Організація торгівлі на ринках

1.               Загальна організація ринкової торгівлі.

2.                Організація торгівлі на продовольчих ринках.

3.                Організація торгівлі на речових ринках.

1. Важливим каналом реалізації товарних мас і місцем торговельної діяльнос­ті є торгівля на ринках. Поряд з організованими формами торгівлі, торгівля на ринках активно функціонує на товарному ринку, приваблюючи зацікавлених виробників і комерційних посередників до самостійної реалізації виготовленого продукту кінцевим споживачам за стихійно встановленими цінами, на основі поточного співвідношення попиту і пропозиції. Постійне зростання числа учас­ників і обсягів реалізації товарів на ринках в умовах перехідного періоду стано­влення економіки - дозволяє виділити її як специфічну галузь комерційної дія­льності.

Торгівля на ринках перетворилася сьогодні в допоміжний вид торговельного обслуговування, а підприємства ринків стали складовою частиною інфраструк­тури товарного ринку держави. В сучасних умовах торгівля на ринках, у висо- коорганізованих формах, збереглася в більшості розвинутих країнах світу.

Торгівля на ринках - це специфічна форма організації торговельного обслу­говування, яка являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в ринковій мережі всіма категоріями продавців, а також включає надання покупцям різноманітних торговельних, побутових та інших послуг.

Більшість торговельних актів в торгівлі на ринках становить роздрібна реа­лізація продуктів і товарів, однак в останній час з'явилася і продовжує розви­ватися мережа дрібнооптових і оптових ринків, в яких практикується продаж оптових товарних партій усім категоріям суб'єктів товарного ринку.

Діяльність підприємств ринків спрямована передусім на створення умов для торгівлі, а не на самостійне ведення торговельної діяльності. Власна торгівля ринків займає мізерну частку в загальному обороті ринків, а основним напря­мом роботи ринкових підприємств є створення і утримання матеріально-техніч­ної бази в належному для ведення торгівлі стані.

Зараз на ринках є широкий асортимент продовольчих і непродовольчих това­рів, який практично не відрізняється від асортименту роздрібної торговельної мережі. Разом з тим, на ринках традиційно реалізуються такі специфічні види товарів, як фураж, худоба, паливо, домашні і свійські тварини та ін. Невід 'єм­ною складовою частиною торгівлі на ринках є також широкий асортимент різ­номанітних послуг, що надаються підприємствами ринків всім учасникам рин­кового торгу.

Основними учасниками торгівлі на ринках є індивідуальні роздрібні продав­ці. На відміну від організованих форм торгівлі, де класичним роздрібним про­давцем є фізична або юридична особа, зареєстрована належним чином, в торгі­влі на ринках, роздрібним продавцем може бути будь-який член суспільства: громадянин України і інших країн, а також товаровиробники, комерційні посе­редники та підприємці.

Велику групу учасників торгівлі на ринках становлять представники залу­чених систем - роздрібної і гуртової торгівлі, громадського харчування, побу­тового обслуговування, транспорту. Через це на ринках розвивається мережа побутових майстерень, магазинів і дрібнороздрібних торговельних підприємств, підприємств громадського харчування, готелів і інших пунктів обслуговування.

Послуги, які мають місце на ринках, поділяються на: послуги власне ринко - вого підприємства і послуги залучених обслуговуючих систем.

Власне ринкові послуги. Для організації таких послуг ринок створює належ­ну матеріально-технічну базу, яка в подальшому використовується ним для на­дання платних послуг. Створені і надані самим ринком послуги поділяються на послуги оренди і платні послуги.

Послуги оренди можуть бути довго - і короткотерміновими. Облаштовані різ­ного роду столи-прилавки для ведення торгівлі розподіляються на окремі торго­ві місця, які здаються в оренду. Індивідуальний продавець звертається до адмі­ністрації ринку і вносить ринковий збір за право зайняти окреме робоче місце. В економічному змісті, ринковий збір, є платою за короткотермінову оренду то­ргового місця.

Частину наявних споруд і територій підприємство ринку може передавати у довготермінову оренду на договірних засадах фізичним та юридичним особам з метою налагодження ними стаціонарної ринкової торгівлі або надання різних видів послуг.

Додатково до ринкових зборів, підприємство ринку створює, пропонує і реа­лізує специфічні платні послуги (розрубування м'яса, надання торговельного ін­вентарю і санітарного одягу, зважування, транспортування, зберігання товару.

Залучені структурні елементи підприємств ринку представляють на ньому торговельні та обслуговуючі підприємства інших обслуговуючих систем: торгі­влі, громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування з власною номенклатурою платних послуг побутового і сервісного характеру.

Торгівля на ринках поділяється на такі види: індивідуальна всіх категорій продавців; стаціонарна постійних учасників (аграрних, виробничих і торгове­льних організацій); сезонно-ярмаркова.

