Тема 8. Аудит окремих специфічних циклів та рахунків

 

8.1. Аудит циклу отримання доходу

8.2. Аудит виробничого циклу

8.3. Інвентаризація в аудиті.

 

8.1. Аудит циклу отримання доходу

 

У фінансових звітах доходи звичайно виділяють окремими рядками. Найбільш розповсюджені операції отримання доходів – це операції, які завершуються у відносно короткий проміжок часу, коли продаж, доставка та грошовий збір здійснюються протягом декількох тижнів або місяців (рис. 1.3, 1.4).

 

 

Рис. 1.3 – Основні операції циклу доходів

 

Цикл отримання доходів поділяється на три групи операцій.

1. Реалізація товарів і послуг:

- реєстрація замовлень покупців;

- визначення умов кредитів та відправки товарів;

- підтвердження замовлень;

- виконання замовлень з відправки товарів або надання пев­них послуг;

- реєстрація відправки товарів або надання послуг.

Рис. 1.4 – Схема циклу отримання доходів

 

2. Оплата товарів та послуг, що надаються;

3. Повернення товарів та прийом претензій від покупців.

Нечітко налагоджена система бухгалтерського обліку призво­дить до значних перекручень фактів, а саме:

- відвантаження товарів, на які не виписані рахунки, призво­дить до зменшення доходів та дебіторської заборгованості;

- реєстрація несанкціонованих відвантажень може призвести до появи рахунку, заборгованість по якому навряд чи можна стягнути;

- непомічені помилки в рахунках-фактурах можуть викликати заниження або завищення доходів і дебіторської заборгованості;

- помилки при реєстрації операцій в синтетичному й аналітич­ному обліку можуть призвести до перекручень відповідних залишків.

Якщо ці помилки будуть виявлені покупцями, то їх довіра до фірми зменшиться.

Реагування на претензії покупців:

– отримання та прийняття товарів і скарг;

– підготовка актів про прийняття;

– санкціонування кредитів;

– підготовка і відправка кредитних документів;

– реєстрація повернень товарів та скарг.

 

8.2. Аудит виробничого циклу

 

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

До основної діяльності відносяться операції, що пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства (рис. 1.5).

 

 

Рис. 1.5 – Аудит виробничого циклу

 

Типові операції виробничого циклу:

– планування та контроль виробництва;

– планування та контроль товарно-матеріальних запасів (ТМЗ);

– зменшення облікових ТМЗ при відвантажені товарів спожи­вачам;

– облік затрат на матеріали та накладні витрати;

– облік затрат праці;

– визначення собівартості реалізованих товарів.

Головна мета аудитора – зібрати матеріал, який підтверджує дані, представлені адміністрацією щодо наявності, права власності, оцінки та вартості запасів.

Цілі аудиту виробничого циклу і запасів:

1) повнота:

- ТМЗ – це всі сировинні матеріали, незавершене виробництво та готова продукція, які є власністю компанії, знаходяться в наявності, в дорозі або на території інших компаній;

- усі відправлені товари (та повернені) за період, який охоп­люється фінансовими звітами, відображені в собівартості реалізованої продукції.

2) точність:

- аналітичні регістри математично точні та відповідають синтетичним рахункам обліку запасів у Головній книзі;

- затрати, пов’язані з запасами, правильно класифіковані та акумульовані;

- собівартість реалізованої продукції розрахована на основі правильних витрат та занесена в синтетичні рахунки собівартості реа­лізованої продукції і обліку запасів та, якщо це можливо, відображена по кредиту в регістрах аналітичного обліку запасів.

3) наявність:

- зафіксовані в документах запаси існують у придатному для продажу стані та являють собою майно (власність), яке належним чином зберігається (для продажу);

- зафіксована в документах собівартість реалізованої продук­ції являє собою товари, дійсно відвантажені протягом періоду, який охоплюється фінансовими звітами;

4) обмеження звітного періоду: виробничі витрати, які виникли, їх віднесення до незавершеного виробництва, готової продукції та со­бівартості реалізованої продукції, задокументовані в належний період;

5) оцінка:

- затрати, пов’язані з запасами і собівартістю реалізованої продукції; встановлюються та акумулюються з використанням загально­прийнятих принципів бухгалтерського обліку, які послідовно застосо­вуються;

- запаси, заявлені по вартості, яка не перевищує їх чисту реалізаційну вартість.

6) права та зобов’язання: компанія володіє юридичним правом власності на свої запаси; з цих запасів виключені товари, які є влас­ністю інших, або які стали власністю інших клієнтів внаслідок оформ­лення продажу.

7) представлена інформація:

- запаси і собівартість реалізованої продукції правильно виз­начені та класифіковані у фінансових звітах;

- надана інформація про всі зобов’язання по запасах.

