Розідл 1 ОРГАНІЗАЦІЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Суспільне виробництво, як відомо, має ризико-

вий характер. Довкілля та соціальне середовище, в яких

здійснюється процес суспільного виробництва, постій-

но впливають на нього. Такий вплив може бути і по-

зитивним, і негативним. Стихійні явища, які можуть

спіткати окреме господарство, спроможні повністю

зруйнувати його. Не маючи підтримки, таке госпо-

дарство не в змозі покрити завдані збитки власними

силами. У цьому зв'язку обов'язковою умовою функ-

ціонування будь-яких господарств стає наявність ме-

ханізмів компенсації збитків, які можуть виникнути

внаслідок непередбачуваних подій. Ця компенсація

можлива в разі наявності відповідного фонду, за раху-

нок якого вона здійснюватиметься. Уцьому зв'язку ви-

никає потреба у спеціальних механізмах перерозподі-

лу ризиків (збитків) і формування необхідних фондів.

Механізми створення таких фондів передбачають ре-

зервування та перерозподіл ресурсів на випадок непе-

редбачуваних подій і наявність відповідної системи пе-

рерозподілу ризиків. Такий механізм дає змогу здійс-

нити акумулювання заощаджень багатьох людей і гос-

подарств для запобігання негативного впливу тих чи

інших непередбачуваних подій. Цей механізм являє

собою страхування.

Відповідно до Закону України "Про страхування"

страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо

захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб

у разі настання певних подій(страхових випадків), визна-

чених договором страхування або чинним законодавст-

вом за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом

сплати громадянами та юридичними особами страхових8 Бухгалтерський облік страхової діяльності

платежів (страхових внесків, страхових премій) та до-

ходів від розміщення коштів цих фондів.

Система економічних відносин, яка сприяє укладан-

ню договорів страхування, становить страховий ринок.

В Україні формування ринкового середовища та ви-

никнення у цьому зв'язку незалежних суб'єктів підпри-

ємницької діяльності з надання страхових послуг, роз-

почалося на початку 90-х років. Відсутність на цьому

етапі відповідного законодавства та регулюючого впливу

держави не дають змоги повною мірою класифікувати

надання таких послуг, як здійснення страхової діяль-

ності. Принципи комерційного страхування в Україні

започатковано з прийняттям 1993 року Декрету Кабі-

нету Міністрів України "Про страхування", а набрання

чинності 1996 року Закону України "Про страхування"

уможливило здійснення такої діяльності на загально-

визнаних принципах.

Порядок створення страхових організацій, як суб'-

єктів підприємницької діяльності регулюють закони

України "Про підприємства в Україні", "Про підпри-

ємництво", "Про господарські товариства". Особливості

створення і функціонування страховиків встановлено

страховим законодавством. Страховиками визнаються

фінансові установи, які створені у формі акціонерних,

повних, командитних товариств або товариств з додат-

ковою відповідальністю згідно із Законом України "Про

господарські товариства" з урахуванням особливостей,

передбачених цим законом, а також отримали у вста-

новленому порядку ліцензію на здійснення страхової

діяльності. Учасників страховика повинно бути не мен-

ше трьох. Страхову діяльність в Україні здійснюють ви-

нятково страховики — резиденти України.

Страхові товариства створюються і діють на під-

ставі установчих документів (установчий договір, ста-

тут). Установчі документи повинні містити дані про

вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад

засновників та учасників, найменування та місце-

знаходження, розмір і порядок утворення статутногоРозділ 1. Організація страхової діяльності 9

фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад

та компетенцію органів товариства та ін. З метою на-

повнення страхового ринку реальними фінансовими

ресурсами та запобігання монопольного становища на

ринку окремих страховиків існують законодавчі об-

меження щодо участі страховиків у створенні інших

страхових організацій. Загальний розмір внесків стра-

ховика до статутних фондів інших страховиків Украї-

ни не може перевищувати ЗО відсотків його власного

статутного фонду, в тому числі розмір внеску до ста-

тутного фонду окремого страховика не може переви-

щувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на

страховика, який здійснює види страхування інші, ніж

страхування життя, у разі здійснення ним внесків до

статутного фонду страховика, який здійснює страху-

вання жжиття.

