ЛЕКЦІЯ 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

← К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8

5.1. Соціальна безпека України

5.2. Вплив соціальних чинників на рівень захисту населення

5.3. Порівняльна оцінка соціального захисту населення України

та країн ЄС

5.4. Механізм соціального захисту населення України

5.1. Соціальна безпека України

Значний рівень соціальної напруги, котрий характеризує

нинішню ситуацію у сфері соціального захисту населення України,

потребує створення надійного механізму соціального захисту грома-

дян на основі досвіду високорозвинутих країн та світових тенденцій.

Використання досвіду високорозвинутих країн в умовах рин-

кової економіки, соціальне нормативне регулювання в Україні за-

стосовується надзвичайно вибірково і, по суті, воно опинилося поза

системою економічних і соціальних відносин у нашому суспільстві.

Окремі напрями, котрі є основою визначення показників со-

ціального захисту, забезпечуються комплексом взаємозалежних сфер:

а) екологічна (здоров’я населення);

б) соціально-побутова (забезпеченість житлом);

в) демографічне відтворення (природний приріст населення);

г) соціально-культурна (професійно-кваліфікаційна освіченість

населення);

д) соціально-трудова (грошові доходи, зайнятість населення).

За визначеними напрямами до показників соціального

захисту населення, пропонується віднести наступні:

1. Здоров’я населення. Здоров’я – це стан найбільшого

фізичного, духовного та соціального благополуччя. Держава вихо-

дить з того, що здоров’я її громадян – це національне надбання

особливого ґатунку [107].

2. Забезпеченість житлом. На основі статистичних показ-

ників оцінка рівня забезпеченості житлом, по суті, ототожнює

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

якість та рівень життя, розглянута в широкому плані як ступінь

задоволення найнеобхіднішої потреби людини.

3. Природний приріст населення, що є мірою суб’єкта со-

ціального розвитку й масштабів країни, відповідно, і вихідним

показником, багато в чому визначальне місце країни у світовому

співтоваристві [65].

4. Професійно-кваліфікаційна освіченість населення – найваж-

ливіший показник, що характеризує й визначає рівень потреб і

інтересів населення, інноваційний потенціал держави, всю ефек-

тивність життя людини [85, 109].

5. Грошові доходи населення служить основним фактором

масштабів бідності, що у світовій статистиці не має загально-

визнаних методів виміру й оцінюють соціальне розшарування

населення. Сукупні та грошові доходи населення залежать від ба-

гатьох умов, що визначають їх формування та пов’язуються з їх

ринковим походженням. Дохід, як категорія, що є об’єктивною для

ринкових відносин, диктує економічну логіку поведінки будь-якого

ринкового суб’єкта і є кінцевою метою та стимулом до підприєм-

ництва [63, 109].

6. Зайнятість населення. За матеріалами вибіркового обсте-

ження робочої сили, зайнятими вважаються особи, які відпрацю-

вали протягом обстежуваного тижня не менше чотирьох годин (в

особистому підсобному сільському господарстві не менше 30-ти

годин), причому незалежно від того, чи була це постійна, тирча-

сова, або інша робота [65]. До населення, зайнятого в усіх сферах

економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку, стар-

шого за працездатний вік та підлітки, які протягом року були пос-

тійно зайняті економічною діяльністю. Сюди включаються ті особи,

що працювали за наймом на умовах повного чи неповного ро-

бочого дня, роботодавці, а також самозайняті (включаючи підпри-

ємців, служителів релігійних культів, військових кадрової служби

тощо) [17].

Отже, система показників оцінки рівня соціального захисту

населення складається з багатоаспектних факторів, котрі характери-

зують реальні умови життя населення, на підставі яких можна

здійснити аналіз та оцінку, визначати пріоритетні напрями соціаль-

ного захисту, серед яких, перш за все, має домінувати напрямок

згладжування ризикової диференціації за рівнем і якістю життя

окремих категорій населення.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

5.2. Вплив соціальних чинників

на рівень захисту населення

Будь-яка сфера людської діяльності обтяжена ризиками, які

породжуються невизначеністю, а особливо соціальна. Це зумов-

люється тим, що сам соціальний процес націлений у майбутнє.

Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в сис-

темі соціального захисту нечасто. Переважна більшість чинників,

котрі спричиняють ризик, є слабо прогнозованими і неповністю

контрольованими; їх неможливо усунути цілком, а тому навіть ефек-

тивні, на перший погляд рішення можуть призвести до відхилення

від обраних цілей.

Соціальний ризик являє собою можливість випадкового

виникнення несприятливих та небажаних ситуацій, які не залежать

від волі людини та знижують соціальний захист населення. У

такому визначенні істотні наступні моменти:

– непередбачуваність, невизначеність, випадковість цієї мож-

ливості. У даному випадку, враховується середня потреба у спожи-

ванні, ситуація є ризиковою, оскільки реальна потреба у споживанні,

може перевищити середню;

– небажаність виникнення збитку. У випадку якщо поява

збитку не торкається інтересів суб’єкта, з яким даний збиток може

бути пов’язаний, то це вже не є ризиком даного суб’єкта.

– грошовий вимір збитку дозволяє кількісно оцінити мож-

ливі ризики, а також керувати ними за допомогою різних еконо-

мічних інструментів і методів, котрі дозволяють працювати з гро-

шовими сумами. Серед можливих методів такого вираження можна,

назвати наступні: величина прямих витрат на лікування, чи оцінка

недоотриманого доходу внаслідок втрати працездатності, чи сума,

що суспільство готове затратити на компенсацію суспільних і

приватних втрат у випадку хвороби.

Одними із найскладніших і важливих питань в управлінні

соціальними ризиками є питання про те, який ризик можна вважати

прийнятним і де проходить межа між прийнятним і неприйнятним

ризиками. Для одержання відповідей на ці питання необхідно

прийняти відповідні управлінські рішення, котрі можуть істотно

відрізнятися один від одного в різних ситуаціях і для різних ка-

тегорій населення. Однак, незважаючи на деяку суб’єктивність та-

ких рішень, вони будуть визначатися наступними факторами:

а) особливостями виміру ризику.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

б) політикою окремої категорії населення.

в) специфікою прийнятої програми управління ризиком.

Соціальні ризики у науковій літературі аналізуються, як

правило, за двома показниками:

– імовірністю настання несприятливої події (її можна підра-

хувати за статистичними даними за минулий звітний період);

– “вагою” ризиків, тобто їх значимістю.

Визначено і запропоновано 10 соціальних ризиків за фак-

торами їх впливу на ці показники, на основі аналізу показників

соціального захисту населення. Така кількість ризиків викликана

тим, що саме їх можна оцінити кількісно, відповідно до існуючої

статистичної інформації. Кількісна оцінка соціальних ризиків, до-

зволить виявити найбільш впливові на соціальний захист ризики та

знайти ефективні шляхи їх зменшення. Основні фактори впливу на

показники соціального захисту населення та відповідні їм соціальні

ризики визначені у таблиці 5.1.

Соціальні ризики визначалися відповідно до факторів

впливу на показник соціального захисту населення. В результаті

аналізу даних факторів виявлений вплив зазначених ризиків на

декілька факторів та відповідних їм показників:

1) ризик смертності – це можливість настання смерті за

будь-яких обставин. Його збільшення веде до збільшення фактору

чисельності померлих, а це веде до зменшення природного при-

росту населення;

2) ризик аборту – це можливість переривання вагітності,

що веде до зменшення чисельності народжених, а це зменшує

природний приріст населення;

3) ризик втрати роботи – це можливість втрати людиною

робочого місця внаслідок будь-якої небажаної обставини (звіль-

нення, реорганізація виробництва тощо). Цей ризик впливає на фак-

тори таких показників:

– забезпеченість житлом – втрачаючи роботу людина втра-

чає дохід, тобто зменшується можливість мати у власності житло, а

це зменшує показник забезпеченості житлом;

– професійно-кваліфікаційний рівень освіченості населення –

ризик впливає на фактори чисельності населення з середньою

професійною освітою, з неповною вищою освітою та з вищою

освітою, тому що втрачаючи роботу, втрачається дохід, і це веде до

зменшення платоспроможності на здобуття освіти, що зменшує

показник професійно-кваліфікаційного рівня освіченості;

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

Таблиця 5.1

Фактори впливу на показники соціального захисту населення

та відповідні їм соціальні ризики

Показник

Фактор

впливу на показник

Складові

соціального ризику

Здоров’я

населення

1. Чисельність хронічно хворих.

