4.3. Класифікація та загальна характеристика НС

Кожна НС має свою фізичну суть, свої причини виникнення, руйнуючі сили, характер розвитку, свої особливості дії на людину, на середовище, її мешкання. Тому класифікаційна структура НС збудована за характером їх генезису (причинам виникнення), за темпом розвитку (швидкості розповсюдження небезпеки), масштабом розповсюдження вражаючих факторів з врахуванням наслідків, а також за кількістю потерпілих.

За причинами виникнення НС ділять на: стихійні лиха, техногенні катастрофи, антропогенні та екологічні катастрофи, соціально-політичні конфлікти.

Стихійні лиха - небезпечне природне явище або процеси, які мають надзвичайний характер і приводять до порушення повсякденного життя людей, а також до знищення матеріальних цінностей. До них відносяться землетруси, повіні, цунамі, урагани, лісні та торфяні пожежі та ін. До стихійного лиха відносяться також посухи, сильні стійкі морози, довгі дощі, епідемії, розповсюдження шкідників лісного і сільського господарства.

Класифікація стихійного лиха. Виділяють 3 групи природних катастроф:

- тектонічні катастрофи (землетруси, виверження вулканів);

- топологічні катастрофи (повіні, снігові лавини);

- метеорологічні катастрофи (урагани, тайфуни, морози та ін.).

Внаслідок стихійних лих страждає економіка країни, знижуються матеріальні цінності, і головне, виникають втрати серед людей, гинуть їх житло та майно. Крім того, стихійні лиха можуть стати причиною масових інфекційних захворювань. Більше всього людей страждає від повінів (40%), ураганів (20%), землетрусів і посух (15%). Біля 10% - це решта видів стихійного лиха.

Дамо характеристику деяким природнім катастрофам.

Землетрус - це сильні коливання земної кори, які викликані тектонічними або вулканічними причинами, та приводить до руйнування споруд, пожежам і загибелі людей.

Основні характеристики землетрусу - глибина осередку, магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні Землі. Глибина осередку землетрусу - 10...30 км, іноді значно більше.

Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і являє собою логарифм максимальної амплітуди зміщення грунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру.

Магнітуда (М) за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (самий сильний землетрус).

Інтенсивність енергії на поверхні землі вимірюється в балах. Вона залежить від глибини осередку, магнітуди, відстані від епіцентру, геологічної структури грунту. Для вимірювання інтенсивності енергії землетрусу в нашій країні прийнята 12-бальна шкала Ріхтера.

Деякі дані про землетруси:

Магнітуда за Ріхтером	Середня кількість землетрусів в світі за 1 рік	Тривалість землетрусу, сек	Радіус района захваченого сильним землетрусом, км
8,0...8,9	1	30...90	80...160
7,0...7,9	15	20...50	50...120
6,0...6,9	140	10...30	20...80
5,0...5,9	900	2...15	5...30
4,0...4,9	8000	0...5	0...15

Землетруси приносять великі матеріальні збитки та знищують тисячі людей. Наприклад, під час землетрусу інтенсивністю 8 балів за шкалою Ріхтера 21.06.1990 р. на півночі Уралу в провінції Шлян загинуло більше 50 тисяч людей і біля 1 млн. людей отримали травми і залишались без житла.

Самі крупні землетруси XX століття.

Рік	Місце	Кількість жертв, тис. чол.
1920	Ганьсу (Китай)	180
1923	Фокто (Японія)	більше 100
1960	Агадир (Марокко)	12
1970	Чимботе (Перу)	66
1976	Таншань (Китай)	243
1978	Іран	15
1988	Арменія	25
1990	Північний Іран

 

Для захисту від землетрусів заздалегідь виявляють сейсмічно небезпечні зони в різних регіонах країни, тобто проводять сейсмічне районування. На картах сейсмічного районування виділяють райони, де можуть виникнути землетруси інтенсивністю вище 7...8 балів за Ріхтером. В таких районах проводять різні засоби захисту, не будують хімічні заводи, АЕС та ін.

Повені - це значні затоплення місцевості внаслідок підвищення рівня води в річці, озері, які викликані різними причинами (дощі, затори на льоду на ріках, прорив греблі та ін.). Повені приводять до матеріальних збитків і людських жертв.

