СТРАХОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
8.1. Анотація курсу
Одним із важливих критеріїв, яким керуються роботодавці при запрошені на роботу, є наявність у претендента, крім високої теоретич-ної підготовки, ще й певного досвіду практичної діяльності в обраній галузі економіки. Вивчення дисципліни “Страховий менеджмент” спрямовано на формування у майбутнього фахівця в галузі страхової справи знань з комплексу питань управління діяльністю страхової організації.
Мета: засвоєння теоретичних основ страхового менеджменту, набуття системних знань і навичок щодо формування в майбутнього фахівця знань з комплексу питань, управління діяльністю страхової організації.
Завдання: оволодіння теоретичними і практичними аспектами керівництва процесів створення різних видів страховиків, обґрунтування їх потреби у страховому капіталі, визначення джерел і принципів його мобілізації; надбання уміння визначення стратегії діяльності страховика, побудови раціональної структури організації, оволодіння методологією складання бізнес-плану стосовно особливостей діяльнос-ті страхової організації, розкриття ролі та місця маркетингу в формуванні стратегії страхової компанії, формування навичок управління процесами створення і реалізації страхового продукту, вивчення особливостей менеджменту у сфері фінансової та інвестиційної діяльності страхової організації.
Предмет: сукупність господарських, економічних, правових, фінансових відносин, організаційних відносин у сфері діяльності страхових компаній та посередників страхового ринку.
8.2. Програма дисципліни
ТЕМА 1. Предмет і завдання курсу. Сутність
менеджменту і його роль у страховому бізнесі
Досконале управління страховою діяльністю як важлива умова її розвитку і підвищення ефективності. Предмет і завдання дисципліни. Структура курсу і його взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Форми занять та методичні поради щодо вивчення дисципліни.
Теоретичні аспекти менеджменту: від старих форм до нових реальностей. Управління як наука, мистецтво, функція, процес, апарат. Зміст і механізми управління страховою справою на сучасному етапі її розвитку в Україні. Правова база управління страховою діяльністю.
Сучасна система поглядів на управління страхуванням за кордоном і в Україні. Проблеми використання зарубіжного досвіду в розбудові економічного механізму управління функціонуванням страхового ринку в Україні.
ТЕМА 2. Управління процесом формування
страхових організацій
Страхова компанія – основа менеджменту страховика. Укра-їнське законодавство про організацію страхового підприємництва. Поняття і класифікація страхових організацій. Порядок створення страхових організацій у формі акціонерних товариств, товариств з повною і додатковою відповідальністю, командитних товариств. Спеціалізація страхових організацій. Особливості створення товариств взаємного страхування. Страхові холдинги.
Розрахунок потреби в стартовому капіталі (статутному фонді) і визначення джерел та умов його мобілізації. Умови залучення іноземних інвесторів до створення страхових організацій. Зміст пакета необхідних документів і процедура реєстрації страхових організацій та їх філіалів і представництв. Ліцензування страхової діяльності.
ТЕМА 3. Стратегія страховика та управління її реалізацією
Стратегічний менеджмент як процес, його структура і зміст основних елементів. Стратегія страхової організації як генеральна програма дії. Процес планування стратегії: елементи стратегічного вибору, формування стратегічних цілей, використання методу “опрацювання сце-нарію майбутнього” організації, оцінювання стратегічної ситуації. Аналіз альтернатив і вибір стратегії. Визначення місії, головної мети страховика та шляхів їх досягнення.
Урахування економічних, соціальних і політичних передумов розвитку страхової організації. Часовий аспект стратегії. Оцінювання необхідних ресурсів. Реструктуризація страховиків. Визначення доцільнос-ті об’єднання компаній. Управління розвитком страхової організації. Проведення стратегічних вимірів. Розподіл стратегічних ресурсів. Харак-теристика інноваційних процесів у страхуванні та управління ними.
ТЕМА 4. Бізнес-план страховика
Система планів розвитку страхової організації. Необхідність і призначення бізнес-плану страховика. Коло користувачів бізнес-планом. Типова структура бізнес-плану. Характеристика окремих розділів. Порядок опрацювання, розгляду та затвердження бізнес-плану. Шляхи вдосконалення змісту і технології опрацювання та використання бізнес-плану. Планування на рівні підрозділів. Контроль за виконанням планів.
