ЛЕКЦІЯ 8. Конкурентоспроможність як  основа економічної безпеки України

 

 

8.1. Сутність сучасної парадигми конкурентоспроможності  

в системі міжнародного бізнесу та євроінтеграційних процесів

8.2. Ділова активність та досягнення міжнародної

конкурентоспроможності

8.3. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємства   

в системі економічної безпеки

8.4. Експортні можливості та альтернативні стратегії

зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств

8.5. Глобалізаційні процеси і підвищення конкурентоспроможності

вітчизняних підприємств

 

8.1. Сутність сучасної парадигми

конкурентоспроможності в системі міжнародного

бізнесу та євроінтеграційних процесів

 

Розвинутим країнам допомагає глибоке розуміння проблем

міжнародної  конкуренції  своєчасно  реагувати  на  технічні,  еко-

номічні та інформаційні зміни, що відбуваються в світі і своєчасно

вживати  заходи  на  рівні  як  окремих  великих фірм,  так  і  держави

загалом, забезпечуючи тим самим підтримання своїх конкурентних

переваг.  Інтернаціоналізація  конкуренції,  особливо  у  другій  по-

ловині XX ст., зумовила підвищену увагу до неї вчених і практиків

багатьох країн. До початку 1990-х років питання конкуренції особ-

ливо  не  цікавили  підприємства  України  оскільки  всі  питання  ви-

рішувались  на  рівні  найвищого  центрального  керівництва.  При

цьому  міжнародна  торгівля  велася  в  основному  через  всесоюзні

спеціалізовані торговельні організації  і підприємства України здійс-

нювали,  по  суті,  внутрішньодержавні  поставки. На  етапі  здобуття

незалежності перед Україною постала нова задача над розв’язанням

якої  вже  тривалий  час  працюють  зарубіжні  спеціалісти.  Саме  від-

сутність  вітчизняного  досвіду  в  цій  сфері  стало  однією  з  головних

причин  труднощів  для  нашої  держави  у  митній  політиці,  оподат-

куванні, підготовці міжнародних торговельних угод, виходу вітчиз-

няних підприємств на зовнішні ринки тощо.

Дії  більшості  країн  щодо  реалізації  спеціальних  програм, 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

 

98

метою  яких  є підтримка вільного підприємництва,  захист  від кри-

мінальної  і  недобросовісної  конкуренції,  проведення  антимоно-

польних  заходів пояснюються  тим, що конкуренція  є невід’ємною

частиною  ринкових  відносин.  Таким  чином,  створюються  конку-

рентні відносини на внутрішньому та зовнішньому ринках, вдоско-

налюється законодавча база, досліджуються конкурентні відносини.

Одним  із найважливіших елементів ринкового механізму є

конкуренція. Як відомо, ринок є динамічною субстанцією, що пос-

тійно  намагається  досягти  стану  рівноваги.  Відхилення  від  стану

рівноваги  ринку  породжує  зміни  у  ринковій  поведінці  суб’єктів

ринку  їх  суперництво,  метою  якого  є  реалізація  економічних  інте-

ресів учасників ринку. Економічним змістом суперництва як процесу

дій суб’єктів ринку є конкуренція. В перекладі з латини “concurentia” –

це “збігаюсь”, “зіштовхуюсь”  і  за  суттю  означає  суперництво між

учасниками ринку за кращі умови виробництва, реалізації і купівлі

продукції,  товарів,  послуг.  Існування  конкуренції  передбачає  наяв-

ність об’єкта і суб’єкта. У міжнародному масштабі суб’єктами світо-

вого  ринку  виступають  держави,  регіони  або  регіональні  угрупо-

вання, галузі, підприємства, транснаціональні корпорації. Об’єктом

конкуренції виступають товари і послуги.

