Тема 7. Заключний етап аудиту та аудиторські висновки

 

7.1. Регулювання заключного етапу аудиту

7.2. Зміст аудиторського висновку

7.3. Види аудиторських висновків

 

7.1. Регулювання заключного етапу аудиту

 

Заключний етап аудиту присвячений обговоренню робочих документів аудитора, його звітам та їх опрацюванню, а також обґрун­туванню відповідного аудиторського висновку. Тому аудитор керу­ється МСА 700–799 “Аудиторські висновки та звітність”.

Метою МСА 700 “Висновок незалежного аудитора щодо пов­ного пакету фінансових звітів загального призначення” є визначення основних положень і надання рекомендацій щодо форми та змісту аудиторського висновку фінансової звітності суб’єкта господарю­вання, який складено незалежним аудитором. Згідно з міжнародними стандартами аудиту (наприклад, МСА 500–599 “Аудиторські докази”), ЗУ “Про аудиторську діяльність” аудитор повинен проаналізувати й оцінити отримані аудиторські докази для формування свого висновку про перевірену фінансову звітність. Порядок формування аудиторсь­ких висновків, які надаються в результаті аудиторської перевірки звітів суб’єкта господарювання, наступний:

- менеджер повинен зібрати (в асистентів та молодших ауди­торів) робочі документи, що стосуються усіх об’єктів аудиту та про­аналізувати їх;

- вибрати з цих документів докази для підтвердження (або не підтвердження) достовірності фінансових звітів у всіх суттєвих аспектах;

- надати головному аудитору зведений робочий документ – контрольний лист або огляд робочих документів;

- головний аудитор повинен визначити умови (обставини), рівень суттєвості та їх вплив на вибір видів аудиторського висновку (додаток Ж).

Аудиторський висновок призначений для широкого кола користувачів (власників підприємств, їх керівників, працюючих колек­тивів, акціонерів, ради директорів, кредиторів, інвесторів та інших). Його оприлюднення свідчить про те, що фінансовий звіт суб’єкта гос­подарювання як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, методології ведення фінансового обліку, виз­наченої внутрішнім регламентом облікової політики підприємства, і є достовірним. З окремих питань аудиту можна посилатися на вимоги чинних нормативних документів, таких, як ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, план рахунків бухгалтерського обліку актів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, на­ціональні положення (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО.

Сутність висновку полягає в підтвердженні (письмово) думки аудитора про достовірність фінансових звітів, відповідність їх чин­ному законодавству України.

 

7.2. Зміст аудиторського висновку

 

Аудиторський висновок має містити чітко сформульовану думку про склад фінансових звітів суб’єкта господарювання і обов’яз­ково мати такі елементи: заголовок, адресат, вступний параграф, обсяг аудиту, висновок аудитора про перевірені фінансові звіти, дату ауди­торського висновку, адресу аудиторської фірми (аудитора), підпис аудитора (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 – Зміст елементів аудиторського висновку

№ з/п	Назва елементу аудиторського висновку	Зміст
1	Заголовок	Запис про те, що аудит здійснюється незалежним аудитором; назва аудиторської фірми (аудитора); повна назва суб’єкта господарювання, що пере­вірялась; час перевірки
2	Адресат	Назва адресата, якому призначений висновок (прав­лінню, акціонерам, раді директорів, засновникам, кредиторам тощо)
3	Вступний параграф	Склад перевірених фінансових звітів; дата та звітний період; застосування вибіркового (або суцільного) способу перевірки
4	Обсяг аудиту	Посилання на МСА; опис роботи, виконаної ауди­тором; опис процесів аудиторської перевірки (тести, оцінка принципів бухгалтерського обліку і внутріш­нього контролю)
5	Висновок аудитора про перевірені фі­нансові звіти	Думка аудитора про перевірену звітність, ведення бухгалтерського обліку та відповідність її в усіх суттєвих аспектах чинному законодавству
6	Дата	Дата аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки
7	Адреса аудиторської фірми	Місце фактичного перебування аудиторської фірми (аудитора)
8	Підпис аудитора	Підпис керівника аудиторської фірми, який має сертифікат аудитора

 

МСА 700 доцільно застосовувати при аудиті усіх фінансових звітів, що готуються для зовнішніх користувачів, у тому числі звітів акціонерних товариств, страхових компаній, які передаються до Дер­жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

МСА 700 підлягає обов’язковому застосуванню в разі аудиту фінансової звітності підприємств і комерційних банків, які зареєстро­вані та здійснюють свою діяльність незалежно від їх форми власності та організаційно-правової форми.