ТЕМА 5. Організаційні структури страховиків
Визначення поняття і принципи побудови раціональної моделі управління страховою організацією. Ієрархічний тип структур управління. Лінійна структура, її переваги і недоліки. Функціональна структура: переваги і недоліки. Лінійно-штабна структура. Співвідношення централізації і децентралізації у структурі органів управління страховою організацією.
Методи вибору ефективної структури управління: аналітичний, проектний, організаційний. Оптимізація кількості ланок управління. Розподіл функції між підрозділами і посадовими особами. Корпоративний клімат корпоративна культура. Особливості організаційної структури товариств взаємного страхування.
ТЕМА 6. Керівні органи страхових організацій
Загальні збори акціонерів – найвищий орган управління акціонерною страховою організацією. Компетенція та порядок підготовки і проведення зборів. Оформлення і реалізація рішень зборів.
Спостережна рада. Рада директорів. Права та обов’язки цих рад. Виконавчі органи управління страховою компанією. Правління та його функції. Голова правління (генеральний директор, президент) страхової організації. Керівні органи в неакціонерних видах страхових організаціях та в товариствах взаємного страхування. Ревізійна комісія, її права та обов’язки. Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків. Функції та роль Міністерства фінансів України як державного органу нагляду за страховою діяльністю. Проблеми вдосконалення керівництва страховою справою.
ТЕМА 7. Формування персоналу страхової організації
та мотивація його ефективної роботи
Концепція і принципи управління персоналом. Методи управління персоналом: адміністративні, економічні, соціально-економічні. Характер праці і вимоги до професійної компетенції менеджерів страхових організацій. Управління конфліктами. Організація робочого міс-ця та раціональний режим праці.
Кадрове планування в організації. Підбір кадрів і підвищення їх кваліфікації. Управління професійною орієнтацією і адаптацією пер-соналу страхової організації. Методи успішного внесення змін у керівництво персоналом компанії. Управління діловою кар’єрою в організації. Культура – значний фактор успішного підприємництва.
Оцінка наслідків роботи окремих підрозділів і працівників. Заробітна плата. Інші форми матеріального заохочення. Моральне зао-хочення. Стимулювання інновацій. Проблеми недоторканості особи і безпеки персоналу.
ТЕМА 8. Управління маркетинговою діяльністю страховика
Концепція маркетингу. Завдання управління маркетингом. Стра-тегічна орієнтація маркетингу. Конкурентні пріоритети маркетингу страхової організації. Маркетингові дослідження: завдання, види і струк-тура. Вимірювання місткості ринку. Визначення факторів, що впливають на динаміку продажу. Оцінювання інтенсивності конкуренції.
Стратегія виходу на ринок. Процедури стратегічного планування маркетингу. Зміст плану маркетингу. Формування пропозиції послуг. Основні вимоги до опрацювання нових конкурентоспроможних видів страхових послуг. Управління рекламною діяльністю. Розвиток мережі реалізації послуг. Взаємовідносини страхової організації зі страховими посередниками щодо реалізації полісів. Використання засобів стимулювання продажу страхових полісів.
ТЕМА 9. Управління ризиками страхових організацій
Специфіка ризиків страхової організації. Система управління ризиками (ризик-менеджмент) страховика. Класифікація ризиків страховика. Підходи до оцінювання ризиків: модельний, експертний, соціологічний. Рівні ризику. Елементи управління ризиками основної діяльності. Регулювання тарифної політики страховика. Управління страховою організацією у критичному становищі.
ТЕМА 10. Інформаційне забезпечення
менеджменту в страхуванні
Комунікації в сучасній організації: сутність, елементи і етапи комунікаційного процесу. Вимоги до організації інформації. Формування баз даних і управління їх використанням. Система електронного обміну даними. Використання можливостей Іnternet. Бухгалтерський облік як інструмент управління. Форми бухгалтерської і статистичної звітності та інтерпретація їх змісту стосовно до потреб управління. Страхова статистика. Шляхи вдосконалення інформаційної бази. Комерційна таємниця та способи її забезпечення. Публікація звітності та іншої інформації. Взаємовідносини із засобами масової інформації.
