Розділ 2 Прикладні аспекти екології (антропогенна деградація біосфери) Тема 2.1 Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля

Після опрацювання матеріалу теми Ви повинні знати:

- наслідки світового ≪демографічного вибуху≫ та науково-

технічної революції;

- основні джерела антропогенного забруднення;

- види забруднення;

- забруднювачі та масштаби забруднення;

- екологічні наслідки урбанізації;

- основні види відходів людської діяльності;

- сучасні методи утилізації відходів.

На основі набутого знання Ви повинні вміти:

- розкрити зв'язок між; демографічними проблемами і

можливостями біосфери;

- показати, як зростання масштабів виробництва впливає

на довкілля;

- дати оцінку впливу антропогенних чинників на довкілля;

- класифікувати види забруднення;

- визначати забруднювачі довкілля;

- пояснювати екологічні наслідки урбанізації;

- характеризувати основні види відходів та методи їх ути-

лізації.

Ключові ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

S демографічний вибух; S забруднювач;

•S науково-технічна революція; •/ канцерогенні речовини;

S основні джерела антропогенного •/ мутагенні речовини;

забруднення; V токсичні речовини;

S фізичне забруднення; S урбанізація;

^ хімічне забруднення; S урбоекологія;

S біологічне забруднення; S відходи;

1 Q8 Основи екології

S тверді побутові відходи; S компостування;

S утилізація; S полігони відходів;

S реутилізація; S біопластики, що розкладаються.

2.1.1. Зростання масштабів виробництва та його

вплив на довкілля

На початку XXI ст. деякі стійкі й добре відомі тенденції,

наприклад, такі як зростання кількості населення, поступове

підвищення температури на планеті, падіння рівня ґрунтових

вод, скорочення посівних площ на душу населення, зменшення

площ лісів, втрата рослинних та тваринних видів та ін., почи-

нають формувати майбутнє цивілізації.

Зокрема, передбачуване зростання населення протягом

наступного півстоліття може безпосередніше вплинути на роз-

виток економіки, ніж: будь-яка інша тенденція, поглиблюючи

майже всі інші екологічні і соціальні проблеми.

Швидке зростання населення Землі отримало назву демо-

графічного вибуху. Це явище важко спостерігати на прикладі

України, де кількість населення зменшується, і навіть Західної

Європи, де воно зростає дуже повільно, але його добре ілюстру-

ють дані демографічної статистики Китаю, країн Африки,

Латинської Америки, півдня Азії, де населення зростає вели-

чезними темпами.

На початку XX ст. на Землі жило 1,5 млрд чоловік.У 1950 p.,

незважаючи на втрати у двох світових війнах, населення

зросло до 2,5 млрд, а потім стало щорічно збільшуватися на

70-100 млн осіб. У 1993 р. населення Землі досягло 5,5 млрд

осіб, тобто подвоїлося порівняно з 1950 р., а в 2000 р. переви-

щило 6 млрд. Ще більше зростали потреби людини.

Демографічний вибух супроводжувався вилученням у при-

роди величезних територій під житлові будинки та установи,

автомобільні та залізничні дороги, аеропорти, пасовиська та

ріллю. Сотнями квадратних кілометрів вирубувались тропічні

ліси. Степи та прерії через надмірний випас худоби перетвори-

лися на пустелі.

Водночас із демографічним вибухом відбулася науково-тех-

нічна революція. Людина опанувала ядерну енергію, ракетну

техніку та вийшла в космос. Виникла реактивна швидкісна

Розділ 2. Прикладні аспекти екології Л Q9

авіація, що руйнує озоновий шар атмосфери. Людина винайшла

комп'ютер, створила електронну техніку та синтетичні матері-

али. У десятки разів збільшилася кількість автомашин, що

забруднюють відпрацьованими газами атмосферу міст. У сіль-

ському господарстві, крім добрив, широко застосовуються різні

отрути — пестициди, змивання яких забруднило поверхневі води

Світового океану. Отже, першопричинами екологічних проблем

були демографічний вибух та науково-технічна революція.

Демографічний вибух та науково-технічна революція при-

звели до колосального збільшення використання природних

ресурсів. Сьогодні в світі щорічно видобувається 3,5 млрд т

нафти і 4,5 млрд т кам'яного та бурого вугілля. За таких темпів

споживання стало очевидним вичерпання багатьох природних

ресурсів у найближчий час. Водночас відходи гігантських

виробництв стали все більше забруднювати навколишнє при-

родне середовище.

Тобто два основні наслідки демографічного вибуху та нау-

ково-технічної революції такі:

- виснаження природних ресурсів;

- забруднення навколишнього природного середовища.

Виснаження природних ресурсів. З часу виникнення тех-

нічної цивілізації на Землі вирубано близько 1/3 площі лісів,

пустелі різко прискорили свій наступ на зелені зони. Зокрема,

пустеля Сахара просувається на південь зі швидкістю ЗО миль

на рік.

Найбільш дефіцитним ресурсом є прісна вода, потреба в

якій постійно зростає. Хоча на перший погляд води на земній

кулі багато (71% усієї поверхні планети зайняті водою), води,

придатної до споживання, тобто прісної, є всього 2%. З них

майже 80% становить вода, яка знаходиться в льодовиках.

Значна кількість прісної води зосереджена в поки мало освоє-

них районах (сибірські річки й озера, басейн Амазонки), а в

більшості промислово розвинутих районів води вже відчутно

не вистачає, і дефіцит її з кожним роком зростає. Особливо

багато води потребують порівняно молоді галузі промисло-

вості, пов'язані зі штучним синтезом речовин.

Наприклад, на виробництво 1 т штучного шовку потрібно

1500 т води, а на виробництво капрону — 2500 т. Багато води

Л Л О Основи екології

потребує кольорова металургія, целюлозно-паперова промис-

ловість і теплоелектростанції. Одним з найбільших спожива-

чів води стало зрошене землеробство. На виробництво тільки

1 т зерна потрібно 300-500 м3 води.

Загалом на господарсько-побутові потреби вилучається

10% річкового стоку планети. У деяких районах Індії, Китаю,

США рівень підземних вод в останні роки суттєво знизився. В

окремих місцях для поливу треба використовувати вже не

дощові, а підземні води. В районі Пекіна рівень підземних вод

знизився на 50 м порівняно з рівнем 50-х років. Одна з най-

більших річок Китаю, Хуанхе, вже не доходить до Жовтого

моря, за винятком окремих найвологіших років. Досить велика

ріка Колорадо в США не щороку добігає до Тихого океану.

Амудар'я та Сирдар'я в Росії давно вже не впадають в Араль-

ське море, котре через це майже пересохло. Нестача води різко

погіршила екологічне становище в багатьох регіонах. Стан

ускладнюється тим, що велика кількість природних вод забруд-

нюється промислово-побутовими відходами — 16% від річного

стоку. Усе це врешті-решт потрапляє у Світовий океан, який і

без того забруднений.

Також; викликає занепокоєння справа з іншим природним

ресурсом, який донедавна вважався невичерпним, — киснем

атмосфери. Здавалося б, його дуже багато в атмосфері —

1,5-1015т. Але, спалюючи продукти фотосинтезу минулих

епох — викопне паливо, люди зв'язують вільний кисень у спо-

луки. Орієнтовно в надрах Землі міститься 6,4 • 1015 т викопного

палива, на спалювання якого знадобилося б 1,7 • 1016 т кисню,

тобто більше, ніж його міститься в атмосфері.

Таким чином, задовго до вичерпання запасів викопного

палива люди повинні перестати їх спалювати, щоб не задихну-

тись самим і не знищити все живе.

До того ж, слід ураховувати, що при зростаючих темпах

споживання кисню темпи його відтворення зеленими росли-

нами невпинно знижуються, через те що вир обництво і збіль-

шення населення наступають на природу, відбираючи у неї все

нові зелені площі для будівель й угідь. Кожні 15 років площа

відчужених людьми у природи земель подвоюється. Зелені рос-

лини витісняють не тільки будовами, але й зростанням

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 111

забруднень. Особливо згубно діє забруднення на фітопланктон,

який вкриває суцільним шаром водну поверхню планети. Вва-

жають, що він відтворює близько 34% кисню атмосфери.

І ще один факт. Різко скоротилися рибні запаси. З 1950 р. по

1989 р. світовий улов виріс з 19 до 89 млн т, після чого приросту

вже не було.Унаслідок цього за останнє десятиріччя вживання

риби на душу населення скоротилося на 11%.

Ми зупинилися на проблемі відновлюваних природних

ресурсів через те, що виснаження природних ресурсів пов'язу-

ють зазвичай із невідновлюваними природними ресурсами:

запасами залізних руд, кольорових металів, викопного палива,

мінеральних солей тощо. Вважається, що при сучасних темпах

добування запасів свинцю, олова, міді може вистачити на 20-

30 років. За деякими даними, запаси нафти виснажаться за

200 років, вугілля — за 200-300 років, горючих сланців та

торфу — також; у цих межах.

Природа поки ще багата й щедра. При розумному природо-

користуванні вона може не тільки не втрачати, а й нарощувати

своє багатство, але для цього не слід вбачати в природі лише

джерело ресурсів для життя та виробництва.

2.1.2. Основні джерела антропогенного

забруднення

Поряд із виснаженням природних ресурсів збільшення

чисельності населення планети створює небезпеку глобального

забруднення середовища мешкання, яке призводить до непе-

редбачуваних катаклізмів: епідемій, погіршення якості води,

їжі та життя в цілому.

Яка ж основна причина і хто головний винуватець забруд-

нення?

За статистикою, серед усіх джерел забруднення на першому

місті — відпрацьовані гази автотранспорту (до 70% усіх хво-

роб у містах викликано ними), на другому — викиди теплових

електростанцій, на третьому — хімічна промисловість.

Швидкими темпами відбувається забруднення атмосфери.

