Тема 7. Грошовий ринок та ринок банківських позичок

 

Ринок грошей – це фінансовий ринок, на якому купуються і про-даються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менше, ніж 1 рік). Внаслідок короткого строку погашення, боргові інструменти, яки-ми торгують на ринку грошей, зазнають найменших коливань цін і вважа-ються найменш ризиковими інструментами.

До основних інструментів ринку грошей відносяться: казначейські зо-бов’язання (векселі державної скарбниці); обігові сертифікати банківських депозитів; комерційні папери; банківські акцепти; угоди про зворотній викуп; резервні фонди; євродолари.

Казначейські зобов’язання – це боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщаються виключно на доб-ровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фіксованого доходу або набуття майнових прав відповідно до умов їх випуску.

Казначейство випускає векселі Державної скарбниці для покриття касового розриву при виконанні держбюджету. Векселі Державної скарб-ниці – це короткострокові боргові інструменти Уряду, які випускаються з три-, шести- та дванадцятимісячним строком погашення. Вони приносять певну суму доходу при погашенні і не приносять доходу у вигляді відсотка, але продаються з дисконтом.

Векселі державної скарбниці є найліквіднішим інструментом грошо-вого ринку, тому що держава в особі Уряду завжди здатна виконати свої зобов’язання, навіть якщо доведеться підвищити податки чи випустити до-даткові гроші. Векселі Державної скарбниці головним чином купують банки, хоча невеликою кількістю володіють домогосподарства, підприємства та інші фінансові посередники.

Депозитні сертифікати – це борговий інструмент, який продається банками вкладникам і за яким виплачується щорічний відсоток певного роз-міру, а при погашенні повертається вихідна ціна купівлі. Депозитні серти-фікати сьогодні є обіговими, високо ліквідними інструментами, що випуска-ються всіма комерційними банками світу. Цей інструмент є важливим дже-релом коштів для комерційних банків від корпорацій, взаємних фондів гото-вого ринку та урядових установ.

Комерційні папери – це короткострокові боргові інструменти, які випускаються великими банками та добре відомими корпораціями (“Оболонь”, “Світоч”,”General Motors”).

До 1960-х років у світі була тенденція до того, що короткострокові позички корпорації брали у банків, але з того часу вони стали більше по-кладатися на продаж комерційних паперів іншим фінансовим посередникам і корпораціям для їхніх негайних позичкових потреб, тобто вони втягувалися у пряме фінансування.

Банківські акцепти – це інструменти грошового ринку, які ство-рюються у ході здійснення міжнародної торгівлі. Банківський акцепт це век-сель на банк (обіцянка сплатити, яка подібна до чека), що випущений фір-мою, яка оплатить його у певний термін, і гарантується за певну винагороду банком, який “акцептував” його. Фірма, яка випускає цей інструмент, потре-бує вкладів на рахунку, щоб викупити вексель. Якщо фірма зазнає невдачі, то банківська гарантія означає, що банк зобов’язується викупити вексель. Ви-года для фірми полягає у тому, що вексель стає більш прийнятним при ку-півлі товарів за кордоном, бо іноземний експортер знає, що навіть коли ком-панія, яка купує товари, збанкрутує, то банківський вексель все ж буде опла-чений. Ці “акцептовані” векселі часто перепродаються на вторинному ринку зі знижкою і подібні у своїх функціях до векселів Державної скарбниці.

Угоди про зворотній викуп є ефективними короткостроковими по-зичками (звичайно зі строком погашення меншим, ніж два тижні), у яких век-селі Державної скарбниці служать як заставні – актив, який кредитор отри-має,якщо позичальник не поверне позичку

Резервні фонди – це типові нічні позички банків один одному й кош-тів, що містяться у резервній системі. Призначення резервних фондів полягає у тому, що ці позички надаються банками один одному. Цей ринок дуже чутливий до кредитних потреб банків, тому що відсоткова ставка за цими позичками є барометром стану кредитних ринків у банківській системі.

Євродолари – долари США, що вкладені в іноземних банках поза Сполученими Штатами або у зарубіжнихфіліалах банків США, називається євродоларами. Американські банки можуть брати у позичку ці депозити від інших банків або від своїх власних зарубіжних філіалів.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, уста-нов, населення та інших банків. За терміном залучені кошти поділяються на ресурси, що управляються, і поточні пасиви. Ресурси, що управляються, вклю-чають термінові депозити, залучені банком, і міжбанківські кредити. Поточні пасиви формуються залишками коштів на розрахункових, поточних і корес-пондентських рахунках.

