ТЕМА 13. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В процесі розробки стратегічних напрямків інвестиційної діяльності вирішуються наступні задачі:

1) визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду;

2) визначення галузевої направленості інвестиційної діяльності;

3) визначення регіональної направленості інвестиційної діяльності.

Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду залежить:

1) від виду діяльності компанії. Якщо інвестори здійснюють свою діяльність на фондовому ринку, то основною формою їх інвестиційної діяльності і га майбутнє будуть інвестиції в акції, облігації та інші фондові інструменти. Доля реальних інвестицій таких компаній буде незначною.

Якщо ж компанії здійснюють виробничу діяльність, то переважною формою будуть реальні інвестиції у формі капітальних вкладень, покупки об’єктів приватизації. Саме така форма інвестицій дозволяє таким компаніям розвиватися найбільш високими темпами, освоювати нові види продукції. Фінансові інвестиції таких компаній здійснюються у вигляді короткострокових вкладень тимчасово вільних коштів.

2) від стадії життєвого циклу фірми (за виключенням фондових інвесторів). Так, на стадії “народження – дитинство – юність” переважну долю складають реальні інвестиції. А на більш пізніх стадіях (рання зрілість, кінцева зрілість) фірми можуть суттєво збільшити долю фінансових інвестицій.

3) розмірів фірм. Діяльність невеликих та середніх компаній зв’язана з реальними інвестиціями, а для великих компаній значну частину складають фінансові інвестиції.

4) загальний стан економіки.

В умовах нестабільного розвитку економіки, високих темпів інфляції, нестабільної податкової політики ефективність реального інвестування суттєво зменшується. В такі періоди найбільш ефективнішими являються короткострокові фінансові інвестиції (якщо доходність від них перевищує темпи інфляції).

Таким чином, співвідношення різних форм інвестування розподіляється по окремих етапах з врахуванням вище приведених умов.

Визначення галузевої направленості інвестиційної діяльності проходить в 3 етапи.

На 1-му етапі визначається наскільки доцільно сконцентрувати інвестиційну діяльність компанії в одній галузі. Зарубіжний досвід показує, що багато інвесторів досягли значних результатів зосередивши інвестиційну діяльність в певній галузі. Проте слід відмітити, що стратегія концентрації зв’язана з високим рівнем інвестиційних ризиків. Тому стратегія галузевої концентрації може бути використана лише на перших 3-ох стадіях життєвого циклу фірми (народження – дитинство – юність), тобто при сприятливих умовах фірма може забезпечити високі темпи розвитку або збільшення капіталу.

По мірі забезпечення потреб основних споживачів продукції, на наступних стадіях життєвого циклу, компанія повинна перейти від стратегії концентрації до стратегії галузевої диверсифікації.

Диверсифікація – вид інвестиційної стратегії, направлений на розширення або зміну її інвестиційної діяльності.

На 2-му етапі вивчається доцільність різних форм галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності в рамках певної групи галузей, які пов’язані між собою (наприклад, сільське господарство, харчова промисловість). Це дозволяє: ширше використовувати набутий досвід в сфері маркетингу; підвищується ефективність інвестицій; суттєво знижується рівень інвестиційних ризиків.

Проте і стратегія галузевої диверсифікації має свої певні недоліки. Як правило, суміжні галузі мають приблизно однаковий життєвий цикл, що збільшує інвестиційний ризик. Тому використання даної стратегії ефективне лише при сприятливому прогнозі кон’юнктури відповідних товарних ринків.

На 3-му етапі вивчається доцільність різних форм диверсифікації інвестиційної діяльності в розрізі різних, не пов’язаних між собою галузей. Цей вид диверсифікації використовується великими та середніми компаніями, які вкладаючи довгий час кошти в традиційні галузі не отримують високої віддачі від інвестицій із-за стримуючих темпів її розвитку. Тому нові можливості розвитку для таких компаній забезпечуються за рахунок вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу і з різними в часі можливостями кон’юнктури на їх продукцію. Це приводить до суттєвого зниження рівня ризиків.

Диверсифікація інвестиційної діяльності, яка проходить на 2-му та 3-му етапах здійснюється на основі оцінки прогнозного розвитку окремих галузей.

Визначення регіональної направленості інвестиційної діяльності при розробці стратегії зв’язано з 2-ма умовами.

1-а умова – розмір компанії.

Більшість невеликих та середніх фірм здійснюють свою діяльність в межах одного регіону по місцю проживання інвесторів. Такі фірми мають обмежені можливості вкладати кошти в різні регіони із-за недостатнього обсягу інвестиційних ресурсів, а також складністю управління інвестиційною діяльністю.

2-а умова – тривалість функціонування компанії.

Не перших стадіях життєвого циклу інвестиційна діяльність зосереджена, як правило, в одному регіоні і лише по мірі дальшого розвитку компанії виникає потреба в регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

Основою розробки регіональної направленості інвестиційної діяльності є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів України.

Оскільки оцінка інвестиційної привабливості регіонів України не підлягає різким змінам, то її значення можуть бути використані при розробці інвестиційної стратегії.