Оскільки поки що основним способом отримання енергії

залишається спалювання викопного палива, то з кожним

роком зростає споживання кисню, а на його місце надходять

Я 1 g Основи екології

вуглекислий газ, оксиди нітрогену, чадний газ тощо, а також

велика кількість сажі, пилу і шкідливих аерозолів.

Більше 10 млрд т умовного палива спалюється щорічно в

світі, і при цьому в повітря викидається більше 1 млрд т різних

завислих часток, серед яких багато канцерогенних речовин. За

останні 100 років в атмосферу потрапило більше 1 млн т крем-

нію, 1,5 млн т миш'яку, 900 тис. т кобальту. Тільки в атмосферу

СІЛА щорічно викидається більше 200 млн т шкідливих речовин

(100 млн т оксидів вуглецю, 37 млн т оксидів сірки, ЗО млн т вуг-

леводнів, 20 млн т оксидів азоту і ЗО млн т різноманітного пилу).

Забруднення атмосфери шкідливо не тільки для дихання

населення планети, воно, до того ж, зменшує прозорість атмо-

сфери, через яку відбувається взаємодія планети з космосом,

передусім з випромінюванням Сонця. Вважають, що сьогодні в

атмосфері перебуває близько 20 млн т завислих часток. Ката-

строфічних розмірів набуло забруднення океану нафтопро-

дуктами, отрутохімікатами, синтетичними миючими засобами,

нерозчинними пластиками. Зараз в океан потрапляє близько

ЗО млн т нафтопродуктів за рік. Неважко підрахувати, зважа-

ючи на повільні темпи розчинення нафти у воді, що значна

частина поверхні океану вкрита нафтовою плівкою. Деякі спе-

ціалісти вважають, що її загальна площа складає 1/5 від площі

океану. Нафтова плівка таких розмірів дуже небезпечна, тому

що вона порушує газо- і вологообмін між атмосферою і гідро-

сферою, пригнічує розвиток життя, особливо планктону.

Антропогенна міграція хімічних елементів стала основним

чинником змін у навколишньому середовищі. Природне над-

ходження хімічних елементів з надр ледве досягає 1% від

антропогенних надходжень. Якщо приріст світового вироб-

ництва сталі залишиться на сучасному рівні (близько 5%

на рік), то вміст оксидів заліза в ґрунті та у воді через 50 років

подвоїться. За цей час за відсутності регулювальних заходів

концентрація свинцю в навколишньому середовищі зросте в

10 разів, ртуті — у 100, миш'яку — в 250 разів. Зазначено, що

вміст свинцю в кістках сучасної людини приблизно в 50 разів

вищий, нілс у рештках наших давніх пращурів, а концентрація

ртуті в сьогоднішніх організмах у 100-200 разів перевищує її

вміст у ґрунті, природних водах і повітрі.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології Л Л З

На стан природного середовища земної поверхні великий

вплив справляє також теплове забруднення. При спалюванні

палива сучасне людство вивільняє в рік 34-1015 кКал тепла,

яке розсіюється в навколишньому просторі, змінюючи тем-

пературний режим середовища і динаміку процесів, які в

ньому відбуваються. Особливо інтенсивно при цьому зміню-

ються темпи процесів окислення, через те що вміст кисню в

середовищі істотно змінюється залежно від перепадів темпе-

ратури.

Здавалося б, що після проходження через градирні ТЕЦ і

ГРЕС вода повертається у водоймища без забруднених речо-

вин, але різке підвищення температури води знижує вміст у

ній кисню, пригнічує діяльність аеробних бактерій. Вода загни-

ває, і вищі форми життя в ній гинуть, зате бурхливо розроста-

ються нижчі рослини.

Крім того, різка зміна температурного балансу середовища

внаслідок теплового забруднення починає помітно відбива-

тися на погоді і навіть на кліматі в цілому, що особливо помітно

в районі великих міст і великих промислових центрів. Пере-

пад температури між; центром великого міста і околицею ста-

новить 2-4 °С.

До серйозних чинників забруднення середовища, крім

зазначених, належить також підвищення фону електромаг-

нітного випромінювання від численних електротехнічних

пристроїв, підвищення звукового фону в середовищі (інфра-

та ультразвуки, шуми), а також підвищення радіоактивного

фону.

Забруднення середовища негативно відображається на здо-

ров'ї людей і на житті всього населення планети. При ВСІХ

безперечних успіхах медицини і санітарного обслуговування

збільшується кількість хворих на серцево-судинні, онколо-

гічні захворювання, а також хвороби шлунку, печінки і нирок-

Зростає чисельність вроджених патологій. Від хвороб, спри-

чинених забрудненням води, щорічно вмирає близько

5 млн немовлят.У промислово розвинутих країнах зафіксовані

нові захворювання, викликані різними забрудненнями. Так, в

Японії стала відома хвороба під назвою ≪ітай-ітай≫, яка вини-

кає при отруєнні кадмієм і вражає майже всі внутрішні органи-

1 1 4 Основи екології

У цій країні стала також відома хвороба ≪мінамата≫ при

отруєнні людей сполуками ртуті. Характерною ознакою хво-

роби є сильний розлад нервової системи.

Збільшилася кількість випадків задухи під час смогів, які

нависають над великими містами промислово розвинутих

країн. Під час одного зі смогів у Лондоні загинуло близько

4 тис. жителів, які страждали на хвороби дихальних шляхів.

Медичні служби сигналізують про перевищення гранично

допустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин не тільки

на окремих підприємствах і прилеглих до них районах, але й

на території цілих міст. Особливо великої шкоди жителям міст

завдало масове виробництво і широке використання автомо-

більного транспорту.

Отже, не тільки виснаження ресурсів, але й забруднення

навколишнього середовища — найближча перспектива люд-

ства при збільшенні кількості населення та нестримному зрос-

танні виробництва і споживання, особливо в розвинених краї-

нах. Головну стурбованість викликає стрімкий ріст населення

земної кулі, який загострює протиріччя між виробництвом і

споживанням, що пояснюється простою логічною схемою:

збільшення чисельності населення -> зростання потреб ->

зростання виробництва -> виснаження ____________природних ресурсів

та забруднення довкілля -> глобальна екологічна криза.

2.1.3* Забруднення та їж класифікація

На жаль, забруднення стало звичним, частовживаним сло-

вом у нашому житті.

Забруднення — внесення в навколишнє середовище або

виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних фізич-

них чинників, хімічних і біологічних речовин, які шкодять

природним екосистемам та людині.

Розрізняють природне забруднення, яке виникає внаслідок

потужних природних процесів (виверження вулканів, лісові

пожежі, вивітрювання тощо) без будь-якого впливу людини, і

антропогенне, яке є результатом діяльності людини й інколи

за масштабами впливу переважає природне. Різні типи забруд-

нення молена розділити на три основні: фізичне, хімічне та біо-

логічне (табл. 2.1).

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 1 1 5

Таблиця 2.1

Основні типи забруднення навколишнього середовища

Забруднення

1 фізичне

• теплове

• шумове

• електромагнітне

• світлове

• радіоактивне

хімічне

• аерозолі

• хімічні речовини

• важкі метали

• пестициди

• пластмаси

• СПАР (синтетичні

поверхнево активні

речовини)

біологічне

• біотичне (біогенне)

• мікробіологічне

• генна інженерія

Фізичне забруднення пов'__________язане зі змінами фізичних, тем-

пературно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів

зовнішнього середовища. Зокрема, тепловий вплив проявля-

ється в погіршенні режиму земної поверхні та умов життя

людей. Джерелами теплового забруднення в межах міських

територій є: підземні газопроводи промислових підприємств

(140-160 °С), теплотраси (50-150 °С), збірні колектори і кому-

нікації (35-45 °С) тощо. До фізичного забруднення можна від-

нести вплив шуму й електромагнітне випромінювання, дже-

релами якого є високовольтні лінії електропередач, електро-

підстанції, антени радіо- і телекомунікаційних станцій, а остан-

нім часом також деякі побутові електроприлади. Встановлено,

що при тривалому впливі електромагнітних полів навіть у здо-

рових людей спостерігається перевтома, головний біль, почуття

апатії та ін.

Хімічне забруднення — збільшення кількості хімічних

компонентів певного середовища, а також; проникнення (вве-

дення) в нього хімічних речовин, не притаманних йому або в

концентраціях, котрі перевищують норму. Найнебезпечнішим

для природних екосистем і людини є саме хімічне забруднення,

яке отруює навколишнє середовище різними токсикантами

(аерозолі, хімічні речовини, важкі метали, пестициди, пласт-

маси, детергенти та ін.). За підрахунками спеціалістів, у наш

час у природному середовищі міститься 7-8,6 млн хімічних

Основи екології

речовин, причому їхня кількість щорічно поповнюється ще на

250 тис. нових сполук. Багато хімічних речовин мають канце-

рогенні та мутагенні властивості, серед яких особливо небез-

печними є 200 (список складений експертами ЮНЕСКО): бен-

зол, азбест, бензпірен, пестициди, важкі метали (особливо ртуть,

свинець, кадмій), різноманітні фарбники і харчові додатки.

Біологічне забруднення — випадкове або пов'язане з діяль-

ністю людини проникнення в екосистеми не притаманних їм

рослин, тварин і мікроорганізмів (бактеріологічне); часто справ-

ляє негативний вплив при масовому розмноженні нових видів.

Особливо забруднюють середовище підприємства, які ви-

робляють антибіотики, ферменти, вакцини, сироватки, кормо-

вий білок, біоконцентрати та ін., тобто підприємства про-

мислового біосинтезу, в викидах якого наявні живі клітини

мікроорганізмів. До біологічного забруднення можна віднести

надмірну експансію живих організмів. Так, у містах наявність

звалищ, несвоєчасне прибирання побутових відходів призвели

до значного збільшення синантропних тварин: щурів, комах,

голубів, ворон та ін.

