Організаційно-економічні особливості лізингу, факторингу та

франчайзингу

1.   Суть лізингу, його форми, типи і види.

2.   Порядок укладання і виконання договору лізингу

3.    Факторинг, його суть і значення

1. Термін "лізинг" (від англ. 1іо ІеаБе - орендувати, здавати в найм) увійшов у використання в останній чверті XIX ст. В нашій країні розвиток лізингу і ство­рення лізингових компаній припадає на початок 90-х років. У цей період лізинг трактувався як довгострокова оренда машин і обладнання.

Лізинг - вид інвестиційної діяльності по придбанню майна і передачі його на основі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, передбачених договором, з правом викупу майна лізингоотримувачем. Як предмет лізингу можуть виступати будь-які речі, що використовуються для підприємницької діяльності, в тому числі підприємс­тва, майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно. Предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об 'єкти, а також майно, яке чинним законодавством заборонене для вільного обігу.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони: лізингодавець, лізингоотримувач і продавець. Лізингодавець - фізична або юридична особа, яка за рахунок залучених або власних грошових коштів придбала майно і надає його як предмет оренди лізингоотримувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах в користування з переходом або без переходу до лізингоотри- мувача права власності на предмет оренди.

Лізингоотримувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до дого­вору лізингу приймає предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на пе­вних умовах у тимчасове володіння і в користування.

Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що виробляється (поставляється) ним та є предметом лізингу. Продавець (по­стачальник) зобов' язаний передати предмет лізингу лізингодавцеві або лізинго- отримувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Кожна із сторін лізингової операції може бути як резидентом, так і нерезиде­нтом. Основними формами лізингу є внутрішній лізинг і міжнародний лізинг.

В залежності від терміну існує три типи лізингу: довгостроковий - здійс­нюється протягом трьох і більше років; середньостроковий - здійснюваний від півтора до трьох років; короткостроковий - здійснюваний менше півтора року.

Існують такі види лізингу: фінансовий, зворотний і оперативний. Фінансо­вий лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоотримувачем майно у певного продавця і передати йо­го лізингоотримувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння і користування.

При цьому термін, на який предмет лізингу передається лізингоотримувачу, близький за тривалістю до терміну повної амортизації предмета лізингу або пе­ревищує його. Предмет лізингу переходить у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору, або до його закінчення, при умові виплати лі- зингоотримувачем повної суми, передбаченої договором лізингу.

Предмет лізингу, переданий лізингоотримувачу за договором фінансового лі­зингу, враховується за угодою сторін на балансі, або лізингодавця, або лізингоо- тримувача.

Зворотний лізинг - різновид фінансового лізингу, при якому продавець (по­стачальник) предмета лізингу одночасно виступає і як лізингоотримувач.

Оперативний лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець закуповує на свій страх і ризик майно і передає його лізингоотримувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування. Після закінчення терміну дії даного договору, предмет лізингу повертається лізинго- давцю. При оперативному лізингу предмет лізингу може бути переданий в лі­зинг неодноразово протягом повного терміну його амортизації; предмет лізингу враховується на балансі лізингодавця.

2. Порядок укладання і виконання договору лізингу

Підприємець, який відчуває потребу, наприклад, у виробничому обладнанні, звертається із запитом в лізингову фірму про можливість отримання цього об­ладнання за договором лізингу. Але й сама лізингова фірма за допомогою спеці­ального вивчення ринку шукає потенційного споживача і вступає з ним в кон­такт.

Лізингова фірма визначає коло вірогідних виробників необхідного облад­нання і запитує їх про можливість лізингової операції. Одночасно вона оцінює і потенційного клієнта (замовника), зокрема, його здатність виплачувати лізинго­ві платежі, необхідність гарантій і т.д. На стадії розробки пропозицій лізингова фірма приділяє особливу увагу оцінці ризику, яка при лізинговій операції вклю­чає два основних моменти: оцінку клієнта, його здатність виплачувати лізин­гові платежі з урахуванням діяльності; і оцінку майна та міри його дійсної за­мінності: якщо міра замінності висока (стандартне обладнання, що легко підда­ється новому застосуванню, і з низькими темпами морального зносу) - ризик невеликий; якщо міра замінності є низькою (обладнання специфічного призна­чення, виготовлене "на замовлення", швидкостаріюче) - ризик високий.

У фазі підготовки пропозиції також аналізуються основні параметри, що ви­значають розмір платежів по лізинговій операції, а саме: закупівельна ціна об­ладнання або іншого майна, аванс, отриманий в момент закупівлі майна, ставка банківського процента, що застосовується, тривалість договору, періодичність виплат, величина викупу, спосіб оплати. Після підготовки пропозиції лізингова фірма надає постачальнику і споживачу необхідну інформацію і, якщо умови прийнятні, зацікавленими сторонами підписується лізинговий договір.

