Товаропросування і шляхи його оптимізацп. 2. Облік і контроль надходження товарів від постачальників.

1. Виготовлені в різних секторах виробництва матеріальні блага, проходять певний шлях із сфери виробництва через сферу обміну до кінцевого колектив­ного або індивідуального споживача. Цей процес об'єктивно обумовлений тим, що: є необхідність продовження виробничого процесу за межами промислового чи сільськогосподарського підприємства-виробника; певна територіальна відо­кремленість місць виробництва і місць споживання; наявний часовий розрив між моментом виготовлення і моментом споживання.

Необхідність продовження виробничого процесу обумовлюється тим, що в аграрних або промислових підприємствах, виробничий цикл не завершується в момент виготовлення товару, він продовжується аж до моменту переходу товару в стадію споживання. Таким чином, процес товаропросування є невід'ємною складовою частиною циклу суспільного виробництва.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання об'єктивно виникає через те, що виробничі галузі розташовують з максимальним набли­женням до сировинних родовищ і енергетичних баз, які часто є віддаленими від основних районів споживання. Відокремленість місць виробництва і споживан­ня обумовлює необхідність транспортування готової продукції з пунктів конце­нтрації промислових і сільськогосподарських підприємств до місць концентра­ції споживачів.

Територіальна відокремленість виробництва і споживання, технологічні особливості виробництва і специфіка споживання окремих товарів спричиня­ють виникнення часового розриву між моментом виготовлення і споживан­ня матеріальних благ.

Товаропросування являє собою складний організаційно-технологічний про­цес доведення виготовлених товарів від підприємств-виробників до кінцевих споживачів силами і засобами торговельних підприємств, комерційно- посередницьких формувань та елементів ринкової інфраструктури.

Товаропросування нерозривно зв'язане із товаропостачанням, тому що просування - це процес, що передбачає переміщення матеріальних цінностей. Отже коли товар просувається від виробника до якоїсь ланки загального ланцю­га, то це означає, що в цю ланку здійснено постачання цього товару. Якщо товар рухатиметься далі до наступної ланки, то вважається, що він просувається далі до тих пір, поки не зупиниться на черговій ланці (наприклад, у торгового посе­редника). Отже в цю ланку здійснено постачання товару.

Процес товаропросування залежить від ряду факторів.

Виробничі фактори: нерівномірне розміщення виробничих і сільськогоспо­дарських підприємств на території країни, викликає потребу в залученні різно­манітних видів транспорту для здійсненні дальніх перевезень, оплаті додатко - вих транспортних видатків і тим самим спричиняє зниження оперативності до­ставки товарів і підвищення їх вартості. Чимала кількість товарів має сезонний характер виробництва, породжений сезонністю виготовлення сировини або се­зонністю придбання і споживання таких товарів, що у підсумку впливає на за­гальну організацію процесу товаропросування протягом календарного року.

До транспортних факторів слід віднести: стан шляхів сполучення в регіо­ні; види транспорту, що застосовується у процесі товаропросування (товаропос- тачання); фактична наявність і технічний стан транспортних засобів.

Соціальні фактори: густота населення в регіоні обслуговування, щільність його розселення, джерела і рівень грошових доходів населення. Чим вищою є густота населення, тим більше необхідно магазинів для його обслуговування. Щільність розселення мешканців безпосередньо впливає на доставку товарів, адже чим щільніше розміщується населення по території регіону, тим меншими є транспортні затрати, пов'язані із товаропросуванням (можна використовувати великогабаритні транспортні засоби). Особливо важливим є такий соціальний фактор, як джерела і рівень доходів населення, оскільки він обумовлює рівень інтенсивності торговельної діяльності - збільшується об'єм реалізації товарів, значить виникає потреба в доставці чергових партій товарів.

Торговельні фактори: дислокації (розміщення) торговельних підприємств; їх розміри; спеціалізація; стан матеріально-технічної бази. Складена в регіоні дислокація роздрібних і гуртових торговельних підприємств формує основу для налагодження процесу товаропросування (товаропостачання). Невеликі за роз­мірами магазини нездатні освоїти мінімальні партії відвантаження, що пропо­нуються крупними виробничими підприємствами, а тому вони змушені орієн­туватися на співпрацю із посередниками. В процесі організації товаропросу­вання (товаропостачання) необхідно враховувати і порівняно низьку оснаще­ність магазинів, що негативно позначається на безперебійності та своєчасності доставки в них товарів.