Страхове товариство набирає прав юридичної осо-

би з дня його державної реєстрації як суб'єкта підпри-

ємницької діяльності. Реєстрація здійснюється в орга-

нах місцевої державної адміністрації.

Чинне законодавство відносить страхування до ви-

дів діяльності, які не можуть здійснюватися без спеці-

ального дозволу (ліцензії). Ліцензування страхової ді-

яльності здійснює Уповноважений орган.

Для отримання ліцензії страховик подає до Упов-

новаженого органу відповідні документи, в тому числі:

/ копії установчих документів і копію свідоцтва про

реєстрацію;

/ довідки банків або висновки аудиторських фірм,

що підтверджують розмір сплаченого статутного

фонду;

/ довідки про фінансовий стан засновників стра-

ховика, підтверджені аудитором, якщо страховик

створений у формі повного чи командитного то-

вариства або товариства з додатковою відпові-

дальністю;

/ правила (умови) страхування;10 Бухгалтерський облік страхової діяльності

/ економічне обгрунтування запланованої страхо-

вої (перестрахувальної) діяльності;

/ інформацію про учасників страховика, голову ви-

конавчого органу та його заступників, копію дип-

лома голови виконавчого органу страховика або

його першого заступника про вищу економічну

або юридичну освіту, копію диплома головного

бухгалтера страховика про вищу економічну осві-

ту, інформацію про наявність відповідних сер-

тифікатів у випадках, передбачених Уповнова-

женим органом.

Перелік видів страхування, на право здійснення

яких видаються ліцензії відповідно до поданих правил

страхування, затверджує Уповноважений орган. Відпо-

відно до страхового законодавства страховики, які отри-

мали ліцензію на страхування життя, не мають права

займатись іншими видами страхування. Ліцензії на про-

ведення страхування життя видають без зазначення в

них терміну дії. Це пояснюється особливостями стра-

хування життя, яке виконує важливу соціальну функ-

цію, спрямовану на захист майнових інтересів грома-

дян, а також особливостями контролю держави за та-

кими страховиками.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інте-

реси, пов'язані з:

/ життям, здоров'ям, працездатністю та додат-

ковою пенсією страхувальника або застрахованої

особи (особисте страхування);

/ володінням, користуванням і розпорядженням май-

ном (майнове страхування);

/ відшкодуванням страхувальником завданої ним шко-

ди особі або її майну, а також шкоди, завданої

юридичній особі (страхування відповідальності).

Страховики можуть здійснювати добровільне або

обов'язкове страхування.

Обов'язкові види страхування запроваджуються за-

конами України.Розділ 1. Організація страхової діяльності 11

Добровільне страхування — це страхування, яке

здійснюють на основі угоди між страхувальником і

страховиком. Загальні умови і порядок здійснення доб-

ровільного страхування визначаються правилами стра-

хування, що встановлюються страховиком самостійно

відповідно до вимог законодавства. Конкретні умови

страхування визначають під час укладення договору

страхування.

Відповідно до чинного законодавства суб'єкти під-

приємницької діяльності можуть мати відокремлені під-

розділи — філії, відділення, представництва — без ство-

рення юридичної особи з правом відкриття рахунків у

банку. Діяльність відокремлених підрозділів страхови-

ка регулюється страховим законодавством.

Страховики мають право створювати на території

України та за її межами на правах відокремлених під-

розділів страховиків представництва, а також філії, що

здійснюють свою діяльність тільки на території України

відповідно до законодавства України. Такий відокрем-

лений підрозділ може мати власну назву, яка повинна

використовуватися згідно з положенням про філію, має

відокремлений баланс і здійснює страхову діяльність за

видами страхування, на які страховик отримав ліцензії.

