.

2) Система рівнянь (нерівностей).

 Для запису системи двох рівнянь (нерівностей), потрібно клацнути на кнопці  з групи Шаблони скобок. Після цього, – на кнопці  з групи Шаблоны матриц. В області формули буде створено шаблон для запису системи двох рівнянь:

В полях, що позначені пунктирами, слід записати рівняння (нерівності).

 Можна при записі системи двох рівнянь зробити простіше: замість клацання на кнопці  натиснути клавішу Enter.

 Аналогічно записується система трьох і більше рівнянь. Треба вибрати відповідний шаблон з групи Шаблоны матриц або натиснути потрібну кількість разів клавішу Enter.

3) Матриці.

 Для запису матриці в формулі, потрібно клацнути на кнопці  з групи Шаблони скобок, після чого на кнопці  або на кнопці  з групи Шаблоны матриц для матриці 2´2 і 3´3 відповідно.

 Запускати редактор формул для створення нової формули можна і з головного меню, без використання кнопки Редактор формул. Для цього потрібно вибрати: ВставкаÞОбъект. На екрані відкривається вікно Вставка объекта:

 В списку Тип объекта на вкладці Создание потрібно двічі клацнути на Microsoft Equation 3.0.

 Для внесення змін у формулу, спочатку її виділяють клацнувши на ній мишею, а потім двічі клацають на виділеній формулі. Вносити зміни можна і в окремому вікні:

Для цього потрібно виділивши формулу в документі вибрати: ПравкаÞОбъект ФормулаÞОткрыть.

 При редагуванні формули в окремому вікні, можна змінити масштаб її відображення в ньому. Для цього потрібно вибрати Вид, а далі один з масштабів, що є в меню цього пункту – 100%, 200%, 400%, або вибрати Масштаб. В останньому випадку на екран виводиться вікно Масштаб, в якому можна задати масштаб відображення формули:

При редагуванні формули в окремому вікні, для внесення змін в формулу в документі , потрібно по закінченню редагування вибрати ФайлÞВыход и возврат в ... . Замість точок в меню записано ім’я документа, де знаходиться формула, що редагується.

Редактор формул дозволяє змінити інтервали між елементами формули. Для цього потрібно вибрати з меню: ФорматÞИнтервал. Встановлення нових параметрів здійснюється в однойменному вікні:

 В разі необхідності можна змінити також і розміри елементів формули. Це здійснюється вибором: РазмерÞОпределить. Як і у випадку інтервалу, нові параметри задаються в діалоговому вікні:

 

Зміна розмірів зразу ж відображається на малюнку, що розташований в центральній частині вікна.

 Нарешті можна задати стилі форматування формул. Вибравши СтильÞОпределить, в вікні Cтили, задаємо формати для елементів формул, встановлюючи відповідні відмітки:

 

В наведеному вище вікні стилів, стилю Функция ставиться у відповідність шрифт Times New Roman Cyr, який має накреслення Курсив (Наклонный). Це значить, що якщо до виділеного елемента формули ми застосуємо цей стиль, то елемент буде відображено курсивом. WORDART

 Засіб WordArt призначений для побудови, на основі заданого тексту, фігурного тексту і вставки його в документ. Фігурний текст можна використовувати як заголовки оголошень, в рекламі та інших документах для придання їм оригінальності та привабливості.

 Запуск WordArt здійснюється вибором з головного меню: ВставкаÞРисунокÞОбъект WordArt. На екрані відкривається вікно Коллекция WordArt:

 Припустимо, що ми хочемо написати заголовок оголошення, який являє собою слово "Оголошення", застосовуючи засіб WordArt. Вибираємо в колекції стиль, тобто зразок, який ми вважаємо найбільше підходить до даної ситуації. Припустимо, що це зразок, який знаходиться в третьому рядку і четвертому стовпці. Клацаємо на ньому двічі мишею. На екрані відкривається вікно Изменение текста WordArt:

 Замість слів Текст надписи вводимо слово, яке має бути зображене у вигляді фігурного тексту – Оголошення:

 Клацнувши, після того, як слово написано, на кнопці ОК, одержимо на екрані фігурний текст. Одночасно з текстом виводиться панель інструментів WordArt:

 Якщо клацнути мишею поза областю тексту, яка обмежена маркерами у вигляді квадратиків та ромбика, то маркери і панель інструментів зникають. Якщо клацнути мишею на тексті – вони знову з’являються.

Маркери можна переміщувати за допомогою миші. Переміщення квадратиків призводить до зміни розміру тексту, а переміщення ромбика – до його нахилу вправо чи вліво.

Панель інструментів надає великі можливості по зміні форми тексту: можна здійснювати поворот тексту, змінити колір ліній та колір заповнення, розмістити текст вертикально, змінити лінію, вздовж якої розміщуються літери, та здійснювати інші зміни.

 Зробимо ще декілька зауважень щодо WordArt.

 Запуск WordArt можна також здійснювати і іншими способами. Клацнемо на кнопці Рисование. На панелі Рисование, що після цього, відкривається (вона розміщується, як правило, над рядком стану) клацаємо на кнопці Добавить объект WordArt .

 Об’єкт WordArt (тобто фігурний текст) видимий лише в режимі розмітки.

 Встановити об’єкт WordArt на потрібне місце в документі можна перетягуючи його за допомогою миші. Крім розглянутих можливостей, редактор Microsoft Word має багато інших. Це і вже згадуване злиття документів, і використання шаблонів для підготовки документів стандартних за формою, і перевірка правопису, і можливість використання макросів[4]. Microsoft Word дозволяє створювати і використовувати програми написані на мові програмування Visual Basic for Applications. Microsoft Word є досить серйозною програмою і потребує значного часу для досконалого оволодіння ним повністю. В багатьох випадках цього буває і не потрібно. Досить оволодіти лише тими його засобами, які необхідні на конкретному робочому місці для виконання конкретних видів робіт і знати про можливості Microsoft Word взагалі.

[1] Символ є готова конструкція. Шаблон символу – це конструкція, яка крім значка містить ще області (поля), в які повинні бути записані якісь інші символи, тобто шаблон є незакінченою конструкцією.

[2] Щоби встановити назву кнопки, потрібно встановити на неї вказівник миші. Через приблизно ½ секунди, біля вказівника миші з’явиться назва кнопки.

[3] З цими операціями ми зустрінемось, коли будемо розглядати питання, що пов’язані з програмуванням.

[4] Макрос ­– записана (автоматично) послідовність деяких дій, якій присвоєно ім’я. Виклик макросу призводить до виконання цих дій. Макроси використовуються для автоматизації роботи з документами.