Основні рішення, яке приймає аудитор щодо стратегії аудиту. Чи проводити додаткові перевірки контролю для підтвердження низької оцінки рівня ризику контролю щодо конкретних цілей аудиту? Проводити додаткові перевірки на суттєвість щодо всіх цілей аудиту, не вдаючись до їх значного скорочення? Деякі елементи аудиту вироб­ничого циклу пов’язані із вивченням облікової політики підприємства (додаток К) та його системи внутрішнього контролю (додаток Л).

 

8.3. Інвентаризація в аудиті.

 

Якщо незалежний аудитор шляхом підрахунку в натурі не прийшов до об’єктивного висновку щодо запасів, які знаходяться у власності клієнта, то для того, щоб переконатися в питаннях якості, одних тільки перевірок облікової документації для нього недостатньо. Аудитору необхідно здійснювати або спостерігати підрахунок запасів в натурі та проводити відповідні перевірки проміжних операцій (рис. 1.6).

Інвентаризація поділяється на:

- суцільну – вимагає співробітництва виробничого, бухгал­терського та складського персоналу, оскільки для полегшення підра­хунку необхідно призупинити або значно скоротити виробництво, операції з приймання та відвантаження, а також змінити порядок роз­ташування запасів;

- в натурі – може бути проведена в період відпусток служ­бовців підприємства, коли виробництво зупинено, в період низького рівня запасів або в зручний час наприкінці місяця, який передує даті представлення балансу.

Обов’язковою умовою успішного проведення інвентаризації в натурі є попередня підготовка програми.

Ефективність програми містить інструкції щодо того як:

- фізично розташувати запаси таким чином, щоб полегшити підрахунки;

- правильно ідентифікувати та описати запаси;

- відокремити або правильно визначити неходові, застарілі чи пошкоджені товари;

 

Рис. 1.6 – Планування спостереження за інвентаризацією

 

- ідентифікувати та скласти список запасів, які належать ін­шим фірмам;

- контролювати нумерацію інвентарних ярликів і відомостей;

- задокументувати та перевірити окремі підрахунки;

- добитися правильного “відсікання” документації, яка відоб­ражає приймання та відвантаження, рух між підрозділами;

- встановити та скласти список товарів, які знаходяться у ін­ших фірм;

- виправити помилки, виявлені в результаті підрахунків.

Циклічні підрахунки здійснюються протягом року, якщо ве­дуться регістри аналітичного обліку та проводяться процедури конт­ролю фізичного руху запасів.

Відповідальність за планування та здійснення інвентаризації несе клієнт. Якщо клієнт не має ефективних процедур контролю, необхідно відмовитися від здійснення інвентаризації протягом декіль­кох днів, оскільки це може призвести до подвійного рахунку запасів.

Мета спостереження за інвентаризацією в натурі – встановити, що запаси дійсно існують; впевнитися, що підрахунки, опис запасів та їх стан точні та правильно задокументовані.

Аудитор не є ні рахівником запасів, ні експертом з оцінки якості, кількості та стану запасів, але він не повинен ухилятися від розумних висновків, які йому підказує здоровий глузд.

Для здійснення циклічних підрахунків необхідно:

- переглянути графіки, плани та інструкції циклічних підра­хунків;

- ознайомитися з фізичним розміщенням та станом запасів;

- контролювати добросовісність та досвід команд рахівників запасів та визначити досвід роботи цих команд;

- забезпечити правильну ідентифікацію тих одиниць запасів, які підлягають підрахунку.

Ефективність циклічних підрахунків залежить від ефектив­ності процедур контролю обсягу запасів та від своєчасного їх обліку на всіх етапах виробничого процесу.

Якщо підприємство застосовує політику, яка зобов’язує під­раховувати усі одиниці хоча б раз на рік, то аудитору потрібно: пере­глянути робочі листи; переглянути записи в регістрах обліку запасів; отримати свідоцтво регулярності контрольних підрахунків; дати оцінку результатам.

Про правильність процедур підрахунку, які застосовуються, свідчать такі чинники: часте здійснення підрахунків; відсутність знач­них невідповідностей між результатами підрахунків та запасами об­ліку в документах протягом певного періоду; адекватне обмеження приймання, відвантажень та переміщень датою кожного підрахунку; якість ведення складського господарства та ідентифікації запасів.

При оцінці запасів та ведення підсумку використовують такі процедури:

1) перевірка інвентарних запасів ярликів та інвентаризаційних відомостей;

2) порівняння підсумкових даних з інвентаризації по запасах, підрахунків аудитора з інвентарними ярликами або відомостями клієнта;

3) порівняння кількості запасів з регістрами аналітичного об­ліку, перевірка невідповідностей та коригувань, внесених клієнтом;

4) перевірка процедури “обмеження”;

5) перевірка і підтвердження матеріалів, які належать покуп­цям, та запасів, які знаходяться в інших місцях;

6) перевірка затрат на сировину, матеріали, робочу силу та накладних витрат, які будуть розподілятися відповідно до методу бухгалтерського обліку, який послідовно застосовується;

7) перевірка результатів таксування – добутку цін на кількість запасів, підсумків по групах та загальних підсумків.