Діяльність страховика здійснюється на підставі

правил страхування, затверджених Уповноваженим

органом. Правила регулюють організаційні, фінансові,

правові та інші стосунки між страховиком і страхуваль-

ником щодо укладання договорів конкретного виду доб-

ровільного страхування. В них повинні знайти відоб-

раження об'єкти страхування, умови, за яких здійсню-

ється страхування, інші дані, зокрема:

/ перелік об'єктів страхування;

/ порядок визначення розмірів страхових сум та

(або) розмірів страхових виплат;

/ страхові ризики;

/ винятки зі страхових ризиків і обмеження стра-

хування;12 Бухгалтерський облік страхової діяльності

/ термін і місце дії договору страхування;

/ порядок укладання договору страхування;

/ права та обов'язки сторін;

/ дії страхувальника в разі настання страхового ви-

падку;

/ перелік документів, що підтверджують настання

страхового випадку та розмір збитків;

/ порядок та умови здійснення страхових виплат;

/ термін прийняття рішення про здійснення або

відмову у здійсненні страхових виплат;

/ причини відмови у страховій виплаті або виплаті

страхового відшкодування;

/ умови припинення договору страхування;

/ порядок вирішення спорів;

/ страхові тарифи за договорами страхування ін-

шими, ніж договори страхування життя;

/ особливі умови.

На підставі правил між страховиком і страхуваль-

ником укладається договір страхування.

Договір страхування — це письмова угода між стра-

хувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере

на себе зобов 'язання у разі настання страхового випадку

здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій

особі, визначеній у договорі страхування страхувальни-

ком, на користь якої укладено договір страхування (по-

дати допомогу, виконати послугу тощо), а страхуваль-

ник зобов 'язується сплачувати страхові платежі у ви-

значені терміни та виконувати інші умови договору.

Страхувальниками можуть бути юридичні особи та

дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками дого-

вори страхування або є страхувальниками відповідно

до законодавства України. Страхувальники можуть

укладати зі страховиками договори про страхування

третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їхньою згодою,

крім випадків, передбачених чинним законодавством.Розділ 1. Організація страхової діяльності 13

Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків

страхувальника згідно з договором страхування. Стра-

хувальники мають право при укладанні договорів

особистого страхування призначати за згодою застра-

хованої особи громадян або юридичних осіб (вигодо-

набувачів) для отримання страхових виплат, а також

замінюватиїх до настання страхового випадку, якщо

інше не передбачено договором страхування. Страху-

вальники мають право при укладанні договорів страху-

вання інших, ніж договори особистого страхування,

призначати громадян або юридичних осіб (вигодона-

бувачів), які можуть зазнати збитків у результаті на-

стання страхового випадку, для отримання страхового

відшкодування, а також замінювати їх до настання стра-

хового випадку, якщо інше не передбачено договором

страхування.

Окремі умови договору встановлюються за згодою

сторін. Це страхова сума, розмір тарифу, терміни спла-

ти страхових платежів. У договорі також може бути

передбачено термін набрання чинності договору стра-

хування та закінчення терміну його дії. У разі відсут-

ності таких відомостей початком дії договору страху-

вання вважається момент внесення першого страхового

платежу, а припинення відбувається в разі виконання

страховиком зобов'язань перед страхувальником у пов-

ному обсязі.

У договорі страхування містяться обов'язки осіб,

які беруть у ньому участь. Так, особи, які беруть участь

у договорі страхування з боку страхувальника, повин-

ні надавати страховику інформацію про всі відомі

йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки

страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-

яку зміну страхового ризику. У разі настання страхо-

вого випадку страхувальник зобов'язаний здійснити

всі необхідні заходи для збереження застрахованого

майна. Якщо страхувальник не згоден з визначенням

розміру збитку, він має право оскаржити дії страхо-

вика в суді.14 Бухгалтерський облік страхової діяльності

Страховик має право вимагати від страхувальника

повного надання всіх відомостей, що стосуються май-

на, яке страхується. У разі настання страхового випад-

ку страховик зобов'язаний вжити заходи щодо оформ-

лення всіх необхідних документів для своєчасної ви-

плати страхового відшкодування.

Порядок та умови проведення обов'язкового стра-

хування визначаються нормативними актами, прийня-

тими Кабінетом Міністрів України. У цих норматив-

них актах визначаються: категорія застрахованих; дже-

рела коштів, за рахунок яких здійснюються страхові

платежі, страхувальники, терміни сплати страхових пла-

тежів, порядок виплати і розміри страхових сум і стра-

хових відшкодувань, інші відомості.