Договір лізингу повинен містити такі положення: точний опис предмета лізингу; опис прав власності, які передаються; найменування місця і вказівку порядку передачі предмета лізингу; термін дії договору лізингу; порядок балан­сового обліку предмета лізингу; порядок утримання і ремонту предмета лізин­гу; перелік додаткових послуг, що надаються лізингодавцем на основі договору лізингу; загальна сума договору і розмір винагороди лізингодавця; порядок роз­рахунків; вимоги, стосовно порядку страхування предмета лізингу від різних ризиків, якщо інше не передбачене договором.

У договорі лізингу в обов'язковому порядку повинні бути обумовлені обста­вини, які сторони вважають безперечним і очевидним порушенням зобов'язань і які ведуть до припинення дії договору і майнового розрахунку, а також проце­дура вилучення (повернення) предмета лізингу. До таких порушень зобов 'язань можна віднести використання предмета лізингу не за призначенням; непідтри- мка предмета лізингу в справному стані, що веде до погіршення його спожив­чих властивостей; порушення (більше двох разів) термінів платежу за користу­вання предметом лізингу.

Гарантійне обслуговування предмета лізингу може здійснюватися продав­цем (постачальником), якщо це передбачене договором купівлі-продажу. Лізин- гоотримувач за свій рахунок здійснює технічне обслуговування предмета лізин­гу, його середній і поточний ремонти. Капітальний ремонт майна, здійснюється лізингодавцем, якщо інше не передбачене договором.

За економічним змістом лізинг відноситься до прямих інвестицій, в ході ви­конання яких лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю інве­стиційні витрати, здійснені як в матеріальній, так і в грошовій формах і випла­тити винагороду. Під інвестиційними витратами розуміють витрати лізинго­давця, пов'язані з придбанням і використанням предмета лізингу лізингоотри- мувачем. Винагорода лізингодавця - грошова сума, передбачена договором лі­зингу, понад величину відшкодування інвестиційних витрат.

У лізинговому договорі вказуються лізингові платежі, які розраховуються в кожному окремому випадку. Платежі в період лізингу можуть виплачуватися щомісяця, щоквартально, один раз на півріччя або один раз на рік; приймаються і випереджувальні платежі. У разі затримки платежів лізинговій фірмі виплачу­ється 10% річних на прострочену суму.

Розмір лізингових платежів може бути зафіксований на весь термін дії дого­вору або внески можуть встановлюватися на гнучкій основі. Обидва варіанти мають свої переваги і недоліки. При незмінних внесках розміри платежів не за­лежать від коливань облікової ставки банківського процента, їх величину під­приємець знає заздалегідь. Однак, незмінні внески завжди вищі гнучких, оскі­льки в них повинна бути передбачена премія за ризик.

Розмір гнучких внесків безпосередньо залежить від величини банківського процента. Як основа гнучких внесків нерідко використовується так званий LIBOR (London ШегЬапк Offered Rate). Він відповідає тій ставці грошового ри­нку, за якою банки між собою здійснюють купівлю-продаж валюти. LIBOR за­стосовується для операцій різної тривалості (на один, три, шість місяців, рік) і служить основою розрахунку гнучких платежів за лізинговими договорами. При збільшенні індикатора LIBOR ставки платежів зростають, при зменшенні - падають.

Лізингоотримувач повинен застрахувати за свій рахунок, але на користь лі­зингової фірми, отримані машини і протипожежне обладнання від пожежі, крадіжок та інших ризиків, які можуть привести до псування або виходу з ладу наданого майна. Особливо обумовлюється в лізинговому договорі момент пере­дачі обладнання користувачеві і момент можливості ризику від випадкової заги­белі або псування обладнання.

Лізинг особливо привабливий при тимчасовій потребі в обладнанні (будіве­льній техніці, транспортних засобах). Підприємець вдається до лізингу тоді, ко­ли він не хоче використовувати для закупівлі необхідного обладнання кредити, а власний капітал і позикові кошти планує спрямувати у інше русло. У зв'язку з тим, що лізингова угода не передбачає гарантійної і авансової застав, підпри­ємець, використовуючи один і той же капітал, приводить в рух більшу кількість чинників виробництва. Засоби виробництва, отримані по лізингу, не фіксуються на балансі лізингоотримувача, а отже, не збільшують його заборгованості.