Складаючи аудиторський висновок щодо фінансової звітності суб’єкта господарювання, аудитору доцільно додержуватись стандарт­них його форми та змісту, оскільки це полегшує користувачеві розу­міння цих висновків.

У заголовку аудиторського висновку зазначають, що перевірку проведено незалежним аудитором (аудиторами), а також назву ауди­торської фірми або прізвище аудитора – приватного підприємця, повну назву суб’єкта господарювання, який перевірявся, та час перевірки. Практика аудиторської діяльності в Україні свідчить про доцільність оформлення суб’єктами аудиторської діяльності висновку на титуль­ному (фірмовому) аркуші з назвою аудиторської фірми, або прізвищем, ім’ям та по батькові аудитора – приватного підприємця та їх реквізи­тами (номер свідоцтва про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, затвердженому Протоколом засідання АПУ, дата, термін дії).

В аудиторському висновку потрібно чітко зазначати адресата відповідно до умов договору (акціонери, рада директорів, кредитори та ін.), завдання відповідно до предмета договору та місцеві нормативні акти. Місцеві нормативні акти – це чинна національна законодавча нормативна база: Цивільний та Господарський кодекси, Укази Пре­зидента, постанови Кабінету Міністрів, розпорядження відомств тощо.

У вступному параграфі наводиться перелік перевірених фі­нансових звітів та дата їх складання.

В аудиторському висновку треба зазначити, що відповідаль­ність за фінансові звіти покладається на керівництво суб’єкта господа­рювання, який перевіряється, а на аудитора – за висловлювання думки щодо них згідно із ЗУ “Про аудиторську діяльність” та МСА 200 “Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів”.

Далі описується обсяг аудиторської перевірки з посиланням на національні стандарти обліку або практики. Це дає впевненість корис­тувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику, ведення бухгалтерського обліку, або згідно з міжнародними стандартами обліку, аудиту та практики.

В аудиторському висновку слід зазначити, що перевірка була спланована й підготовлена для забезпечення обґрунтованої впевне­ності в тому, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень. Під час аудиторської перевірки аудитор повинен оцінювати викривлення та невідповідності в облікових системах і внутрішньому контролі під­приємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Оці­нюючи суттєвість помилок, аудитор повинен керуватися МСА 320 “Суттєвість в аудиті”. Доцільно вказати спосіб перевірки фінансових звітів – вибірковий або суцільний.

Крім того, в аудиторському висновку необхідно описати про­цес аудиторської перевірки через тестування перевірки доказів, оцінку принципів бухгалтерського обліку згідно із ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, стан внутрішнього контролю на під­приємстві та оцінку загального подання фінансових звітів.

У параграфі, в якому висловлюється висновок аудитора щодо фінансових звітів, вказується:

а) концептуальна основа їх складання (МСФЗ, GААР, П(С)БО, МСБО чи нормативи іншої держави);

б) висновок аудитора про те, що фінансова звітність справед­ливо й достовірно (або достовірно в усіх суттєвих аспектах) відобра­жає фінансовий стан підприємства на 31 грудня 200_ р. згідно з між­народними стандартами бухгалтерського обліку і національними поло­женнями (стандартами) бухгалтерського обліку тощо.

Висловлюючи думку, аудитору доцільно використовувати ви­рази “справедливо та достовірно”, або “подають фінансові звіти, достовірні в усіх суттєвих аспектах”. Як додаток до аудиторського висновку необхідно вказати відповідність фінансових звітів іншим вимогам законів та нормативним актам України. Наприклад, “згідно з нашою думкою, фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах досто­вірно відображає фінансовий стан підприємства на 31 грудня 200_ р., а також результати діяльності відповідно до загальноприйнятих бухгал­терських принципів”.

