Тема №7 Лекція

Некласична філософія Західної Європи (друга пол. ХІХ- поч. ХХ ст.).

Проблемна ситуація: В кінці ХІХ на початку ХХ ст. в історії філософії настає етап переосмислення її основних принципів , нового некласичного типу філософствування; філософська свідомість набуває кризового стану , повстає проти раціоналістичних філософських систем, заперечує їхню основу – розум. Філософією опановує розчарування в ідеї прогресу як прогресу розуму. заперечуються як непотрібні для людини, як не значущі для смислу її життя існуючі засоби та методи пізнання і будь-яка теорія пізнання взагалі, відбувається своєрідний „бунт проти розуму”. Як критерій філософствування висувається принцип тісного зв’язку з індивідом, його відчуттями, настроями, переживаннями, з безутішною і безвихідною трагічністю його існування. Місце проблем пізнання ,які були провідними на етапі становлення та класичного розвитку буржуазної філософії, заступає проблема людського існування. увага концентрується на сферах історії та культури, навколо проблем смислу та долі людського буття.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101  Наверх ↑