З метою посилення координації страхової діяльності

та підвищення її ефективності страхове законодавство

дозволяє страховикам різні форми співпраці. Об'єкт

страхування може бути застрахований за одним дого-

вором страхування та за згодою страхувальника кіль-

кома страховиками. Така форма страхування вважається

співстрахуванням. У цьому випадку в договорі повинні

міститись умови, що визначають права та обов'язки

кожного страховика.

За наявної відповідної угоди між співстраховиками

і страхувальником один із співстраховиків може пред-

ставляти всіх інших у взаєминах зі страхувальником,

залишаючись відповідальним перед ним лише в розмі-

рі своєї частки.

Від співстрахування слід відрізняти перестрахуван-

ня, яке передбачає страхування одним страховиком ри-

зику виконання своїх обов'язків перед страхувальни-

ком в іншого страховика.

Для координації своєї діяльності страховики "мо-

жуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання

захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних

програм, якщо їх утворення не суперечить законодав-

ству України. Ці об'єднання не можуть займатися стра-

ховою діяльністю. Об'єднання страховиків діють наРозділ 1. Організація страхової діяльності 15

підставі статутів і набувають прав юридичної особи після

їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстра-

цію об'єднань страховиків, у десятиденний термін з дня

реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуван-

ням відповідальності власників транспортних засобів

за шкоду, завдану третім особам, і за умовами, перед-

баченими міжнародними договорами України щодо за-

значеного виду страхування, зобов'язані утворити Мо-

торне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною

особою, що утримується за рахунок коштів страхови-

ків. Моторне (транспортне) страхове бюро — єдине об'-

єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове стра-

хування цивільної відповідальності власників транспор-

тних засобів за шкоду, завдану третім особам. Участь

страховиків у Моторному (транспортному) страховому

бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язко-

вого страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів.

Основними завданнями Моторного (транспортно-

го) страхового бюро є:

/ виконання страхових зобов'язань із зазначеного

у цій статті виду обов'язкового страхування за

страховиків — його членів у разі їхньої неплато-

спроможності;

/ виплати з централізованих страхових резервних

фондів у межах, передбачених умовами здійснен-

ня зазначеного в цій статті виду обов'язкового

страхування, компенсацій за шкоду, завдану жит-

тю та здоров'ю потерпілих у дорожньо-транспорт-

них подіях, що сталися з вини водіїв невстанов-

леного транспорту; коли винуватець загинув і не

мав чинного договору такого обов'язкового стра-

хування; в інших випадках і на умовах, встанов-

лених Кабінетом Міністрів України;

/ забезпечення пільгового страхування для окре-

мих категорій автовласників за рахунок коштів16 Бухгалтерський облік страхової діяльності

централізованих страхових резервних фондів у ви-

падках і на умовах, встановлених Кабінетом Мі-

ністрів України.

До Моторного (транспортного) страхового бюро,

яке здійснило виплату компенсацій, у межах фактич-

них витрат переходить право вимоги, яке потерпілий

або інша особа, яка отримала таку компенсацію, має

до особи, відповідальної за завдану шкоду. Моторне

(транспортне) страхове бюро забезпечує членство Укра-

їни в міжнародній системі автострахування "Зелена кар-

тка" та виконання загальновизнаних зобов'язань пе-

ред аналогічними уповноваженими організаціями ін-

ших країн — членів цієї системи.

Моторне (транспортне) страхове бюро є організа-

цією-гарантом з відшкодування шкоди: на території кра-

їн — членів міжнародної системи автострахування "Зе-

лена картка", спричиненої власниками (користувача-

ми) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, як-

що такі власники (користувачі) надали відповідним

іноземним органам страховий сертифікат "Зелена карт-

ка", виданий від імені страховиків — членів Мотор-

ного (транспортного) страхового бюро; на території

України, спричиненої водіями-нерезидентами, на умо-

вах і в обсягах, встановлених законодавством про обо-

в'язкове страхування цивільної відповідальності влас-

ників транспортних засобів і принципами взаємного

врегулювання шкоди на території країн — членів між-

народної системи автострахування "Зелена картка"; за

інших обставин на умовах, визначених чинним зако-

нодавством про цивільну відповідальність власників

транспортних засобів.