Індивідуальну торгівлю всіх категорій продавців на ринку представляють то­варовиробники і приватні підприємці. Цей вид діяльності здійснюється шляхом короткотермінової оренди у підприємства ринку ринкового місця і необхідного торговельного обладнання та інвентаря для реалізації товару.

Стаціонарна торгівля характеризується наявністю в ній постійних продав­ців, які реалізують раніше закуплену продукцію або товари власного виготов­лення, що ритмічно доставляються, через орендовані на довготерміновій основі або самостійно споруджені (за згодою дирекції ринку) магазини, павільйони, кіоски і інші торговельні одиниці, або через обладнані на ринках торговельні місця. Стаціонарна торгівля на ринках включає в себе: роздрібні, дрібно­роздрібні торговельні підприємства і одиниці залучених торговельних систем, а також власні торговельні структурні підрозділи підприємства ринку.

Сезонно-ярмарковий вид торгівлі - має чітко виражений сезонний, характер; вона поєднує в собі особливості організації торгівлі двома попередніми видами: індивідуальну і стаціонарну торгівлю. Для сезонних і тематичних ярмарків, що проводяться в межах торгівлі на ринках, характерне періодичне суттєве збіль­шення числа продавців шляхом залучення додаткової кількості аграрних, про­мислових, індивідуальних виробників і їх певна тематична спрямованість (но­ворічні, шкільні, садово-городні).

Значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід 'ємною складо­вою частиною системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів. Вільний доступ до цієї форми торгівлі безпосеред­ніх товаровиробників і відсутність посередників - дає продавцям на ринках ос­новну конкурентну перевагу - в ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими порівняно з цінами на ана­логічні товари в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

Торгівля на ринках в сучасних умовах сприяє опосередкованому соціальному захисту окремих категорій населення. В умовах реального і прихованого безро­біття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій, торгівля на ринках стала місцем роботи великої кількості пенсіонерів і праце­здатного населення, і є суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів для багатьох мешканців міст і сіл.

Реалізація товарів у торгівлі є неможливою без створення і постійного розвитку її матеріально-технічної бази, яка дозволяє продавцям на ринках здійснювати багаточисельні акти купівлі-продажу товарів.

В організаційно-господарському плані виділяються: ринкові комплекси - кру­пні універсальні ринки з широкою номенклатурою послуг і високим рівнем сервісу; ринки - підприємства середнього розміру; міні-ринки - невеликі ринки місцевого значення; філіали ринків - це господарсько несамостійні підрозділи ринків, які створюються у місцях стихійного скупчення ринкових продавців і підпорядковуються найближчим підприємствам ринків. Основна частина ринків підпорядковується місцевим органам влади і перебуває у комунальній власнос­ті. Значне число ринків залишилося власністю споживчої кооперації. Поряд з ними в останні роки з'явилося чимало колективних і приватних ринків.

За рівнем облаштування ринки поділяються на: криті, павільйонного типу, відкриті і комбіновані. До накритих належать побудовані за типовим або інди­відуальним проектом споруди різної поверховості. Ринки павільйонного типу облаштовуються у спорудах легкої конструкції і відносно невеликої місткості. Відкритий ринок - це належним чином обладнана відкрита площадка, на якій торгівля ведеться із столів-прилавків, дрібно-роздрібної мережі, автомобілів, підвод, а також з рук. Найбільшу питому вагу займають комбіновані ринки, в яких поєднуються два або й три попередні типи: накрита частина з відкритим майданчиком; відкритий ринок з обладнаними павільйонами і т п.

За масштабами і потужністю ринки поділяються на: дрібні, середні, ве­ликі і крупні. Показниками потужності підприємства ринку є його площа та чи­сло торговельних місць обладнаних на ньому.

Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асорти­менту продукції, що реалізується на ньому. За цією ознакою усі ринки можна поділити на спеціалізовані і змішані. Незважаючи на те, що спеціалізовані і ву- зькоспеціалізовані ринки в чистому вигляді зустрічаються нечасто, належить виділити такі їх види: продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тва­ринні, паливні, квіткові і інші.

На організацію роботи ринків впливає ступінь їх благоустрою (заасфальто- ваність території, наявність освітлення, водогону, каналізації, радіовузла).

Підприємства ринку мають у своєму складі власні і залучені структурні еле­менти. Власне ринкові структурні елементи включають такі підрозділи: торго­вельні, підрозділи обслуговування і господарсько-допоміжні.

Торговельні підрозділи ринку - це комерційні центри, торговельно- закупівель-ні пункти, комісійні магазини, які ведуть комерційну діяльність, за­куповуючи надлишки товарів у ринкових продавців або організовують реаліза­цію товарів і продукції, завезеної на ринок і паралельно проводять самостійну торгівлю.