Конкуренція  охоплює  мікро-,  мезо-,  макро-  та  мегарівні

економічної  системи.  Мікрорівень  конкуренції  або  внутрішньо-

галузева  конкуренція  виникає  між  виробниками  однієї  галузі.  Її

результат –  встановлення  середньої  ціни  у  галузі.  Інший  рівень –

мезорівень  або  міжгалузева  конкуренція.  З’являється  між  вироб-

никами  кількох  галузей  у  розрізі  невзаємозамінних  товарів  за  за-

доволення потреб споживача. Її кінцевою метою є встановлення се-

редньої норми прибутку в економіці в цілому. Макро-  і мегарівень

розглядають конкуренцію країн  і регіональних угруповань. Об’єк-

том  конкуренції  цих  рівнів  є  суперництво  за  створення  кращих

умов для бізнесу.

Фірми,  які  мають  можливість  легко  ввійти  в  галузь  і  за-

цікавлені у цьому є, як правило, потенційними конкурентами. Забез-

печити безпеку від появи таких конкурентів можливо шляхами:

– патентування,  ліцензування  власної  продукції,  тобто  її

правовий захист;

– стабільний  і  вигідний  для  фірми  доступ  до  факторів

виробництва;

– диференціацією  продукції,  підтримкою  високого  іміджу

власної торгової марки;

– ефективними шляхами  збуту, що  максимально  доступні 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

 

99

для покупців;

– економії  на  масштабах (скорочення  витрат  на  одиницю

продукції при збільшенні обсягів виробництва);

– лідируюче становище в розробці і впровадженні НДДКР.

Можливості  вимагати  зниження  ціни  на  продукцію,  роз-

ширення  її  асортименту,  особливих  умов  платежу,  кредитування

тощо  є  загрозою  від  покупців.  Вихід  полягає  у  максимально

можливому забезпеченні вимог споживачів.

Проявляється  конкурентна  сила  постачальників  у  можли-

вості  маніпулювати  цінами  на  власну  продукцію,  її  якістю,  що

впливатиме  на  прибутковість  і  рентабельність  фірми-споживача,

зміну  обсягів  постачання  конкретним  фірмам-замовникам  тощо.

Особливо  цей  вплив  буде  сильним  якщо  підприємство-поста-

чальник  притримується  єдиної  збутової  політики,  не  зазнавало

впливу  товарів-субститутів,  продукція  його  диференційована  або

унікальна на даному ринку, не вважає фірму-споживача важливим

покупцем,  є  для  споживача  єдиним  постачальником  даного  про-

дукту тощо. Шляхи зменшення впливу сили – диференціація влас-

ної  продукції,  розширення  кількості  фірм-постачальників  сиро-

вини, моніторинг ринку факторів виробництва тощо.

У  дослідженні  сил  конкуренції  найбільша  увага  приді-

ляється конкурентам, що працюють у одній галузі, які випускають

аналогічну продукцію і реалізують її на тих же ринках. 

Чим ефективніше функціонує ринок, тим вище конкуренто-

спроможність фірм і продукції, з якою вони виходять на ринок. Як

категорія, конкурентоспроможність є властивістю будь-якого суб’єкту

отримувати перевагу над своїм суперником. Існує декілька підходів

до  класифікації  конкурентоспроможності [71]  за  ознаками:  часу

визначення; масштабності суб’єктів; географічною.

До  груп  техніко-економічних  показників,  котрі  характе-

ризують складний виріб на ринку споживання відносять:

– властивості виробу на стадії попиту, а саме – економічна

ефективність  його  використання (наприклад,  потужність  обчис-

лення, довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність тощо);

– характеристики  виробу  з  точки  зору  можливості  його

використання в комплексі з машинами та зручності експлуатування

(технічні параметри, площа тощо);

– характеристики  виробу  на  стадії  цього  збуту (зовнішній

вигляд, вид пакування тощо); 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

– інші ознаки (наприклад, престижність).

 

100

8.2. Ділова активність та досягнення  

міжнародної конкурентоспроможності

 

Складовою частиною національної економічної політики  є

зовнішньоекономічна  політика  країни.  Вона  спрямована  на  до-

сягнення  чотирьох  основних  цілей,  які  стоять  перед  економікою

кожної  країни:  забезпечення  повної  зайнятості,  стабільності  рівня

цін,  економічного  зростання  та  рівноваги  платіжного  балансу.