Забруднювач — будь-який фізичний чинник, хімічна речо-

вина або біологічний вид (головним чином мікроорганізми),

який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в

ньому в кількості, більшій за звичайну, і викликає забруд-

нення середовища.

Забруднювачі бувають природні й антропогенні, а також:

первинні (безпосередньо з джерела забруднення) і вторинні

(внаслідок розкладу первинних або хімічних реакцій). Ще виді-

ляють забруднювачі стійкі (ті, що не розкладаються), які аку-

мулюються в трофічних ланцюгах.

Проникнення різних забруднювачів у природне середовище

може мати небажані наслідки, зокрема:

- завдання шкоди рослинності і тваринному світу (зни-

ження продуктивності лісів і культурних рослин, вими-

рання тварин);

- порушення стійкості природних біогеоценозів;

- завдання шкоди майну (корозія металів, руйнування

архітектурних споруд та ін.);

- шкода здоров'ю людини тощо (табл. 2.2).

Розділ 2. Прикладні аспекти екології' 117

Основні забруднювачі біосфери

та їхній вплив на здоров'я людини

Таблиця 2.2

Забруднювач

1

Оксид

карбону

(CO)

Оксиди

сірки

Оксиди

нітрогену

Вуглеводні

(бензин, ме-

тан, пентан,

гексан)

Формальде-

гід

Свинець

Ртуть

Кадмій

Пестициди

Нітрати

Вплив на здоров'я людини

(у значних концентраціях)

2

Досить агресивний газ, що сполучається з гемоглобіном

крові й утворює карбоксигемоглобін, що може при-

звести до (залежно від концентрації): погіршення го-

строти зору та здатності оцінювати тривалість інтер-

валів часу; змін у роботі серця та легенів; головного

болю, сонливості, порушення дихання і навіть смерті

Подразнюють слизові оболонки очей та ротової по-

рожнини, а також викликають респіраторні симптоми:

утруднене дихання, кашель з виділенням мокротиння,

задишку; хронічну обструктивну легеневу недостат-

ність, смертність від респіраторних та серцево-судин-

них хвороб

Викликають хронічну обструктивну легеневу недо-

статність, посилення респіраторних симптомів: кашель,

головний біль, блювоту

Мають наркотичну дію, викликають головний біль,

запаморочення

Викликає подразнення очей, носа і горла, нудоту, рак

носової порожнини

Викликає головний біль, анемію, нервові розлади, по-

логові дефекти, затримку розвитку, дебілізм

Викликає ураження центральної та вегетативної нер-

вової системи, печінки, нирок, органів травлення

Викликає ушкодження нирок, анемію, хворобу леге-

нів, високий кров'яний тиск; можливі також: онколо-

гічні захворювання, ушкодження плоду

Викликають рак, ушкодження печінки, ембріонів

Викликають утруднення дихання, підвищують дитя-

чу смертність, при хімічних перетвореннях породжу-

ють канцерогенні сполуки

1 1 8 Основи екології

Продовження таблиці 2.2

1

Радіонуклі-

ди

Тверді завис-

лі частки

2

Призводять до онкологічних захворювань, генетичних

мутацій

Викликають бронхіти, ослаблюють легеневу функцію,

вірогідне скорочення середньої тривалості життя

Багато забруднювачів (пестициди, поліхлордифеніли, пласт-

маси) украй повільно розкладаються в природних умовах, а

токсичні сполуки (ртуть, свинець) взагалі не знешкоджуються.

Якщо в 40-х роках XX ст. ще домінували натуральні про-

дукти (бавовна, шовк, вовна, каучук, мило, їжа практично без

добавок), то в наш час у промислово розвинутих країнах вони

замінені синтетичними, які важко розкладаються і забрудню-

ють навколишнє середовище. Це насамперед синтетичне во-

локно, миючі засоби (детергенти, відбілювачі), їжа з добавками,

мінеральні добрива, синтетичний каучук та ін.

2.1.4. Роль галузей господарства у виникненні

екологічних проблем

Найбільший вклад у забруднення природного середовища

вносять теплові електростанції, транспорт, металургійні та

хімічні заводи.

На частку теплових електростанцій припадає 35% сумар-

ного забруднення води промисловістю і 46% — повітря. Вони

викидають сполуки сульфуру, карбону і нітрогену, споживають

велику кількість води (50% і більше водогону); для отримання

однієї кВат-години енергії теплові електростанції витрачають

близько 3 л води (атомні — ще більше: 6-8 л). Стічні води тепло-

вих електростанцій забруднені і мають високу температуру,

що створює не тільки хімічне, але й теплове забруднення

водоймищ.

Металургійні підприємства характеризуються високим

рівнем споживання ресурсів і великою кількістю відходів.

Серед них пил, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, коксовий

газ, фенол, сірководень, вуглеводні (зокрема, бензпірен). Мета-

лургійна промисловість використовує багато води, яка забруд-

нюється в процесі виробництва.

розділ 2. Прикладні аспекти екології

Найбільш небезпечними у хімічній промисловості є вироб-

ництва аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив,

хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті,

карбіду кальцію, фтору тощо.

Великий внесок у забруднення атмосфери роблять автомо-

білі. Автомобільний транспорт з'явився наприкінці XIX ст.

Збудовано більше ніж: 10 млн км доріг, які відібрали у людства

більше ніж: 50 млн га землі, випущено близько 1 млрд автомо-

білів. При будівництві сучасної швидкісної автотраси обсяг

ґрунтових робіт перевищує 50 тис. м3/км; із землекористування

вилучається близько 5 га/км, а разом з інфраструктурою — до

10 га/км. Сьогодні автомобіль — основне джерело шуму та

забруднення повітря в містах. Автомобільний транспорт дає

70-90% забруднень у містах. Його викиди містять близько 20

канцерогенних речовин та більше ніж: 120 токсичних сполук. У

викидних газах автомобілів наявні: оксид карбону, двооксид

нітрогену, свинець, токсичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол

та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів нітрогену при високій

температурі приводить до утворення озону (О3). Якщо в шарі

атмосфери в цілому (особливо на висоті 20-30 км) досить висо-

кий вміст озону вкрай необхідний для захисту органічного

життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то

біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає при-

гнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів і ура-

ження легенів.

Джерелом підвищеної небезпеки для навколишнього сере-

довища став не лише сам автомобіль, але і траса (смуга забруд-

нення вздовж автошляхів становить до 300 м), системи

обслуговування (нафтосховища, станції технічного обслугову-

вання, мийки тощо).

У деяких країнах (Франція, Італія, США, Японія) кількість

автомобілів вже можна зіставити з числом жителів. У США,

наприклад, на 200 млн населення припадає 104 млн авто.

Відомо, що на кожні 1000 км пробігу автомобіль споживає

річну норму кисню однієї людини.

Основні екологічні проблеми, пов'язані з використанням

транспорту, можна об'єднати в такі групи:

- транспорт — споживач палива;

1 2Q Основи екології

- транспорт — джерело хімічного забруднення повітря;

- транспорт — джерело шумового забруднення.

Значні забруднення дає целюлозно-паперова промисло-

вість. За об'ємом забруднених стоків вона займає перше місце

(більше 15%). Питомі витрати води становлять 300-350 м3 на

1 т продукції. У стічних водах підприємств цієї промисловості

нараховується більше 500 компонентів, причому ГДК визна-

чено лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки

сульфуру і хлору, розчинна органіка.

Досить несподівані екологічні наслідки виникають через

розвиток виробництв, які, на перший погляд, ніби не станов-

лять небезпеки щодо екології, але насправді створюють еколо-

гічні проблеми. Зокрема, нові заводи електронної промисло-

вості виробляють таку продукцію, для отримання якої

потрібна особливо чиста сировина. Чистота виробів також

повинна бути дуже високою. Це робить необхідним багатора-

зове очищення сировини, а повторне використання води стає

неможливим. Не випадково в 1984 р. Агенція з охорони навко-

лишнього середовища США включила території 19-ти найбіль-

ших наукових компаній у список найбільш забруднених місць

у країні. Першим у ньому зазначено район Силіконової долини

(південне узбережжя затоки Сан-Франциско), де зосереджено

центри електронної й аерокосмічної промисловості.

Наприклад, виробництво комп'ютерів потребує енергії й

води. Особливо енерго- і водомістким є виробництво силіконо-

вих напівпровідників, з яких виготовляють комп'ютерні чіпи.

Один великий завод з виробництва напівпровідників, який

виготовляє 5000 8-дюймових плат на тиждень, може спожи-

вати стільки ж електроенергії і води, як невелике місто.

Ще одна екологічна проблема виникає внаслідок усклад-

нення конструкції машин. Вони виготовляються з тисяч дета-

лей, з різних компонентів: чорних і кольорових металів, пласт-

мас, деревини, гуми, скловолокна, композиційних матеріалів.

Це ускладнює їхню утилізацію після закінчення терміна

служби. Строк служби стає все коротшим у зв'язку з приско-

реним розвитком техніки, що викликає швидке моральне ста-

ріння машин. Унаслідок цього все частіше вироби і матеріали,

ще придатні за своїми технічними якостями, опиняються на

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

звалищах. Наприклад, Корпорація мікроелектроніки і

комп'ютерної технології проаналізувала відходи, які створю-

ються під час виробництва типової комп'ютерної робочої стан-

ції. Це дослідження виявило, що при виробництві 25-кілогра-

мового комп'ютера створюється 63 кг відходів, 22 кг з яких

токсичні.