Датою аудиторського висновку є дата завершення аудиторсь­кої перевірки у замовника.

Аудитор не повинен датувати висновок числом, яке передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом підприємства.

Ця дата важлива для користувачів, оскільки вона вказує остан­ній день, коли аудитор несе відповідальність за дослідження суттєвих подій після дати надання фінансової звітності.

В аудиторському висновку необхідно вказати адресу (місце­знаходження) або юридичну адресу офісу аудиторської фірми.

Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її керівник або керівник і аудитор, який проводив аудит, оскільки згідно із ЗУ “Про аудиторську діяльність” аудиторська фірма несе від­повідальність за проведений аудит.

 

7.3. Види аудиторських висновків

 

Аудиторські висновок буває двох видів:

1) безумовно-позитивний;

2) модифікований:

- із пояснювальним параграфом;

- з умовно-позитивною думкою;

- із негативною думкою;

- із відмовою від висловлення думки.

Безумовно-позитивну думку висловлюють тоді, коли фінансові звіти достовірно відображають стан суб’єкта господарювання в усіх суттєвих аспектах щодо визначеної концептуальної основи фінансової звітності (за вимогами П(С)БО чи МСФЗ). Вона містить:

а) мету фінансових звітів;

б) якісні характеристики інформації у фінансових звітах;

в) визначення та порядок складу елементів фінансових звітів;

г) концепцію збереження капіталу.

Безумовно-позитивна думка в аудиторському висновку свід­чить про те, що інформація в фінансових звітах відповідає в цілому визначеній концептуальній основі, принципам бухгалтерського обліку та методам їх застосування, а також про те, що всі зміни в принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, та їх вплив належно визначені й розкриті у фінансових звітах. Практичними прикладами виконання основних вимог МСА 700 щодо аудиторського висновку є:

- наявність основних елементів (структури ) висновку;

- перелік обставин, що впливають (чи не впливають) на думку аудитора;

- зазначений рівень суттєвості.

Приклад повного аудиторського висновку, який містить ос­новні елементи та ілюструє висловленнябезумовно-позитивної думки аудитора, наведено в додатку И.

Модифіковані висновки – це такі висновки, що мають не безумовно-позитивне висловлення думки аудитора, тобто відмінні від безумовно-позитивних. Аудиторський висновок вважають модифіко­ваним, якщо він містить такі елементи:

1) питання, що не впливають на думку аудитора (пояс­нювальний параграф);

2) питання, що впливають на думку аудитора:

- умовно-позитивна думка;

- відмова від висловлювання думки;

- негативна думка.

Для полегшення розуміння цих висновків різного типу їх користувачам краще застосовувати стандартність форми й змісту кож­ного типу модифікованого висновку. Тому в зазначеному стандарті, окрім формулювання безумовно-позитивної думки, наведено також приклади модифікованих висновків, які можна використовувати в разі складання того чи іншого виду висновку.

Питання, що не впливають на думку аудитора. У тому разі, якщо аудитор має безумовно-позитивну думку щодо фінансової звіт­ності клієнта, але в процесі аудиту виникло питання, яке впливає на фінансові звіти та включене до приміток до фінансових звітів, ауди­тору після висновку треба сформулювати пояснювальний параграф. Наприклад, треба звернути увагу користувачів аудиторського вис­новку на затяжний судовий процес клієнта, за яким остаточний ре­зультат на дату висновку ще неможливо визначити, а фінансові звіти не передбачають резервів на покриття зобов’язань, які можуть виник­нути за рішенням суду.

Бувають випадки, коли аудитору стало відомо про майбутні результати подій або обставин, які є невизначеними за своєю суттю. Вони можуть суперечити судженню, що було обґрунтованим на момент його винесення. Наприклад, в ніч на 31.12.200_ р. згоріло застраховане майно. Причини пожежі з’ясовуються, але в обліку та звітності клієнту потрібно правильно відобразити цю ситуацію. Якщо є невизначеність щодо суми відшкодування, аудитор повинен оцінити суттєвість втрат та їх вплив на фінансову звітність і у своєму висновку відобразити цей факт: при незначному впливі суми втрат – у пояснювальному параграфі, що розміщується в аудиторському висновку після думки аудитора; при значному впливі суми втрат на фінансову звітність та відмові страхо­вої компанії в відшкодуванні – надати негативний висновок.