Підрозділи обслуговування ринку - створюють умови для організованого і правильного ведення ринкового торгу, а також реалізують широку номенклату­ру платних послуг не тільки для продавців на ринку, але й для населення. Ці підрозділи включають: бюро торговельних послуг, харчові контрольні станції, лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи, склади і камери зберігання то­варів; готелі і кімнати відпочинку.

Господарсько-допоміжні підрозділи ринку - це будівельно-ремонтні брига­ди, господарські частини, санітарно-гігієнічні споруди, майстерні з ремонту ва­гового інвентаря, пральні - використовують наявні в них матеріальні і людські ресурси для створення і утримання в належному стані матеріально-технічної бази підприємств ринків, а також загального забезпечення процесу ринкової ре­алізації.

Узагальнюючими показниками потужності підприємства ринку є його площа та число створених на ньому торговельних місць. Чисельність ринкових торговельних місць визначається загальною їх кількістю в капітальних спорудах і павільйонах та на відкритих майданчиках (для сезонної торгівлі).

Ринкове торговельне місце - це робоче місце продавця облаштоване за ринко- вими столами-прилавками і забезпечене площами для викладки товарів і збері­гання їх запасів, розміщення обладнання, інвентаря та для доступу покупців. Параметри торговельного місця встановлені у відсотках до площі ринку.

Площа ринку включає в себе: торговельну площу ринку, торговельно- допоміжну, площу зайняту обслуговуючими підприємствами, площу обладна­них автомобільних стоянок, площу санітарно-гігієнічних споруд та адміністра­тивно-господарську площу.

Ринкова торговельно-допоміжна площа відводиться для розміщення техно­логічних і допоміжних служб, що забезпечують процес реалізації товарів в ці­лому (комори із ваговимірювальним обладнанням, торговельним інвентарем і санітарним одягом; неохолоджувані склади і камери зберігання; стаціонарні хо - лодильники; лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи і харчові контроль­ні станції; майстерні з ремонту ваг, торговельного інвентаря і пральні санітар­ного одягу).

Зона ярмаркової торгівлі ринку - це площі, відведені під проведення тематич­них або сезонних ярмаркових заходів. З метою ефективного використання цієї площі, підприємство ринку створює на ній (в періоди між сезонними ярмарка­ми) додаткові робочі місця для всіх бажаючих.

Площа під обслуговуючими підприємствами - це площа, яку займають побу­тові і комунальні підприємства залучених обслуговуючих систем і самого ринку (готелі, кімнати для прибулих на ринок продавців, майстерні, ательє, пункти прокату і ін.).

2. Організація торгівлі на продовольчих ринках.

Основна частка підприємств ринків належить до продовольчих ринків, в за­гальному обороті яких основне місце займають продукти харчування та продо­вольство, або змішаних ринків, в яких поряд із реалізацією продовольства рин­кові продавці збувають також непродовольчі товари і товари специфічного асор­тименту - тварини, худоба, паливо, фураж, вироби кустарних промислів (коши­ки, сувеніри, мітли і ін.)

В організаційному плані продовольчий ринок має нескладну структурну по­будову. До дирекції ринку входять: директор, його заступник і головний (стар­ший) бухгалтер. Вони очолюють роботу основних підрозділів ринку. Значно складнішою є технологічна структура продовольчого ринку. Залежно від масш­табів підприємства ринку і обсягів торгівлі на ньому вона може суттєво видо­змінюватися, але в найбільш загальному вигляді складається як із власних рин­кових елементів (накритих капітальних споруд, павільйонів, майданчиків для ведення сезонної торгівлі, обслуговуючих підрозділів і зон господарсько- інженерного забезпечення), так і залучених структурних елементів, що органі­заційно належать до інших обслуговуючих систем (торгівлі, громадського хар­чування і побутового обслуговування).

Разом з тим, більшість ринків сьогодні не мають накритої частини і реалізація товарів відбувається на відкритих майданчиках з торгових місця, або з частково накритих і відкритих столів-прилавків.

.Асортимент сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, що можуть реалізовуватися на продовольчому ринку, змінюється в залежності від наявністю або відсутністю на ньому критих споруд. У накритих капітальних ринках можуть продаватися усі групи товарів, передбачені Правилами торгівлі на ринках. На відкритих ринках і сезонних майданчиках цей асортимент значно обмежений. Адміністрація ринку повинна забезпечити спеціалізовані зони, майданчики і столи-прилавки вивісками тих груп товарів, які дозволені для реа­лізації; а торгові місяця - номерами. Торгівля продовольством інших укрупне­них груп не за призначенням - не дозволяється (наприклад, на продовольчому ринку - торгівля худобою).