ТЕМА 11. Управління фінансовою діяльністю страховика
Фактори, що зумовлюють особливості фінансового менеджменту в страхових організаціях. Організація управління процесом мобілізації доходів страховика. Менеджмент витрат страховика. Проблеми оптимізації витрат на ведення справи. Організація взаємовідносин з фінансово-кредитною системою і шляхи її вдосконалення. Управління процесом розподілу і використання прибутку.
Менеджмент інвестиційної діяльності. Склад страхових резервів, їх призначення та методика формування. Проблеми збереження резервів в умовах помітних інфляційних процесів. Організація контролю за дотриманням страховиком належної платоспроможності. Методика розрахунку раціонального співвідношення активів і зобов’язань страховиків. Чинники фактичної зміни платоспроможності та напрямки її зміцнення. Система управлінських заходів щодо поліпшення платоспроможності страховика.
8.3. Питання для самостійного вивчення
У процесі самостійної роботи над вивченням дисципліни студенти:
– виконують комплекс завдань, отриманих від кафедри;
– детально вивчають закони та інші нормативні акти, що регулюють страхову діяльність;
– ознайомлюються і за необхідністю конспектують рекомендовані літературні джерела (підручники, посібники, монографії, статті тощо);
– відвідують страхові організації (за програмою проходження прак-тики), де ознайомлюються з досвідом розв’язння того чи іншого питання.
ТЕМА 1. Предмет і завдання дисципліни. Сутність
менеджменту та його роль у страховому бізнесі
Сутність і складові менеджменту. Мета і завдання менеджменту у страхових організаціях. Роль менеджменту в удосконаленні страхового сервісу. Основні функції менеджменту в страхових організаціях.
ТЕМА 2. Управління процесом формування
страхових організацій
Класифікація страхування та її роль в організації управління страховою діяльністю. Страхова організація як частина економічної системи країни. Правова база управління страховою діяльністю та напрямки її вдосконалення. Загальна характеристика страхового ринку України та проблеми управління ним. Вимоги Закону України “Про страхування” щодо порядку реєстрації та ліцензування страховиків. Зміст пакета необхідних документів і процедура реєстрації страхової організації.
ТЕМА 3. Стратегія страховика та управління її реалізацією
Внутрішнє і зовнішнє середовища страховика та їх урахування в системі управління. Загальна характеристика стратегічного менеджмен-ту страховика. Стратегічне планування у страхових організаціях. Механізм прийняття управлінських рішень страховика. Опрацювання цілей і стратегії розвитку страхової організації. Методологічні підходи у сучасному менеджменті страховика: системно-комплексний і програмно-цільовий.
ТЕМА 4. Бізнес-план страхових організацій
Основні типи планів і етапи їх опрацювання. Бізнес-план страховика, сутність, структура, характеристика основних розділів. Керівництво роботою з опрацювання та виконання бізнес-плану.
ТЕМА 5. Організаційні структури страховиків
Методи вибору ефективної структури управління: аналітичний, проектний та організаційний. Види страховиків і особливості органів управління ними. Лінійне і функціональне підпорядкування працівників страхових організацій. Управління філіалом страхової організації. Загальна структура центрального апарату управління акціонерною страховою організацією. Організаційна структура компаній із ризикових ви-дів страхування. Особливості структури управління організацій із страхування життя. Делегування повноважень у страхових організаціях.
ТЕМА 6. Керівні органи страхових організацій
Керівні органи управління страховою організацією та їх функції. Загальні збори акціонерів страхової організації, їх повноваження, порядок скликання і проведення.
Порядок виборів, функції та права ревізійної комісії страхової організації. Спостережна рада страховика, її права та обов’язки. Права та обов’язки правління страхової організації. Керівник страхової організації, його функції. Вимоги щодо заміщення цієї посади. Керівні органи в неакціонерних страхових організаціях та товариствах взаємного страхування. Організація роботи секретаріату страховика.