У випадку, коли Моторне (транспортне) страхове

бюро відповідно до правил міжнародної системи авто-

страхування "Зелена картка" здійснило відшкодування

шкоди за страховика — члена об'єднання або за влас-

ника (користувача) зареєстрованого в Україні транс-

портного засобу, який використовував за кордоном під-

роблений або змінений у незаконний спосіб страховийРозділ 1. Організація страхової діяльності 17

сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-

транспортну подію, відповідні витрати Моторного

(транспортного) страхового бюро повинні бути ком-

пенсовані такими особами в повному обсязі. Фінансу-

вання виконання гарантійних функцій і завдань Мо-

торного (транспортного) страхового бюро здійснюють

за рахунок коштів централізованих страхових резерв-

них фондів, органами управління якими є це об'єд-

нання страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро, за погоджен-

ням з Уповноваженим органом, встановлює єдиний зра-

зок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є фор-

мою договору обов'язкового страхування цивільної від-

повідальності власників транспортних засобів.

Законодавством України Моторному (транспортно-

му) страховому бюро можуть бути надані права щодо

прийняття рішень, які є обов'язковими для страхови-

ків — членів Моторного (транспортного) страхового бю-

ро, в частині уніфікації порядку укладання та вико-

нання договорів обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики, яким дозволено займатися страхуван-

ням авіаційних ризиків, і страховики, яким дозволено

займатися страхуванням морських ризиків, можуть ство-

рити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бю-

ро, які повинні бути юридичними особами, що утри-

муються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування від-

повідальності операторів ядерних установок за шкоду,

що може бути завдана внаслідок ядерного інциденту,

зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який по-

винен бути юридичною особою, що утримується за ра-

хунок коштів страховиків.

Страховики можуть здійснювати свою діяльність за

участю страхових посередників (страхових агентів, стра-

хові або перестрахові брокери). Страхові посередники

професійно встановлюють взаємини між страховиками

2 — 2-294 818 Бухгалтерський облік страхової діяльності

і страхувальниками. їхні функції не обмежуються тільки

укладанням договорів страхування. Через них можуть здій-

снюватися страхові платежі за договорами страхування

(перестрахування), страхові виплати, інші операції.

Страхові агенти діють від імені та за дорученням

страховика і виконують частину його страхової діяль-

ності, отримуючи за це комісійну винагороду. Страхо-

вими агентами можуть бути громадяни — наймані пра-

цівники страхової організації або будь-які суб'єкти під-

приємницької діяльності, фізичні, а також юридичні

особи, які діють на підставі договору зі страховиком.

Законодавство не встановлює обмежень щодо такої ді-

яльності. Це можуть бути підприємства, основна діяль-

ність яких дозволяє поєднувати свої функції з агент-

ськими (транспортні каси з продажу квитків, турис-

тичні фірми, готелі), а також і суб'єкти підприємниць-

кої діяльності, які здійснюють винятково агентську

діяльність на страховому ринку.

Отримуючи страхові платежі, страховий агент зобо-

в'язаний укласти договір страхування протягом одного

дня з моменту їх отримання.

Неналежний контроль страховика за діяльністю його

страхових агентів кваліфікується як порушення стра-

хового законодавства.

Страхові брокери здійснюють посередницьку діяль-

ність на страховому ринку від свого імені на підставі

доручень страхувальника або страховика. Страхове за-

конодавство встановлює такі обмеження щодо брокер-

ської діяльності на страховому ринку.

/ страховий брокер не може провадити інші види

діяльності, в тому числі посередницької, крім по-

середницької діяльності на страховому ринку;

/ страховий брокер може укладати договори страху-

вання з одним страховиком на суму страхових пла-

тежів, що не перевищує 35 відсотків загальної су-

ми страхових платежів за всіма договорами страху-

вання, укладеними цим брокером протягом року;Розділ 1. Організація страхової діяльності 19

/ розмір отриманих страховим брокером — юри-

дичною особою страхових платежів протягом

кожного кварталу не повинен перевищувати роз-

міру його сплаченого статутного фонду;

/ страховий брокер має право отримувати страхові

платежі, якщо він забезпечує набрання чинності

договору страхування не пізніше одного дня піс-

ля отримання ним страхових платежів.

