Тема 3. Фінансові посередники
Фінансовий посередник знаходиться між кредитором і позичальни-ком та допомагає переміщувати кошти від першого до другого. Фінансовий по-середник здійснює цю функцію через отримання коштів від кредиторів і тоді у свою чергу, надає позички позичальникам.
Причина, чому фінансові посередники потрібні для отримання пов-ної вигоди від фінансових ринків, полягає у тому, що в економіці мають місце суттєві інформаційні та мінові витрати. Для кредиторів розрізняти по-тенційних позичальників є дорогим процесом. Щойно кредитор знаходить потенційного позичальника, як має витратити додаткові час та гроші для то-го, щоб дізнатися, чи позичальник поверне його борг. Крім інформаційних витрат, реальний процес позички або купівлі цінних паперів передбачає мі-нові витрати. Важливим фактором є довіра до кредитора чи позичальника, при прямому фінансуванні позичальники і кредитори завжди спілкують безпо-середньо один з одним, що спрацьовує нормально до певно моменту.
При відсутності фінансового ринку можливості людини з перероз-поділу своїх доходів між поточними та майбутніми потребами обмежені, при-чому ці обмеження характеризуються у загальному випадку зменшуваною граничною віддачею: чим більше благ індивід бажає спожити у майбутньому, тим більше питомих затрат це потребує сьогодні, навпаки, кожна додаткова одиниця сьогоднішнього споживання потребує все більших затрат у май-бутньому – саме так проявляється закон зменшуваної граничної продуктив-ності. Якщо ж існує ринок, на якому за певною ціною здійснюється обмін теперішньої вартості на майбутню – це дозволяє покращити добробут усіх учас-ників ринку і тим самим підвищити ефективність економічної системи в цілому.
Фінансові інститути дозволяють розв’язати об’єктивно існуюче про-тиріччя між невеликими розмірами заощаджень домашніх господарств та потребами виробників у великих обсягах інвестицій. Пряме залучення засо-бів малих інвесторів фірмам, як правило, не вигідне, оскільки пов’язане із значними витратами. Фінансові посередники, акумулюючи малі заощаджен-ня, у значній мірі підвищують ефективність інвестиційного процесу.
Не менш важлива функція фінансових інститутів – об’єднання та перерозподіл ризику в економіці. По-перше, за рахунок акумуляції великих обсягів фінансових ресурсів, посередники мають можливість знижувати ризик інвестицій для окремих економічних суб’єктів. По-друге, фінансові інститути мають можливість торгівлі ризиком, перерозподіляючи ризик від більш несхильних до менш несхильних до ризику економічних суб’єктів.
Існує три групи фінансових посередників: депозитні інститути (бан-ки); договірні ощадні інститути; інвестиційні посередники.
Депозитні інститути є фінансовими посередниками, які приймають депозити від індивідів та інститутів і надають позички. Ці фінансові посе-редники основним чином мобілізують кошти шляхом відкриття чекових депозитів (депозитів, за якими можна виписувати чеки), ощадних депозитів, які виплачуються на вимогу (їхні власники не мають права виписувати чеки), строкових депозитів (депозитів з фіксованим терміном вкладання).
Основними джерелами коштів ощадних та позичкових асоціацій є ощадні депозити (їх часто називають “паями” або “акціями”), строкові та че-кові депозити. Залучені кошти традиційно використовуються для надання по-зичок під заставні. Взаємні ощадні банки дуже подібні до ощадних і позич-кових асоціацій. Вони мобілізують кошти, приймаючи депозити, і вико-ристовують їх, головним чином, для надання позичок під заставні, їх кор-поративна структура дещо відмінна від ощадних та позичкових асоціацій. Ця відмінність полягає у тому, що взаємні ощадні банки завжди структуруються як взаємні, що означає, що вони функціонують як кооперативи, де депози-тами володіє банк.
Договірні ощадні інститути, такі, як страхові компанії або пенсійні фонди, є фінансовими посередниками, які залучають кошти через періодичні інтервали на договірній основі. Вони можуть прогнозувати досить точно, яку суму виплат їм доведеться зробити у наступні роки.
Страхові компанії періодично отримують внески своїх клієнтів в об-мін на виплати при настанні страхового випадку. За рахунок фондів, сфор-мованих з попередніх внесків, страхові компанії створюють резерви, які ра-зом з частиною власного капіталу інвестують у фінансові активи. Пенсійні фонди створені для забезпечення доходів громадян, що вийшли на пенсію. Нагромаджені кошти фонд інвестує. Акумульовані пенсійними фондами кошти інвестуються у довгострокові цінні папери. Страхові компанії та пенсійні фонди випускають свого роду строкові зобов’язання (пасиви), які спеціально призначені для цих цілей. Цей вид зобов’язань носить назву ануїтет.
Інвестиційні компанії включають у себе взаємні фонди, які інвес-тують кошти в акції та облігації, а не у короткотермінові ліквідні цінні па-пери, на купівлі яких спеціалізуються взаємні фонди грошового ринку. Ці компанії отримують кошти від продажу акцій населенню. Ціни на ці акції, на відміну від цін на акції фондів грошового ринку, міняються у відповідності зі змінами умов ринку, що робить їх значно менш ліквідними, ніж акції фондів грошового ринку. Інвестиційні фонди виконують інше завдання з точки зору заощаджень, ніж фонди грошового ринку. Між тим, акції взаємних фондів можуть бути визнані більш ліквідними, ніж ті активи, якими ці фонди во-лодіють. Взаємні фонди є ще одним інвестором в акції корпорації. Ці фонди приймають грошові внески від численних осіб та вкладають їх у певні типи фінансових активів.
Залежно від розмірів внесків у фонд кожна особа володіє певним його відсотком. Власник такої частки капіталу у будь-який момент може її продати. При необхідності взаємний фонд має повернути належні частки капіталу. Кошти таких фондів, як правило, вкладаються у звичайні акції корпорацій для купівлі диверсифікованого портфеля.
Взаємні фонди грошового ринку є відносно новими фінансовими інститутами, що мають риси взаємних фондів, але до певної міри функ-ціонують як депозитні інститути, бо вони, по суті, пропонують певний вид вкладів. Як більшість взаємних фондів, вони продають паї (акції), щоб набути коштів, які згодом використовуються для купівлі інструментів грошового ринку, які є і надійними, і дуже ліквідними. Відсоток на ці активи тоді ви-плачується пайовикам.
Фінансові компанії мобілізують кошти шляхом продажу комерцій-них паперів та випуску акцій та облігацій. Вони позичають ці кошти спо-живачам, що роблять покупки таких речей, як меблі, автомобілі, на поліп-шення житла або малому бізнесу. Окремі фінансові компанії організовуються материнською компанією для допомоги у реалізації її продукту.