Дуже велику кількість забруднюючих речовин потрапляє в

природне середовище в процесі сільськогосподарської діяль-

ності. Найбільшу шкоду приносить використання пестици-

дів _ щорічно їх у світі застосовується 4 млн. т, але врешті-

решт тільки один відсоток досягає мети, тобто безпосередньо

впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта

шкодить іншим організмам, вимивається в ґрунти і водойми,

вивітрюється. Ефективність використання пестицидів постійно

знижується через звикання шкідників до них, і для того, щоб

досягнути попередніх результатів, потрібно все більшу їхню

кількість. До того ж, пестициди, які пригнічують розмноження

комах одних видів, нерідко викликають інтенсивне розмно-

ження популяцій комах, які мали до цього малу чисельність,

через те що отрутохімікати сильніше впливають на ворогів

шкідників, ніж на них самих. При розкладанні пестицидів у

ґрунті, воді й рослинах часто утворюються ще більш стійкі

токсичні метаболіти. Пестициди та їхні метаболіти ефективно

переносяться по харчових ланцюгах, накопичуючись у кінце-

вих частинах. Унаслідок цього щорічно в світі фіксується

0,5 млн випадків отруєнь пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів, а потім і сільськогосподар-

ських культур пов'язано з використанням мінеральних добрив.

Щорічно в світі на поля вноситься 400-500 млн т мінеральних

добрив, гіпсу і фосфоритів.

Значні локальні забруднення дають великі тваринницькі

комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній,

залишки силосу і кормових добавок, в яких часто містяться

сальмонели та яйця гельмінтів.

2.1.5. Урбанізація та її негативні наслідки

Сутність урбанізації. Сучасному етапу людської цивілізації

притаманні стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома

Л 52 Основи екології

факторами — демографічним вибухом другої половини XX ст.

та науково-технічною революцією в усіх сферах. Уже сьогодні

в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинутих,

питома вага міського населення досягає 85-90% і більше. Місь-

ким вважається населення, яке веде особливий — міський —

спосіб життя.

Виникнення і постійне збільшення площі і чисельності

населення міст, набуття сільськими поселеннями міських

ознак, підвищення ролі міст у соціально-економічному роз-

витку суспільства, формування міського населення, яке веде

специфічний спосіб життя, а також; ≪міських≫ популяцій рос-

лин і тварин становить сутність процесу, який називається

урбанізацією (від лат. urbanus — міський). Отже, урбанізація

означає процес зростання міст і міського населення та під-

вищення їхньої ролі в соціально-економічному та культур-

ному житті суспільства.

Міське середовище (урбанізоване середовище) включає в

себе природні і штучні компоненти, а також; людей та їхні соці-

альні групи.

На сьогодні найбільш урбанізованими (не враховуючи

таких міст-держав, як Сінгапур і Гонконг) є Велика Британія

(92% населення проживає в містах), Кувейт (91%), Ізраїль

(90%), Австралія (85%), Швеція (83%). Найменші показники

урбанізації (7-10%) характерні для країн Африки і Південної

Азії. В Україні на сьогодні кожні два жителі з трьох прожива-

ють у містах.

Визначимо ознаки міських поселень принципового харак-

теру. Перша ознака міста — різноманіття та можливість вибору.

Вибір місця проживання, роботи, відпочинку, засобів отри-

мання коштів для життя, кола спілкування, стилю й способу

життя, і все це при анонімності всіх сфер життєдіяльності.

По-друге, суттєвою відмінністю міста від села є самодостат-

ність села. Сільське поселення здатне само забезпечити себе

всім необхідним, навіть до виготовлення серпів, сокир, тканин,

не кажучи вже про продукти харчування. Місто — завжди не

самодостатнє. Місту завжди потрібні продукти харчування,

вода, мінеральні ресурси. Місто та село — комплементарні, при

цьому село може обійтися без міста, а місто без села — ні.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології *1 23

Третя принципова ознака — місто завжди існує за рахунок

навколишнього середовища, за рахунок вилучення ресурсів —

повітря, чистої води, мінеральної сировини, врожаю тощо.

Місто повертає ці компоненти в непридатному для користу-

вання вигляді в природний кругообіг речовин. Тобто результат

функціонування міської системи виражається в значній кіль-

кості твердих, рідких і газоподібних відходів, які є забрудню-

вачами природного середовища, та різних впливів, які зміню-

ють місцевий клімат.

Екологічні проблеми міст, а також оптимальні шляхи

їхнього вирішення вивчає урбоекологія.

Основними завданнями урбоекології як науки є вивчення

масштабу й інтенсивності антропогенного і технічного впливу

на урбанізоване середовище, визначення допустимого рівня

такого впливу, розроблення заходів, які забезпечують стабіль-

не підтримання допустимого рівня впливу, прогнозування

можливих віддалених наслідків цього впливу і відповідне ко-

ригування системи захисних заходів.

Історія та перспективи урбанізації. Перші міста на нашій

планеті з'явилися більше 5 тис. років тому. Це були невеликі

компактні поселення людей, об'єднаних спільними інтересами:

безпека, обробка землі, скотарство. Населення цих міст стано-

вило кілька тисяч людей, а їхня невелика територія була ото-

чена пасовиськами. Розміри цих поселень зазвичай лімітува-

лися відстанню, яку людина могла пройти пішки.

Виникали давні міста в основному в долинах і гирлах річок,

таких як Ніл, Тибр, Євфрат, Інд, Хуанхе, найбільш сприятли-

вих для землеробства та випасу худоби.

Сприятливі умови життя в цих поселеннях, безпека, мож-

ливість спілкування між людьми поступово активізували ріст

давніх міст. Почали виникати достатньо великі міста-держави,

такі як Рим, населення якого до початку нашої ери досягло

1 млн чоловік, Афіни, Спарта і деякі інші.

Процес формування міст можна умовно поділити на три

стадії. На першій стадії урбанізації, яка тривала до XVI-XVII ст.,

городяни використовували місцеві джерела харчування і води,

енергію водяних і вітряних млинів, коней та інших домашніх

тварин, у виробництві переважала ручна праця. Відходи, що

Основи екології'

надходили в навколишнє середовище, були в основному про-

дуктами життєдіяльності людей і домашньої худоби. Еколо-

гічні проблеми давніх міст були пов'язані із забрудненням

цими відходами джерел водопостачання і як наслідок — періо-

дичними спалахами інфекційних захворювань.

Друга стадія урбанізації збігається з розвитком сухопутного

і водного транспорту, доріг, відкриттям можливостей викорис-

тання теплової енергії для транспортних і виробничих цілей.

XVI ст. відзначається великим ростом кількості міст і насе-

лення. На цій стадії рівень впливу промисловості міста на

навколишнє середовище в основному не перевищував меж

його здатності до самоочищення.

Початок третьої стадії урбанізації відноситься до XIX ст. і

пов'язаний з промисловою революцією, яка суттєво вплинула

на природне середовище.

До 1900 р. першою урбанізованою країною в сучасному

розумінні була Велика Британія, а до другої половини XX сто-

ліття практично всі індустріальні країни перетворилися в

урбанізовані.

Прискорений темп урбанізації на сучасному етапі пов'яза-

ний з подальшим розширенням енергетичних потреб суспіль-

ства, з появою і розвитком нових видів транспорту, збільшен-

ням системи комунальних послуг, високим рівнем комфорту

життя, інтелектуального спілкування.

На межі XX і XXI ст. населення Землі, за даними ООН,

досягло 6 млрд осіб. При цьому темпи росту населення різко

збільшились у другій половині XX ст. До цього ж періоду

належить стрімке зростання міського населення, чисельність

якого на межі століть досягла 3 млрд осіб, що становить поло-

вину населення Землі.

Частка великих міст з населенням в 1 млн осіб і більше

становить близько 30% від загальної чисельності населення

міст промислово розвинутих країн, а в тих, що розвиваються, —

менше 10%. Зараз у світі налічується близько 100 міст із насе-

ленням більше 2 млн осіб. Кількість великих міст збільшу-

ється у всіх країнах світу.

Особливістю сучасного етапу урбанізації є зростання міст,

злиття близько розташованих міст і населених пунктів в

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 1 25

єдиний гігантський міський комплекс — мегаполіс. їхніми при-

кладами є Великий Нью-Йорк, Бостон і Вашингтон, які утво-

рили гігант з населенням більше ЗО млн осіб; так званий

≪дельта-поліс≫ в трикутнику Амстердам — Брюссель — Кельн

з чисельністю населення близько 50 млн чоловік, Велика

Калькутта (30-40 млн чоловік), Йокогама — Кобе — Нагоя —

Осака — Токіо, які займають площу розмірами 50x70 км, з

населенням близько 60 млн та ін. В Україні схожі міські об'єд-

нання сформувалися в Донбасі: Горлівка — Донецьк — Макі-

ївка, Краматорськ — Константинівка — Слов'янськ тощо.

Ресурсоспоживання міст. Городяни відчувають потребу не

тільки в території, але й в інших життєво важливих ресурсах і

продуктах, таких як вода, їжа, енергія і т. ін. Нарощування спо-

живання загострює екологічні проблеми урбанізації.

Природною потребою людини є повітря. Місто з населен-

ням 1 млн осіб потребує близько 3 млн т кисню на рік. Навіть

при інтенсивному озелененні території міста та наявності влас-

них водоймищ (кисень в атмосферу постачає також; фітопланк-

тон) міські можливості відтворення кисню значно нижчі.

Потребу в кисні може задовольнити рослинність та водойми

неурбанізованого простору, загальна площа яких в 20-30 разів

перевищує територію міста.

Потреба мільйонного міста у воді оцінюється в 400-

500 млн м3/рік. На території міста не може утворитися така

кількість поверхневого стоку, а запасів підземних вод зазвичай

недостатньо. Місто отримує воду з річок, водосховищ та озер,

басейн яких у кілька разів перевищує його власну територію.

Місто потребує велику кількість гасі. Добова потреба людини

в ній становить від 1 до 2 кг. Для мільйонного міста необхідно

щоденно завозити та виробляти на місці близько 2 тис. т хар-

чів, або 35 залізничних вагонів на день. Для виробництва такої

кількості їжі необхідно в середньому близько 0,2 га сільсько-

господарських угідь на людину, або близько 2 тис. км2 для міль-

йона громадян, що в 10 разів перевищує площу самого міста.