2. Чисельність травмованих на

виробництві.

3. Чисельність інвалідів.

4. Загальна кількість зареєстрованих

випадків захворювань.

– ризик травматизму на

виробництві (фактори 1–4);

– загальний ризик захворю-

ваності (фактори 1–4);

– ризик інвалідності

(фактори 1–4).

Забезпече-

ність житлом

1. Забезпеченість житлом у

середньому на одного мешканця.

– ризик втрати житла;

– ризик втрати роботи.

Природний

приріст

населення

1. Чисельність народжених.

2. Чисельність померлих.

– ризик смертності;

– ризик аборту.

Професійно-

кваліфікацій-

ний рівень

освіченості

населення

1. Чисельність населення з

базовою (середньою) освітою.

2. Чисельність населення з

середньою професійною освітою.

3. Чисельність населення з

неповною вищою освітою.

4. Чисельність населення з вищою

освітою.

– ризик втрати роботи

(фактори 2–4).

Грошові

доходи

населення

1. Заробітна плата.

2. Прибуток змішаний, дохід та

дохід від власності.

3. Соціальні допомоги та інші

одержані, поточні трансферти.

– ризик втрати роботи

(фактори 1, 3);

– ризик травматизму на

виробництві (фактор 3);

– загальний ризик

захворюваності (фактор 1);

– ризик інвалідності

(фактор 3);

– ризик втрати власності

(фактор 2);

– ризик втрати годуваль-

ника (фактор 3).

Зайнятість

населення

1. Рівень працевлаштування

безробітних.

2. Рівень безробіття.

3. Рівень попиту на робочу силу.

– ризик втрати роботи

(фактори 2, 3);

– ризик інвалідності

(фактор 3);

– ризик загибелі на

виробництві (фактор 3).

– грошові доходи – збільшення цього ризику веде до втрати

заробітної плати, а це зменшує показник доходів, але в свою чергу,

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

збільшує фактор соціальної допомоги, що збільшує рівень доходів,

але ці допомоги завжди менше від доходів заробітної плати. Через

те, збільшення ризику втрати роботи веде до зменшення рівня гро-

шових доходів;

– зайнятість населення – збільшення ризику втрати роботи

збільшує рівень безробіття, що впливає на зменшення показника

зайнятості. Цей ризик збільшує кількість робочих місць, що збіль-

шує рівень попиту на робочу силу і зменшує показник зайнятості;

4) ризик травматизму на виробництві – це небезпека отри-

мання травми на виробництві внаслідок якоїсь небажаної обста-

вини, що призведе до збільшення чисельності хронічно хворих,

чисельності травмованих на виробництві, інвалідів та загальної

кількості зареєстрованих випадків захворювань що зменшує соціаль-

ний захист;

5) загальний ризик захворюваності – це небезпека захворіти

внаслідок перебування людини в оточенні хворих людей, що веде

до збільшення чисельності хронічно хворих, чисельності травмо-

ваних на виробництві, інвалідів та загальної кількості зареєстро-

ваних випадків захворювань, що зменшує соціальний захист;

6) ризик інвалідності – це небезпека отримання інвалід-

ності внаслідок якоїсь небажаної обставини, що веде до збільшення

чисельності хронічно хворих, чисельності травмованих на вироб-

ництві, інвалідів та загальної кількості зареєстрованих випадків

захворювань, в результаті чого зменшується соціальний захист;

7) ризик втрати житла – це небезпека втрати житло вна-

слідок пожежі, стихійного лиха;

8) ризик втрати власності – це небезпека втрати власність

за будь-яких обставин, що впливає на фактор прибутку, змішаного

доходу та доходу від власності, що зменшує рівень грошових доходів;

9) ризик втрати годувальника – це можливість втратити

годувальника, що веде до надання грошової допомоги державою,

але не завжди веде до збільшення грошових доходів, що зменшує

соціальний захист4

10) ризик загибелі на виробництві – це небезпека загинути

на виробництві внаслідок якоїсь небажаної обставини, що веде до

збільшення кількості вільних робочих місць та рівень попиту на

робочу силу, але втрата працівника високо цінується державою

тому цей ризик зменшує соціальний захист. 5.