Важливу роль в організації процесу товаропросування відіграють власне товарні фактори: асортиментна структура товарів; їх фізико-хімічні властиво­сті; характер транспортної та споживчої тари. Асортиментна структура товарів впливає на зміст товаропросування (товаропостачання) - складний асортимент на шляху до магазинів зазнає перетворення в оптово-посередницьких підприєм­ствах; товари простішого асортименту можуть доставлятися в магазини безпо­середньо від товаровиробників. У процесі товаропросування (товаропостачан­ня), товари із різноманітними фізико-хімічними властивостями, вимагають рі­зних підходів до свого зберігання і транспортування. Якщо товари з тривалими термінами придатності можуть певний час зберігатися до моменту реалізації у будь-якій ланці, то товари, що швидко псуються, навпаки, повинні доставлятися в магазини максимально швидко. Вид транспортної та споживчої тари впливає на вибір транспортних засобів, маршрутів перевезення, характер проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, режим зберігання, що в цілому ви­значає загальну вартість затрат на організацію процесу товаропросування (това- ропостачання).

Загальний вплив на товаропросування (товаропостачання) спричиняють та­кі комерційні фактори, як структурні і динамічні змін на ринку і рівень квалі­фікації комерсантів. Сучасний товарний ринок характеризується постійними змінами як в попиті населення, так і в товарообороті які, в свою чергу, видозмі­нюють структуру товаропросування (товаропостачання), приводять до змін в асортименті. Ефективність товаропросування залежить від рівня кваліфікації комерційних працівників, від їх вміння організувати його.

Процес товаропросування (товаропостачання) матеріальних благ від вироб­ництва до роздрібної торговельної мережі здійснюється за допомогою двох форм: транзитної і складської.

Транзитна форма товаропросування (товаропостачання) передбачає до­ведення товарів до роздрібної торговельної мережі безпосередньо від підпри- ємств-виробників, без участі оптових посередників. Така форма має ряд пози­тивних рис: скорочується сукупний час просування товарів; економляться кош­ти на зберігання, підсортування, вантаження-розвантаження на складах оптових посередників; зменшуються витрати на доведення товарів; прискорюється това- рооборотність; знижуються втрати товарів.

Транзит широко застосовується для просування товарів простого асортимен­ту, таких, що не вимагають підсортування, доробки в складській мережі; това­рів, що швидко псуються тощо. Як в економічному, так і в комерційному аспекті транзитна форма товаропросування порівняно із складською є комерційно до­цільнішою і економічно вигіднішою. Однак ця форма товаропросування не мо­же бути застосована до товарів складного асортименту.

Складська форма товаропросування (товаропостачання) передбачає проходження товарами, на шляху від виробництва до споживання, через промі­жні складські ланки. Вона застосовується для постачання у роздрібну мережу товарів складного асортименту; через потребу перетворення вузькоспеціалізо- ваного виробничого асортименту у торговельний; і при доведенні до магазинів товарів сезонного попиту.

Залежно від загальної кількості складів, через які проходить партія товару, розрізняють одно-, дво- і багатоланкову складську форми товаропросування (товаропостачання). Кількість ланок прямо залежить від виду товару, особливо­стей організації торгівлі і регіональних умов здійснення торговельної діяльнос­ті. Наявність великої кількості ланок у товаропросуванні (товаропостачання) збільшує кінцеву вартість товарів і уповільнює загальну швидкість товарообер- тання, що робить її для роздрібної торговельної мережі, в цілому, менш ефекти­вною, аніж транзит.

Під ланковістю товаропросування розуміють загальну кількість комерцій­но-посередницьких ланок, через які проходить товар на шляху від матеріально­го виробництва до кінцевого споживання.

У практиці комерційної діяльності розділяють торговельно-організаційну і складську ланковість. Торговельно-організаційна ланковість визначається за загальною кількістю посередницьких і гуртових формувань (організацій і під­приємств, фізичних осіб), що беруть участь у просуванні матеріальних благ до споживачів. Складська ланковість враховує сумарну кількість гуртово- складських ланок, через які проходить товар у процесі товаропросування (това- ропостачання).

Під час проходження товаром кожної додаткової ланки товаропросування (товаропостачання, загальна швидкість доведення товарів до торговельної ме­режі уповільнюється, що не відповідає інтересам як виробників, так і комерсан­тів. Збільшення ланковості просування товарів у більшості випадків негативно позначається на динаміці показників товарооборотності: оборотність в днях зростає на загальну кількість днів перебування товару в оптово- посередницьких, нероздрібних торговельних підприємствах; натомість, число оборотів протягом календарного проміжку часу зменшується.

