ТЕМА 12. ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ
Стратегія – формування системи довгострокових цілей та вибір найбільш ефективних шляхів їх удосконалення.
Управління інвестиційною діяльністю здійснюється шляхом стратегічного, тактичного та оперативного управління.
Стратегічне управління інвестиційною діяльністю – це розробка стратегії на 3 – 5 років.
Тактичне управління – формування інвестиційного портфеля на 1 – 2 роки, яке здійснюється в рамках стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей компанії. Тактичне управління більш конкретизоване порівнюючи зі стратегічним.
Оперативне управління реалізацією інвестиційних програм та проектів – найбільш детальне завершення тактичного управління з періодом розробки до 1 року.
Формування інвестиційної стратегії компанії – це складний творчий процес, який потребує високої кваліфікації спеціалістів.
Складність полягає в наступному:
– формування стратегії базується на складанні прогнозу інвестиційної діяльності та кон’юнктури інвестиційного ринку як в цілому, так і окремих його сегментів, що являється трудомістким процесом;
– при формуванні інвестиційної стратегії здійснюється великий пошук альтернативних варіантів інвестиційних рішень, які б відповідали напрямкам розвитку компанії;
– стратегія не є постійною, а потребує періодичного корегування з врахуванням змін в зовнішньому оточенні та нових можливостей росту компанії.
Формування інвестиційної стратегії здійснюється на основі загальної стратегії економічного розвитку компанії і повинна узгоджуватися по цілях та етапах реалізації.
Рис. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії компанії
I. Визначення загального періоду формування стратегії залежить від ряду умов:
1) – наскільки точно передбачено розвиток економіки в цілому та інвестиційного ринку в нинішніх умовах нестабільного розвитку економіки країни. Цей період не може бути більше ніж 3 – 5 років.
2) – тривалість періоду формування інвестиційної стратегії не може перевищувати періоду загальної економічної стратегії компанії. Більш короткий період формування інвестиційної стратегії допустимий, так як на заключних етапах економічної стратегії змін в інвестиційній діяльності може не відбуватися.
3) – визначення періоду залежить від того, в який галузі здійснюється формування стратегії.
Результати досліджень окремих компаній США показують, що найбільший період (> 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії інвестиційних фондів, інвестиційних компаній.;
менший період (5 – 10 років), для компаній, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва засобів виробництва та добувних галузях промисловості;
короткий період (3 – 5 років) характерний для компаній, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва споживчих товарів, роздрібної торгівлі та послуг населення.
Для наших умов найбільш доцільним є середній період формування інвестиційної стратегії.
4) – розміру компанії. Інвестиційна діяльність великих компаній, як правило, здійснюється на більш тривалий період.
ІІ. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності ставить перед собою вирішення декількох питань і залежить від загальної стратегії економічного розвитку:
– забезпечення приросту капіталу;
– ріст рентабельності інвестицій;
– ріст доходу від інвестиційної діяльності;
– зміна пропорцій між реальним та фінансовим інвестуванням;
– зміна галузевої та регіональної направленості інвестиційних програм.
При формуванні стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинна бути ув’язка їх з стадіями життєвого циклу компанії чи підприємства (народження – дитинство – юність – рання зрілість – кінцева зрілість – старіння).
ІІІ. Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності здійснюється по 2-х напрямках:
1) розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності;
2) розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів.
Більш детально цей етап буде розглянуто далі, оскільки він являє найбільш відповідальним та складним.
VI. Конкретизація інвестиційної стратегії по періодах її реалізації – передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей.
На даному етапі забезпечується зовнішня та внутрішня синхронізація в часі.
Зовнішня синхронізація – передбачає узгодженість в часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії, а також з прогнозними змінами кон’юнктури на ринку.
Внутрішня синхронізація – передбачає узгодженість в час реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також з формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.
VII. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії здійснюється на основі наступних критеріїв.
1. узгодження інвестиційної стратегії компанії з загальною стратегією її економічної розвитку;
2. внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Тут визначається, як узгоджені між собою окремі стратегічні цілі, напрямки інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;
3. узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем – тобто, наскільки розроблена інвестиційна стратегія компанії відповідає прогнозним змінам економічного та інвестиційного розвитку країни, а також кон’юнктури інвестиційного ринку;
4. реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявних ресурсів. Тут розглядаються потенційні можливості компанії в формуванні фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Також здійснюється оцінка кваліфікаційної підготовки кадрів та технічної озброєності компанії для реалізації інвестиційної стратегії. В окремих випадках розглядається питання залучення необхідних фінансових, сировинних та енергетичних ресурсів;
5. допустимість ризику, зв’язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються основні інвестиційні ризики та їх можливі фінансові наслідки для компанії;
6. результативність інвестиційної стратегії – тобто визначення економічної ефективності в її реалізації. Також визначаються і зовнішньо – економічні результати (тобто ріст іміджу компанії, покращання умов праці для її співробітників, покращання умов обслуговування клієнтів і т.д.).
Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, які зв’язані з розвитком компанії в умовах зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на розвиток компанії.