ТЕМА 01. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Успішне проведення ринкових реформ на Україні неможливе без ефективної структурно – інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Комплекс галузей та виробництв, які створюють інвестиційну сферу, призвані в найкоротший час забезпечити стабілізацію економіки та розширене відтворення.

Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що значить “вкладати”. В найбільш широкому понятті інвестиції представляють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути таким, щоб:

1) компенсувати інвестору (вкладнику) відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді;

2) забезпечити винагороду інвестору за ризик;

3) відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

Джерелом приросту капіталу та рушійнім мотивом здійснення інвестицій для вкладника є отриманий прибуток від цих інвестицій. Ці два процеси – вкладення капіталу та отримання прибутку – можуть проходить в різній послідовності відносно часу.

1) При послідовному здійсненні цих процесів прибуток отримують зразу після завершення інвестицій в певному обсязі.

2) При паралельному здійсненні цих процесів прибуток можливо отримати ще до повного завершення інвестицій (наприклад, після якогось етапу).

3) При інтервальному протіканні цих процесів між періодом завершення інвестицій та отриманням прибутку проходить певний проміжок часу. (тривалість такого лагу в часі залежить від форм інвестування та особливостей конкретних інвестиційних проектів).

Існують різні трактування інвестицій, які часто не відображають суті або помилкові.

1. Найбільш типова помилка полягає в тому, що під інвестиціями розуміють вкладення, які можуть і не привести ні до росту капіталу, ні до отримання прибутку. До таких часто відносяться так звані “споживчі інвестиції” (покупка автомобіля, квартири, дачі), які по своєму економічному змісту до інвестицій не відносяться – ці кошти в даному випадку витрачаються на довгострокове споживання (якщо їх придбання не переслідує мети подальшої перепродажі).

2. Часто поняття “інвестиції” ототожнюють з поняттям “капітальні вкладення”. Інвестиції, по-перше, це вкладення у відтворення основних фондів (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби т.д.). Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватись і в оборотні активи (сировина, матеріали, готова продукція, незавершена продукція, дебіторська заборгованість та ін.). Таким чином, капітальні вкладення, поняття більш вузьке і може розглядатися як одна із форм інвестицій.

3. В багатьох випадках відмічається, що інвестиції – це є вкладення грошових коштів. З цим також неможливо погодитись, тому що інвестування капіталу може здійснюватись не лише в грошовій, а й в інших формах – рухомого та нерухомого майна, цінних паперів і т.п.

4. Не всяке вкладення заощаджень є інвестиції. Наприклад, якщо фізична особа купила в іншої фізичної особи цінні папери, то при цьому відбулась тільки зміна їх власника, тобто мав місце акт передачі грошових коштів та надання прав на отримання в майбутньому доходів компанії, акції якої були закуплені.

5. І останнє. Дехто з економістів – теоретиків вважає, що інвестиції представляють собою довгострокові капітальні вкладення. Безумовно, окремі форми інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення) носять довгостроковий характер, проте інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в акції, і т.п.)

Відмічені вище недоліки враховані при визначенні поняття “інвестиції” в Законі України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року, де дано наступне визначення.

Інвестиції – всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

До таких інвестицій відносяться:

– грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

– рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання);

– майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

– сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”).

(Know-how) – “знаю як” – зобов’язання по передачі іншій країні, які виражені в формі документів технічних знань, досвіду, навичок з одночасною посилкою спеціалістів для налагодження виробничих процесів, виготовлення продукції і т.д.

Патент – документ, який засвідчує державне визнання технічних рішень, винаходів і закріплює за особою, якій він виданий, виключне право на винахід.

– права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Інвестиції відіграють важливу роль в розвитку та ефективному функціонуванні економіки. Для того, щоб визначити цю роль розглянемо поняття валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестицій, які направляються на просте і розширене відтворення:

– нове будівництво;

– реконструкцію та розширення;

– технічне переозброєння;

– підтримку діючих потужностей.

Чисті інвестиції – представляють собою вкладення в заново створені виробничі фонди (лише на розширене їх відтворення). Вони менше валових інвестицій на суму амортизаційних відрахувань, які направляються з фонду відшкодування.

Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизаційні відрахування

Чисті інвестиції = Валові інвестиції – Амортизаційні відрахування

Інвестовані кошти із фонду відшкодування та фонду оновлення характеризують співвідношення між простим та розширеним відтворенням.