Очевидно, що вказані цілі водночас можна розглядати і як критерії

ефективності зовнішньоекономічної політики.

Конкурентоспроможність  нації  є  складною  і  багатоплано-

вою категорією, аналіз якої вимагає чіткого усвідомлення основних

моментів  методологічного  характеру.  Зовнішньоекономічна  стра-

тегія  практично  всіх  країн  з  ринковою  економікою  визначається

забезпеченням  конкурентоспроможності  національної  економіки.

Варто відзначити про те, що:

а) для  створення  конкурентних  переваг  національного  ви-

робництва  потрібно 10  років  і  більше (тобто  виходить  за  межі

трьох чи чотирьохрічного економічного циклу);

б) нації  набувають  переваги  завдяки  відмінностям,  а  не

подібності;

в) на  світовому ринку конкурують фірми, а не нації. Тому

саме  фірми  повинні  передусім  створювати  і  утримувати  конку-

рентні  переваги  над  своїми  суперниками  з  інших  країн.  Держава

має  визначати  та  впливати  на  середовище,  в  якому  оперують

компанії, його інфраструктуру;

г) конкурентні  переваги  у  виробництві  мають  відносний

характер. Тому окремі уряди при виробленні економічної політики

мають насамперед орієнтуватися на міжнародні досягнення, норми

та стандарти.

До факторів, котрі обумовлюють національні переваги в тій

чи іншій галузі відносять:

– розвиток суміжних галузей та галузей-постачальників;

– характер попиту на певні продукти й послуги;

– наявність і структура виробничих ресурсів;

– стратегія  фірми,  структура,  конкуренція  на  національ-

ному ринку.

Серед зовнішніх факторів можна відзначити:

– освоєння  нових  територій  і  пов’язану  із  цим  міграцію 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

населення, коливання чисельності населення земної кулі;

 

101

– потужні прориви  в  технології,  винаходи  та  інновації, що

дозволяють докорінно міняти структуру суспільного виробництва;

– війни, революції й інші політичні потрясіння;

– відкриття великих родовищ золота, урану, нафти та інших

коштовних ресурсів.

До внутрішніх факторів відносять:

– економічну політику держави, що виражається в прямому

й непрямому впливі на виробництво, попит і споживання;

– інвестування,  тобто  вкладення  коштів  у  розширення  ви-

робництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;

– особисте  споживання,  скорочення  або  зростання  якого

позначається на обсягах виробництва та зайнятості.

Існує  декілька  підходів  у  теорії  і  практиці  міжнародних

економічних відносин до визначення конкурентоспроможності на-

ціональної економіки і показників, які її характеризують:

а) оцінювання  на  основі  системного  підходу  з  викорис-

танням статистичних методів, моніторингового дослідження;

б) оцінка  вартісних  результатів  виробництва  або  викорис-

тання певних ресурсів.

Україна  протягом 2000–2007  років,  за  даними  звіту  Сві-

тового економічного форуму, займала нижні щаблі за показниками

GCI. Однак, слід зважати на відносність результатів, оскільки рей-

тинг з кожним роком охоплює все більше країн. Крім того, країни,

для яких є сумніви щодо репрезентативності результатів, індекс не

розраховується. Враховуючи це можемо зазначити, що Україна має

тенденцію до підвищення власної конкурентоспроможності. І хоча

у 2007 році в рейтингу Україна займає 73 місце з 131 країн, тобто в

рейтингу вона понизила показник на чотири пункти. Її випередили

такі  країни  СНД,  як  Росія (58),  Казахстан (61), Узбекистан (62)  і

Азербайджан (66). Менш конкурентоздатна економіка, ніж у нас, в

Грузії, Вірменії і Молдавії. Сусідами по рейтингу з Україною є такі

країни: Філіппіни (71), Бразилія (72), Румунія (74), Уругвай (75).