Місто потребує значну кількість енергії: для мільйонного

міста — 10 тис. т, або більше ніж 150 вагонів умовного палива

Щодня. Встановлено, що зростання використання енергії на

виробничі та комунальні потреби випереджає ріст міського

1 £6 Основи екології

населення. Різкий підйом у вживанні енергії збігається з піком

цивілізації. Основні джерела енергії для міста — це теплові,

атомні та гідравлічні електростанції. Ресурси невідновлюва-

них (нафта, вугілля, газ) та відновлюваних (вода) джерел енер-

гії не безмежні.

Сучасне місто має потребу в рекреаційних ресурсах, тобто в

місцях та спорудах для відпочинку городян (зелені зони,

сквери, парки, водойми тощо), що становить від 10-15% до 50-

60% від його загальної території. Однак цієї площі недостатньо

для рекреації: площа рекреаційних зон повинна в 5-10 разів

перевищувати власну територію міста.

Таким чином, територія, яка б забезпечувала мінімально

необхідні потреби міста в повітрі, в 20, а в воді, їжі та рекреації

— в 10 разів має перевищувати територію самого міста.

Проблеми забруднення повітря та водойм в урбанізованому

середовищі. Місто — це, по суті, частина біосфери, природного

середовища. Міські поселення включають природні компо-

ненти — ґрунти, повітря, воду, флору та фауну певної території,

і в їх оточенні та у взаємодії з ними протікає життєдіяльність

міської людини. Причому в процесі життєдіяльності в місті

людина все інтенсивніше змінює й перетворює природні ком-

поненти навколишнього середовища, забруднює їх викидами в

атмосферу та водойми, від екологічного стану і чистоти яких

залежать життя та здоров'я міського жителя.

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком

виробництва, зокрема, важкої індустрії, енергетики, хімічної

промисловості та ін. Сучасні великі міста — це центри зосеред-

ження багатогалузевої промисловості, розгалуженої тран-

спортної мережі в густозаселених житлових масивах.

Отже, небажані зміни екологічної обстановки у великих

містах відбуваються внаслідок посилення тиску на природне

середовище з боку зростаючих масштабів виробництва, енер-

гетичного комплексу, а також забруднення цього середовища

викидами промислових підприємств, об'єктів енергетики та

автотранспорту, побутовими відходами, стічними водами,

пилом і т. ін. В усіх компонентах міського природного середо-

вища (повітря, вода, земля, флора та фауна) нині відбувається

постійне та інтенсивне накопичення забруднювачів, у тому

Розділ 2. Прикладні аспекти екології

числі шкідливих і токсичних. Сьогоднішнє місто вбиває сере-

довище свого природного існування.

До найважливіших змін міського середовища належить

погіршення якості атмосферного повітря. У багатьох вели-

ких містах України, зокрема, в Дніпродзержинську, Єнакіє-

вому, Керчі, Кривому Розі, Лисичанську та ін. викиди шкідли-

вих речовин в атмосферу досягають 1 т і більше на рік з

розрахунку на душу населення. Кожний четвертий міський

житель нині мешкає в одному з 15 міст з критичним рівнем

забруднення атмосферного повітря. У викидах промислових

підприємств, об'єктів енергетики міститься багато шкідливих

речовин, зокрема, оксидів сульфуру, оксидів нітрогену, чадного

газу, фенолів та інших забруднювачів залежно від специфіки

промислового виробництва міста.

Якщо викиди від стаціонарних джерел (об'єкти енергетики),

хоч і повільно, але все ж таки зменшуються, то викиди відпра-

цьованих газів автомобілів збільшуються. У деяких містах,

зокрема, в Києві, шкідливі викиди в атмосферу від автотран-

спорту значно перевищують викиди від стаціонарних джерел

забруднення. Це результат, з одного боку, швидких темпів зрос-

тання кількості автомобілів, а з іншого — надто низького рівня

технічного обслуговування автотранспортних засобів, слаб-

кого контролю за дотриманням екологічних стандартів тощо.

Зростання кількості автотранспорту супроводжується збіль-

шенням обсягу забруднюючих речовин з викидних труб: окси-

дів карбону, вуглеводнів, оксидів нітрогену, сажі. Але найбільшу

небезпеку, окрім оксидів нітрогену, становлять сірчані та свин-

цеві сполуки. їхній вміст у міському повітрі набагато виріс.

Місто не пристосоване до такої кількості автотранспорту. До

того ж, довжина пробігу автомобілів без зупинок між світло-

форами становить лише 400-600 м. Унаслідок цього середня

швидкість руху в центрі міста і на великих автомагістралях

знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-

4 рази. Відповідно збільшуються і викиди забруднюючих речо-

вин. Автотранспорт призводить також; до специфічних форм

забруднення. При русі стираються шини, і тисячі тонн гуми у

вигляді пилу потрапляють у повітря. Автотранспорт — голов-

ний винуватець звукового дискомфорту в місті. У середньому

"I 28 Основи екології

рівень шуму на вулицях Києва досягає 85 Ба при нормі

55 дБа.

На сьогодні питома вага автотранспорту в забрудненні по-

вітря центральної частини великих міст досягає 70% і більше.

З метою захисту повітряного басейну від викидів автотран-

спорту вживають таких заходів:

- створюються об'їзні автошляхи для пропуску транзит-

ного потоку;

- будуються транспортні розв'язки на двох і більше рів-

нях;

- формуються зони провітрювання і пішохідні зони;

- обмежується в'їзд вантажного автотранспорту в цен-

тральну частину міста;

- ремонтується і реконструюється проїзна частина;

- ставляться підвищені вимоги до роботи автотранспорт-

них двигунів і якості палива.

Погіршення якості атмосферного повітря негативно впли-

ває на городян. Людина за добу споживає близько 25 кг повітря.

Навіть якщо відносний вміст забруднювачів у повітрі невели-

кий, їхня сумарна кількість, яка потрапляє в організм при

диханні, може виявитися токсичною.

Міста також; є потужними джерелами забруднення водного

басейну. Ще з давніх часів міські поселення виникали на

берегах річок та озер, які були джерелом водопостачання, а

також; зазвичай дуже зручним транспортним шляхом. Водно-

час річки використовувалися для видалення рідких і твердих

відходів життєдіяльності людей та домашньої худоби, що при-

зводило до їхнього забруднення. Це обмежувало можливості

розташованих нижче за течією поселень користуватися цією

водою для пиття. Річки ставали носіями збудників інфекцій-

них захворювань, таких як холера, дизентерія, черевний тиф

та ін. Пройшли тисячоліття, доки люди навчилися запобігати

забрудненням водойм, очищати і знезаражувати стічні води.

Сьогодні основними антропогенними джерелами забруд-

нення водойм урбанізованого середовища є:

- промислові (випускання виробничих стічних вод, забруд-

нені території підприємств, звалища промислових від-

ходів);

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 1 29

- комунальні (випускання господарсько-побутових стіч-

них вод, території населених пунктів, звалища побутових

відходів);

- транспортні (транспортні засоби, автодороги, трубопро-

води).

Отже, міські стічні води — це суміш господарсько-побуто-

вих стічних вод міста і виробничих стічних вод. Останнім часом

значну роль у забрудненні міських водойм почав відігравати

забруднений поверхневий стік з урбанізованих територій і

територій промислових майданчиків. Найвищий рівень забруд-

нення поверхневого стоку спостерігається на території вели-

ких торговельних центрів, автомагістралях з інтенсивним

рухом транспорту, територіях промислових і автотранспорт-

них підприємств, невпорядкованих будівельних майданчиках.

Основними транспортними джерелами забруднення є

наземний та водний транспорт. Забруднювачі від наземних

видів транспорту потрапляють у водойми з поверхневим сто-

ком з території міста, від водного транспорту — безпосередньо

у водойми. У процесі експлуатації суден у воду потрапляють

феноли, сполуки свинцю, ароматичні вуглеводні, основним

забруднювачем є нафтопродукти.

Відходи життєдіяльності людини, вода, яку використали

для побутових потреб і в технологічних процесах, а також

дощові і талі води з міської території видаляються через сис-

тему водовідведення та подаються на міські очисні споруди.

При відсутності або перевантаженні міських очисних споруд у

водойми вимушено скидають неочищені або недостатньо очи-

щені стічні води, що призводить до забруднення водойм. При

обмеженій продуктивності міських очисних споруд дощові і

талі води частково або повністю скидаються у водойми без

очищення, разом з ними може скидатися й частина міських

стічних вод, які містять нафтопродукти, солі важких металів,

мінеральні речовини тощо.

Міські поселення, насамперед великі агломерати, характе-

ризуються такими рівнями антропогенних навантажень на

навколишнє середовище, що воно значною мірою деформу-

ється, набуває якісно нових рис, аж до зміни мікрокліматич-

них факторів і фізико-хімічних властивостей середовища.

5 6-7

1 ЗО Основи екології

Гідрометеорологічні спостереження свідчать, що темпера-

тура повітря в межах міських територій у середньому на

декілька градусів вища, ніж: у сільській місцевості. Над міс-

тами, особливо великими, частіше випадають атмосферні

опади, бувають також; смоги — густі тумани, змішані з димом,

кіптявою та викидними газами. Прозорість атмосфери в міс-

тах набагато менша, ніж за їхніми межами або в сільських

населених пунктах. Тумани, а також запиленість повітря

помітно зменшують проникнення до земної поверхні ультра-

фіолетового проміння. До того ж, часто виникають такі нега-

тивні явища, як рух до центральної частини міста повітряних

потоків, що несуть сюди забруднені промислові викиди підпри-

ємств, розташованих за межами міста.

Шумове забруднення міст. Для міського мешканця шум —

річ звична. Часто ми навіть не замислюємося над його проти-

природністю. Шум нас оточує скрізь: тут проходить широка

автотраса, там пролітають літаки, поблизу гримають трамваї;

у подвір'ях чутно звуки автомобілів, що паркуються; шум

сміттєвозів, вантажівок, які розвантажуються біля магази-

нів. У квартирах шумлять холодильники і пральні машини,

на сходових клітках — ліфти. Цей перелік можна продов-

жити.