Основні положення процесу контролю за виконанням рішень у страховій організації. Розгляд заяв і скарг, що надходять до страховика. Роль Ліги страхових організацій України в управлінні страховою діяль-ністю. Державні органи управління страховою діяльністю та їх функції.
ТЕМА 7. Формування персоналу страхової організації
та мотивація його ефективної роботи
Трудові ресурси страхової організації як об’єкт управління. Характер праці та вимоги до професійної компетентності менеджерів. Методи управління персоналом страховика: адміністративні, економічні, соціальне-економічні. Кадрова політика в страховій організації. Кадрова служба страховика та її обов’язки. Планування потреби в кадрах страхової організації. Трудовий контракт у страховій організації.
Система підвищення кваліфікації працівників страхових організацій. Підвищення страхової культури населення як одне з найважливіших завдань персоналу страховиків. Мотивація праці персоналу страхової організації.
ТЕМА 8. Управління маркетинговою діяльністю
Маркетинг як функція управління і початковий стан планування діяльності страхової організації. Конкурентна позиція страховика на ринку страхових послуг і завдання маркетингу. План маркетингу в страхових організаціях. Моделювання і прогнозування поведінки страховиків. Маркетингові дослідження: цілі, етапи та основні напрямки. Управління рекламною діяльністю страховика. Договір страхування як об’єкт управління. Визначення факторів, що впливають на формування попиту на страхові послуги. Взаємозв’язок страховика з громадськістю. Роль менеджменту в заходах щодо забезпечення конкурентоспроможнос-ті страхових організацій.
ТЕМА 9. Управління ризиками страхових організацій
Специфіка ризиків страхової організації. Ризик-менеджмент стра-ховика. Класифікація ризиків. Методичні підходи до оцінки ризиків. Управління ризиками основної діяльності. Регулювання тарифної політики страховика. Управління страховою організацією у критичному становищі.
ТЕМА 10. Інформаційне забезпечення
менеджменту у страхуванні
Інформаційне забезпечення менеджменту, джерела та способи нагромадження інформації необхідної для управління страховою організацією. Комунікації в сучасній організації: сутність, елементи та етапи комунікаційного процесу. Порядок оформлення та зберігання документації страхових організацій. Управлінський контроль, його форми та методи реалізації у страхових організаціях. Комерційна таємниця у страхових організаціях.
ТЕМА 11. Управління фінансовою діяльністю страховика
Управління вхідними грошовими потоками страховика. Управління вихідними грошовими потоками страхової організації. Управління страховими резервами. Призначення і структура фінансового плану страховика. Організація контролю за виконанням фінансового плану. Контроль за платоспроможністю страховика.
8.4. Контроль і оцінка самостійної роботи студентів
Контроль вивчення дисципліни здійснюється на основі оцінювання результатів самостійної роботи студента. Система контролю рівня засвоєння програмного матеріалу складається з двох етапів, які передбачають перевірку рівня:
– теоретичної підготовки;
– практичної підготовки.
Перший етап полягає у контролі самостійного вивчення студентами програмного матеріалу, який включає теоретичні питання та тестові завдання.
У процесі теоретичної підготовки студенти повинні оволодіти питаннями, які містяться в завданнях для самостійного вивчення програм-ного матеріалу.
Крім того, студенти повинні вміти вирішувати тестові завдання.
Контроль рівня засвоєння теоретичного матеріалу здійснюється у письмовій формі. При цьому письмове завдання включає чотири теоретичні питання та тестове завдання.
Варіанти завдань складаються з розрахунком на охоплення усього програмного матеріалу дисципліни. Правильність відповідей на кожне теоретичне питання та тестове завдання оцінюється за 20-баль-ною шкалою (0, 5, 10, 15, 20). При визначенні оцінки рекомендується користуватися такими критеріями.
Оцінка “0 балів”. Студент не дав жодної відповіді на питання або тестове завдання. Відповідь свідчить, що студент не має уявлення про сутність питання. Студент дав правильні відповіді менше ніж на 25 % пунктів тестового завдання.
Оцінка “5 балів”. Відповідь неповна, безсистемна і містить суттєві помилки. Студент не знає основної частини програмного матеріалу, не може використати теоретичні знання для аналізу фінансових і страхових операцій. Виконання тестів на рівні 30–45 %.
