ТЕМА 12. ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ

Стратегія – формування системи довгострокових цілей та вибір найбільш ефективних шляхів їх удосконалення.

Управління інвестиційною діяльністю здійснюється шляхом стратегічного, тактичного та оперативного управління.

Стратегічне управління інвестиційною діяльністю – це розробка стратегії на 3 – 5 років.

Тактичне управління – формування інвестиційного портфеля на 1 – 2 роки, яке здійснюється в рамках стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей компанії. Тактичне управління більш конкретизоване порівнюючи зі стратегічним.

Оперативне управління реалізацією інвестиційних програм та проектів – найбільш детальне завершення тактичного управління з періодом розробки до 1 року.

Формування інвестиційної стратегії компанії – це складний творчий процес, який потребує високої кваліфікації спеціалістів.

Складність полягає в наступному:

– формування стратегії базується на складанні прогнозу інвестиційної діяльності та кон’юнктури інвестиційного ринку як в цілому, так і окремих його сегментів, що являється трудомістким процесом;

– при формуванні інвестиційної стратегії здійснюється великий пошук альтернативних варіантів інвестиційних рішень, які б відповідали напрямкам розвитку компанії;

– стратегія не є постійною, а потребує періодичного корегування з врахуванням змін в зовнішньому оточенні та нових можливостей росту компанії.

Формування інвестиційної стратегії здійснюється на основі загальної стратегії економічного розвитку компанії і повинна узгоджуватися по цілях та етапах реалізації.

Рис. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії компанії

I. Визначення загального періоду формування стратегії залежить від ряду умов:

1) – наскільки точно передбачено розвиток економіки в цілому та інвестиційного ринку в нинішніх умовах нестабільного розвитку економіки країни. Цей період не може бути більше ніж 3 – 5 років.

2) – тривалість періоду формування інвестиційної стратегії не може перевищувати періоду загальної економічної стратегії компанії. Більш короткий період формування інвестиційної стратегії допустимий, так як на заключних етапах економічної стратегії змін в інвестиційній діяльності може не відбуватися.

3) – визначення періоду залежить від того, в який галузі здійснюється формування стратегії.

Результати досліджень окремих компаній США показують, що найбільший період (> 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії інвестиційних фондів, інвестиційних компаній.;

менший період (5 – 10 років), для компаній, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва засобів виробництва та добувних галузях промисловості;

короткий період (3 – 5 років) характерний для компаній, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва споживчих товарів, роздрібної торгівлі та послуг населення.

Для наших умов найбільш доцільним є середній період формування інвестиційної стратегії.

4) – розміру компанії. Інвестиційна діяльність великих компаній, як правило, здійснюється на більш тривалий період.

ІІ. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності ставить перед собою вирішення декількох питань і залежить від загальної стратегії економічного розвитку:

– забезпечення приросту капіталу;

– ріст рентабельності інвестицій;

– ріст доходу від інвестиційної діяльності;

– зміна пропорцій між реальним та фінансовим інвестуванням;

– зміна галузевої та регіональної направленості інвестиційних програм.

При формуванні стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинна бути ув’язка їх з стадіями життєвого циклу компанії чи підприємства (народження – дитинство – юність – рання зрілість – кінцева зрілість – старіння).

ІІІ. Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності здійснюється по 2-х напрямках:

1) розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності;

2) розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів.

Більш детально цей етап буде розглянуто далі, оскільки він являє найбільш відповідальним та складним.

VI. Конкретизація інвестиційної стратегії по періодах її реалізації – передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей.

На даному етапі забезпечується зовнішня та внутрішня синхронізація в часі.

Зовнішня синхронізація – передбачає узгодженість в часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії, а також з прогнозними змінами кон’юнктури на ринку.

Внутрішня синхронізація – передбачає узгодженість в час реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також з формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

VII. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії здійснюється на основі наступних критеріїв.

1. узгодження інвестиційної стратегії компанії з загальною стратегією її економічної розвитку;

2. внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Тут визначається, як узгоджені між собою окремі стратегічні цілі, напрямки інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;

3. узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем – тобто, наскільки розроблена інвестиційна стратегія компанії відповідає прогнозним змінам економічного та інвестиційного розвитку країни, а також кон’юнктури інвестиційного ринку;

4. реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявних ресурсів. Тут розглядаються потенційні можливості компанії в формуванні фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Також здійснюється оцінка кваліфікаційної підготовки кадрів та технічної озброєності компанії для реалізації інвестиційної стратегії. В окремих випадках розглядається питання залучення необхідних фінансових, сировинних та енергетичних ресурсів;

5. допустимість ризику, зв’язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються основні інвестиційні ризики та їх можливі фінансові наслідки для компанії;

6. результативність інвестиційної стратегії – тобто визначення економічної ефективності в її реалізації. Також визначаються і зовнішньо – економічні результати (тобто ріст іміджу компанії, покращання умов праці для її співробітників, покращання умов обслуговування клієнтів і т.д.).

Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, які зв’язані з розвитком компанії в умовах зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на розвиток компанії.