За своїм впливом на живий організм шум є шкідливішим

за хімічне забруднення. Через нього особливо посилилася

небезпека ранніх інфарктів та інсультів, у людей похилого віку

прискорились процеси старіння організму. Шум стимулював

різке погіршення якості навколишнього середовища, а отже,

умов існування людей. Експерти вважають, що у великих міс-

тах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

У чому ж проявляється вплив шуму на людину? Насампе-

ред шум робить вагомий ≪внесок≫ у виразкову хворобу, нервові ісерцево-судиннізахворювання. За статистикою, один з п'яти

паці .нтів психіатричної лікарні потрапив туди через вплив

шуму. Ще більше вражає вплив шуму на слух міських меш-

канців. Якщо на 100 тисяч сільських жителів припадає 20-30

туговухих, то в містах ця цифра зростає в п'ять разів. Під впли-

вом шуму погіршуються сон і здатність вчитися. Діти стають

більш агресивними та вередливими.

розділ 2. Прикладні аспекти екології

Для позначення комплексного впливу шуму на людину

медики винайшли термін — ≪шумова хвороба≫. Симптоми цієї

хвороби: головний біль, нудота, роздратованість, які часто

супроводжуються скаргами на тимчасове зниження слуху.

Причин, які викликають це захворювання, багато. На шумову

хворобу страждає більшість жителів великих міст, які постійно

отримують понаднормові шумові навантаження. Наприклад,

нормативні рівні звуку в дБа повинні складати для лікарняних

палат 35 вдень і 25 вночі, для жителів кварталів відповідно 55

і 45. Однак, різні джерела техногенного шуму роблять вагомий

внесок у звукове середовище міста: літаки, що низько літа-

ють, — до 100 дБа, автобуси — до 89, легкові авто — до 71, трам-

ваї — до 90, сміттєзбиральники — 75, сміттєпроводи — 83,

пральні мапіини — 74-76 дБа.

Здоров'я людей в урбанізованому середовищі. Викликаний

розвитком промисловості і транспорту високий рівень забруд-

нення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрун-

тів у містах негативно впливає на здоров'я міського населення,

порівняно із сільським. Наприклад, захворюваність серед жите-

лів Києва перевищує середньодержавні показники захворюва-

ності дорослого населення: з гіпертонічних хворіб — на 40-80%,

із захворюваності верхніх дихальних шляхів — у 2 рази у дітей,

із захворюваності органів травлення — у 2-3 рази, дихання — в

2 рази, шкіри — на 27-32%. Загальна захворюваність у жителів

Києва перевищує середній рівень на 25-50% (залежно від виду

хвороби). У містах нижче народжуваність, ніж у селах, що дає

змогу розглядати урбанізацію як фактор регулювання чисель-

ності населення в глобальному масштабі. Серед соціальних ≪хво-

ріб≫, рівень яких є вищим у містах, — невирішене житлове

питання, злочинність, наркоманія. З цим пов'язана більша кіль-

кість самогубств у містах. Окрім того, висока щільність насе-

лення і постійна конкуренція на ринку праці роблять життя

міського жителя більш насиченим стресами. Змінюється і харак-

тер соціальних контактів міських жителів. Руйнування сімейних

зв'язків, звуження ≪ближнього кола≫ спілкування призводять

до більшої замкненості і відчуження особистості в місті порів-

няно з життям ≪на очах у всіх≫ у селі, де мешканці пов'язані тіс-

ними сусідськими і сімейними стосунками.

1 32 Основи екології

Отже, в умовах великого міста загострюються всі проблеми

життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості

повноцінних продуктів та питної води, контроль забруднення

повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізація та захоронения

нагромаджуваних шкідливих виробничих і побутових відхо-

дів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшен-

ням вільного ≪життєвого≫ простору, зростанням міст угору,

появою багатьох уже вивчених і поки що невідомих захворю-

вань, зумовлених забрудненням, збіднінням та звуженням

міського середовища.

70% українців живуть у містах, і залишати їх або пересели-

тися в нові неможливо, оскільки обмеженість території та інших

ресурсів не дає змоги цього зробити. Потрібно прагнути, щоб

наші міста забезпечували високу якість життя і водночас були

екологічно самодостатніми, тобто якнайменше шкодили навко-

лишньому середовищу. Що для цього можна було б зробити?

Енергію і ресурси в містах з їхньою інтегрованою неодно-

рідною структурою, яка включає житлові будинки, магазини,

офіси, школи, місця для розваг та культурних заходів, парки і

стадіони для відпочинку та занять спортом, можна використо-

вувати досить ефективно. Близькість житла до магазинів та

роботи дає змогу обходитись без транспорту. Більш далекі

пересування в межах міста могли б здійснюватися на трамваях

і тролейбусах. Скорочення багатокілометрових подорожей на

автомашинах та користування електричним транспортом

практично усунули б забруднення повітря. Більшу частину

електроенергії, необхідну для обслуговування будинків, можна

отримувати за допомогою сонячних батарей, розташованих на

дахах цих будинків.

Наразі формується новий напрям у містобудуванні — під-

земна урбаністика, тобто розміщення нижче від рівня ґрунту

гаражів, торговельних центрів, комор та ін. Такий підхід спри-

ятиме вирішенню екологічних проблем міста.

Існує програма європейського регіонального бюро ВООЗ

≪Здорові міста≫. Одне із завдань програми — зберегти різнома-

ніття видів рослин, збагатити їхній асортимент за рахунок інтро-

дукції нових видів у міських умовах. Наприклад, з рідкісних та

зникаючих видів у містах приживаються такі декоративні

Розділ 2. Прикладні аспекти екології' Л 33

рослини: шафран сітчастий, тюльпан дібровний, пролісок сибір-

ський, конвалія травнева та багато інших. Є досвід викорис-

тання для очищення міських водойм гарної тропічної рослини

ейхорнії або водяного гіацинта. Місто також; може ≪розквітнути≫

дахами, фасадами, під'їздами. Рослини можуть рости й на

асфальті, якщо вони в горщиках. Квіти на балконі замість ста-

рих речей — і гарно, й корисно.

Окрім того, традиційне озеленення міста, а також верти-

кальне озеленення з використанням ліан буде не лише декора-

тивним елементом, а й сприятиме пило- та шумозахисту при-

міщень.

2.1.6. Проблеми відходів людської діяльності

Міські поселення, де сконцентровані величезні виробничі

потужності, спричиняють широкомасштабне забруднення біо-

сфери. Вони виробляють матеріальні життєві блага і створю-

ють духовні цінності. Проте поряд із цим викидають у навко-

лишнє середовище величезну кількість відходів, часто

шкідливих і токсичних, що призводить до деградації природи,

погіршення її якості, відтворювальних та відновлювальних

функцій, порушення екологічної рівноваги тощо. Проблема

відходів — це проблема насамперед великих міст, і чим більше

місто, тим ця проблема гостріша. Місця складування відходів

займають величезні території. Загальний обсяг твердих відхо-

дів в Україні становить 10-11 млн т на рік. Звалищами зайнято

2600 га земель. Вважається, що в середньому їх у містах утво-

рюється приблизно 1 тонна на одну людину за рік.

Виробнича та побутова діяльність людини неминуче пов'я-

зана з утворенням твердих відходів. Якщо газоподібні та рідкі

відходи відносно швидко поглинаються природним середови-

щем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні ро-

ків. Зокрема, помаранчева та бананова шкірки розкладаються

півроку, папір та бавовна розкладається за 2-10 років, пакет

від молока — до 5 років, недопалки від цигарок — до 12 років,

синтетична тканина та шкіряне взуття — до 40 років, жерстяна

консервна бляшанка — 90 років, алюмінієва — 500 років, полі-

етиленова плівка — 200 років, а скло для повного розкладення

потребує 1000 років і більше.

1 34- Основи екології

Визначимо основні терміни щодо відходів.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утво-

рюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого

використання за місцем утворення чи виявлення та яких їхній

власник повинен позбутися шляхом утилізації чи знищення.

Небезпечні відходи — відходи, що мають фізичні, хімічні,

біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють

або можуть створити значну небезпеку для навколишнього

природного середовища і здоров'я людини та які потребують

спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання

утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання,

оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоро-

нения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за

місцями видалення.

Збирання ВІДХОДІВ — діяльність, пов'язана з вилученням,

накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених

місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою

подальшої утилізації чи видалення.

Утилізація ВІДХОДІВ (з лат. отримати користь) — викорис-

тання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних

ресурсів.

Реутилізація (рециклізація) — отримання з використаної

готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж

чи близького їй типу (наприклад, паперу з макулатури,

металу з металолому та ін.). Використання твердих побуто-

вих відходів як початкового продукту для іншого виробництва

також є одним з видів реутилізації.

Класифікація відходів. Відходи поділяють на:

- побутові (комунальні) — тверді та рідкі відходи, які утво-

рюються в результаті життєдіяльності людей та аморти-

зації предметів побуту;

- промислові — залишки сировини, матеріалів, напівфа-

брикатів, які утворилися при виробництві продукції або

втратили повністю чи частково початкові споживацькі

властивості;

- сільськогосподарські — відходи, які утворилися вна-

слідок сільськогосподарського виробництва;

Розділ 2. Прикладні аспекти екологи 1 35

- будівельні — відходи, які утворюються в процесі зве-

дення будівель, споруд (у тому числі доріг та інших кому-

нікацій) та виробництва будівельних матеріалів;

- споживання — вироби та машини, які втратили свої спо-

живацькі властивості внаслідок фізичного або мораль-

ного зношення;

- радіоактивні — невикористані прямі та опосередковані

радіоактивні речовини та матеріали, які утворюються

при роботі ядерних реакторів, при виробництві і застосу-

ванні радіоактивних ізотопів.