Модифікації підлягає аудиторський висновок (включаючи параграф), який вказуватиме на суттєвий чинник, що стосується проб­лем безперервності діяльності. Таке припущення аудитор зобов’язаний зробити, використовуючи МСА 570 “Безперервність”. За наявності суттєвого чинника, що стосується проблеми здатності безперервно функціонувати і продовжувати діяльність суб’єкта господарювання, модифікований аудиторський висновок матиме параграф, в якому буде вказано на суттєвий чинник, що стосується проблеми безперервності.

Пояснювальний параграф в цьому випадку може бути таким: “Не змінюючи безумовно-позитивної думки щодо відповідного роз­криття інформації у фінансовій звітності, аудитор вважає за доцільне пояснити її користувачам, що існує суттєва невизначеність стосовно подій або обставин, які можуть стати підставою для значних сумнівів у здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, що розкрито в примітках до фінансових звітів”.

Включення пояснювального параграфу з описом суттєвої не­визначеності або з проблемами безперервності забезпечує аудитору виконання своїх обов’язків щодо цих питань. Однак є застереження: в різних надзвичайних випадках (наприклад, наявність різних невизна­ченостей, що суттєві для фінансових звітів) аудитору доцільно відмо­витись від висловлювання думки щодо достовірності фінансової звіт­ності замість включення пояснювального параграфу. Це і є професійне судження аудитора.

Крім того, модифікація аудиторського висновку з введенням пояснювального параграфу і описом у ньому питань, які впливають на фінансові звіти, можлива у разі наявності питань (проблем), які не впливають на фінансові звіти. Наприклад, якщо до перевірених звітів треба внести зміни до іншої інформації, а суб’єкт господарювання відмовляється це зробити, аудитор після своєї аудиторської думки дає пояснювальний параграф, в якому вказує на значну невідповідність цієї інформації. Такий пояснювальний параграф можна використову­вати ще й за наявності додаткових зобов’язань щодо звітності, вста­новлених законодавством.

Питання, що впливають на думку аудитора. При наявності питань, що впливають на думку аудиторів, висновки згідно з МСА 700 поділяють на три види, які є модифікованими та відрізняються від висновку з пояснювальним параграфом:

а) умовно-позитивний висновок;

б) негативний висновок;

в) відмова від надання висновку.

У деяких випадках аудитор не в змозі висловити безумовно-позитивну думку, оскільки існують обставини, вплив яких на фінан­сові звіти може бути суттєвим. Виділяють наступні категорії обставин, що впливають на методику вибору виду висновку.

1. Обмеження обсягу роботи аудитора, що призводить до висловлення умовно-позитивної або до відмови від висловлення думки. Обмеження обсягу роботи аудитора має місце тоді, коли аудитор не може отримати всю необхідну інформацію й пояснення та зібрати достатньо доказів, що фінансова звітність вірогідно відображає в усіх суттєвих аспектах інформацію відповідно до визначеної концептуаль­ної основи фінансової звітності.

Обмеження обсягу роботи аудитора можуть бути встановлені самим суб’єктом господарювання, наприклад:

а) обмеження часу перевірки, які диктуються клієнтом;

б) умови завдання, визначені суб’єктом господарювання, об­межують аудитора у виконанні деяких процедур, тобто завданням не передбачено спостереження аудиторів за інвентаризацією наявних за­пасів або адміністрація суб’єкта господарювання не дає згоди на пере­вірку інформації по суттєвій дебіторській або кредиторській заборго­ваності тощо. Однак якщо обмеження, передбачене умовами завдання, призводить до відмови від висловлювання думки, то МСА 700 визна­чає, що аудитор, як правило, з самого початку не приймає таке обме­ження завдання як завдання з аудиту, крім випадків, коли цього вима­гає законодавство.

