Тема 9. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин

 

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є однією зі сфер його господарської діяльності, яка пов’язана з виходом на зов-нішні ринки і функціонуванням на цих ринках. Цей вид діяльності охоплює міжнародні господарські і торговельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація вироб-ництва, науково-технічне співробітництво, надання економічної і тех-нічної допомоги, створення спільних підприємств та інші форми еко-номічного співробітництва.

Відповідно до чинного законодавства України зовнішньоеко-номічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укла-дати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо або у виключній формі заборонені законами України.

Типовий контракт друкується друкарським способом і містить найбільш характерні права й обов’язки сторін при торгівлі певними видами товарів та наданні послуг.

Контракт починається з преамбули, де вказується повне юридичне найменування сторін, які укладають договір. Преамбулою називається вступна частина контракту, в якій указується номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони контракту. Потім у певній логічній послідовності розкриваються такі розділи:

– предмет контракту;

– ціна і загальна сума контракту;

– термін поставки товарів;

– умови платежів;

– упакування і маркування товарів;

– гарантії продавця;

– штрафні санкції і компенсація страхування;

– обставини нездоланої сили (форс-мажорні);

– арбітраж.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або керуючої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Законодавством України визначено, що у розрахунках між ре­зидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта, яка перераховується лише через уповноважені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (НБУ) тягне за собою накладання штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використо-вувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за об-мінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розра-хунках у валюті України – на суму таких розрахунків).

Якщо нерезиденти мають на території України представницт­ва, яким відкрито рахунки типу “Н” або “П” у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між ре-зидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не по-требує індивідуальної ліцензії НБУ.

Рахунок типу “П” відкривається уповноваженим банком пос-тійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних ор-ганізацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється під-приємницька діяльність нерезидента на території України.

Рахунок типу “Н” відкривається представництвам нерези-дентів (у т. ч. іноземних банків), установам, які представляють ін-тереси нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України, а також тим, які залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи між-народної технічної допомоги.

Використання іноземної валюти в зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як за-собу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, повинні здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування цих сум на валютні рахунки резидентів. У разі порушення згаданих термінів перерахування коштів придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквар-тально направляється до Держбюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати за­боргованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах від­строчення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 ка-лендарних днів з моменту здійснення авансового платежу або ви-ставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

При застосуванні розрахунків в імпортних операціях резиден­тів у формі документарного акредитива терміни щодо надходження товарів діють з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформ-лення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) то-варів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг – з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Порушення згаданих термінів розрахунків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за ва­лютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітра­жним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання не-резидентом строків, передбачених експортно-імпортними контракта-ми, відповідні терміни зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повніс­тю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду відповідні строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, вклю-чаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів розрахунків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Зазначена пеня стягується на користь державного бюджету України за результатами проведених Державними податковими інс-пекціями документальних перевірок.

У разі перевищення термінів розрахунків за експортно-імпорт­ними операціями, виконання резидентами договорів виробничої коо-перації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінан-сового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спе-ціального призначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії.

Порушенням валютного законодавства є невиконання рези-дентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, і тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється НБУ.

Несвоєчасне подання, приховування або переказування вста­новленої НБУ звітності про валютні операції тягне за собою накла-дання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів гро-мадян. Рішення про застосування санкцій приймає начальник (заступ-ник начальника) відповідної податкової інспекції.

У практиці фінансової діяльності використовують наступні форми розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:

– передоплатні розрахунки (авансовими платежами);

– розрахунки документарними акредитивами;

– розрахунки документарним інкасо;

– розрахунки платежем по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважаються документарними (забезпеченими), решта форм розрахунків – бездоку-ментарні (незабезпечені). При бездокументарній формі розрахунків для здійснення платежу не потрібно пред’являти особливі документи.

Зазначимо, що при виборі способу розрахунків виникає конф-лікт інтересів між імпортером та експортером (покупцем і продавцем), який зумовлений різним рівнем вигідності одного й того ж способу для різних сторін. Для забезпечення балансу інтересів банки про-понують набір платіжних інструментів. Так, для експортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

1) авансовий платіж;

2) безвідзивний документарний акредитив;

3) документарне інкасо (з гарантією).

Для імпортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

1) платіж після отримання товарів (робіт, послуг);

2) документарне інкасо;

3) документарний акредитив.