Відходи промислового та сільськогосподарського вироб-

ництва називають також виробничими відходами.

Зупинимося детальніше на проблемах, пов'язаних із твер-

дими побутовими відходами.

У кожному домі утворюється велика кількість непотрібних

матеріалів і виробів, починаючи зі старих газет, порожніх кон-

сервних бляшанок, пляшок, харчових відходів, паперу і закін-

чуючи зношеним одягом, розбитим посудом і побутовою техні-

кою, яка вийшла з ладу. Традиційно все це викидають, чим

грубо порушують один з основних екологічних законів — кру-

гообігу речовин у природі. Ми на межі кризи: кількість сміття

постійно зростає, а місця для звалищ стає все менше. Однак

існують шляхи вирішення цих проблем, і в низці випадків вони

успішно запроваджуються в практику.

Загальний термін для всіх названих вище матеріалів, які

ми викидаємо і зазвичай називаємо сміттям, — тверді побутові

відходи — непридатні для подальшого використання харчові

продукти та предмети побуту.

Упродовж багатьох років кількість твердих побутових відхо-

дів невпинно зростала: як через ріст населення, так і через зміни

способу життя людей, які використовують все більше обгортко-

вих і пакувальних матеріалів. Дослідження свідчать, що склад

міських твердих побутових відходів приблизно такий:

- папір, картон — 20-40%;

- харчові відходи — 21-45%;

- скло - 3-12%;

- залізо і його сплави — 10%;

- пластмаси — 1,5-5%;

1 36 Основи екології

- деревина — 1,5-5%;

- гума і шкіра — 1-4%;

- текстиль — 4-7%;

- алюміній — 1%;

- інші матеріали — 1-3 %.

Відсоткові співвідношення морфологічного складу твердих

побутових відходів досить умовні, через те що на співвідно-

шення складових впливає багато чинників, зокрема: пора року,

впорядкованість житлового фонду, кліматичні умови тощо. У

складі твердих побутових відходів постійно збільшується вміст

паперу, пластмас, поліетиленових плівок та інших упаковок, а

також відпрацьованої побутової техніки, комп'ютерів, мобіль-

них телефонів тощо.

Звільнення від відходів ведеться в декількох напрямах:

- складування або захоронения відходів (створення полі-

гонів твердих побутових відходів);

- знищення відходів шляхом їхнього спалювання;

- переробка відходів (утилізація та реутилізація), в тому

числі компостування;

Полігони — це природоохоронні споруди, які призначені

для складування твердих побутових відходів та забезпечують

захист від забруднення атмосфери, ґрунтів, підземних та

поверхневих вод, запобігають розповсюдженню патогенних

мікроорганізмів за межі майданчика складування цих відхо-

дів. На полігонах можлива утилізація органічної складової

відходів шляхом уловлювання біогазу. Захист від забруднення

ґрунтів і ґрунтових вод здійснюється шляхом обладнання спе-

ціального протифільтраційного екрана, укладеного по всьому

дну та бортам полігону, системи перехоплення, відведення та

очищення фільтрату, а також: системи контролю якості ґрун-

тових вод. Захист від забруднення ґрунтів та повітря здійсню-

ється шляхом щоденного перекриття заповнених робочих

ємностей полігонів шарами ґрунту, організації системи зби-

рання, відводу та утилізації біогазу, обладнання робочих ємнос-

тей переносними сітками, які перехоплюють легкі фракції

(папір, плівки), які розносяться вітром. Після закінчення екс-

плуатації полігонів їх покривають ізолюючим шаром ґрунту

відповідно до проекту рекультивації.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології' "І 37

Компостування є найпростішим способом знешкодження

та переробки твердих побутових відходів. Якщо на полігонах

знешкодження відбувається протягом 50-100 років, то при

компостуванні цей процес триває 6-18 місяців залежно від клі-

матичних умов. Компостування — це складний аеробний біо-

логічний процес, який супроводжується інтенсивним виділен-

ням тепла.Унаслідок компостування синтезується гумус, який

є основним компонентом ґрунту, який можна використовувати

як органічне добриво. В основі отримання компосту лежить

природний біологічний розклад (перегнивання) органічної

речовини в присутності повітря. При компостуванні відходів

втрачається до 20% (за вагою) органічних речовин.

Реутилізація, тобто вторинна переробка відходів, — очевид-

ний вихід зі становища щодо відходів.У невеликих масштабах

скло, папір і алюмінієві банки переробляються вже десятки

років.

Як відомо, основна проблема переробки сміття — розді-

лення його на фракції (папір, дерево, метал, пластик, органіка,

гума, скло тощо). В Україні ця проблема залишається акту-

альною. Цивілізовані країни в цьому напрямі пішли далеко

вперед. Зокрема, в Німеччині в будь-якому магазині зобов'я-

зані приймати не тільки склотару, але й пластикову, а також

металеву упаковку, частка переробки яких унаслідок цього

різко зростає, а кількість відходів відповідно різко зменшу-

ється. В Італії на вулицях стоять баки й урни, які мають чотири

секції: для скла, паперу, пластику та металу. Внаслідок пере-

робки цих матеріалів отримують тисячі видів продукції: від

будівельних матеріалів до велосипедів і електромобілів, майже

всі деталі яких виготовлено з матеріалів вторинної переробки.

У Швейцарії, наприклад, попередньо сортують 80% всього

сміття.

Існує багато способів вторинної переробки різних типів

сміття. Найчастіше застосовують такі технології:

- макулатуру подрібнюють у паперову масу (пульпу), з якої

виготовляють різноманітну паперову продукцію;

- скло дроблять, плавлять і виготовляють з нього нову тару

чи використовують замість гравію або піску при вироб-

ництві бетону й асфальту;

1 38 Основи екології

- пластмасу переплавляють і виготовляють з неї матеріал

для різних огорож;, настилів й інших споруд просто неба;

- метали плавлять і переробляють у різні деталі; отри-

мання алюмінію з лому дає змогу зекономити до 90%

енергії, яка витрачається для його виплавки з руди;

- харчові відходи компостують для отримання органічних

добрив (див. вище);

- текстиль подрібнюють і використовують для надання

міцності макулатурній паперовій продукції;

- старі покришки переплавляють та виготовляють нові

гумові вироби.

Окремо зупинимось на пластику. Різноманітні види плас-

тичного матеріалу, який називають пластмасами, або пласти-

ками, оточують нас всюди. Просто незамінними вони вияви-

лися для упаковки — вартість незначна, а споживчі властивості

(легкість, міцність, вологонепроникність тощо) унікальні. Це

викликало одну з найактуальніших екологічних проблем —

проблему утилізації пластикової тари. Звичайні пластики, або

полімери, практично не розкладаються в природних умовах.

Вони переповнюють контейнери, переважають на всіх звали-

щах, руйнують не тільки красу природи, але й деякі живі орга-

нізми — як на суші, так і у водоймах. Існує альтернатива —

використання біопластиків, які розкладаються. Нові пластики,

які розкладаються, не шкодять довкіллю і не залишають за

собою ніяких слідів, окрім води та мізерної кількості перегною

й вуглекислого газу.

За визначенням Міжнародної організації стандартизації,

пластики, які розкладаються, — це полімери, що розщеплю-

ються під впливом, бактерій, грибків і водоростей. Швидкість

їхнього розкладання залежить від виду полімерів, типу чинни-

ків, що розкладають, концентрації каталізаторів, вологості,

освітленості, температури та інших причин.

Біопластики, які розкладаються, виробляють з органічних

матеріалів (целюлози, каучуку, зерна, молока) або отримують в

результаті різноманітних біотехнологічних процесів (фібра,

целулоїд та інші матеріали).

Досить перспективні біопластики на основі кукурудзи, які

на 2/3 складаються з целюлози. Така упаковка розкладається

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 1 ЗЭ

повністю. Нещодавно була представлена плівка, виготовлена з

кукурудзи, що повністю розкладається в ґрунті, перетворюю-

чись у добриво. Матеріал, який отримують з кукурудзяного

крохмалю, розкладається, як і всі продукти органічного похо-

дження, і не токсичний навіть при спалюванні. Ці матеріали

вже починають використовувати для обгортання журналів,

харчової упаковки в супермаркетах і в індустрії ≪fast food≫.

Особливо широко їх використовують для пакування молочних

продуктів і у виробництві звичайних пакетів-сумок.

Усе більше застосовується їстівна упаковка харчових про-

дуктів з казеїну — білка, який утворюється при згортанні

молока. Казеїну легко надати листову форму, а більш тонкі

плівки наносяться безпосередньо на продукти, що ефективно

захищає їх від пошкодження і забруднення. Харчові казеїнові

плівки зберігають вологість продуктів, і їх можна використо-

вувати для упаковки широкої гами молочних продуктів від

сиру до йогуртів. Хоча сьогодні не обійтися без пластиків, які

активно забруднюють навколишнє середовище, біопластики є

розумною альтернативою у збереженні планети та здоров'я її

мешканців.

Відходи як джерело енергії. Вміст у відходах органічної

речовини дає змогу використовувати їх як паливо. Забруд-

нення атмосфери у цьому випадку можна контролювати за

допомогою певного обладнання. При спалюванні відходів від-

падають труднощі, пов'язані із сортуванням та переробкою

цих відходів. Недоліком цього способу є те, що отримання з

відходів електроенергії не дає змогу їх компостувати, пере-

робляти.

Перспективним є отримання енергії з біомаси, де за енерго-

носії використовують відходи лісових заготівель, звалища

сміття, а також відходи тваринництва. В енергетичних уста-

новках, які працюють на органічних відходах, відбувається

процес анаеробного бродіння в спеціальних контейнерах, уна-

слідок чого виділяється біогаз — метан, який по трубах над-

ходить у печі, де спалюється. У деяких країнах працює техно-

логія використання біогазу звалищ. Заповнені звалища сміття

засипають ґрунтом, бурять свердловини, опускають у них

труби, якими метан надходить у печі енергоустановок.