Обмеження обсягу аудиту, яке зумовлене обставинами, може бути в деяких випадках, наприклад:

а) укладання договору на проведення аудиту після закінчення звітного періоду, коли перевірити наявність товарно-матеріальних цін­ностей або підтвердити реальність дебіторської заборгованості та про­вести будь-які важливі процедури після дати балансу буває неможливим;

б) неоднозначність законодавства, що може призвести до знач­них наслідків;

в) облікові записи суб’єкта господарювання неправильні або неповні;

г) відсутність даних відносно деяких статей балансу, наприк­лад, дані відносно інвестицій в асоційоване підприємство та розміру частки прибутку тощо. За таких обставин, щоб отримати достатні аудиторські докази для висловлення безумовно-позитивної думки, ауди­тор повинен виконати такі обґрунтовані альтернативні процедури:

- у разі неможливості присутності при інвентаризації запасів аудитор перевіряє документи щодо реалізації конкретних статей запа­сів, придбаних до проведення інвентаризації;

- для підтвердження дебіторської заборгованості дебіторів, від яких не отримано підтвердження, вивчаються рахунки-фактури про­дажів, рух грошових коштів від реалізації тощо.

Ці альтернативні процедури найчастіше використовують при обмеженні обсягу аудиту за обставин, коли договір на проведення аудиту укладається після дати балансу.

Якщо аудитор за допомогою альтернативних процедур отри­має достатні докази, що інформація, яка перевіряється, вірогідно відображає стан справ, то він висловлює безумовно-позитивну думку; якщо альтернативні процедури неможливо виконати, або вони не дають достатніх доказів, то висловлюється умовно-позитивна думка або відмова від висловлювання думки. За існування обмеження обсягу роботи аудитора в аудиторському висновку слід описати обмеження та зазначити можливі коригування фінансових звітів, які могли б вияви­тися необхідними при відсутності обмеження.

2. Незгода з управлінським персоналом з питань прийнятності та застосування облікової політики, достатності даних у звітності, відповідності розкриття інформації у фінансовому звіті, що призводить до висловлення умовно-позитивної або негативної думки. Можна на­вести такі приклади:

а) у фінансовому обліку не нараховано та не відображено в звітах знос основних засобів, що не відповідає П(С)БО та МСФЗ та викривлює вартість активів компанії;

б) витрати на придбання запасів (ввізне мито, вантажно-роз­вантажувальні роботи, транспортування тощо) включено не у вартість запасів, а віднесено до витрат періоду;

в) не враховано в звітності зміни вартості запасів внаслідок пошкодження та застарілості;

г) не розкрито інформацію та операції з пов’язаними сторо­нами, які займають значне місце в господарській діяльності компанії;

д) материнським підприємством не складається консолідована фінансова звітність групи;

е) існує невідповідність між даними аналітичного та синте­тичного обліку, некоректна кореспонденція рахунків обліку тощо.

Пояснювальний параграф з описом питань, що впливають на думку аудитора, розміщують між параграфом, де описано обсяг, і параграфом, у якому висловлено думку аудитора.

Важливим чинником, що має прямий вплив на вибір ауди­тором виду висновку, є суттєвість, оцінка якої є предметом профе­сійного судження аудитора.

Згідно з Концептуальною основою фінансової звітності та МСА 320 “Суттєвість при плануванні та виконанні аудиту” інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фі­нансової звітності.

Для аудиту звітності предметом суттєвості можуть бути:

а) твердження самої звітності;

б) відхилення в обліковому відображенні економіко-правової суті господарського факту;

в) невідповідності трансформації первинних облікових даних у дані звітності.

Аудитор повинен приймати до уваги дві сторони суттєвості: якісну та кількісну.

З якісної сторони аудитор повинен використати своє про­фесійне судження для того, щоб визначити, наскільки суттєві відхи­лення в порядку проведення господарських операцій від вимог норма­тивних актів чинного законодавства. У вітчизняній аудиторській прак­тиці існує тенденція до використання якісної сторони суттєвості, особ­ливо пов’язаної з податковим законодавством та Карним кодексом України щодо ухиляння від сплати податків та обов’язкових платежів. У цьому випадку якісна сторона суттєвості тісно пов’язана з відпові­дальністю посадових осіб та штрафними санкціями. Тобто наслідки якісної сторони суттєвості часто стають суттєвими і кількісно.