5.3.

, , :

1) -

;

, ,

;

3) -

;

4) -

, .

100 %

ñ çàõ

i i

P I k , (5.1)

Pc. – , %; Ii – -

( Ii = 0…1); i

k –

- , = 1…n, n = 6.

’ , ,

, - -

, -

, 5.2.

(5.1) “ ”,

. -

. 1 i

k (5.2)

57 5.

5.2

’

Ò K

çä

Q R

–

, ;

–

, ;

Q – ,

; R – ,

;

N –

, .

M I . .

ç æ

M –

M0 –

. .

í àð ï î ì

ï ï

N N

N - -

, ;

N – ,

- . .

. .

ï ð êâ

äî ð

ï ð êâ

äî ð

N –

15 ;

. ï ð êâ

äî ð

N .

–

, .

ñóê

–

, ; – -

, ..

N –

, ;

–

15–70 , .

. *

( – 46

. , -

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

Нові механізми формування в Україні установлених світо-

господарських зв’язків потребують поглиблення методів аналізу

соціального ризику, оцінювання та моделювання, оптимізації управ-

ління ризиком на всіх рівнях господарювання.

Ризики (імовірності виникнення небажаних подій), до яких

належать:

1) втрата роботи, як відношення чисельності населення, яке

втратило роботу, до чисельності працюючого населення (тут і далі –

за рік).

2) смертність, як відношення кількості померлих до за-

гальної чисельності населення.

3) загальна захворюваність, як відношення чисельності

захворілих в рік до загальної чисельності населення.

4) інвалідність, як відношення чисельності вперше ви-

знаних інвалідами за причиною інвалідності до загальної чисель-

ності населення.

5) травматизм на виробництві, як відношення чисельності

травмованих на виробництві до загальної чисельності працюючих.

6) втрата житла, як відношення чисельності зареєстрованих

пожеж житлових приміщень до загальної чисельності житлових

приміщень. Оскільки загальна чисельність житлових приміщень в

статистичних даних не реєструється, то замість цього показника

береться чисельність домогосподарств.

7) аборт – відношення кількості абортів до кількості ва-

гітних за рік. Оскільки справжню кількість абортів підрахувати

неможливо через те, що приватні медичні заклади часто не по-

дають статистики в органи статуправління, то враховуються дані МОЗ

України, помножені на коефіцієнт 1,5. Цей коефіцієнт враховує

частку незареєстрованих абортів. Кількість вагітних в рік можна

підрахувати як суму кількості народжених та кількості абортів.

8) загибель на виробництві, як відношення чисельності

загиблих на виробництві до загальної чисельності працюючих.

9) втрата годувальника – це відношення чисельності насе-

лення, яке втратило годувальника, до чисельності непрацездатного

населення. Чисельність непрацездатного населення вираховувалась

як чисельність всього населення мінус чисельність економічно-

активного населення.

10) втрата власності – відношення чисельності населення,

яке втратило власність, до загальної чисельності населення. Цей

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

ризик впливає на рівень реальних доходів населення, оскільки

втрата власності зменшує рівень доходів.

Таким чином, запропонований підхід передбачає:

1) визначення імовірності настання небажаних подій, які

відповідають соціальним ризикам.

2) визначення рівня впливу ризиків на соціальний захист,

як добуток ваги фактора у моделі соціального захисту на ваговий

коефіцієнт відповідного показника.

3) кількісну оцінку соціальних ризиків як добуток їх імо-

вірності виникнення на загальний рівень впливу соціального ри-

зику на соціальний захист.

