ЛЕКЦІЯ 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова її економічної безпеки

← К оглавлению

1 2 3 4 5 6 7 8

3.1. Принципи розвитку транскордонного співробітництва

3.2. Особливості транскордонного співробітництва

у забезпеченні економічної безпеки України

3.3. Аналіз функціонування транскордонного співробітництва

у рамках єврорегіонів

3.1. Принципи розвитку

транскордонного співробітництва

Міжнародне співробітництво регіонів здійснюється як між-

територіальне, міжрегіональне та транскордонне. З підписанням

“Протоколу № 2 до Європейської рамкової конвенції про транскор-

донне співробітництво між територіальними общинами або влас-

тями, який стосується міжтериторіального співробітництва” [77] в

основному було завершено введення понятійного апарату для цієї

сфери діяльності.

В умовах транскордонного простору проблем, які вини-

кають і які необхідно вирішувати, є набагато більше, ніж тих, які

виникають в стосунках територій (регіонів) різних держав. Такі проб-

леми мають об’єктивний характер – не залежний від людини: пере-

нос забруднень на суміжні території, спільні водні ресурси тощо.

Транскордонне співробітництво здійснюється лише між

суміжними територіями, і спрямоване на подолання негативних

аспектів існування кордонів та наслідків, які виникли на при-

кордонних територіях через їх розташування на національних

окраїнах держав і має на меті покращення умов життя населення.

Головними цілями такої співпраці є: подолання існуючих сте-

реотипів та упереджень по обидві сторони кордону; усунення полі-

тичних та адміністративних бар’єрів між сусідніми народами; ство-

рення господарської, соціальної та культурної інфраструктури, за

умови формування спільних органів, господарюючих суб’єктів,

осередків тощо.

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

Взагалі на сьогодні, транскордонне співробітництво висту-

пає як один з пріоритетів Ради Європи, метою якого є подолання

державного кордону як соціального, господарського, інфраструк-

турного та культурного бар’єрів. Засобом, за допомогою якого

прикордонні регіони чи органи територіального самоврядування

об’єднують свої зусилля з метою розв’язання спільних проблем є

транскордонне співробітництво.

Враховуючи специфіку транскордонного регіону можна

визначити основні закономірності його формування та розвитку.

1. Оскільки транскордонний регіон є територіальна сис-

тема, що складається з підсистем, що належать різним суспільно-

господарським просторам, спосіб організації його структури є ком-

бінацією способів, на яких організовані структури складових підсистем.

2. Структура транскордонного регіону має поліцентричний

характер і організована навколо стількох домінантних осередків ме-

режі поселень (центрів), скільки різних територіальних підсистем

входить в склад транскордонного регіону.

3. Кожна з тих підсистем має іншу ступінь відкритості

щодо свого суспільно-економічного простору, а також до останніх

підсистем.

4. Перехід до іншого стану структури можливий завдяки

нелінійній природі зв’язків і залежностей у регіональній системі, з

врахуванням існуючої різниці в межах окремих підсистем.

5. Зв’язки та залежності системи мають, у значній мірі,

причинно-зворотний характер. Це сприяє, з однієї сторони, зміц-

ненню змін, що з’явилися в процесі функціонування системи,

завдяки чому є можливим досягнення через його структуру різних

станів. З іншої сторони, зворотній вплив виконує роль механізму

самоконтролю, що не дозволяє на такий перебіг змін структури, які

могли б загрожувати її існуванню.

6. Поліцентричний характер зумовлює те, що рівень ін-

теграції регіональної структури є нижчим у порівнянні з вузловим

регіоном, що також зумовлює те, що зміни структури транскор-

донного регіону відбуваються повільніше і розпочаті в якійсь з

підсистем не обов’язково охоплюють цілу систему.

Транскордонне співробітництво, за своєю суттю, перед-

бачає різного роду контакти людей, які, при певних обставинах,

зумовлюють появу спільної діяльності. Систематизуємо ці зв’язки

по мірі зростання їх складності та умов їх здійснення:

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

1) родинні контакти;

2) соціогуманітарні;

3) прикордонна торгівля – неформалізована купівля товарів

та послуг на сусідніх територіях, передусім, для власних потреб;

4) зовнішня торгівля товарами та послугами на прикор-

донних територіях – формалізовані експортно-імпортні відносини

на прикордонних територіях;

5) виробнича кооперація – співпраця у виробництві товарів,

наданні послуг та створенні матеріальних цінностей;

6) спільні підприємства – формування спільних об’єктів в

транскордонному просторі відповідно чинного законодавства сто-

рін для виробництва продукції та надання послуг;

7) транснаціональні компанії у прикордонних територіях;

8) взаємодопомога у надзвичайних ситуаціях, боротьбі з контра-

бандою, нелегальною міграцією – розробляється спільний план дій;

9) спільне використання природних ресурсів, природо-

охоронні заходи;

10) територіальне (просторове) планування та облашту-

вання території;

11) спільне використання об’єктів інфраструктури – при

високому рівні інтегрованості транскордонного регіону з метою

підвищення ефективності об’єктів інфраструктури розробляються

регулятивні механізми для спільного їх використання;

12) стратегія розвитку транскордонного регіону – охоплю-

ються всі сфери життєдіяльності населення у єдиному (інтегро-

ваному) просторі транскордонного регіону.

