Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності

 

2.1. Регламентація здійснення аудиторської діяльності в Україні

2.2. Професійні організації аудиторів та їх підготовка

2.3. Структура аудиторських фірм, їх права та обов’язки

2.4. Кодекс професійної етики аудиторів

 

2.1. Регламентація здійснення

аудиторської діяльності в Україні

 

Організація незалежного аудиту в Україні регулюється, перш за все, Законом України “Про аудиторську діяльність в Україні” від 22.04.1993 р. з відповідними змінами та доповненнями (надалі Закон України – ЗУ) та чинними МСА в редакції 2007 р. як національних. Ці МСА можна поділити на чотири групи:

І. Аудит та огляд історичної фінансової інформації

100–199 Вступна частина;

120 Концептуальна основа МСА (відкликано у грудні 2004 р.);

 

Загальні принципи та обов’язки

200 Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фі­нансових звітів;

210 Умови домовленості про аудит;

220 Контроль якості під час аудиту історичної фінансової ін­формації;

230 Документація з аудиту;

240 Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту фінансових звітів;

250 Врахування законів та нормативних актів під час аудиту фінансових звітів;

260 Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналу.

 

Оцінка ризиків та відповідь на оцінені ризики

300 Планування аудиту фінансових звітів;

310 Знання бізнесу (відкликано в грудні 2004 р.);

315 Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень;

320 Суттєвість в аудиті;

330 Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків;

400 Оцінка ризиків та внутрішній контроль (відкликано у грудні 2004 р.);

401 Аудит в середовищі комп’ютерних інформаційних систем (відкликано у грудні 2004 р.);

402 Аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги.

 

Аудиторські докази

500 Аудиторські докази;

501 Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей;

505 Зовнішні підтвердження;

510 Перше завдання: залишки на початок періоду;

520 Аналітичні процедури;

530 Аудиторська вибірка та інші процедури тестування;

540 Аудиторська перевірка облікових оцінок;

545 Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття ін­формації;

550 Зв’язані сторони;

560 Подальші події;

570 Безперервність;

580 Пояснення управлінського персоналу.

 

Використання роботи інших фахівців

600 Використання роботи іншого аудитора;

610 Розгляд роботи внутрішнього аудиту;

620 Використання роботи експерта.

Аудиторські висновки та звітність

700 Висновок незалежного аудитора щодо повного пакета фі­нансових звітів загального призначення;

701 Модифікація висновку незалежного аудитора;

710 Порівняльні дані;

720 Інша інформація в документах, що містять перевірені фі­нансові звіти.

 

ІІ. Спеціалізовані сфери та Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА)

800 Висновок незалежного аудитора при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення;

1000 Процедури міжбанківського підтвердження;

1001 Середовище ІТ: автономні персональні комп’ютери (від­кликано в грудні 2004 р.);

1002 Середовище ІТ: інтерактивні комп’ютерні системи (від­кликано у грудні 2004 р.);

1003 Середовище ІТ: системи бази даних (відкликано у грудні 2004 р.);

1004 Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів;

1005 Особливості аудиту малих підприємств;

1006 Аудит фінансових звітів банків;

1007 Повідомлення інформації управлінському персоналові (відкликано в червні 2001 р.);

1008 Оцінка ризику та внутрішній контроль: характеристики та особливості в КІС (відкликано в грудні 2004 р.).;

1009 Комп’ютеризовані методи аудиту (відкликано в грудні 2004 р.);

1010 Вивчення питань, пов’язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансових звітів;

1011 Наслідки питання “2000 року” для управлінського пер­соналу та аудиторів (відкликано в червні 2001 р.);

1012 Аудит похідних фінансових інструментів;

1013 Електронна комерція: вплив на аудиторську перевірку фі­нансових звітів;

1014 Надання висновків аудиторами про відповідність фінан­сової звітності міжнародним стандартам;

2400 Завдання з огляду фінансових звітів;

2410 Огляд проміжної фінансової інформації, що виконується незалежним аудитором суб’єкта господарювання.

ІІІ. Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації

3000 Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи ог­лядом історичної фінансової інформації;

3400 Перевірка прогнозної фінансової інформації.

 

ІV. Супутні послуги

4400 Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації;

4410 Завдання з підготовки фінансової інформації.

 

2.2. Професійні організації аудиторів та їх підготовка

 

До професійних організацій аудиторів України належать: На­ціональний центр обліку та аудиту, Федерація професійних бухгал­терів та аудиторів України (ФПБАУ), Громадська організація (ГО) “Українське товариство фінансових аналітиків”, ГО “Спілка аудиторів України” та Аудиторська палата Україна (АПУ). Остання створена від­повідно до ЗУ “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125–ХІІ і функціонує як незалежний орган.