Типовими є методи оцінки показників для всіх соціально-

економічних зіставлень і зводяться до двох:

– співвідношення показників,

– визначення частки показників за відповідними параметрами.

5.4. Механізм соціального захисту населення

України

З боку високорозвинутих держав сучасні системи регулю-

вання соціального захисту населення здійснюються шляхами вико-

ристання різних форм соціального забезпечення. Необхідно здійсню-

вати регулювання соціального захисту населення наступним чи-

ном: фактично отримані показники соціального захисту порівню-

ються із нормативними, які включені у соціально-економічний

стандарт якості життя, визначаються відхилення, і на основі них

приймаються управлінські рішення щодо розробки необхідних

напрямів державного та регіонального захисту, які подаються на

вхід системи (рис. 5.1). Вихід української економіки на траєкторію

зростання потребує невідкладної перебудови сфери соціального

захисту, і насамперед, істотного підвищення добробуту людей,

подолання глибокого падіння їхнього життєвого рівня. В даному

випадку йдеться про можливість країни забезпечити задоволення

життєвих потреб населення на рівні Європейських країн. Тому, для

підвищення ефективності регуляторної політики соціального за-

хисту, на думку автора, необхідне встановлення стандарту якості

життя, що є інтегральною характеристикою, в яку входять показ-

ники напрямів соціального захисту. Ці показники мають відпо-

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

відати стандартам високої якості життя європейських країн.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

Адміністративно-

управлінське

забезпечення

Засоби державного та регіонального забезпечення системи

соціального захисту населення

Фінансово-

економічне

забезпечення

Інформаційне

забезпечення

Законодавчо-

правове

забезпечення

Методологічне забезпечення

оцінки соціальних ризиків

та їх регулювання

Теоретичні і методичні основи досягнення пріоритетних цілей:

створення умов для розвитку й реалізації потенціалу кожного члена

суспільства і підвищення життєвого рівня населення

Концептуальні положення політики у

сфері соціального захисту населення

Стратегія розвитку політики

соціального захисту

Аналіз соціально-економічного стану

населення та оцінка рівня його захищеності

Аналіз та оцінка соціальних ризиків

в системі соціального захисту населення

Нормативні показники соціального

захисту за визначеними напрямами

Напрями регулювання соціального захисту

населення (приведення фактично отриманих

показників до нормативних)

Соціально-економічний

стандарт якості життя

(нормативи)

Порівняння та

оцінка стану за

відхиленнями (+,-)

Прийняття управлінських

рішень по усуненню

негативних відхилень

Фактично отримані показники соціального захисту за визначеними напрямами

Сценарій підвищення рівня

соціального захисту населення

Рис. 5.1. Механізм оцінки та регулювання соціального захисту населення в Україні

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

Соціально-економічний стандарт гідної якості життя, ба-

зуючись на результатах оцінки показників рівня соціального за-

хисту соціально розвинених держав, міг би використовувати на-

ступні орієнтири за визначеними показниками:

I. Здоров’я населення. Для підвищення рівня здоров’я на-

селення стандарт має бути – 0,73 (Швеція), визначається шляхом:

1) створення правових, економічних та організаційних умов

надання медичних послуг;

2) переорієнтації державної служби охорони здоров’я на

запобігання захворюванням, насамперед інфекційним, зниження

ризиків, пов’язаних із забрудненням та шкідливим впливом дов-

кілля, у т. ч. внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) забезпечення керованого розвитку платних медичних

послуг та введення державного соціального медичного страху-

вання, оптимального співвідношення між наданням медичних по-

слуг і свободою їх вибору.

II. Забезпеченість житлом. Стандарт забезпеченості жит-

лом має бути на рівні 1,07 (США), для цього необхідно:

1) підвищення мінімальної норми житла на одного меш-

канця до 46 м2

;

2) обов’язкове обладнання житла водоводом, електрикою й

телефоном, а число кімнат має відповідати кількості членів родини

плюс одна кімната;

3) надання державної допомоги, пільг та інших видів со-

ціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, які ви-

ховують дітей, у забезпеченні житлом;

4) збереження системи забезпечення житлом найменш захи-

щених верств населення, яка фінансуватиметься з державного та

місцевих бюджетів;

5) стимулювання приватного будівництва, підтримка моло-

діжного житлового будівництва.