Поширення лізингу зумовлене деякими особливостями самих машин і обла­днання. Лізинг часто розглядається підприємцем як засіб боротьби з моральним зносом технічних засобів. Лізингові договори нерідко передбачають можливість заміни морально застарілих вузлів і деталей (за допомогою включення в дого­вори спеціальних статей).

Досвідчений підприємець вважає за краще придбавати по лізингу особливо складне та оригінальне обладнання, яке обслуговується лізингодавцем краще, ніж це може зробити він сам (наприклад, комп'ютери, медичне та інше складне обладнання). Якщо ж витрати по експлуатації у лізингоотримувача виявляються нижчими, ніж у лізингової фірми, то він купує необхідну техніку.

При потребі використати обладнання недостатньо відомої фірми, яка ще й до того не має розгалуженої мережі сервісного обслуговування, доцільно взяти об­ладнання по лізингу, а не купляти його. Лізинг може бути застосований і як пе­рший крок в роботі з новим обладнанням. Він також особливо привабливий, якщо доставки по лізингу можуть бути здійснені швидше, ніж при звичайному придбанні обладнання.

3. Факторинг, його суть і значення

Факторинг - здійснювана на договірній основі купівля вимог по товарному постачанню факторинг-фірмою. Внаслідок подібної операції підприємець, що продає вимоги, протягом 2-3 днів отримує від 70 до 90% суми вимог у вигляді авансу. 10-30%, що залишаються, є для факторинг-фірми свого роду гарантій­ною сумою, яка призначається до виплати підприємцеві при отриманні факто­ринг-фірмою рахунку на оплату вимоги боржником. Факторинг-фірма стягує з підприємця певні проценти за негайне надання еквівалента боргових вимог, премію за ризик і відшкодування адміністративно-управлінських витрат.

У техніці здійснення факторингу можна виділити кілька основних найпрос­тіших операцій, кожна з яких давно відома банкам. Це послуги по веденню де­біторських рахунків та інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії. Факторинг-фірми готові інформувати клієнтів про платоспроможність покупців; при бажанні можуть брати на себе гарантію за неплатежі в зарубіжних країнах. Вони також готові приймати на себе відповідні ризики у разі неплатоспромож­ності боржника.

Беручи на обслуговування кожного нового клієнта, факторинг-фірма ретель­но вивчає його фінансові показники і ніколи не скуповує борги, які здаються безнадійними. При здійсненні факторинг-операцій дебіторська заборгованість трансформується в готівкові кошти і, отже, може бути негайно використана для виробничих цілей. Як правило, факторинг-фірма бере на себе додатковий ризик неплатоспроможності боржника (така умова називається делькредере), а також приймає на себе ряд зобов'язань на користь клієнта (наприклад, бухгалтерський облік дебіторської заборгованості, функції фінансування і т.п.).

Вдаючись до послуг факторинг-фірм, бізнесмен має можливість перетворити майбутній борг на готівку в потрібний момент. Факторинг-фірма, надавши біля 80% суми боргу до настання терміну платежу, фінансує його. Касове становище підприємства поліпшується. Воно звільняється від ризику можливих неплате­жів, які бере на себе факторинг-фірма, скорочуються витрати по веденню дебі­торських рахунків і кредитному контролю.

Підприємець отримуєте також можливість використати послуги факторинг- фірми по наданню інформації, тому що вони добре інформовані про фінансове становище більшості підприємств, в тому числі і зарубіжних. Факторинг-фірми мають у своєму розпорядженні систему "of line", суть якої полягає в тому, що такі фірми через комп'ютерну систему можуть цілодобово отримувати достові­рну та оперативну інформацію про фінансове становище їх вимог, а також про те, які рахунки оплачені, які прострочені і т.д. Факторинг-фірми готові надавати своїм клієнтам різноманітні відомості, що стосуються не тільки бухгалтерських рахунків, а й збутової статистики.

Основу факторинг-фінансування складає договір про факторинг, що уклада­ється, як правило, на два роки. В рамках цього договору клієнт пропонує факто- ринг-фірмі купити всі його вимоги до дебіторів.

Факт уступки кредитної вимоги внаслідок продажу останньої в обов' язковому порядку доводиться до відома дебітора з тим, щоб він з цього моменту вів розрахунки не з постачальником, а з самою факторинг-фірмою.

Факторинг ефективний передусім на виробничих підприємствах і оптових фірмах, що відповідно виробляють і збувають споживчі товари. Клієнтами фак- торинг-фірми в цьому випадку є, як правило, дрібні і середні фірми.

Г»              ^                                                                  •          • о                           • о    • о