1 4O Основи екології

Але здебільшого переважає вивезення відходів на звалища,

де їх накопичується величезна кількість. Зберігання відходів

на звалищах є екологічно небезпечним. Відходи містять велику

кількість вологих органічних речовин, які розкладаються і

утворюють небезпечний фільтрат та сморід. При висиханні

продукти неповного розкладу утворюють насичений забруд-

нювачами та мікроорганізмами пил. Унаслідок цього відбува-

ється інтенсивне забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих та

ґрунтових вод. Носіями патогенних мікроорганізмів є мухи,

щури, птахи, бездомні собаки і коти. Окрім патогенних мікро-

організмів, відходи містять яйця гельмінтів (глистів), які

можуть жити на звалищах упродовж декількох років. Мікро-

організми, які мешкають у твердих побутових відходах, є збуд-

никами гепатиту, туберкульозу, дизентерії, респіраторних,

шкірних та інших захворювань.

Зазвичай велика частина твердих побутових відходів та-

кож: вивозиться і спалюється на відкритих майданчиках. Це дає

змогу зменшити обсяг матеріалу і продовжити термін роботи

звалища, однак відходи погано горять. Такі звалища нещадно

димлять, розповсюджуючи сморід, і слугують розсадником

мух, пацюків тощо. Однак відкрите спалювання побутових і

промислових відходів на міських звалищах відбувається у

значних обсягах.

У деяких містах використовують печі для спалювання

сміття, але без належного контролю вони стають основними

джерелами забруднення повітря.

Як альтернативу найчастіше використовують захоронения

(могильники). При цьому сміття просто заривають у землю або

викидають і засипають землею. Через те, що відходи в цьому

випадку не горять і вкриті декількома сантиметрами ґрунту,

вдається уникнути як забруднення повітря, так і розмноження

небажаних організмів. Як правило, будь-яка ділянка землі,

яка має природне заглиблення, стає місцем захоронения від-

ходів. Зазвичай для цього вибирають покинуті кар'єри, тран-

шеї, яри, заболочені низини та ін. Які ж виникають проблеми

при цьому?

Проблеми, пов'язані з похованням відходів:

- вимивання речовин і забруднення ґрунтових вод;

Розділ 2. Прикладні аспекти екології "І 41

- утворення метану;

- присадка ґрунту.

Найсерйозніша проблема — це забруднення ґрунтових вод.

Коли вода проходить через необроблені відходи, утворюється

особливо отруйний фільтрат, в якому поряд із залишками роз-

кладеної органіки присутні залізо, ртуть, свинець, цинк та інші

метали із заржавілих консервних бляшанок, розряджених

батарейок та інших електроприладів, а також: фарбники, пес-

тициди, миючі засоби й інші небезпечні забруднювачі. Цей

фільтрат може потрапляти прямо в підземні водоносні гори-

зонти.

Інша проблема — це утворення метану. Поховане сміття не

має доступу до кисню, тому його розкладання — анаеробне, а

один з продуктів його — біогаз, що на 2/3 складається з легко-

займистого метану. Утворюючись у товщі відходів, він може

розповсюджуватися в землі горизонтально, проникати в під-

вали будинків, накопичуватись там і вибухати при запалю-

ванні.

Нарешті, в міру розкладання відходи просідають, утворю-

ються неглибокі заглиблення, в яких накопичується вода, а вся

ділянка перетворюється на болото.

Слід також додати, що до сьогодні практикують захоро-

нения відходів у глибоководних зонах океану та експорт в інші

країни (зокрема, радіоактивні відходи).

В останні роки виникла нова концепція поводження з від-

ходами — Zero Waste. Термін Zero Waste, який отримав вже

достатнє розповсюдження за кордоном, має два значення:

≪нуль відходів≫ і ≪нуль втрат≫. В об'єднанні цих двох значень і

полягає новий принцип ставлення до відходів виробництва і

споживання.

Своїм походженням термін Zero Waste зобов'язаний інду-

стрії. Мова йде про перенесення в сферу екології ідей тоталь-

ного управління якістю, які виникли в Японії та спочатку зво-

дилися до ідеї Zero Defects (нуль дефектів). Ця концепція

передбачала розроблення методів, які дають змогу фірмі

повністю виключити брак. її з успіхом використали такі

виробники, як Toshiba, які змогли звести кількість відмов лише

до одного на мільйон.

1 42 Основи екології

Японські фірми були серед перших, хто прийняв ідеї Zero

Waste, зокрема, Honda протягом 10 років скоротила кількість

відходів на 98%, a Toyota збирається досягти нульового рівня

до 2006 р.

За останні роки ідеї Zero Waste дісталися муніципального

рівня. У 1996 р. Канберра стала першим містом, яке встано-

вило для себе контрольні показники Zero Waste (на 2010 p.)

Приклад Канберри сприяв виникненню муніципального руху

Zero Waste в Новій Зеландії. Деяким муніципалітетам штату

Каліфорнія вдалося досягти виконання початкового контроль-

ного показника — 50%-го зниження кількості відходів, і тепер

вони реалізують новий етап.

У стратегічному плані центральне місце в концепції Zero

Waste зберігається за інтенсивним використанням вторинної

сировини і компостуванням. Однак вплив Zero Waste йде наба-

гато далі цих підходів — Zero Waste переносить центр тяжіння

з безпосередньо відходів на більш широкий проект індустрі-

альної перебудови.

Три основні завдання Zero Waste:

- ≪нульовий скид≫;

- ≪нульовий викид≫;

- зведення відходів до нуля.

≪Нульовий скид≫. Ця стратегія насамперед спрямована на

зведення до нуля токсичності відходів. Тобто необхідно виклю-

чити викиди і скиди токсичних речовин, які не підлягають

природним процесам розкладання і здатні накопичуватися в

навколишньому середовищі. Ставиться мета досягнути нульо-

вих скидів за рахунок поетапного зупинення виробництва від-

повідних речовин.

≪Нульовий викид≫. Другий принцип Zero Waste — зни-

ження до нуля шкоди, яка завдається атмосфері. Головна

проблема — зменшення викидів метану зі звалищ. її значною

мірою вдасться вирішити за рахунок заборони відправлення

на звалища біологічних відходів, які не пройшли санітарної

обробки (компостування). І ще: як управління відходами

може допомогти відновленню карбонового балансу? Під Zero

Waste в цьому контексті розуміється не виключення викидів

СО2, а лише:

Розділ 2. Прикладні аспекти екології 1 43

- зведення до мінімуму втрат енергії, яка міститься в існу-

ючих матеріалах і продуктах, і використання енергії

викопного палива для процесу переробки;

- виключення з обороту карбону за рахунок повернення

компостованих органічних матеріалів у ґрунти.

- зведення відходів до нуля.

Концепція Zero Waste спрямована на вирішення завдання

виключення будь-яких відходів: не буде більше відходів, від

яких необхідно звільнятися. Ніякі матеріали не будуть вважа-

тися некорисними — замість цього буде підшуковуватися спо-

сіб їхнього використання. Одним із теоретиків Zero Waste —

М. Браунгартом — було запропоновано концепцію ≪висхідного

циклічного виробництва≫. Наприклад, через негорючість рисо-

вої лушпайки в Азії існували проблеми з утилізацією відходів

від переробки рису. Браунгарт запропонував нові методи вико-

ристання лушпайок — передусім як заміна полістиролу для

пакування електронного обладнання, а після цього викорис-

тання у вигляді вогнетривкого будівельного матеріалу.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Який екологічний зміст науково-технічної революції?

2. Проаналізуйте демографічні проблеми та можливості біосфери.

3. Які сучасні риси демографічної ситуації в Україні?

4. Визначте найпоширеніші види забруднень для різних галузей

промисловості.

5. Дайте характеристику таким видам забруднення навколиш-

нього середовища: фізичному, хімічному та біологічному.

6. Визначте основні забруднювачі біосфери і дайте оцінку їхнього

впливу на здоров'я людини.

7. Дайте характеристику урбоекології як галузі екології.

8. Проаналізуйте вплив транспорту на навколишнє природне

середовище. Визначте принципи екологізації транспорту.

9. Які основні типи відходів людської діяльності?

10. Дайте оцінку сучасним методам утилізації відходів.

ТЕМИ ДЛЯ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ

1. Демографічний вибух та його наслідки.

2. Науково-технічний прогрес і проблеми екології.

Л ЛА Основи екології

3. Демографічна криза в Україні.

4. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля.

5. Фізичне забруднення довкілля.

6. Хімічне забруднення довкілля.

7. Біологічне забруднення довкілля.

8. Вплив забруднення навколишнього природного середовища

на здоров'я людини.

9. Екологічні проблеми великих міст.

10. Людина в міському середовищі.

11. Транспортне забруднення в містах.

12. Забруднення довкілля за галузевим принципом.

13. Екологічні проблеми міст України.

14. Відходи виробництва та проблеми їхнього використання.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.

2. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. посібн. —

К.: МАУП, 1998.

3. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г, Козак З.Я. Еколо-

гія: основи теорії і практикум: Навч. посібн. — Львів: Новий

Світ-2000; Магнолія плюс, 2003.

4. Боков В.А. Лущик А.В. Основы экологической безопасности:

Учеб. пособие. — Симферополь: Сонат, 1998.

5. Вронский В.А. Прикладная екология: Учеб. пособие. — Ростов-

на-Дону: Феникс, 1996.

6. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования:

Учебник. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.

7. Экология города: Учебник. — К.: Либра, 2000.

8. Закон України № 187/ 98-ВР ≪Про відходи≫ від 5 березня

1998 року.

9. Екологія: навч.-метод, посібник для самостійного вивчення

дисципліни. - К.: КНТу 1999.

10. Общая экология: Учеб. для вузов/Автор-составитель А.С. Сте-

пановских. - М.: ЮНИТИ-ДАМА, 2001.

Розділ 2. Прикладні аспекти екології "І 45