Внаслідок злив, що були у Забайкаллі на початку липня 1990 р. виникли небувалі в тих місцях паводки. Було знищено 400 мостів, нанесено збитків в 400 млн. крб. Тисячі людей залишилось без житла, загинули люди.

Повені можуть привести до пожеж внаслідок короткого замикання електрокабеля, а також до розриву труб, електричних, телевізійних і телеграфних мереж.

Основний напрямок боротьби з повінню - це зменшення максимальних витрат води в річці шляхом перерозподілу стоку у часі (збереження рослинності біля води, посадка лісозахисних полос та ін.). Для захисту від повені використовують влаштування дамб.

Зсув - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу, яке виникає із-за порушення рівноваги внаслідок різних причин (підмив грунту водою, нерозумною господарською діяльністю людини і ін.).

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з крутизною 200 і більше і в любий час року. Вони відрізняються не тільки швидкістю зміщення порід (повільні, середні і швидкі), але й своїми масштабами. Швидкість повільних зміщень складає декілька десятків сантиметрів в рік, середніх - декілька метрів в годину або добу, швидких - десятки кілометрів в годину і більше. Тільки швидкі зсуви можуть стати причиною катастроф з людськими жертвами. Наприклад, у 1911 р. на Памірі сильний землетрус (М = 7,4) викликав гігантський зсув. Зсунулось біля 2,5 млрд.м3 сипучого матеріалу. Був завалений кишлак Усой з 54 мешканцями. Зсув перегородив долину ріки Мургай і утворив завальне озеро, яке затопило кишлак Сараз. Висота цієї природної греблі була 300 м, глибина озера - 284 м, довжина - 53 км.

Попереджувальні заходи - штучне перетворення рельєфу, фіксація схилу за допомогою свай, будівництво підпірок.

Снігові лавини відносяться також до зсувів і виникають також як зсувні зміщення. Гравітація викликає зміщення снігових мас по схилу. Снігова лавина - це суміш кристалів снігу і повітря. Крупні лавини виникають на схилах 25...600. Наприклад, 13 липня 1990 р. на Памірі внаслідок землетрусу і сходу снігової лавини був знесений табір альпіністів, який був розташований на висоті 5300 м. Загинуло 40 чоловік.

Захист від лавин може бути пасивним і активним. При пасивному захисті використовуються загороджуючі щити. При активному захисті проводять обстріл лавинобезпечних схилів.

Селі - це паводки з дуже великою концентрацією мінеральних частинок, каменів, шматків гірських порід (від 10...15 до 75% об’єму потоку), які виникають в басейнах невеликих гірських рік і викликаються дощами, іноді інтенсивним розтаванням снігів. Небезпека селей не тільки в їх руйнуючій силі, але й в раптовості їх виникнення. Селі можуть бути грязевими (суміш води з мілкоземом), грязекамінними (суміш води, гальки, гравію, невеликого каміння), водокамінними (суміш води з великим камінням). Швидкість селевого потоку досягає 2,5...4,0 м/с, а іноді до 8...10 м/с. Наслідки селей бувають катастрофічними. Так, 8 липня 1921 р. на м. Алма-Ату зі сторони гір обрушилась маса землі, каміння, снігу, піску, підгоняєма потоком води. Цим потоком було знесено споруди, людей, тварин. Будинки зривало з фундаментом і разом з людьми несло у бурхливому потоці.

Сель було викликано зливами в басейні р. Мала Алмаатинка. Загальний об’єм грязєкамінної маси складав біля 2 млн. м3. Потік перерізав місто 200-метровою смугою.

Засоби боротьби з селями різноманітні. Це будова різних гребель, каскаду заторів, підпорок, канав та ін.

Урагани - це вітри силою 12 балів за шкалою Боффта, тобто вітри, швідкість яких більше 32,6 м/с (117,3 км/год). Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані близько Центральної Америки; на Далекому Сході та в Індійському океані урагани називають тайфунами. Під час ураганів швидкість повітря складає більше 50 м/с. Вони супроводжуються інтенсивними зливами.