 

 

8.3. Механізм управління

конкурентоспроможністю підприємства в системі

економічної безпеки

 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

Поняття “конкурентоспроможність”  є  відносним,  оскільки

товар,  що  успішно  конкурує  на  одних  ринках,  може  бути  абсо-

лютно неконкурентоздатним на інших. Це і породжує необхідність

розмежування конкурентоспроможності на зовнішньому і внутріш-

ньому ринках. Тобто, при формуванні загальної концепції в області

конкурентоспроможності  необхідно  враховувати  все  розмаїття

категоріальних характеристик цього явища.

 

102

Кожен  науковий  підхід  відображає  окремі  критерії  і  рівні

прояву конкурентоспроможності як економічної категорії. Умовно

їх можна класифікувати в три групи, що мають в поглядах на дану

наукову проблему наступні відмінності у:

– напрямі підходів до визначення конкурентоспроможності;

– визначенні  переліку  чинників,  що  впливають  на  конку-

рентоспроможність;

– підходах оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність  національної  економіки  трак-

тують  як  економічну  категорію,  що  характеризує  полягання  сус-

пільних  відносин  в  державі  для  забезпечення  умов  стабільного

підвищення ефективності національного виробництва, адатованого

до  змін  світової  кон’юнктури  і  внутрішнього  попиту  на  основі

розкриття  національних  конкурентних  переваг  і  досягнення  кра-

щих,  ніж  у  конкурентів,  соціально-економічних  параметрів [8].

Галузева конкурентоспроможність залежить від можливостей конкрет-

ного  товаровиробника  випускати  конкурентноздатний  товар,  спо-

живчі, цінові  і якісні характеристики якого визначають його успіх

як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Система інформаційного забезпечення управління міжнарод-

ною  конкурентоспроможністю  підприємства  має  ґрунтуватися  на

розширенні ознак систематизації зовнішньоекономічної інформації

та  забезпеченні  зручності  у  використанні  для  різних  суб’єктів

управління.  Інформаційно-орієнтований  підхід  до  формування  на

підприємствах має будуватися на довідково-інформаційних, інфор-

маційно-аналітичних та інформаційно-методичних комплексах. 

Стратегічний контекст  і  зміст управлінських дій на етапах

стратегічного  аналізу,  стратегічного  проектування,  стратегічного

планування  та  стратегічного  контролю,  спрямованих  на  форму-

вання потенціалу  зростання міжнародної конкурентоспроможності

підприємства відображає механізм розвитку управління міжнарод-

ною конкурентоспроможністю підприємства. Ефект управлінського

впливу на підвищення конкурентного потенціалу, достатнього для 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

закриття  стратегічних  розривів  та  адаптування  підприємства  до

вимог  зовнішнього  ринку  відображає  потенціал  зростання  міжна-

родної конкурентоспроможності підприємства.

 

103

Дослідження моделей конкурентної поведінки підприємств

світового  ринку  продукції  легкої  промисловості  із  використанням

множинного регресійного аналізу дозволило визначити  залежність

показника рівня  їх міжнародної конкурентоспроможності як функ-

цію, що  залежить  від  обсягу  експорту продукції на  ринку;  частки

підприємства на зовнішньому ринку; рентабельності експорту під-

приємства  на  ринку;  рівня  маркетингового  супроводження  про-

дукту  на  ринку. Дані  показники  рекомендується  використовувати

для ранжування та оцінки привабливості сегментів світового ринку

текстильної  продукції  з  урахуванням  впливу  кожного  фактору  на

рівень міжнародної конкурентоспроможності  та можливостей роз-

витку ресурсного і управлінського потенціалів підприємства.

Запропонований  методичний  підхід  та  його  використання

прийнятне  за  умови  коригування  базових  показників  агрегованої

моделі оцінювання у відповідності  з конкурентним ринком. Що ж

стосується  підприємств-продуцентів  світового  ринку  текстильної

продукції, то завдання оцінки потенціалу зростання їх міжнародної

конкурентоспроможності  вирішується  за  допомогою  запропоно-

ваної методики.