Обсяги товарних запасів за необгрунтованого підвищення ланковості набу­вають нестабільного і непрогнозованого характеру тому, що магазини для за­безпечення безперебійності процесу продажу створюють додаткові, завищені запаси і перебирають на себе невластиві їм складські функції. У той же час оп­тові і посередницькі підприємства відчувають проблеми із збутом раніше на­громаджених товарних запасів, що загалом приводить до уповільнення реаліза­ції товарів. Така ситуація суттєво знижує ефективність процесу товаропросу­вання (товаропостачання), бо веде до затоварення - утворення значних понад­планових запасів у всіх ланках просування товарів.

При збільшенні кількості ланок, які проходить товар на шляху до споживача помітно зростає рівень витрат обертання: оскільки кожне наступне посередни­цьке чи гуртове підприємство несе видатки щодо підготовки і проведення обо- рудок купівлі-продажу, видатки на здійснення технологічних та інших операцій.

Скорочення ланковості має загальнонаціональне значення.

Однак, для ефективного вирішення цієї проблеми необхідно: обмежувати монопольне становище окремих суб 'єктів товарного ринку; збільшувати частку- прямих господарських зв'язків; впроваджувати сучасні технологій товаропросу- вання з використанням фірмової тари-обладнання; інтенсифікувати комерційні зусилля працівників роздрібної мережі щодо вивчення потенційних джерел за­купівлі товарів і можливих постачальників.

Однією з основних функцій комерційних служб є оптимізація товаропросу­вання, а для цього необхідно дотримуватись ряду принципів: спрощення транс­портно-експедиційних схем товаропросування; ефективного транспортного за­безпечення товаропросування; оптимізації ланковості товаропросування; впро­вадження прогресивних схем товаропостачання; раціоналізації структури гос­подарських зв'язків; застосування логістичних концепцій товаропросування (то- варопостачання).

Принцип спрощення транспортно-експедиційних схем товаропросуван­ня. Цей принцип може бути повноцінно втіленим тільки за умови використання під час експедиціювання товарів найкоротших транспортних шляхів сполучен­ня. Дотримання цього принципу дозволяє прискорити і здешевити процес дове­дення товарів до кінцевого споживача і вимагає постійного аналізу складеної схеми вантажопотоків в масштабах регіону, країни, і світових транспортних шляхів.

Оптимізація товаропросування неможлива без дотримання принципу ефек­тивного транспортного забезпечення, яке полягає в обґрунтуванні вибору доцільного і ефективного виду транспорту для просування товару.

Оптимізація ланковості товаропросування, спонукає комерційних працівни­ків до раціонального обмеження числа ланок, задіяних у процесі просування товарів.

Принцип впровадження прогресивних схем товаропостачання зводиться до впровадження таро-обладнання і засобів механізації навантажувально- розвантажувальних операцій в різних підприємствах.

Принцип застосування логістичних концепцій товаропросування зво­диться до впровадження в практику комерційної діяльності таких концепцій, які позволяють обґрунтувати можливості постачання сировини, матеріальних ресурсів, товарів і послуг у замовленій кількості та асортименті, підготовлених до колективного чи індивідуального споживання і направлених до вказаного споживачем місця, протягом вказаного проміжку часу та при мінімальних затра­тах (точно в строк).

Важливою умовою безперебійності постачання є ритмічність завезення товарів, тобто періодичне поповнення запасів за певних умов. Функціонуючи з мінімальними товарними запасами, роздрібні торговельні підприємства повинні бути гарантовані у своєчасному і повному задоволенню їх замовлень.

Ритмічність завезення товарів позитивно впливає і на роботу складів та транспорту: краще задовольняється попит населення, прискорюється товаро- оборотність. Ритмічна робота складів і транспорту дозволяє більш рівномірно розподіляти робочий час. Внаслідок цього більш ефективно використовується складська площа, транспортні засоби, робоча сила. У підсумку до мінімуму скорочуються сукупні затрати на товаропостачання торговельної мережі.

Для забезпечення безперебійного продажу товарів населенню при мінімаль­них розмірах товарних запасів, товари необхідно завозити невеликими партія­ми, але з більшою частотою. На складах оптових баз також не повинні концент­руватися надлишкові запаси товарів. Така система постачання вимагає встанов­лення тісного зв'язку з постачальниками, своєчасного і правильного складання замовлень на постачання товарів, систематичного контролю за станом товарних запасів на складах і в роздрібній торговельній мережі. Узгодженість системи то­варопостачання служить основою для створення автоматичної системи процесу товаропостачання, коли акти реалізації товарів та вивчення попиту, автоматично приводять в дію механізм поповнення запасів товарів.