АПУ формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів. Загальна кількість членів АПУ ста­новить двадцять осіб. Відповідно до ЗУ “Про аудиторську діяльність” (в редакції від 14 вересня 2006 року № 140–V) від державних органів до АПУ делегують по одному представнику Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Міністерство економіки Державна податкова адміністрація, Національний банк, Державний комітет статистики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління.

До складу АПУ від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторсь­кої діяльності не менше п’яти років, представники фахових навчаль­них закладів та наукових організацій. Для виконання своїх функцій АПУ створено комісії із числа її членів, а саме: Комісія з сертифікації та освіти аудиторів, Комісія зі стандартів та практики аудиту, Комісія з моніторингу та законодавчого регулювання аудиту, Комісія з конт­ролю якості та професійної етики, Комісія з зовнішніх зв’язків та інформаційного забезпечення аудиту та Дисциплінарна комісія. До роботи в комісіях АПУ залучаються експерти, які не є її членами. Члени АПУ, за винятком Голови АПУ, виконують свої обов’язки на громадських засадах. Ведення поточних справ здійснює секретаріат, який очолює завідувач. АПУ здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує стандарти аудиту; затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів (додаток В) здійснює контроль за дотриманням аудиторсь­кими фірмами та аудиторами вимог ЗУ “Про аудиторську діяльність”, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними ауди­торських перевірок; регулює взаємовідносини між аудиторами (ауди­торськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; здійснює інші повно­важення, передбачені ЗУ “Про аудиторську діяльність” та статутом АПУ.

Згідно із ЗУ “Про аудиторську діяльність” затвердження стан­дартів аудиту є виключним правом АПУ. Затверджені АПУ стандарти аудиту є обов’язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб’єктами господарювання. АПУ за погодженням з Міжнародною федерацією бухгалтерів щорічно здійснює переклад та видання державною мовою міжнародних стандартів аудиту. Рішенням АПУ від 18.04.2003 р. № 122 “Про порядок застосування в Україні міжнародних стандартів аудиту” вони прийняті в Україні у якості національних стандартів аудиту. На виконання плану організаційних заходів із впровадження плану дій Кабінету Міністрів України щодо вдосконалення системи фінансового контролю України, затвердженого КМУ 14.11.2001 р., АПУ започаткувала з 2002 р. щорічне удосконалення професійних знань аудиторів і запровадила в Україні міжнародний досвід у процесі сертифікації аудиторів,

З 2007 р. при АПУ працює Комітет з контролю за аудиторсь­кою діяльністю, створений АПУ для здійснення покладених на неї ЗУ “Про аудиторську діяльність” повноважень щодо організації контролю за аудиторською діяльністю. Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до уряду України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні (додаток Г).

Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) ауди­торів здійснюється Аудиторською палатою України. Право на отри­мання сертифікату мають фізичні особи, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспит, мають право повторно скласти його не раніше як через рік після прий­няття рішення Аудиторською палатою України.

Термін чинності сертифікату не може перевищувати п’яти років.

З 1993 р. АПУ всього сертифіковано 6282 аудитори. Згідно з ЗУ “Про аудиторську діяльність” термін чинності сертифіката не може перевищувати п’яти років. Станом на 1.03.2008 р. чинний сертифікат аудитора в Україні мають 3303 особи. Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, мають право на здійс­нення аудиторської діяльності лише після включення їх до реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Станом на 1.03.2008 р. до реєстру аудиторських фірм та аудиторів включено 1547 аудиторських фірм та 805 аудиторів-підприємців.

 

2.3. Структура аудиторських фірм, їх права та обов’язки

 

Аудиторська фірма – це організація, яка займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створю­ватися на основі будь-яких форм власності.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 %. Аудиторській фірмі дозволяється здійсню­вати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. До складу працівників аудиторської фірми, крім її керівника, можуть вхо­дити: заступник керівника аудиторської фірми, менеджер, старші ауди­тори, аудитори, аудитори-асистенти, спеціалісти з галузей народного господарства, стажисти.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

- самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

- отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов’язані надати їх на вимогу аудитора (ауди­торської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

- отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб’єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахів­ців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов’язані:

- належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нор­мативам;

- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовни­ків про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бух­галтерського обліку і звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не викорис­товувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до на­дання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або екс­пертиз.

 

2.4. Кодекс професійної етики аудиторів

 

Міжнародна федерація бухгалтерів, визнаючи відповідаль­ність бухгалтерів (на міжнародному рівні професійних бухгалтерів – практиків називають аудиторами) як таких та вважаючи, що їх власна роль полягає в наданні рекомендацій, сприянні безперервності зусиль і гармонізації, вважала за потрібне розробити міжнародний Кодекс етики професійних бухгалтерів як основу для етичних вимог (кодексу етики, детальних правил, рекомендацій, норм поведінки) до професійних бухгалтерів (аудиторів) у кожній країні. Цей Кодекс має три частини.

Частина А застосовується до всіх професійних бухгалтерів. Частина Б – до професійних бухгалтерів-аудиторів. Частина В сто­сується штатних професійних бухгалтерів.