Глобалізаційні  процеси  і  загострення  міжнародної  конку-

ренції ставлять перед вітчизняною економічною наукою проблему

розробки,  обґрунтування  і  впровадження  активних  систем  управ-

ління конкурентними перевагами підприємства як органічної скла-

дової сучасного менеджменту. Розв’язання проблеми вимагає онов-

лення  теоретичних  поглядів  на  економічну  суть  поняття “міжна-

родна конкурентоспроможність підприємства” як передумови іден-

тифікації  об’єкта  управління,  розвитку  категоріального  апарату,

вдосконалення  системних  засад  організації  та  посилення  страте-

гічної спрямованості управління міжнародною конкурентоспромож-

ністю підприємства.

До зовнішніх конкурентних галузевих переваг варто віднести:

– високий рівень конкурентоспроможності галузі;

– активну державну підтримку малого і середнього бізнесу;

– якісне  правове  регулювання  функціонування  економіки

країни;

– відвертість суспільства і ринків; 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

– високий науковий рівень управління економіки країни;

 

104

– гармонізацію  національної  системи  стандартизації  і  сер-

тифікації з міжнародною;

– відповідну  державну  підтримку  науки  та  інноваційної

діяльності;

– високу  якість  інформаційного  забезпечення  управління

країною;

– високий рівень інтеграції усередині країни і в рамках сві-

тової спільноти;

– диференційовані і оптимальні податкові ставки в країні;

– низькі процентні ставки в країні;

– наявність доступних і дешевих ресурсів;

– якісну  систему  підготовки  і  перепідготовки  управлінсь-

ких кадрів в країні;

– хороші кліматичні умови і географічне положення країни;

– високий  рівень  конкуренції  у  всіх  областях  діяльності  в

країні тощо.

До  внутрішніх  конкурентних  галузевих  переваг  доцільно

віднести:

– високу потребу в товарах певної галузі;

– оптимальний  рівень  концентрації,  спеціалізації  і  коопе-

рації в галузі;

– оптимальний рівень уніфікації  і  стандартизації продукції

галузі;

– висока питома вага конкурентоздатного персоналу в галузі;

– якісну інформаційну і нормативно-методичну базу управ-

ління в галузі;

– конкурентоздатність постачальників;

– наявність доступу до  якісної дешевої  сировини  та  інших

ресурсів;

– виконання  робіт  по  оптимізації  ефективності  викорис-

тання ресурсів;

– високий  рівень  радикальних  нововведень (патентовані

товари, технології, інформаційні системи тощо);

– конкурентоздатність менеджерів;

– функціонування  в  організаціях  галузі  системи  забезпе-

чення конкурентоспроможності;

– проведення сертифікації продукції і систем;

– ексклюзивність товару галузі;

– високу ефективність організації галузі; 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

– високу частку експорту наукоємких товарів;

 

105

– висока  питома  вага  конкурентоздатних  організацій  і  то-

варів галузі тощо.

8.4. Експортні можливості та альтернативні

стратегії зовнішньоекономічної діяльності  

промислових підприємств

 

Як форма  господарювання, промислове підприємство, що

функціонує на принципах  добровільності  і  самостійності  у  виборі

напрямків  діяльності  та  певної  відповідальності  за  результати

роботи,  набула  в  Україні  за  останні  роки  певних  темпів  еконо-

мічного  зростання  і  сформувала  об’єктивні  передумови  для  акти-

візації зовнішньоекономічної діяльності.

Поглиблення  зовнішньоекономічної  діяльності  підприємств

і  процесів  розвитку,  їх  співпраці  з  іноземними  партнерами  все-

редині  країни  все  частіше  стали  окреслюватися  поняттям  інтер-

націоналізації.