Вклад (депозит) – це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті) передані у банк їх власником для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язані із залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними. Для банків вклади – головний вид їх пасивних операцій і, відповідно, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій. Депозит виникає двома шляхами: банк може прийняти кошти від фізичної особи та фірми і помістити їх на депозитний рахунок, або може “утворити” депозит, надаючи клієнту позичку і право роз-плачуватися чеками проти цього депозиту. Види депозитних рахунків, які ви-користовуються у практиці сучасних банків, дуже різноманітні, а у результаті фінансових нововведень їх кількість в останні роки зросла. Депозити роз-різняються залежно від строку, умов внеску та вилучення коштів, заплачених відсотків, можливістю отримання пільг за активними операціями з банком тощо.

Депозити до запитання дають можливість вкладнику отримувати го-тівку за першою вимогою та здійснювати платежі за допомогою чеків. Гроші на такі рахунки зараховуються та знімаються як частково, так і повністю. Го-ловною позитивною якістю цих рахунків є їх висока ліквідність, можливість їх використання у ролі засобу платежу. Основний недолік (для вкладника) – відсутність нарахування відсотків за рахунком (або дуже малий відсоток).

Термінові вклади (рахунки) – це грошові кошти, що зараховуються на депозитні рахунки на коротко обумовлений термін з виплатою відсотка. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі до-строкового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику про-центний доход та не призначені для розрахунків з третіми особами.

Різновидом термінового вкладу є депозитні сертифікати. Розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Уперше їх увів в оборот у 1961 р. один із банків США. Власникам рахунків видаються спеціальні іменні сві-доцтва (сертифікати), в яких вказано терміни погашення і відсоткова ставка. Депозитний сертифікат – це письмовесвідоцтво про депонування у банку пев-ної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов’яз-кового зворотного викупу банком і розмір виплаченої надбавки. Так, у прак-тиці роботи банків США депозитний сертифікат випускається на суму не менше 100 тис. дол., а Великобританії – від 50 тис. до 250 тис. ф. ст. Депозитні сер-тифікати видаються тільки юридичним особам. Вони можуть бути іменними або на пред’явника. Право на отримання вкладу за депозитним сертифікатом може бути передано іншій особі. Для фізичних осіб використовуються ощад-ні сертифікати, що видаються банками як на фіксований термін, так і до запитання.

Обіг депозитних та ощадних сертифікатів здійснюється на основі загальних норм цивільного права. При цьому сертифікати не можуть бути за-собом розрахунку чи засобом платежу. Грошові розрахунки з купівлі-про-дажу та виплати сум за ними здійснюються лише у безготівковому порядку.

Вексельний обіг був і є невід’ємною частиною ділового життя сус-пільства. З розвитком ринкових відносин вексель став універсальним інcт-рументом кредиту, технічним засобом, абстрактним цінним папером.

Вексель виконує дві функції – він є інструментом:

– кредиту, тому що з його допомогою на оформити різні кредитні зо-бов’язання (оплатити куплений товар, повернути отриману позику тощо);

– грошових розрахунків, оскільки являє собою різновид кредитних грошей.

Вексель, відповідно до Закону “Про цінні папери і фондову біржу”, – це боргове зобов’язання, що дає його власнику безумовне право вимагати при настанні терміну платежу від векселедавця простого і акцептанта пере-казного векселя сплати визначеної векселем суми. Тобто, це зобов’язання, в основі якого лежать лише гроші. Розрахунок яким-небудь майном з вексе-летримачем може бути здійснено, але це виходить за рамки вексельного пра-ва і обумовлюється в окремому порядку господарськими угодами.

Головна особливість векселя як цінного паперу полягає у його ви-значенні як безумовного зобов’язання сплатити певній особі певну грошову суму у визначеному місці у визначений строк; це абстрактне боргове зо-бов’язання, тобто воно не залежить ні від яких умов.

Якщо строк платежу у векселі не вказано, то такий вексель належить оплаті за пред’явленням. Вимога оплати за таким векселем дійсна протягом року з моменту його видачі.

Основні реквізити:

– вексельна сума – вказується і цифрами, і прописом; не допускаєть-ся розбиття суми векселя за термінами, тобто поетапна оплата векселя;

– найменування отримувача платежу – запис, що має вигляд “пла-тити... чи з його наказу”; вексель не може бути виставлений на пред’явника;

– місце платежу – у силу того, що за векселем не боржник прихо-дить з платежем до кредитора, а навпаки, цей реквізит є одним з найваж-ливіших у векселі; місцем платежу є місцезнаходження платника, якщо інше не вказано у векселі;

– підпис векселедавця знаходиться після його повного найменування та місця знаходження і здійснюється лише рукописно; якщо вексель випису-ється юридичною особою, то необхідна наявність печатки підприємства та двох підписів: керівника та бухгалтера.

Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9  Наверх ↑