Оцінка “10 балів”. Відповідь неповна на рівні репродуктивного мислення. Допущені окремі незначні помилки. Студент знає тільки основну частину програмного матеріалу, у нього виникають труднощі при аналізі фінансових і страхових операцій. Виконання тестів на рівні 50–60 %.
Оцінка “15 балів”. Досить повна відповідь на всі питання, яка будується на рівні самостійного мислення. Тверде засвоєння програмного матеріалу, володіння термінологією, елементами економічного аналізу фінансових і страхових операцій. Вміння вирішувати практичні та ситуаційні завдання. Допущення окремих несуттєвих помилок у відповіді, які не призводять до викривлення сутності. Виконання тестів на рівні 65–80 %.
Оцінка “20 балів”. Питання розкрито досить глибоко, відповідь повна на рівні самостійних роздумів з елементами творчі мислення. Програмний матеріал засвоєний повністю, студент вільно оперує поняттями, вміє аналізувати фінансові та страхові операції прогнозувати наслідки прийнятих рішень. Виконання тестів на рівні 85–100 %.
Максимальна кількість балів, яку може одержати студент в ході виконання всієї сукупності теоретичних завдань, дорівнює 100.
Другий етап контролю включає перевірку якості виконання; практичного завдання, яке складається з 10 позицій і виконується на базі практики. Контроль здійснюється у процесі захисту студентами вказаного завдання на кафедрі.
Кожна позиція завдання оцінюється за 10-бальною шкалою (0, 5, 10).
При цьому оцінка “0 балів” виставляється здебільшого тоді, коли студент не подав на кафедру письмового тексту виконаного з тієї чи іншої позиції завдання, “5 балів” – коли виконана робота не відповідає всім вимогам методичних указівок (допущені суттєві помилки у розрахунках, відсутні обґрунтовані висновки), “10 балів” – коли виконані завдання повністю відповідають зазначеним вище вимогам.
Максимальна кількість балів за виконання практичних завдань – 100.
Таким чином, за два етапи контролю сумарна кількість балів повинна бути у межах 200.
З метою визначення підсумкового результату та фіксації оцінок у відповідних документах розраховується середня кількість отриманих балів шляхом ділення сумарної їх кількості на 2. Наведена система оцінювання переводиться у традиційну за такою шкалою:
85–100 балів – “відмінно”;
65–80 –“– – “добре”;
50–60 –“– – “задовільно”;
45 балів і менше – “незадовільно”.
За результатами оцінювання засвоєння студентами теоретичного матеріалу та виконання практичного завдання визначається рівень підготовки студента та зазначається у стандартній відомості підсумкова кількість балів і відповідна їм традиційна оцінка. Одночасно диференційо-вана оцінка вноситься до залікової книжки студента.
Література
1. ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” // Україна-business. – 2001. – № 44.
2. ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Україна-business. – 2003. – № 3.
3. ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – С. 792.
4. ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Україна-business. – 2003. – № 3.
5. Кодекс торговельного мореплавства України // Законодавство України про страхування: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 4. – С. 175–187.
6. ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Україна-business. – 2001. – № 35.
7. ЗУ “Про підприємства в Україні” // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 147–158.
8. ЗУ “Про господарські товариства” // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 159–185.
9. Повітряний кодекс України. Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 61–62.
Нормативні документи
1. Граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 131.
2. Методика формування резервів із страхування життя. Затверджена наказом Укрстрахнагляду 23.06.97 // Україна-business. – 1997. – № 30–31.
3. Напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів. Постанова КМУ від 17.08.2002, № 1211 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – С. 197.
4. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 427–428.
5. Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Указ Президента України 4.04.2003, № 292/2008 // Ук-раїна-business. 2001. – № 15–16.
6. Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 431–433.
7. Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 436–439.
8. Положення про Моторне (Транспортне) страхове бюро // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 442–445.
9. Тимчасове положення про товариство взаємного страхування // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 434–435.
10. Тимчасове положення про організацію діяльності аварійних комісарів // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 439–442.