Так, в грудні 1944 р. недалеко від Філіппін кораблі 3-го флоту США опинились біля центру тайфуна. Три есмінця затонуло, 28 інших кораблів отримали пошкодження, 146 літаків і 19 гідролітаків були розбиті і опинились за бортом, загинуло більше 800 чоловік.

Урагани і штормові вітри (швидкість їх за шкалою Боффта від 20,8 до 32,6 м/с) взимку можуть підіймати в повітря велику кількість снігу і викликати снігові бурі. Так, від ураганного вітру та великих хвиль 13 листопада 1970 р. у Східному Пакістані постраждало біля 10 млн. чоловік, в тому числі приблизно 0,5 млн. чоловік загинуло.

Сучасні методи прогнозу погоди дають можливість за декілька годин, а то і за добу, попередити населення про наступаючий ураган. Найбільш надійним захистом населення від ураганів є використання захисних споруд (метро, підвали будинків, підземні переходи та ін.).

Техногенні катастрофи - це раптовий вихід із строю машин, механізмів і агрегатів під час їх експлуатації, що супроводжується серйозними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним, біологічним зараженням великих територій, загибеллю людей.

До техногенних катастроф відносять аварії на промислових об’єктах, будівництві, а також на залізничному, повітряному, автомобільному, трубопроводному транспортах, внаслідок яких виникають пожежі, руйнуються цивільні та промислові споруди, створюється небезпека радіаційного забруднення, хімічного і бактеріального ураження місцевості, виникають і інші наслідки, які являють загрозу населенню і навколишньому середовищу.

Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів і особливостей підприємств, на якому виникла аварія.

Техногенні катастрофи можуть бути слідством дії зовнішніх природних факторів, в тому числі стихійних лих, проектно-виробничих споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспорту, машин і т.д. Але найбільш частою причиною є порушення технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки.

Антропогенні катастрофи - якісні зміни біосфери, які викликані дією антропогенних факторів, що виникли під час господарської діяльності людини і впливають шкідливо на людей, тварин і рослин, навколишнє середовище в цілому.

Деградація навколишнього середовища є наслідком розвитку урбанізації, розширення масштабів господарської діяльності людства, бездумного відношення до природи.

До надзвичайних ситуацій екологічного характеру відносяться: інтенсивна деградація грунту і її забруднення важкими металами (кадмій, ртуть, свинець, хром); забруднення атмосфери шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромагнітними полями і іонізуючими випромінюваннями; кислотними дощами; руйнування озонового шару; смоги; забруднення води.

Соціально-політичні конфлікти - дуже гостра форма розв’язування суперечності між державами з використанням сучасних засобів враження (воєнно-політичні конфлікти), а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством.

За швидкістю розповсюдження небезпечності НС класифікуються на: раптові (землетруси, вибухи, транспортні аварії); стрімкі (пожежі, гідродинамічні аварії з утворенням хвилі прориву); помірні (паводки, аварії з викидом радіоактивних речовин); плавні - з повільним розповсюдженням небезпеки (посухи, епідемії, забруднення грунту і води шкідливими хімічними речовинами).

За комплексними ознаками НС ділять на 5 типів: локальні, місцеві, регіональні, національні і глобальні. При локальних НС наслідки обмежуються межами об’єкту народного господарства і можуть бути ліквідовані за рахунок його сил і ресурсів.

Місцеві НС мають масштаби розповсюдження в межах населеного пункту і можуть бути ліквідовані за рахунок сил і ресурсів області. В регіональних НС наслідки обмежуються межами декількох областей або економічного району і можуть бути ліквідовані за рахунок сил і ресурсів країни.

Національні НС мають наслідки, які охоплюють декілька економічних районів, але не виходять за межі країни. Ліквідація таких НС проводиться силами і ресурсами держави, часто за допомогою інших країн.

При глобальній НС її наслідки виходять за межі країни і розповсюджуються на інші країни. Ці наслідки ліквідуються як силами кожної держави на своїй території, так і силами міжнародної спілки.

За кількістю постраждалих НС бувають: малі (25...100 чол. постраждалих, 10...15 чол. госпіталізованих); середні (101...1000 чол. постраждалих, 51...200 чол. госпіталізованих); великі (більше 1000 чол. постраждалих, більше 200 чол. госпіталізованих).