Для реалізації продукції тваринного походження, що швидко псується на відкритих ринках, споруджуються павільйони. Відповідно до вимог ветеринар­но-санітарних правил продукція, що швидко і надто швидко псується (м'ясо, м'ясопродукти, бита птиця, молоко і молокопродукти, яйця тощо), не може реа­лізовуватися на відкритому повітрі.

Продукція тваринного і рослинного походження перед реалізацією в обов'яз­ковому порядку повинна проходити ветеринарно-санітарну експертизу з отри­манням відповідного документа, який засвідчує її належну якість.

Завезене на ринок продовольство реалізується власником, або особою, яка його представляє, самостійно після отримання торгового місця, санітарного одягу і необхідного торговельного інвентаря. За право користування торговим місцем продавець сплачує в касу ринку вартість ринкового збору і прокату тор­говельного інвентаря (підтоварників, ваг, лотків, ножів тощо) і санітарного одя­гу. Документом, що підтверджує сплату належних сум, є касовий чек, який про­давець повинен зберігати до закінчення годин роботи ринку.

Наявний у ринкового продавця товар зосереджується ним, як правило, в ме­жах торгового місця. Якщо фізичний обсяг продукції, є більшим за вмістимість торгового місця, надлишковий запас товарів передається на зберігання на склад підприємства ринку або ТЗП, за що справляється відповідна плата.

3. Організація торгівлі на речових ринках.

Поряд із продовольчими і змішаними ринками, в ринковому господарстві ши­роко представлені непродовольчі або речові ринки. Цей вид ринкового підпри­ємства у поєднанні з продовольчим і створює ринок змішаного типу.

Підприємство непродовольчого ринку спеціалізується на створенні умов для реалізації всіма категоріями продавців промислових і кустарних непродоволь­чих товарів. Непродовольчий ринок може організовуватися у спеціально збудо­ваних або пристосованих просторих приміщеннях, які відповідають будівель­ним нормам і правилам (БНіП), або у павільйонах легкого типу і на відкритих майданчиках.

Речовий ринок не вимагає для його організації вкладення додаткових коштів на облаштування окремих зон, спеціальних приміщень і споруд, оскільки не­продовольчі товари, що в ньому реалізуються, мають тривалі терміни зберігання і реалізації.

На речових ринках теж створюються торгові місця. Важливим показником робочого місця на цьому ринку є його об'єм для викладки товарів. Торговельні місця на речових ринках набирають вигляду яток-пеналів, бутиків, секцій, міні- магазинів, кіосків тощо. При цьому висувається вимога приведення різнофор- матних об'ємних конструкцій торгових місць для реалізації непродовольчих то­варів до єдиного технологічно-планувального вирішення і забезпечення прохо­дів для покупців. Непродовольчі ринки мають спеціалізовані зони, організовані за споживчими комплексами: предмети гардеробу, все для дому, все для відпо­чинку, автозапчастини, технічні товари тощо.

У складі непродовольчих ринків з'явилися дрібнооптові і гуртові ринки, в яких відбувається реалізація середніх і крупних партій товарів. За своєю органі­заційно-технологічною побудовою вони являють собою концентрацію на спіль­ній території спеціалізованих і універсальних складів, гуртівень, дрібнооптових магазинів-складів.

Речові ринки також оснащені мережею роздрібних торговельних підпри­ємств, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування. На їх території в окремо відведених місцях може проводитися реалізація продово­льчих товарів. Якщо на непродовольчому ринку облаштовується майданчик (крита споруда, павільйон) для реалізації сільськогосподарської продукції і про­дуктів харчування, такий ринок слід відносити до змішаних.

Право реалізації непродовольчих товарів на спеціалізованих і змішаних рин­ках належить громадянам України, іноземним громадянам, особам без грома­дянства, а також підприємствам і організаціям усіх форм власності.

На відміну від реалізації продовольства, продавці якого не оподатковуються, продавці непродовольчих товарів, що систематично (більше 4-х разів на рік) то­ргують на ринках, повинні мати торговий патент або бути зареєстрованими як приватні підприємці в адміністрації за місцем проживання, вести облік продажу і сплачувати податки.

На спеціалізованих непродовольчих ринках допускаються до реалізації всі то­вари крім тих, що несуть в собі потенційну загрозу життю та здоров'ю людей, а також ті, що можуть бути отримані незаконним шляхом (вогнепальна, газова і холодна зброя; армійське обмундирування і тканини, що використовуються для його пошиву; формений одяг і білизна із штампами організацій та підприємств; дорогоцінні метали і коштовне каміння, а також вироби з них; ліки та наркотич­ні засоби; балони із зрідженим газом; піротехнічні та вибухові засоби; порног­рафічні видання).

Процес продажу на речових ринках є аналогічним до реалізації товарів в роздрібній торговельній мережі за методом продажу через прилавок.