Експортні поставки для багатьох підприємств, що займали

міцні позиції на  українському  ринку,  стали  додатковим  джерелом

отримання прибутку від реалізації частини своєї продукції  за кор-

доном.  Як  правило,  це  були  підприємства, що  відрізнялися  висо-

кими  темпами  росту,  що  володіють  можливостями  для  випуску

конкурентноздатної  продукції.  Експортна  активність  їх  у  частині

випадків  пояснювалась  звуженням  або  насиченням  внутрішнього

ринку й  інших несприятливих факторів, що  впливають на продаж

товарів на внутрішньому ринку, необхідністю зберегти кадри тощо.

Проте достовірна оцінка конкурентноздатності підприємства може

бути  отримана  тільки  в  рамках  групи  фірм,  що  відносяться  до

однієї  галузі,  або шляхом порівняння між  собою цих підприємств

як у масштабі країни, так й у масштабі світового ринку.

На  українських  підприємствах  ще  дуже  мало  уваги  при-

діляється  створенню  параметричних  рядів  виробів,  що  широко

охоплює різні сегменти ринку, а це приводить до зниження конку-

рентноздатності  товару,  не  забезпечує  стійкого  експорту.  Мати

досить  широкі  параметричні  ряди  важливо  ще  й  тому,  що  під-

приємство  в  цьому  випадку  може  гнучко  реагувати  на  перехід

товару  з  однієї  стадії  життєвого  циклу  в  іншу.  На  стадії  впрова-

дження  звичайно виставляють на ринок тільки самі ходові моделі,

що  користуються максимальним  попитом. На  стадії  росту  розши-

рюють  набір  пропонованих  виробів,  а  до  стадії  зрілості  вистав-

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

ляють на ринок повний набір виробів усього параметричного ряду.

Нарешті,  на  стадії  спаду  залишають  на  ринку  тільки  одну –  дві

найбільш ходові моделі.

 

106

Конкурентна  перевага  не  може  існувати  вічно  і  діє  на

деякому  тимчасовому відрізку. Це пояснюється постійною  зміною

кон’юнктури  ринку,  змінами  параметрів  попиту,  параметрів  фак-

торів виробництва, моральним і фізичним старінням елементів стра-

тегічного  потенціалу  фірми.  Через  те,  що  всі  ці  зміни  не

наступають  одночасно,  рівень  конкурентноздатності фірми  в  різні

моменти часу буде різний.

Готовність  підприємства  для  організації  ЗЕД  і  вступу  в

міжнародний бізнес визначається й оцінюється на першому етапі. З

метою дослідження готовності виконання експортних операцій ЗЕД

необхідно визначити:

По-перше, вид  продукції,  що  випускається  на  зовнішній

товарний  ринок,  у  якості  якого може  виступати:  сировина,  напів-

фабрикати,  готові  виробами,  машинами  й  устаткуванням,  товари

народного споживання.

По-друге, ступінь  готовності  виробництва  даного  товару –

або він уже існує, або тільки розробляється.

По-третє, оцінку інформаційної бази для організації:

–  експортної  діяльності:  наявність  інформації  про  розви-

ток  експортного  бізнесу (ринки  збуту,  покупці);  ступінь  підго-

товленості фахівців  для  здійснення  експортних  операцій (джерела

отримання  інформації  про  зовнішній  товарний  ринок,  підтримки,

консультацій  для  здійснення  банківських  операцій,  страхування,

відвантаження і оформлення документів);

– імпортної діяльності: наявність  інформації про розвиток

імпортної діяльності,  зокрема, про наявність  іноземних постачаль-

ників; ступінь підготовки співробітників для організації  імпортних

операцій; можливість отримання  інформації, підтримки  і консуль-

тацій  для  реалізації  імпортної  угоди;  можливість  успішного  про-

ведення  банківських  операцій,  страхування  і  оформлення  відпо-

відної документації.