Динаміка показника чистих інвестицій характеризує економічний розвиток країни на тому чи іншому етапі.

1) Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто Валові інвестиції < Амортизаційних відрахувань) – то це значить, що знижується виробничий потенціал і як наслідок – зменшення обсягів випущеної продукції. Така ситуація характеризує державу “як проїдаюча свій капітал”.

2) Якщо сума чистих інвестицій = 0 (тобто Валові інвестиції = ∑ Амортизаційних відрахувань), то це значить, що відсутнє економічне зростання, так як виробництво не змінюється. Така ситуація характеризує державу “яка тупцює на одному місці”.

3) Якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину (тобто Валові інвестиції > Амортизаційних відрахувань), то це означає, що економіка знаходиться на стадії розвитку, так як забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу. Така ситуація характеризує державу “з розвиваючою економікою”.

Від чого залежать обсяги інвестицій?

Основними факторами є:

1) Об’єм інвестицій залежить від питомої ваги заощадженої частини доходів. На сьогоднішній день основна частина доходу витрачається на споживання. Але із зростанням доходів збільшується доля, яка направляється на заощадження що і є джерелом інвестиційних ресурсів. Таким чином, зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання обсягів інвестицій.

2) Значний вплив на обсяг інвестицій здійснює очікувана норма чистого прибутку. Це пов’язано з тим, що прибуток являється основним спонукаючим мотивом інвестицій. Чим вище очікувана норма чистого прибутку, тим відповідно вищим буде і обсяг інвестицій.

3) Суттєвий вплив на обсяг інвестицій виявляє також ставка проценту позики. Справа в тому, що в процесі інвестування використовується не лише власний, але й позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку проценту позики, то при інших рівних умовах інвестицій будуть ефективними. Тому зростання ставки проценту під позику викликає зниження обсягів інвестицій.

4) Серед факторів, що суттєво впливають на обсяг інвестицій, слід відмітити прогнозований темп інфляції. Чим вище, цей показник, тим в більшій мірі буде знецінюватись майбутній прибуток від інвестицій і відповідно буде менше стимулів до збільшення обсягів інвестицій. (Особливо роль цей фактор відіграє в процесі довгострокового інвестування).

Вище перераховані основні фактори, що впливають на обсяги інвестиції.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою аналізу та прогнозування, інвестиції класифікуються за окремими ознаками.

І. По об’єктах вкладених коштів поділяють:

– реальні інвестиції

– фінансові інвестиції

а) Реальні інвестиції – це вкладання у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладання в матеріальні активи – будівлі, споруди, обладнання ті інші товарно – матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково – технічна, інструктивна, технологічна, проектно – кошторисна та інша документація).

б) Фінансові інвестиції – це вкладення коштів в різні фінансові інструменти, серед яких найбільшу частину займають вклади в цінні папери (вклади, депозити)

ІІ. По характеру участі в інвестуванні:

– прямі

– непрямі

Під прямими інвестиціями розуміємо безпосередню участь інвестора у виборі об’єкту інвестування та вкладенню коштів. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміємо інвестиції, які здійснюють інші особи – фінансові посередники. Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єкту інвестування. В таких випадках вони купують цінні папери, які випускаються фінансовими посередниками, а останні, зібрані інвестиційні кошти розміщують по своєму уподобанню. Вони вибирають найбільш ефективні об’єкти, приймають участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють між своїми клієнтами.

ІІІ. По періоду інвестування розрізняють

– короткострокові

– довгострокові

Під короткостроковими інвестиціями розуміємо вкладення капіталу на період не більше 1-го року (наприклад, депозитні вклади і т.д.).

Під короткостроковими інвестиціями розуміємо вкладення капіталу на період більше 1-го року.

В практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції діляться:

а) до 2-х років;

б) 2-3 роки;

в) 3-5 років;

г) більше 5 років.

IV. По формах власності інвесторів виділяють інвестиції:

– приватні

– державні

– іноземні

– спільні

Під приватними інвестиціями розуміємо вкладення коштів, які здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавної форми власності, перед усім – колективної.

Державні інвестиції – які здійснюються центральними та місцевими органами влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, а також державними підприємствами та організаціями за рахунок власних та позичкових коштів.

Іноземні інвестиції – це вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та країнами.

Спільні інвестиції – вкладення, які здійснюються суб’єктами даної країни та іноземними країнами.