III. Природний приріст населення. Стандарт природного

приросту населення – 1,3 (Китай). Цього можна досягти шляхом:

1) забезпечення матеріальних умов відтворення населення;

2) протидії природному зменшенню чисельності населення,

зокрема жінок, шляхом поліпшення медичного обслуговування,

зниження материнської смертності та захворюваності;

3) стимулювання народжуваності, шляхом активізації зу-

силь держави щодо широкого інформування населення про зацікав-

леність нації у підвищенні народжуваності та більшій кількості дітей.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

IV. Професійно-кваліфікаційна освіченість населення. Стан-

дарт цього показника – 0,52 (Великобританія), визначається шляхом:

1) забезпечення гарантій у підвищенні кваліфікації, у сприянні

творчого вияву особистості, у наданні матеріальної підтримки в

період безробіття, у створенні рівних для всіх умов, у підвищенні

добробуту;

2) створення умов для інтелектуального, духовного і фі-

зичного розвитку громадян;

3) підвищення рівня освіти членів родини у працездатному

віці не нижче 12 років навчання.

V. Грошові доходи. Стандарт грошових доходів – 0,96 (Шве-

ція). Для цього необхідно:

1) зменшити видатки на харчування, які б не перевищували

третини сімейного бюджету;

2) видатки на лікування не повинні впливати на погіршення

якості харчування членів родини;

3) здійснити на всіх рівнях організаційно-економічні за-

ходи, спрямовані на пошук необхідних коштів для підвищення

рівня заробітної плати, пенсій;

4) індивідуалізувати оплату праці, яка базується на комп-

лексній оцінці трудового внеску окремого працівника;

5) сприяти розвитку ринку страхових послуг від соціальних

ризиків на державному рівні;

6) осилити адресні засади підтримки малозабезпечених сі-

мей, замінивши цим нинішню соціально несправедливу і вкрай

неефективну систему пільг, субсидій та компенсацій.

VI. Зайнятість населення. Стандарт зайнятості має бути

на рівні 0,953 (Швеція). Цього можна досягти шляхом:

1) удосконалення системи управління працею. Працездатні

члени родини повинні мати можливість знайти нову, більш ефек-

тивну роботу протягом місяця;

2) здійснення регулюючих заходів, спрямованих на лікві-

дацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної

зайнятості;

3) забезпечення гарантій зайнятості у процесі приватизації

та реструктуризації підприємств, підвищенні гнучкості ринку праці.

Засоби реалізації регулювання політики соціального захисту

населення доцільно представити у вигляді наступних блоків:

1. Законодавчо-правове забезпечення базується на:

– Конституції України;

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

– Кодексі законів про працю;

– Законі України “Про зайнятість населення”;

– Законі України “Про межу малозабезпеченості”;

– Законі України “Про охорону праці”;

– Законі України “Про колективні договори та угоди”;

– Декреті Кабінету Міністрів України “Про оплату праці”;

– законах України стосовно осіб пенсійного віку;

– основних напрямах соціальної політики на період до

2011 року;

– Концепції соціального забезпечення населення України;

– Законі України “Про державні соціальні стандарти та

державні соціальні гарантії”;

– основах законодавства України про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування;

– діючій системи допомоги і гарантій передбачених зако-

нодавством України;

– законодавчих актах, постановах, рішеннях, положеннях

про соціальний захист окремих категорій громадян;

– Бюджетному кодексі України.