Товаропостачання магазинів може здійснюватися двома методами: децент­ралізованим (самовивіз) і централізованим.

Децентралізований метод передбачає виконання транспортно- експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підпри­ємств, тобто всі операції із завезення товарів, починаючи з пошуку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно. Ефективність використання ав­томобілів при цьому, як правило, низька через їх понаднормативний простій, низьке використання вантажопідйомності. Крім того, децентралізоване завезен­ня відволікає працівників роздрібної торговельної мережі від виконання своїх основних обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням покупців, а в магазинах з одним продавцем призводить до закриття підприємств на час, необхідний для поїздки за товарами. Це негативно відображається на якості торговельного об­слуговування покупців, приводить до втрат товарообороту. Єдина позитивна риса децентралізованого завезення - це його оперативність. Тому він повинен використовуватися тільки в надзвичайних ситуаціях.

Централізована доставка товарів здійснюється силами і засобами поста­чальників або транспортних підприємств за замовленнями магазинів в передба­чені графіком терміни. При цьому всі транспортно-експедиційні операції вико - нуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної тор­говельної мережі. Централізовану доставку застосовують як за складської, так і за транзитної форми товаропостачання торговельної мережі. Вона може здійс­нюватися підприємствами промисловості, оптовими базами чи транспортними підприємствами.

Прогресивний характер централізованої доставки товарів полягає в тому, що в цьому випадку забезпечується планове і ритмічне постачання магазинів за встановленими графіками, зменшується вартість доставки товарів за рахунок поліпшення техніко-експлуатаційних показників використання автотранспорту і зменшення кількості експедиційного персоналу. За централізованих перевезень значно спрощується документація на відпуску, одержання вантажів і оплату за транспортування, тому що всі розрахунки за перевезення з автотранспортними підприємствами здійснюють постачальники. Разом з тим, ефективність центра­лізованої доставки товарів досягається в тому випадку, коли для кожного під - приємства правильно визначені інтервали і оптимальні партії завезення товарів, тобто значно підвищується роль управління товаропостачанням роздрібної тор­говельної мережі.

Централізована доставка здійснюється відповідно до поточних замовлень магазинів, в яких на спеціальних бланках вказуються: номер магазину, його ад­реса, асортимент і кількість товарів, що підлягають завезенню, фактично від­пущена кількість.

Розрахунок величини замовлення на завезення товарів в магазин, по кожній окремій групі, можна провести за формулою:

З = (О_т/оЧ) + Н - К, де: З - величина замовлення по конкретній групі товарів;

О_т/о - одноденний товарооборот магазину по даній групі товарів;

Ч - частота завезення товарів в магазин;

Н - норматив товарних запасів по групі товарів;

К - товарні запаси по даній групі, на день складання замовлення.

Централізоване завезення товарів здійснюється за завчасно складеними гра­фіками і маршрутами. У практиці оптової торгівлі розрізняють два види марш­рутів: маятниковий і кільцевий. При маятниковому маршруті товар на повніс­тю завантаженому автомобілі доставляється в один магазин, після цього авто­мобіль повертається до постачальника, завантажується і направляється в інший магазин.

При кільцевому маршруті повністю завантажений автомобіль доставляє од­ним рейсом товари в декілька магазинів, що знаходяться на шляху його руху. Доцільність вибору того чи іншого виду маршруту визначається необхідністю максимального зниження витрат на доставку товарів і ефективного використан­ня автотранспорту (зворотним рейсом транспорт вивозити з магазину тару).

2. Облік і контроль надходження товарів від постачальників

Важливою частиною комерційної роботи підприємств є налагодження опе­ративного обліку і контролю за оптовими закупівлями товарів. Він спрямований на щоденне спостереження за ходом закупівель і надходження товарів, перевір­ку виконання постачальниками договірних зобов'язань щодо кількості, асорти­менту і термінів постачання товарів.

Організація обліку виконання договорів має велике значення для забезпе­чення своєчасного і безперебійного надходження товарів у необхідному асор­тименті. Якщо після укладання договору не буде організовано облік його вико­нання, не будуть прийматися заходи впливу на постачальників, які порушують свої зобов'язання, договір втрачає своє значення.

У процесі контролю за якістю постачання товарів встановлюється: ступінь виконання договорів окремими постачальниками, відповідність надходження товарів договорам і специфікаціям щодо кількості, суми, внутрішньогрупового асортименту та інших ознак; рівномірність і ритмічність постачання; застосу­вання санкцій до постачальників, що порушили умови договору, та їх дієвість в боротьбі за зміцнення договірної дисципліни.