Четвертою  є  оцінка  матеріальних  і  трудових  ресурсів  для

організації:

– експортної діяльності: наявність основного капіталу, мож-

ливість  розширення  підприємства –  чи  досить  великі  будівлі  і  чи

вистачить площ для збільшення виробництва, потреба в додатковій

кількості  машин  для  виробництва  експортних  товарів;  наявність 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

вільних  виробничих  потужностей  і  можливість  створення  додат-

кових  потужностей  для  виробництва  експортної  продукції;  відпо-

відність  продукції  підвищеним  технічним  вимогам  до  неї  в  країні

імпортера –  оцінка  конкурентноздатності  товару;  наявність  робіт-

ників  та  службовців  для  здійснення  замовлень  і  рівень  їхньої

кваліфікації, а також  здатність придбати кваліфікацію, пов’язану  з

експортом по попередньо підготовленому плану;

 

107

– імпортної діяльності: ступінь упевненості, що продукція

відповідає вимогам; наявність і придатність складських приміщень

для  проміжного  складування  товарів  перед  їхнім  продажем;  наяв-

ність  співробітників  для  здійснення  імпортної  діяльності,  рівень

їхніх знань і кваліфікація, включаючи знання мов.

По-п’яте, оцінка комерційних і маркетингових ресурсів для

організації:

–  експортної діяльності: наявність служби для здійснення

комерційної роботи, маркетингу  і  експортної  адміністративної ро-

боти та рівень  її кваліфікації, тобто на підприємстві повинна бути

ефективна,  мобільна  й  кваліфікована  служба,  здатна  виконувати

досить різноманітні завдання, що входять у її компетенцію, а саме:

пошук,  перевірку  і  збір  даних  на  потенційних  покупців  із  країн

ближнього  і  далекого  зарубіжжя;  вибір  контрагентів  на  зовніш-

ньому  товарному  ринку;  ведення  ділової переписки й переговорів

на  іноземних  мовах;  організацію  виставок  і  рекламних  заходів;

проведення маркетингових досліджень у повному обсязі; контроль

за ходом виконання контракту, включаючи валютні, бухгалтерські

та  фінансові  питання;  пророблення  всього  комплексу  питань  для

створення спільного підприємства; протокольна робота тощо;

–  імпортної  діяльності:  наявність  відповідної  служби  для

здійснення імпортних операцій й оформлення відповідної документації.

Шостий  пункт –  оцінка  фінансових  можливостей  для  ор-

ганізації:

– експортної  діяльності:  наявність  фінансових  ресурсів  і

обсяг  знань, що дозволяє впоратися  з вимогами, пропонованими в

експортній діяльності; можливість  залучення внутрішніх  і  зовніш-

ніх  інвестицій, отримання кредитів; наявність службовців, що зна-

ють  специфіку  фінансових  особливостей  при  здійсненні  експорт-

них операцій;

– імпортної діяльності: наявність власних оборотних кош-

тів;  можливість  надання  авансів  своїм  постачальникам;  наявність

знань про різні форми платежу й страхування усередині країни.

Сьоме –  оцінка  пакування  й  маркування  продукції  при 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

 

108

організації:

– експортної діяльності: можливість отримання інформації

про  вимоги  до  пакування  й  маркування  по  кожному  товарі  або

групі товарів для здійснення експортних операцій з контрагентами

зовнішнього ринку;

–  імпортної  діяльності:  визначення  вимог  українського

ринку до пакування та маркування; наявність можливості для пере-

упаковки і перемаркування товару.

Восьмий і заключний пункт – оцінка потенційного плану й

прогнозу полягає у можливість розробки загального плану розвитку:

– експортної  діяльності  підприємства,  що  охоплює  на-

ступні  основні  області: фінанси;  виробництво; маркетинг;  трудові

ресурси, у перспективі й  здійснення плану створення товару влас-

ними  чинностями, що  включає  наступні  положення:  асортименти

товару; виробничі потужності; технічну характеристику; конструк-

тивні особливості та художнє оформлення; упакування  і маркування;

зміст інструкції з використання на мовах країн контрагентів тощо.