Цей кодекс повинен виступати моделлю для розробки націо­нальних етичних рекомендацій. Він установлює норми поведінки про­фесійних бухгалтерів і визначає фундаментальні принципи, що їх ма­ють дотримуватися професійні бухгалтери, щоб досягти загальних цілей. Професійні бухгалтери в усьому світі працюють у середовищі, в якому існують різні культурні традиції і нормативні вимоги. Однак слід завжди дотримуватись основної мети Кодексу. В Україні окре­мого подібного документа не розробляли, а прийняли за основу вище­названий Кодекс.

Згідно з Кодексом цілі бухгалтерської професії полягають у виконанні роботи відповідно до найвищих стандартів професіоналізму, в досягненні найкращих результатів діяльності й загалом у задоволенні громадських інтересів (громадськість охоплює насамперед клієнтів, кредиторів, уряди, роботодавців, працівників, інвесторів, ділові та фі­нансові кола, а також інших осіб, що покладаються на об’єктивність і чесність професійних бухгалтерів з метою підтримки впорядкованого ведення комерційної діяльності). Такі цілі вимагають задоволення чо­тирьох основних потреб:

- довіра. У суспільстві в цілому є потреба в довірі до інфор­мації та інформаційних систем.

- професіоналізм. Є потреба в особах, що їх клієнти, робо­тодавці чи інші зацікавлені сторони можуть без сумнівів визначити як професіоналів у сфері бухгалтерського обліку.

- якість послуг. Є потреба щодо впевненості в тому, що всі послуги, надані професійним бухгалтером, виконуються згідно з най­вищими стандартами якості.

- конфіденційність. Користувачі послуг професійних бухгал­терів мають бути впевнені в наявності основ професійної етики, що регулюють надання цих послуг.

До фундаментальних принципів аудитора належать:

- чесність – бути відвертим та чесним, надаючи професійні послуги.

- об’єктивність – бути справедливим та не дозволяти собі необ’єктивності або упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об’єктивності.

- професійна компетентність та належна ретельність – виконувати професійні послуги з належною ретельністю, компетент­ністю та старанністю; він зобов’язаний постійно підтримувати профе­сійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові переваг професійних послуг компетентної особи, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи.

- конфіденційність – дотримуватися конфіденційності інфор­мації, одержаної у процесі надання професійних послуг, та не слід використовувати (чи розголошувати) таку інформацію без належних та визначених повноважень або якщо немає юридичного чи професійного права та обов’язку розкривати цю інформацію.

- професійна поведінка – діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б її дискредитувати. Зобов’язання втримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію, вимагає, щоб організації – члени МФБ, розробляючи стандарти етики, враховували відповідаль­ність професійного бухгалтера перед клієнтами, третіми сторонами, ін­шими бухгалтерами, роботодавцями та громадськістю в цілому.

- технічні стандарти – надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Професійні бухгалтери зобов’язані ретельно і кваліфіковано виконувати інструкції клієнта (чи роботодавця) тією мірою, якою вони сумісні з вимогами щодо чесності, об’єктивності, а у випадку професійних бухгалтерів – практиків, – незалежності. Крім того, вони повинні дотримуватися тех­нічних та професійних стандартів, що їх поширюють: а) МФБ (наприк­лад, міжнародні стандарти аудиту); б) Комітет з міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку; в) професійний орган організації-члена МФБ або інший регулювальний орган; г) відповідне законодавство Ук­раїни (П(С)БО та інші нормативи з бухгалтерського обліку та аудиту).

Частина А Кодексу етики розкриває загальні вимоги стосовно поведінки всіх професійних бухгалтерів – це чесність та об’єктивність, розв’язання етичних конфліктів, професійна компетентність, конфіден­ційність, податкова практика, міжнародна діяльність та оприлюднення інформації. Частина Б присвячена більш поглибленому розкриттю таких етичних вимог, як незалежність, професійна компетентність та обов’язки у зв’язку із залученням осіб, які не є бухгалтерами; гонорари та комісійні, діяльність, що несумісна з громадською бухгалтерською практикою, платіжні засоби клієнтів, стосунки з іншими бухгалтерами-практиками, реклама. Частина В розкриває такі особливі етичні ви­моги, як конфлікт лояльності, підтримка колег-професіоналів, профе­сійна компетентність штатних бухгалтерів, надання інформації.

 

Контрольні питання

 

1. Чим регулюється аудит в Україні?

2. Як класифікуються стандарти з аудиту?

3. Яке призначення та функції АПУ?

4. В чому полягає сертифікація аудиторської діяльності ?

5. Яка структура аудиторської фірми?

6. В чому права та зобов’язання аудиторської фірми?

7. Чим регулюється професійна етика аудитора?

8. Які основні складові професійної етики аудитора?

9. Як Ви розумієте принцип незалежності?