2. Фінансово-економічне забезпечення базується на:

– збалансуванні соціальних витрат;

– формуванні матеріальної бази функціонування соціаль-

них гарантій;

– стимулюванні інвестиційної діяльності;

– акумуляції фінансових ресурсів у соціальному бюджеті;

– встановленні відсоткових нормативів на соціальний

захист населення по витратних статтях бюджетів всіх рівнів;

– регулюванні рівня заробітної плати залежно від інфля-

ційних тенденцій;

– фондоутворенні соціальної підтримки на випадок безробіття;

– підтримці роботодавців для стимулювання створення

додаткових робочих місць;

– фінансовому забезпеченні надання соціальних пільг,

послуг, трансфертів;

– фінансуванні виконання державних соціальних програм

цільового призначення та підтримки проблемних регіонів;

– фінансовому забезпеченні упередження та подолання

надзвичайних ситуацій та загроз;

– фінансуванні соціального обслуговування незахищених

категорій населення.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

3. Інформаційне забезпечення базується на:

– організації вибіркових обстежень різних верств населення

на галузевому і регіональному рівнях;

– моніторингу платоспроможності населення;

– відстеженні соціального розшарування населення;

– моніторингу оцінки ефективності витрат на соціальний

захист населення;

– прогнозі витрат на соціальний захист і джерела покриття в

системі консолідованого бюджету, місцевих бюджетів, цільових фондів;

– системі оцінки рівня соціального захисту;

– діагностиці соціального захисту населення.

4. Адміністративно-управлінське ґрунтується на:

– науково-методичному забезпеченні аналізу та оцінки

рівня соціального захисту населення;

– прогнозуванні показників соціального захисту населення;

– визначенні компетенції органів державного управління

щодо здійснення соціальної політики населення;

– розробці цільових комплексних соціальних програм;

– розробці державного реєстру населення за соціальним

станом;

– підвищенні ефективності наукового та організаційного

рівня управління системою соціального захисту населення;

– вдосконаленні соціальної інфраструктури.

5. Методологічне забезпечення оцінки соціальних ризиків і

їх регулювання ґрунтується на:

– науково-методичному забезпеченні аналізу та оцінці со-

ціальних ризиків на систему соціального захисту населення;

– встановленні небезпечності ризиків для системи соціаль-

ного захисту населення;

– інформуванні населення про виробничі небезпеки, що

відповідають заходах для їхнього запобігання й обов’язкове на-

вчання безпечним прийомам праці;

– підвищенні відповідальності підприємців перед праців-

никами в області своєчасного попередження працівників про

можливість ними ризику втрати теперішнього місця роботи;

– використанні карт ризику для території країни, для кількіс-

ного визначення рівня ризику і обґрунтування його прийнятності.

Зазначені методи забезпечення соціального захисту насе-

лення та впровадження системного підходу, передбачає вдоскона-

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

лення системи регулювання соціального захисту населення в рин-

ковій економіці на основі показників за наступними напрямами:

I. Здоров’я населення:

1) забезпечення механізму перерозподілу частини коштів,

отриманих від надання медичних послуг не першої необхідності, на

фінансування потреб невідкладної медичної допомоги;

2) розробка й забезпечення фінансування Програми держав-

них гарантій безкоштовної медичної допомоги, враховуючи ви-

трати на амортизацію устаткування і капітальний ремонт будинків і

споруд;

3) розробка законів про медико-соціальне страхування та

діяльність відповідних фондів;

4) забезпечення господарської самостійності й урізноманіт-

нення організаційно-правових форм медичних організацій, перехід

до єдиних методів оплати медичної допомоги, підвищення дієвості

механізмів координації керування охороною здоров’я, а також

уточнення відповідних наглядових повноважень на національному

та регіональному рівнях, процедур ліцензування і регулювання

діяльності страховиків.

II. Забезпеченість житлом:

1) посилення адресності соціальної підтримки населення в

усуненні перехресного субсидіювання житлово-комунального гос-

подарства, надані житлових компенсацій для забезпечення част-

кового відшкодування витрат на оплату житла і комунальних по-

слуг малозабезпеченим сім’ям і гарантування, що відповідні ви-

трати кожної сім’ї за встановленими соціальними стандартами не

перевищуватимуть 20 % їх сукупного доходу;

2) створення умов для залучення довгострокових приват-

них інвестицій у житловий сектор і відпрацювання кредитних та

позикових механізмів їхнього використання громадянами, забу-

довниками, органами місцевого самоврядування.