–  імпортної діяльності підприємства, що охоплює наступні

основні  області:  фінанси;  маркетинг;  трудові  ресурси,  виробничі

потужності,  а  в  перспективі –  здійснення  плану  створення  товару

власними  силами,  що  включає  аспекти,  попередньо  погоджені  з

експортером.

 

 

8.5. Глобалізаційні процеси і підвищення

конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

 

Україна  має  конкурентоспроможні  технології  в  аерокос-

мічній  галузі,  ракето  та  суднобудуванні,  виробництві  нових мате-

ріалів,  біотехнології,  регулюванні  хімічних,  біохімічних  та  біо-

фізичних  процесів.  Значний  потенціал  мають  також  агропромис-

ловий та енергетичний комплекси країни.

У  зв’язку  із  зростанням  вимог  міжнародних  стандартів,

застосуванням  високорозвиненими  країнами  сучасних  енерго-  та

ресурсозберігаючих технологій варто очікувати скорочення тради-

ційних ринків для України, особливо враховуючи, що можливості

цінової конкуренції в  значній мірі  себе вичерпали. З  іншого боку,

зростання конкурентоспроможності за рахунок підвищення якісних

характеристик  продукції  потребує  значних  інвестиційних  надхо-

джень та активних процесів. 

Лекція 8. Конкурентоспроможність як основа економічної безпеки України

 

Тривалим  процесом  є  зміна  експортної  структури,  який

залежить в  значній мірі від внутрішніх економічних факторів. До-

сить  значним  негативним моментом  є  нерозвиненість  інфраструк-

тури забезпечення експорту, що в повній мірі, ускладнює побудову

конкурентних стратегій вітчизняних експортерів.

 

109

Визначимо  основні  напрями  формування  стратегії  україн-

ських  підприємств  на міжнародних  ринках  за  класифікацією фак-

торів, що впливають на конкурентоспроможність країни.

Перший напрям визначається науково-технологічним фак-

тором.  Очевидним  є  значне  технологічне  відставання  в  харчовій

промисловості,  ряді  галузей  машинобудування,  в  галузі  високих

технологій.  Для  забезпечення  конкурентоспроможності  харчової

промисловості  на  міжнародному  ринку  необхідно  забезпечити

високу продуктивність  сільськогосподарського  виробництва,  залу-

чення провідних  технологій  до підприємств  з переробки  сільсько-

господарської продукції.

Другий напрям, безпосередньо близький до першого – для

подолання  технологічного  відставання  необхідні  значні  капітало-

вкладення,  які  можуть  бути  забезпечені  за  рахунок  залучення

іноземних  інвестицій. На жаль, фактичні  обсяги  та  частка  інозем-

них  інвестицій  в  реальну  економіку  України  є  недостатніми  по

відношенню  до  масштабів  економіки, що  гальмує  початок  еконо-

мічного  пожвавлення.  Внутрішній  ринок  позичкового  капіталу

України  з  його  надзвичайно  високими  відсотковими  ставками  за

довгостроковими кредитами, що є необхідними для залучення інно-

ваційних  технологій  у  виробництво,  також  є  недоступним  дже-

релом залучення капіталу для виробників.

За  такими  факторами  як  інфраструктура  та  інформація

визначається  третій  напрям.  На  сьогодні  рівень  розвитку  цих

чинників  в  Україні  є  надзвичайно  низьким.  На  жаль,  експортери

мають недостатній  рівень  кваліфікації  і поінформованості про  си-

туацію на міжнародних ринках. Часто це призводить до невиправ-

даного заниження цін і проведення демпінгових торговельних опе-

рацій на  світовому ринку, що викликає відповідну реакцію  з боку

інших держав і негативно впливає на імідж вітчизняних експортерів.

Недостатній розвиток систем зв’язку  і транспортної  інфра-

структури є актуальною проблемою, що заважає ефективному фор-

муванню  стратегії  зовнішньоекономічної  діяльності  українських

підприємств.  Ваги  цій  проблемі  додає  те,  що  географічне  по-

ложення  України  робить  транспортні  послуги  одним  з  напрямів