ТЕМА 14. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
Всі напрямки та форми інвестиційної діяльності здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів.
Інвестиційні ресурси – всі види грошових та інших активів, які вкладають в об’єкти інвестування.
Основні завдання даної стратегії:
– забезпечення безперебійної інвестиційної діяльності в передбачених обсягах;
– найбільш ефективне використання власних фінансових ресурсів;
– забезпечення фінансової стійкості компанії в довгостроковій перспективі.
Розробка стратегії здійснюється по окремих етапах:
1) прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;
2) вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;
3) визначення методів фінансування окремих інвестиційних проектів;
4) оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів.
Спочатку визначається необхідний обсяг фінансових коштів для реального інвестування. Для цього підбираються об’єкти – аналоги, по яких визначається вартість нового будівництва або покупка об’єкту. Також повинні бути визначені кошти і в оборотні активи нового підприємства. Далі визначається необхідна кількість інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах визначається як сума потрібної їх кількості на першому етапі та приріст цих ресурсів на кожному наступному етапі. Крім того передбачається резерв капіталу в розмірі 10% від загальної потреби коштів для реального та фінансового інвестування.
Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел.
Всі джерела формування інвестиційних ресурсів ділиться на 3 основні групи: 1) власні; 2) позичкові; 3) залучені.
Власні:
– прибуток, який залишається на підприємстві після сплати всіх обов’язкових платежів;
– амортизаційні відрахування.
Це основні види власних джерел, а решта формується при тактичному чи оперативному плануванні (від продажу основних фондів, надлишкових оборотних засобів, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, грошові нагромадження та заощадження громадян, юридичних осіб).
Позичкові:
– довгострокові кредити банків (на сьогоднішній день використовуються мало із-за кризового стану в економіці);
– емісія облігацій компанії.
Емісія – випуск в обіг грошових знаків або цінних паперів. На Україні не знайшла широкого застосування, так як законодавством дозволяється емісія 25% від статутного фонду, а це джерело під силу лише компанія з великим розміром статутного фонду.
– інвестиційний лізинг – довгостроковий кредит, який надається в натуральній формі та погашається розстрочку. Це найбільш перспективна форма займу.
– інвестиційний селенг – передача власником (юридичною або фізичними особами) права користуватися та розпоряджатися його майном за певну плату. Майном можуть бути будівлі, споруди, обладнання, сировина, цінні папери, а також продукти інтелектуальної праці.
В зарубіжній практиці селенг – один із важливих складових фінансових інвестицій.
Залучені:
– емісія акцій компаній;
– внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів до статутного фонду компанії.
Визначення методів фінансування окремих інвестиційних проектів.
Передбачає визначення структури джерел інвестиційних ресурсів. При розробці стратегії формування інвестиційних ресурсів розглядають 5 основних методів фінансування.
1) Повне самофінансування – виключно за рахунок власних джерел і використовується для реалізації невеликих реальних інвестиційних програм, а також фінансових інвестицій.
2) Акціонування – використовується в більшості в більшості випадків для реалізації великомасштабних реальних інвестицій.
3) Кредитне фінансування – використовується, як правило, при інвестуванні в реальні об’єкти, що швидко реалізуються, з високою нормою прибутку інвестицій. Цей вид може бути використаний і для фінансових інвестицій при умові, що рівень дохідності > ставки кредитного проценту.
4) Лізинг або селенг використовується, коли недостатньо власних фінансових коштів для реального інвестування.
5) Змішане фінансування – використовується як комбінації попередніх методів в залежності від ситуації.
З врахуванням перерахованих методів фінансування визначається, в яких пропорціях буде використовуватись те чи інше джерело інвестиційних ресурсів.
Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
На цьому етапі необхідно врахувати наступні основні моменти.
Внутрішні (власні) джерела формування інвестиційних ресурсів мають такі позитивні сторони:
– простота та швидкість залучення;
– висока віддача, так як не треба платити ніяких процентів;
– знижується ризик банкрутства підприємства при їх використанні;
– повністю зберігається управління в руках засновників компанії (чи фірми).
Разом з тим, вони мають наступні недоліки:
– обмежений їх обсяг, що не дає можливостей суттєво розширювати інвестиційну діяльність;
– обмеженість зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів, що при некваліфікованому управлінні може привести до тяжких фінансових наслідків.
Зовнішні (позичкові та залучені) джерела формування інвестиційних ресурсів мають такі позитивні сторони:
– великі обсяги їх залучення, значно більші, чим власні інвестиційні ресурси;
– більш високий зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності.
Недоліки використання зовнішніх джерел фінансування:
1) складність залучення та оформлення;
2) більш тривалий період їх залучення;
3) необхідність надання відповідних гарантій або застава майна;
4) підвищений ризик банкрутства у зв’язку з несвоєчасним поверненням отриманих позик;
5) втрата частини прибутку від інвестиційної діяльності в зв’язку з необхідністю сплати процентів за позику.
Головними критеріями оптимізації співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є:
1) необхідність забезпечення високої фінансової стійкості компанії;
2) максимальна сума прибутку від інвестиційної діяльності.
Фінансова стійкість визначається по ряду показників, одним з яких є коефіцієнт самофінансування:
К с.ф. =
– власні фінансові інвестиційні ресурси
– загальна сума інвестиційних ресурсів
Максимізація суми прибутку визначається при різних співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування на основі розрахунку ефекту фінансового левериджу. Цей ефект полягає в тому, що до норми прибутку на власний капітал додається прибуток від використання залучених коштів, не дивлячись на їх платність.
Ефект фінансового левериджу може бути тільки в тому випадку, якщо норма прибутку буде суттєво перевищувати середній рівень процентів за кредит.
Приведемо приклад.
Приклад розрахунку ефекту фінансового левериджу
|
№ з/п |
Показники |
Одиниця виміру |
Варіанти інвестиційних проектів |
|
|
А |
Б |
|||
|
1. |
Загальна сума інвестицій: всього |
тис. грн. |
100 |
100 |
|
2. |
в т.ч. власних |
100 |
50 |
|
|
3. |
залучених |
– |
50 |
|
|
4. |
Норма прибутку на інвестований капітал (рентабельність) |
% |
20 |
20 |
|
5. |
Ставка проценту за кредит |
% |
12 |
12 |
|
6. |
Сума прибутку |
тис. грн. |
20 |
20 |
|
7. |
Ставка податку на прибуток |
% |
30 |
30 |
|
8. |
Сума податку на прибуток |
тис. грн. |
6 |
6 |
|
9. |
Сума виплат процентів за кредит |
тис. грн. |
– |
6 |
|
10. |
Чистий прибуток |
тис. грн. |
14 |
8 |
|
11. |
Рівень чистого прибутку на власний капітал |
% |
14 |
16 |