Облік виконання договорів постачальниками - це надзвичайно трудомістка робота, оскільки кожне підприємство укладає безліч договорів, а надходження товарів в асортименті нараховує сотні різновидностей. Тому актуальним за­вданням комерційної роботи є механізація і автоматизація обліку постачання товарів з допомогою комп'ютерної техніки. Робочі місця комерційних працівни­ків слід забезпечувати персональними комп'ютерами, які забезпечують безпере­рвний щоденний контроль за постачанням товарів, за кожною позицією асорти­менту і кожним постачальником.

В умовах низької забезпеченості більшості торговельних підприємств ком­п'ютерною технікою, облік виконання договорів постачання здійснюватися і вручну на спеціальних картках або журналах, де фіксуються дані про фактичне відвантаження і надходження товарів і виявляються випадки порушення поста­чальниками договорів. Карткова або журнальна форми обліку виконання дого­ворів дуже трудомісткі і не дозволяють мати щоденних даних про надходження товарів в розгорнутому асортименті. Картки обліку виконання договорів заво­дяться на кожний окремий товар на кожного постачальника і мають такий ви­гляд.

Картка обліку виконання договору поставки товарів

Договір № від " "200______________________________ р.

Постачальник_____________________________ Назва товару_____________

 

У практиці комерційної діяльності між суб' єктами ринку часто виникають спори, які поділяються на спори, пов'язані з укладанням господарських догово­рів та спори, пов'язані з їх виконанням. Більшість спорів між підприємствами виникає з приводу порушення майнових прав і законних інтересів інших під­приємств, викликаних невиконанням або неналежним виконанням укладених договорів.

Претензія - письмова вимога про добровільне усунення порушення умов договору або законодавства. Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств, зобов'язані поновити їх, не чекаю­чи пред'явлення претензії. Якщо це не відбувається, то підприємства, чиї закон­ні інтереси порушено, для безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Претензія підписується керівником підприємства та надсилається адресатові рекомендо­ваним або цінним листом, чи вручаються під розписку.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані розглянути її в місячний термін і задовольнити обґрунтовані вимоги заявника. Даний тер­мін може бути продовжений до двох місяців, якщо правилами або договором передбачено право перевірки забракованої продукції.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій фор­мі. У відповіді на претензію зазначається: повне найменування і поштові рекві­зити підприємства, що дає відповідь та підприємства, якому вона надсилається; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь; коли претензію визнано повністю або частково - визнана сума, номер і дата платіж­ного доручення на перерахування цієї суми чи термін та спосіб задоволення претензії (якщо вона не підлягає грошовій оцінці); коли претензію відхилено повністю або частково - мотиви відхилення з посиланням на відповідні норма­тивні документи, що обґрунтовують відхилення претензії; перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Відповідь на претензію підписується керівником підприємства та надсила­ється рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо винна сторона у місячний термін не задовольнила претензію, заявник зверта­ється в Господарський суд із позовною заявою.

Позовна заява - вимога до компетентного органу про захист порушеного права підприємства (організації). Позовна заява підлягає обкладанню держав­ним митом. Вона направляється в Господарський суд по місцю знаходження підприємства-відповідача, яке порушило права або законні інтереси позивача.

Вона повинна містити: назву Господарського суду, до якого подається заява; найменування сторін, їх поштові адреси; зазначення суми позову, суми догово­ру; зміст позовних вимог, (якщо позов подається до кількох відповідачів - зміст позовних вимог до кожного з них); виклад обставин, яким обґрунтовуються по­зовні вимоги; зазначення доказів, що стверджують позов; обґрунтований розра­хунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого по­дається позов; відомості про вжиття заходів до судового врегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують вжиті заходи до судового врегулювання господарського спору; відправленні відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору; обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Спір має бути вирішений Господарським судом у строк не більше одного мі­сяця від дня одержання позовної заяви. При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) - суд при­ймає рішення. Рішення приймається на засіданні арбітром і представниками сторін за результатами обговорення всіх обставин справи. У випадках, коли між представниками сторін не досягнуто згоди, або спір розглядається без участі представників обох або однієї сторони, рішення приймається суддею. Воно ви­кладається у письмовій формі, підписується суддею і набирає законної сили не­гайно. Виконання рішень господарського суду проводиться на підставі виданого ним рішення, яке надсилається одночасно з рішенням. Для пред'явлення наказу про виконання рішення суду, відводиться 3 місяці.