До об’єктивних чинників відносяться: необхідність корис-

тування спільними природними ресурсами; наявність спільних

проблем, для вирішення яких доцільно об’єднувати зусилля (перед-

усім, екологічні проблеми); реалізація єдиної політики просто-

рового облаштування європейського континенту.

Суб’єктивні чинники включають: можливості прискоре-

ного соціально-економічного та екологічного розвитку прикор-

донних регіонів та підвищення якості життя мешканців; мож-

ливості отримання значної фінансової підтримки з ЄС та інших

міжнародних структур; формування єдиного інтегрованого прос-

тору в межах транскордонного регіону.

Основні специфічні принципи виникли з практики транс-

кордонного співробітництва:

– принцип партнерства включає два елементи: партнерство

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

по вертикалі, тобто з відповідною участю міжнародного, цент-

рального, регіонального та локального рівнів з кожної сторони

кордону доповнюючи існуючі структури, але без елементів кон-

куренції, а також партнерство по горизонталі, тобто між парт-

нерами регіону, по обидві сторони кордону;

– принцип допомоги, який розуміється дуже широко як

допомога міжнародних, державних та регіональних інституцій та

організацій у досягненні цілей транскордонної співпраці, що реа-

лізуються регіонами та місцевими спілками; допомога означає

також зміцнення регіонального та місцевого рівнів через деле-

гування повноважень на найнижчий рівень адміністрування;

– принцип солідарності прикордонних територій, що ввій-

шов до останньої версії Європейської хартії прикордонних та транс-

кордонних регіонів – документ Асоціації європейських прикор-

донних регіонів.

– принцип існування концепції стратегії транскордонного

розвитку; виконання цього принципу є обов’язковим для створення

стратегічних меж та для перспективи довготривалої співпраці; ця

стратегія повинна відповідати програмі розвитку краю та окрес-

лювати потреби та майбутні цілі транскордонної співпраці.

3.2. Особливості транскордонного

співробітництва

у забезпеченні економічної безпеки України

Розширення ЄС до кордонів України та вплив регіональної

політики ЄС на прикордонні області, курс на інтеграцію України до

ЄС і підвищення ролі регіонів у цих інтеграційних процесах,

передусім транскордонного співробітництва є головними чинни-

ками, що впливають на транскордонну співпрацю прикордонних

областей України.

Організаційно-економічний механізм державного регулю-

вання транскордонного співробітництва, дія якого спрямовува-

тиметься на трансформацію транскордонних зв’язків прикор-

донних регіонів України з економічних відносин із переважанням

сьогодні зовнішньої торгівлі на інвестиційно-виробничі, що най-

більше відповідатиме вимогам сучасного світогосподарського роз-

витку, повинен бути покладений в основу системи функціону-

вання транскордонного співробітництва та визначення його місця

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

у зовнішньоекономічній діяльності держави.

Основними напрямами раціоналізації організаційної системи

механізму є:

– вдосконалення нормативно-правового забезпечення та

його узгодження з країнами-партнерами;

– забезпечення дієвої структури управління;

– поліпшення обліку і контролю завдяки впровадженню сис-

теми моніторингу транскордонного співробітництва;

– впровадження стратегічного планування та прогнозування;

– підвищення значення інституцій ринкової інфраструктури.

Якісне оновлення економічної складової механізму регулю-

вання транскордонного співробітництва може відбуватись завдяки

підвищенню ефективності реалізації функцій, покладених на нього:

1) фінансове забезпечення розвитку транскордонного спів-

робітництва;

2) заохочення суб’єктів господарської системи регіону до

участі в організаційних та економічних формах транскордонного

співробітництва.

У межах транскордонного співробітництва Західного ре-

гіону України із прикордонними регіонами країн Центральної та

Східної Європи прикладами таких спільних програм можуть бути:

– розвиток транспортних коридорів, що проходять через

вказані території;

– розвиток інфраструктури прикордонних територій; вирі-

шення проблеми взаєморозрахунків між суб’єктами транскор-

донного співробітництва;

– спільні програми природокористування і охорони довкілля;

– спільні програми оптимізації використання трудових

ресурсів;

– спільні програми проведення науково-дослідних робіт.

Дієвість організаційно-економічного механізму державного

регулювання транскордонного співробітництва забезпечується при

поєднанні двох аспектів:

1) наявності чіткої системи управлінських структурних під-

розділів, які впливають на визначення умов функціонування

суб’єктів транскордонного співробітництва,

2) узгодженості економічної взаємодії держави і регіону

для забезпечення інтересів розвитку транскордонного співробіт-

ництва. Інтенсивний розвиток транскордонних інвестиційно-вироб-

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

ничих зв’язків країн-партнерів та скорочення економічного розриву

між ними забезпечить ефективна реалізація даного механізму.