З кількісної сторони аудитор повинен оцінити, чи перевищу­ють окремо або в сумі знайдені відхилення кількісного критерію рівня суттєвості. Розрахунок загального розміру суттєвості та розподіл її за статтями звітності проводиться на стадії планування за МСА 300 “Пла­нування аудиту фінансових звітів” та МСА 320 “Суттєвість при плану­ванні та виконанні аудиту”. При проведенні тестування суттєвість виступає як критерій вибору об’єктів перевірки і видів тестів. У по­дальшому за результатами тестування аудитор оцінює виявлені відхи­лення та їх вплив на вибір виду аудиторського висновку.

При визначенні суттєвості інформації та виявлених відхилень аудиторам доцільно скористатись рекомендаціями, наданими в листі Міністерства фінансів України від 29.07.2003 р. № 04230-04108.

Що стосується фінансової звітності, то для вибору виду вис­новку розрізняють три рівні суттєвості:

1) несуттєві суми, коли неточність у фінансовій звітності не впливає на прийняття рішення користувачем фінансової звітності (на­дається безумовно-позитивний висновок);

2) суттєві суми, які не впливають на загальну думку щодо звітності. Цей рівень суттєвості спостерігається тоді, коли наявність невідповідностей у фінансовій звітності впливає на рішення корис­тувачів, хоча в цілому фінансова звітність вірогідно відображає фінан­совий стан. Аудитор повинен прийняти рішення щодо рівня суттєвості та оцінити дію виявлених невідповідностей на фінансову звітність. Якщо за судженням аудитора невідповідності є суттєвими, проте не впливають на загальну думку щодо звітності, то надається умовно-позитивний висновок;

3) суттєві та несуттєві, але такі, що часто фіксуються в роз­мірах невідповідності, що впливають на думку про звітність. Цей най­вищий рівень суттєвості має місце у випадку, якщо користувачі неод­мінно приймуть неправильні рішення, коли будуть довіряти фінансо­вій звітності. Тому аудитор повинен відмовитися від надання вис­новку або надати негативний. Під час визначення суттєвого розміру виявленого відхилення важливе значення має база його порівняння.

Концептуально рівень суттєвості має значний вплив на вид наданого висновку, однак на практиці прийняти рішення в кожній конкретній ситуації досить важко. Оцінка того, що суттєво, а що ні, є думкою аудитора та залежить від його досвіду та кваліфікації. Прик­лад робочого документа для формування думки про суттєвість відхи­лень наведено в додатку Ж.

Види висновків за МСА 700 наступні:

а) умовно-позитивний висновок надається в разі неможли­вості висловити безумовно-позитивну думку в зв’язку із незгодою з діями керівництва або обмеженням обсягу робіт, якщо будь-які не­згоди або обмеження не настільки суттєві і всеосяжні та не учиняють суттєвих перекручень реального стану справ. Умовно-позитивний висновок має містити вираз “... за винятком...” щодо фактів або подій, які впливають на стан справ та яких стосується модифікація.

б) негативний висновок надають тоді, коли вплив на фінан­сові звіти незгоди з керівництвом настільки суттєвий та всеосяжний, що, за думкою аудитора, недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити неповноту та недостовірність фінансових звітів.

Основна відмінність умовно-позитивного висновку від нега­тивного висновку полягає у невідповідності розкриття інформації в фінансових звітах.

в) відмова від висновку має місце в тих випадках, коли обме­ження обсягів перевірки такі великі та суттєві, що аудитор не має змоги отримати всі необхідні або достатні докази для формулювання думки про фінансові звіти замовника. Аудиторський висновок в цьому випадку повинен містити опис обмежень та можливі коригування фінансових звітів, які могли б виявитися необхідними за відсутності обмеження.

Окремі види аудиторських висновків наведено у додатку И.

 

Контрольні питання

 

1. Які підсумкові документи складаються за результатами аудиту?

2. З яких елементів складається аудиторський висновок?

3. Які існують види аудиторських висновків?

4. Які існують обмеження щодо видачі аудиторського висновку?

5. За яких умов аудитор може відмовитись від надання ауди­торського висновку?

6. В чому полягає особливість аудиторського звіту?