V. По регіональній ознаці виділяють інвестиції:

– в середині країни (внутрішні)

– за її межами (іноземні)

Внутрішні – інвестиції в об’єкти, які розміщені в територіальних межах даної країни.

Іноземні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти, які розміщені за межами територіальних кордонів даної країни. (до цих інвестицій також відноситься придбання різних фінансових інструментів інших країн – акцій зарубіжних компаній, облігацій інших країн і т.д.)

До суб’єктів інвестиційної діяльності (інвесторів та учасників) згідно Закону “Про інвестиційну діяльності” відносять громадян та юридичних осіб України та іноземних держав, а також держав в особі урядів.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових та залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Як передбачає Закон, інвестори можуть виступати в якості вкладників, покупців, кредиторів, а також виконувати функції любого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, а також виконувати функції товаровиробника, проектувальника, підрядчика, субпідрядника, замовника, забудовника. Віднесення до числа інвесторів кредиторів являється спірним.

Якщо інвестор – це особа, яка вкладає власні та позичкові кошти, то по відношенню до кредитора він боржник. А кредитор, в свою чергу, як позичальник не може бути одночасно інвестором, оскільки надана їм позика – це не вкладені кошти, вони підлягають поверненню.

В окремих випадках банки та інші фінансово – кредитні установи можуть ставати інвесторами і здійснювати інвестиції, скажімо, в складі фінансово – промислових груп, але тоді вони не являються кредиторами.

Права у всіх інвесторів, незалежно від форми власності, рівні і розміщення інвестицій в любі об’єкти являється їх невід’ємним правом, яке охороняється законом.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або діють за дорученням інвестора.

Інвестор визначає цілі, напрямки ті обсяги інвестицій та залучає для їх реалізації на договірній основі любих учасників інвестиційної діяльності, в тому числі і шляхом організації конкурсів і торгів. Держава та посадові особи не мають права вмішуватись в договірні відношення учасників інвестиційної діяльності поверх своєї компетенції.

Об’єктом інвестиційної діяльності може бути любе майно, в тому числі основні фонди і оборотні засоби в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково – технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Інвестиційна діяльність – це послідовна сукупність практичних дій її суб’єктів по здісненню інвестицій з метою отримання доходу або прибутку.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а також товариськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, які основані на:

– колективній власності;

– державного інвестування;

– іноземного інвестування;

– спільного інвестування громадян та юридичних осіб України та іноземних держав.

Інвестиційний цикл – комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту. Наприклад, науково – дослідні та дослідно – конструкторські роботи, прийняття інвестиційних рішень, планування та проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники та період окупності капіталовкладень.

Інвестиційний цикл складається з 3-х періодів:

1) Передінвестиційна фаза

2) Фаза інвестицій – власне витрати, вкладення коштів

3) Експлуатаційна фаза – відшкодування витрачених коштів.

Передінвестиційна фаза включає в себе виконання таких видів робіт:

– аналіз інвестиційних можливостей;

– підготовка техніко – економічного обґрунтування;

– оцінка проекту і прийняття рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза – це виконання таких робіт як:

– створення юридичного, фінансового і організаційного базису;

– проектування та укладення контрактів;

– будівництво;

– виробничий маркетинг;

– навчання персоналу.

Виробнича фаза включає проведення таких робіт як:

– введення об’єкту в експлуатацію

– господарська діяльність підприємства.

Інвестиційний процес – це ряд інвестиційних циклів, що повторюються.

В останні роки на Україні значно збільшилась кількість активних учасників інвестиційних процесів. Проведення приватизації відбилося на різноманітності та ускладненні інвестиційного процесу розпорошуванні (розсіюванні), появі різних фінансових посередників.

Інвестиційний комплекс – це система підприємств та організацій, які виконують функцію створення необхідних нерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств та організацій всіх галузей народного господарства.

До складу інвестиційного комплексу входять:

1) Інвестори – вкладники капіталу

2) Підрядні будівельні підприємства незалежно від форм власності

3) Проектні підприємства та архітектурні організації

4) Промисловість будівельних матеріалів

5) Хімічна, металургійна, деревообробна промисловості, які зв’язані з поставкою предметів для інвестиційного комплексу

6) Машинобудівні підприємства, продукція яких призначена для створення нерухомих основних фондів та для будівництва виробництва

7) Виробничі управлінські структури

8) Інвестиційні банки

9) Ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу

10) Органи державного регулювання ринкових відносин в інвестиційному комплексі.