3.3. Аналіз функціонування транскордонного

співробітництва у рамках єврорегіонів

В рамках єврорегіонів, які розглядаються як стабілізуючий

фактор у відносинах між країнами, великого значення в Європі

надають транскордонному співробітництву. Тільки в Західній Єв-

ропі існує декілька десятків таких регіонів. В основі їх функціо-

нування такі основні принципи: самоуправління, транскордонна

кооперація, рівні повноваження сторін, дотримання внутрішнього

законодавства.

Одним з основних завдань концепції розвитку єврорегіонів,

початок реалізації якої було покладено в 1950–1960-ті роки, в першу

чергу на кордонах ФРН із країнами Бенілюксу, в дещо меншій мірі

з Францією, стало надання “прозорості” внутрішнім кордонам на

просторі ЄC за рахунок спільного вирішення прикордонними ре-

гіонами спільних чи близьких проблем місцевого або регіонального

характеру. Відправною точкою становлення такого співробітництва

почасти були ініціативи з реалізації невеликих проектів. Поступово

прикордонне співробітництво набувало більш чіткої структури,

формувалися спільні органи.

Наглядним прикладом організації прикордонного спів-

робітництва є єврорегіон “Маас–Рейн” (ФРН, Бельгія, Нідерланди),

який експерти КЄС вважають свого роду “лабораторією євро-

пейської інтеграції”. Створений у 1975 р., цей регіон довгий час

розвивався лише на основі формальної домовленості місцевих ор-

ганів влади трьох країн, хоча за цей період за фінансової підтримки

ЄС були реалізовані сотні спільних проектів найрізноманітнішого

профілю – від економічного, технологічного, природоохоронного

співробітництва до взаємодії у соціальних сферах, питаннях роз-

витку ринку праці тощо. Лише в 1991 р. йому був наданий юри-

дичний статус у формі “зареєстрованого товариства”. Сучасний євро-

регіон має постійний секретаріат, що розміщений в м. Маастрихт.

У 1995 р. був створений спільний “парламентський орган” – Рада

єврорегіону.

Чому міжрегіональний чинник відіграє все більш вагому

роль у загальноєвропейських процесах саме протягом останніх

десятиріч?

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

1) за цей період на рівні насамперед органів ЄС зміцніло

визнання того, що навряд чи можуть бути повністю успішними

зусилля, спрямовані на створення єдиного ринку, при подальшому

ігноруванні регіонального чинника;

2) міжрегіональне співробітництво розглядається як один з

реальних інструментів, спроможних скоротити відстань між бла-

гополучними регіонами та регіонами, що відстають у розвитку;

3) однією з найважливіших функцій міжрегіонального спів-

робітництва та налагодження прямих міжрегіональних зв’язків

визнається побудова культурного діалогу як засобу запобігання

міжетнічним конфліктам на Європейському континенті.

Кілька позитивних результатів, отриманих європейськими

регіональними транскордонними утвореннями. Можна виділити в

процесі їх багаторічного функціонування.

По-перше, розвиток співробітництва в рамках таких утво-

рень з адміністративними лініями відбувається одночасно з усіх

сторін і на всіх рівнях: між ЄС та урядами безпосередньо заці-

кавлених держав, а також між комунами та районною владою.

По-друге, це співробітництво розвивається чітко на основі

конкретних проектів, у яких особливо зацікавлені всі суміжні

країни, провінції, міста та громади.

По-третє, заслуговує на увагу досвід розвитку економічних

зв’язків між містами регіону.

Ефективність механізмів співробітництва, закладених у нові

договори та угоди є дуже низькою на шляху становлення нових

двосторонніх та багатосторонніх взаємин в Україні, як і в інших

країнах Центральної та Східної Європи. Це зумовлено двома основ-

ними причинами:

1) відсутністю чіткої стратегії соціально-економічного роз-

витку країни, включаючи програми розвитку її окремих тери-

торіально-адміністративних одиниць, тобто тієї державної полі-

тики, яку можна було б реалізовувати через єврорегіони;

2) відсутністю чітко закріплених у законодавчих і норма-

тивних актах прав та обов’язків усіх гілок та рівнів державної

влади у вирішенні питань міжрегіонального та транскордонного

співробітництва, тобто тих механізмів, на вдосконалення яких на-

цілена система єврорегіонів.

Контрольні питання

Лекція 3. Розвиток транскордонного співробітництва України як складова…

1. Транскордонне співробітництво у системі економічної

безпеки України.

2. Транскордонне співробітництво, як напрямок набли-

ження до безпекових структур.

Лекція 4. Фінансова безпека України у розвитку міжнародних…

1 2 3 4 5 6 7 8 Наверх ↑