Посередницька діяльність на території України з

укладання договорів страхування з іноземними страхо-

виками не допускається, крім в окремих випадках до-

говорів перестрахування

Важливість страхування для стабільного розвитку

суспільного виробництва, відповідальність страховика

за соціально-економічні наслідки своєї діяльності ви-

магає здійснення відповідного контролю (нагляду) з бо-

ку держави.

Метою такого контролю є дотримання страховика-

ми вимог законодавства про страхування, сприяння

ефективному розвитку страхових послуг, запобігання

неплатоспроможності страховиків і захист інтересів

страхувальників.

Існують різні підходи до організації нагляду за

страховою діяльністю та компетенції органів нагля-

ду, але умовно можливо виділити три системи дер-

жавного нагляду:

1) система публічності, контроль якої обмежується на-

данням у відповідні державні органи звітних даних з

подальшим їх оприлюдненням;

2) нормативна система, яка встановлює вимоги щодо

створення страхових організацій і здійснення ними

страхової діяльності;

3) система нагляду, яка передбачає повноваження на-

глядових органів щодо перевірки страхової діяльності

і перевірки страхових організацій як суб'єктів під-

приємницької діяльності загалом.20 Бухгалтерський облік страхової діяльності

Страхове законодавство України увібрало елемен-

ти кожної системи.

Не менш важливим є питання вибору органу, на

який покладається державний нагляд за страховою ді-

яльністю. На території України державний нагляд за

страховою діяльністю здійснює Уповноважений орган,

який є центральним органом виконавчої влади.

Основними функціями Уповноваженого органу є:

/ ведення єдиного державного реєстру страхови-

ків (перестраховиків);

/ видача ліцензій на проведення страхової діяль-

ності і проведення перевірок її відповідності ви-

даній ліцензії;

/ видача свідоцтв про включення страхових і пе-

рестрахових брокерів до державного реєстру стра-

хових і перестрахових брокерів та проведення

перевірки дотримання ними законодавства про

посередницьку діяльність у страхуванні та пере-

страхуванні і достовірності їхньої звітності;

/ проведення перевірок щодо правильності засто-

сування страховиками (перестраховиками) та стра-

ховими посередниками законодавства про стра-

хову діяльність і достовірності їхньої звітності;

/ розробка нормативних і методичних документів

з питань страхової діяльності і посередницької

діяльності, що віднесена законом до компетен-

ції Уповноваженого органу;

/ узагальнення практики страхової діяльності і по-

середницької діяльності, розробка і подання у

встановленому порядку пропозицій щодо розвит-

ку і вдосконалення законодавства України про

страхову та посередницьку діяльність у страху-

ванні та перестрахуванні;

/ прийняття у межах своєї компетенції нормативно-

правових актів з питань страхової та посередниць-

кої діяльності у страхуванні та перестрахуванні;Розділ 1. Організація страхової діяльності 21

/ проведення аналізу дотримання законодавства

об'єднаннями страховиків і страхових посеред-

ників;

/ здійснення контролю за платоспроможністю стра-

ховиків відповідно до взятих ними страхових зо-

бов'язань перед страхувальниками;

/ забезпечення проведення дослідницько-методо-

логічної роботи з питань страхової та посеред-

ницької діяльності у страхуванні та перестра-

хуванні, підвищення ефективності державного

нагляду за страховою діяльністю;

/ встановлення правил формування, розміщення та

обліку страхових резервів і показників звітності;

/ проведення та координація у визначеному зако-

нодавством порядку навчання, підготовки та пе-

репідготовки кадрів і встановлення кваліфікацій-

них вимог до осіб, які проводять діяльність на

страховому ринку, організація нарад, семінарів,

конференцій з питань страхової діяльності;

/ участь у міжнародній співпраці у сфері страху-

вання та посередницької діяльності у сфері стра-

хування та перестрахуванні, вивчення, узагаль-

нення, поширення світового досвіду, організа-

ція виконання міжнародних договорів України з

цих питань;

/ здійснення організаційно-методичного забезпе-

чення проведення актуарних розрахунків.

Уповноважений орган може здійснювати інші фун-

кції, необхідні для виконання покладених на нього

завдань.