11. Порядок і правила страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків. Постанова КМУ 23.04.2003, № 590 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – С. 107–109.
12. Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті // Законодавство України про страхування. Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 127–130.
13. Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 135–143.
14. Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 266–268.
15. Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 398–400.
16. Порядок і правила обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю. Постанова КМУ 29.03.2002, № 402 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 67.
17. Порядок і правила обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів. Постанова КМУ 1.06.2002, № 733 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 115.
18. Порядок і правила обов’язкового страхування відповідальності власників собак. Постанова КМУ 9.07.2002, № 944 // Урядовий кур’єр. – 2002.
19. Порядок і правила обов’язкового страхування врожаю сільсь-когосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільсь-когосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Постанова КМУ 11.07.2002, № 1000 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 29. – С. 91–100.
20. Порядок і правила обов’язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів. Постанова КМУ 19.08.2002, № 1219 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 56, 28 серпня.
Підручники і посібники
1. Александрова М.М. Страхування: Навч.-метод. посіб. – К.: ЦУЛ, 2002. – 208 с.
2. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, С.С. Базилевич. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.
3. Воблий К.Г. Основы экономии страхования. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 238 с.
4. Дудорин В.И. Информатика в управлении производством: Учебник. – М.: Менеджер, 1999.
5. Замков О.М. Страхування: Навч. посіб. / За ред. О.О. Слюса-ренко. – К.: Міжнародна агенція “BeeZonе”, 2003. – 320 с.
6. Залєтов О.М. Страхування: Навч. посіб. / За ред. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – 320 с.
7. Залєтов О.М. Довідник страхового агента. Навч. посіб. / О.М. Залєтов, П. Мюллер, В.І. Шевченко. – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – 256 с.
8. Залєтов О.М. Основи страхового права України. Навч. посіб. з комп’ютерним довідником “Дінай: Страхування” / О.М. Залєтов, О.О. Слю-саренко / За ред. Б.М. Данилишина. – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – 384 с.
9. Залєтов О.М. Страхування від нещасних випадків. Навч. посіб. / О.М. Залєтов, А.М. Соболєв, О.В. Бондар. – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – 352 с.
10. Кащенко О.Л. Соціально-економічні основи страхування: Навч. посіб. / О.Л. Кащенко, В.А. Борисова. – Суми: Вид. “Універси-тетська книга”, 1999.
11. Кредисов А.І. Менеджмент для керівників / А.І. Кредисов, Є.Г. Панченко, В.А. Кредисов. – К.: Знання, 1999.
12. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Оса-дець. – Вид.2-ге, перероб. і доп. – К.: КЕНУ, 2002. – 599 с.
13. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / За ред. В.Г. Федоренка. – К.: МАУП, 2002. – 344 с.
14. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева. – М.: ИНФРА, 1999.
15. Таркуляк А.О. Страхування: питання і відповіді: Навч. посіб. – К.: Вид. Європ. ун-ту, 2002. – 253 с.
16. Шумелда Я. Страхувння: Навч. посіб. для студ. екон. спец. – Тернопіль: 2003. – 260 с.
17. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посіб. / В.П. Ходаківська, В.В. Бєляєв. – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с.
18. Юрченко Л.А. Финансовый менеджмент страховика. – М.: ЮНИТИ, 2001.
Статистична інформація
1. Страховий ринок України. 1993–2001. Спец. випуск журналу “Фінансові послуги”. – К., 2001. – 340 с.
2. Показники діяльності страхових компаній та страхових (пере-страхових) брокерів за 2002 р. // Insurance Top. – 2003. – № 1. – 2. – 27 с.
3. Показники діяльності страхових компаній та страхових (пере-страхових) брокерів за 2002 р. // Insurance Тор. – 2003. – № 1. – С. 2. –27.
4. Страховий ринок України. 1993–2001. Спец. випуск журналу “Фінансові послуги”. – К., 2001. – 340 с.
5. Страховий ринок України 2002. Альманах. – К.: Поліграфічні послуги, 2002. – 333 с.
6. Страховий ринок України 2003. Альманах. – К.: Поліграфічні послуги, 2003. – 330 с.