III. Природний приріст населення:

1) розробка програми, спрямованої на забезпечення сприяння

сімейному добробуту й плануванню розміру родини. Дана про-

грама має включати поліпшення медичного обслуговування ва-

гітних жінок, підвищення рівня матеріальної підтримки сімей при

народженні кожної наступної дитини;

2) створення як найсприятливіших умов для вагітних жінок

за рахунок надання щомісячної соціальної допомоги з дня реєстр-

рації вагітності у жіночій консультації.

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

IV. Професійно-кваліфікаційна освіченість населення:

1) забезпечення збільшення витрат на освіту й істотне під-

вищення її ефективності, створення умов для залучення у сферу

освіти коштів з позабюджетних джерел;

2) зміна структури підготовки кадрів на користь спеціаль-

ностей, що визначають науково-технічний прогрес і мають попит

на ринку праці;

3) розробка і забезпечення програм, спрямованих на удоско-

налення професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки й під-

вищення кваліфікації працівників; підготовки кваліфікованих ро-

бочих кадрів і спеціалістів середньої ланки як фундаменту сус-

пільної стабільності в майбутньому внаслідок існуючої надлиш-

кової чисельності кадрів з вищою освітою певних спеціальностей.

V. Грошові доходи:

1) розширення мінімального споживчого бюджету як ос-

нови мінімальної оплати праці, який повинен охоплювати не тільки

витрати на харчування, одяг, предмети тривалого користування,

тобто традиційну структуру;

2) розроблення всеосяжної обов’язкової програми держав-

ного страхування від соціальних ризиків: втрати роботи, хвороби,

старості, втрати годувальника тощо;

3) розроблення та впровадження комплексу соціальних га-

рантій, які держава повинна надавати всім членам суспільства на

мінімально прийнятному рівні для створення однакових стартових

можливостей;

4) зниження навантаження на заробітну плату працівників

при відрахуванні у Фонди загальнообов’язкового державного соціаль-

ного страхування;

5) забезпечення надійності збереження страхових активів

населення, держконтролю за цільовим характером їх витрат і під-

тримкою від знецінення;

6) розроблення законопроектів, що забезпечать поступовий

перехід до накопичувального фінансування пенсій, передусім до-

строкових, врахування накопичень на індивідуальних рахунках у

системі державного пенсійного страхування, а також підготувати

один з базових законів, що визначає види пенсій і умови їхнього

надання по державному пенсійному страхуванню.

VI. Зайнятість населення:

1) включення в колективний договір питання по сприянню і

збереженню зайнятості при реструктуризації підприємств, захисту

особливих груп працівників;

Лекція 5. Світовий досвід та тенденції регулювання соціальної безпеки України

2) розробка й реалізація інвестиційних програм, що перед-

бачають створення, збереження робочих місць у перспективних

галузях економіки;

3) забезпечення економічно активного населення робочими

місцями за рахунок інвестування виробництва і стимулювання

підприємництва;

4) відродження мотивації до активної трудової діяльності,

вдосконалення стимулів до зростання заробітної плати;

5) формування законодавчої та правової бази, що містить за-

гальні принципи державної політики зайнятості, права й обов’язки

громадян у даній сфері, норми економічної й соціальної захи-

щеності працездатного населення у випадку втрати роботи, тобто

дотримання норм державних гарантій.

Механізм регулювання соціального захисту населення в

Україні, враховує: його аналіз та оцінку, стратегію розвитку со-

ціального захисту, через сценарій підвищення рівня соціального

захисту населення, оцінку соціальних ризиків, засоби державного

забезпечення. Сценарій включає напрями регулювання соціального

захисту населення. Державне регулювання соціального захисту насе-

лення, на основі визначених нормативних показників, має поетапно

відслідковувати їх досяжність і, дозволяє, з метою підвищення

рівня життя населення, розробляти напрями удосконалення.

Контрольні питання

1. Складові соціальної безпеки України, місце Північноатлан-

тичних структур у її забезпеченні.

2. Вплив соціальних ризиків на економічну безпеку країни.

3. Європейські стандарти соціального захисту у системі

критеріїв вступу до ЄС та НАТО.

4. Механізми соціального захисту.

1 2 3 4 5 6 7 8 Наверх ↑