Тема 9. Фондова біржа та біржові операції

 

Будь-який ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторин-ний. На первинному ринку відбувається розміщення нових випусків цінних паперів (ЦП) і він характерний тим, що покупець сплачує гроші за ЦП без-посередньо емітенту. Первинне розміщення ЦП може відбуватися шляхом прямого звертання емітента до інвестора або через посередника. В Україні такого роду операціями займаються інвестиційні фонди, довірчі (трастові) товариства і торговці ЦП, зокрема, банки. Вторинний ринок може бути бір-жовий і позабіржовий. Торгівля на біржовому ринку здійснюється на фон-дових біржах.

Отже, ринок на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів називається фондовою біржею. Фондова біржа потужно впливає на всі най-важливіші аспекти життєвого укладу у країнах із розвинутою ринковою економікою.

Фондова біржа – це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійс-нює свою діяльність відповідно до законодавства України, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу може бути створено не менш як двадцятьма засновниками-торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ді-яльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше десяти. Якщо у фондовій біржі залишилося десять членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців. На Україні зареєстровані та діють наступні біржі:

1. Українська фондова біржа – УФБ.

2. Донецька фондова біржа – ДФБ.

3. Фондова секція Української міжбанківської валютної біржі – УМВБ.

4. Позабіржова фондова торговельна система – ПФТС.

5. Київська міжнародна фондова біржа – КМФБ.

За століття існування фондових бірж у їхньому функціонуванні мало що змінювалося. На кожній біржі було три основних елементи, що існують і донині.

1. Брокери – це посередники між інвесторами і фондовими біржами. Вони від імені своїх клієнтів укладають угоди з цінними паперами. Як правило, брокери дають своїм клієнтам поради щодо купівлі або продажу тих або інших акцій. Брокери одержують комісійні за укладені з їх допомогою угоди. Іноді ці комісійні можуть складати пристойну суму.

2. Джобери. Є важливою частиною у системі фондових бірж, на яких вони фактично є оптовими крамарями. Джобери купують акції в одних бро-керів і продають їх іншим. Вони мають справу тільки з брокерами і не пра-цюють з інвесторами, їм просто заборонено це робити.

3. Безпосередньо фондова біржа, що регулює всю систему торгівлі за допомогою діючих там жорстких правил поведінки. Ці правила регулюють відношення між брокерами та їхніми клієнтами, між самими клієнтами, між брокерами і джоберами, між самими джоберами. Завдяки цим простим пра-вилам уся система успішно функціонує вже декілька століть.

Біржа будує свою діяльність на наступних принципах:

– особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на бір-жі укладають усно та оформляються юридично заднім числом);

– гласність (публікуються звіт про всі угоди і дані, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від ак-тивності емітента) ;

– жорстке регулювання адміністрацією біржі та аудиторами діяль-ності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі та обліку.

Фондова біржа являє собою найбільш організовану частину ринку цінних паперів. Для неї характерні уніфіковані правила проведення операцій із цінними паперами. За своім правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями (США), акціонерними товариствами (Великобританія, Японія) або урядовими органами, підпорядкованими міністерству фінансів (Франція). Чле-нами біржі можуть бути тільки спеціалізовані на операціях із цінними па-перами біржові (брокерські) фірми. Ключові позиції на найбільших фондових біржах звичайно займає 10–15 головних брокерів, кожний із який має ве-личезний власний капітал.

Велика частина здійснюваних на фондовій біржі операцій має не-продуктивний характер: за своїм змістом вони подають лише переміщення вартості (або титулу вартості) з одних рук в інші. Існує лише одна операція фондової біржі, яку можна розглядати як продуктивну – це розміщення нових цінних паперів. У тих випадках, коли держава розміщує позики або коли створюється нове акціонерне товариство, звичайно відбувається інвестування капіталу, прямо або побічно створюються стимули для розширення сфери виробництва. Подібні операції спричиняють за собою також і посилення про-цесів концентрації та централізації капіталу.

При здійсненні спекулятивних угод приймається до уваги не тільки прибуток, але і ступінь ризику. Всі угоди, що укладаються на фондовій біржі, можна розділити на три групи: угоди з повною гарантією, нормально-спе-кулятивні угоди і понадспекулятивні угоди, ризик за якими неможливо врахувати.

До першої групи відносяться операції з цінними паперами держави, ТНК; до другого – з акціями таоблігаціями промислових фірм, банків і т.п.; до третього – із новими емісіями цінних паперів маловивчених компаній, що вперше потрапили у біржовий оборот. Природно, що ризик може тягнути за собою різні наслідки. На фондовій біржі широко поширені термінові угоди. Під цим видом біржових операцій розуміється угода, що дає право придбати протягом обговореного терміну визначену кількість акцій за курсом, що установився у момент укладання угоди, або що зобов’язує учинити цю покупку. Зрозуміло, що покупець цінних паперів виграє у тому випадку, якщо про-тягом терміну до покупки акцій відбувається зростання їхнього курсу. Сут-ність усіх проведених на фондовій біржі операцій була підсумована Ф. Ен-гельсом: “Біржа – це утворення, у якому буржуа експлуатують не робітників, а один одного”, тобто у ході біржових операцій додаткова вартість, створена у сфері матеріального виробництва, лише перерозподіляється між власни-ками цінних паперів.

З метою оцінки глобальних тенденцій, що відбуваються на ринку цінних паперів, використовують ринкові індекси – це індикатори поведінки вартості акцій, що знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, показник, що характеризує поведінку групи цінних паперів або ринку цінних паперів у цілому. Розрахунок здійснюється за допомогою статистичних методів зважу-вання або при допомозі розрахунку різних середніх величин. Індекс – це курс групи акцій різних компаній. Існує чотири методи розрахунку індексів. Най-більш поширені:

– зважування цін акцій;

– зважування вартості акцій;

– зважування середньоарифметичної величини;

– зважування середньогеометричної величини.

Найбільш відомим фондовим індексом є індекс Dow Jones, який яв-ляє собою групу фондових показників:DJІA – 30 компаній індустріального промислового сектора (1897 р.); DJTA – 20 транспортних компаній (1897 р.); DJUA– 15 комунальних компаній (1929 р.)

Суттєвим недоліком цього фондового показника є те, що його розра-хунок методом зважування ціни акцій не є оптимальним варіантом, тому що не враховує кількості акцій у статутному фонді тієї чи іншої компанії, що входить до розрахунку індексу.

Цей недолік виправляється шляхом використання для розрахунку ме-тоду зважування вартості акцій, який враховує ринкову капіталізацію компа-ній. На цьому методі базується розрахунок більшості сучасних ринкових ін-дексів. Самий популярний – Standart and Poors-500 (1976 р.) – включає 500 най-більш капіталізованих американських компаній: 400 промислових, 40 комуналь-них, 40 фінансових, 20 транспортних.

Іншими відомими фондовими показниками ділової активності є ін-декси Nasdaq Composite (враховує біля 5000 акцій позабіржового ринку) та NYSE Composite (охоплює практично усі акції, що продаються на Нью-Йорк-ській фондовій біржі біля 2300 компаній).