Тема 2. Формування власного капіталу підприємств

 

Коли капітал надається на невизначений строк, а інвестор приймає участь У прибутках та збитках підприємства, то мова йде про власний капітал. Саме власний капітал суб’єкта господарювання є фі-нансовою основою його діяльності.

Визначення власного капіталу тісно пов’язано з сутністю та принципами формування фінансових звітів.

Сучасне розуміння сутності та змісту власного капіталу без-посередньо пов’язане із балансовим рівнянням:

 

А = К + З,         (5)

 

де А – активи підприємства на певний момент часу;

К – власний капітал підприємства;

З – кредиторська заборгованість (зобов’язання) підприємства на той самий період.

Виходячи із балансового рівняння (формула (5), отримують наступне рівняння (формула (6):

 

К = А – З.         (6)

 

Саме таке визначення власного капіталу міститься в Поло-женні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. За вказаним стан-дартом власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал є основою для початку і продовження гос-подарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістот-ніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції:

– довгострокового фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

– відповідальності і захисту (прав) кредиторів – відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

– компенсації понесених (завданих) збитків – тимчасові збит-ки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

– кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рів-них умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

– фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кре-дитори;

– самостійності (незалежності) і влади – розмір власного ка-піталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

– розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Крім того, в разі ліквідації підприємства, відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом від-носин відповідальності і захисту прав кредиторів, а при наданні кре-диту, за інших однакових умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підпри-ємства, які без визначення строку повернення внесені його заснов-никами (учасниками), накопичені впродовж строку існування підпри-ємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал.

За складовими елементами власний капітал поділяється на:

– статутний або пайовий капітал. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Пайовим же капіталом є сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами;

– додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (емі-сійний дохід);

– резервний капітал, який втілює суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів;

– інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

– нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, що за-лишається в господарському обороті підприємства після сплати по-датків, зборів та платежів і після розподілу відповідної суми прибутку між власниками (учасниками) підприємства;

– або непокриті збитки (невідшкодовані);

– неоплачений капітал визначається як сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного (пайового) капіталу;

– вилучений капітал – це собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Розмір власного капіталу визначається як алгебраїчний під-сумок його видів (складових): статутного капіталу або пайового ка-піталу, додаткового капіталу, іншого додаткового капіталу, нерозпо-діленого прибутку чи непокритого збитку, вилученого капіталу та неоплаченого капіталу.

Порядок формування і динаміка коштів статутного капіталу, а також порядок його використання як джерела виконання фінансових зобов’язань юридичних осіб перед кредиторами залежить від форми власності підприємства і його організаційно-правової форми. Статут-ний капітал державного підприємства, що перебуває у загально-державній або у комунальній державній власності, – це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розрядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством України вста-новлено, що, здійснюючи право повного господарчого відання, під-приємство володіє, користується розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

Розмір статутного капіталу державного підприємства визна-чається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Трудовому колективу державного підприємства може бути передане готове, діюче підприємство. В цьому випадку статутний капітал відображає вартість вкладених коштів у будівлі, споруди, устаткування, у запаси і витрати виробництва.

У будь-якому випадку джерелом формування статутного ка-піталу державних підприємств є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших дер-жавних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалу-зевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженнями дер-жавних органів, що виконують функції по управлінню державним май-ном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).

До статутного капіталу також може спрямовуватися і частина прибутку.

Формування статутного капіталу у господарських товариствах залежить від їх виду, тобто чи це акціонерне товариство (відкрите чи закрите), чи це інші товариства. Але єдиним при формуванні ста-тутного капіталу для усіх видів господарських товариств є те, що їх статутний капітал формується на основі внесків учасників та за-сновників. Внесками учасників та засновників товариства можуть бути будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти.

Внесок, який визначено у грошовій формі, становить частку учасника та засновника в статутному капіталі. Забороняється вико-ристовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти отримані в кредит та під заставу.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки для відкритих акціонерних товариств, та шляхом розповсюдження усіх акцій між засновниками в закритих акціонерних товариствах.

Відкрита підписка на акції при створені акціонерного товариства організується засновниками, які в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму не менше 25 % статутного капіталу та строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців. Інформація про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації повинна бути опублікована у відповідностями з вимогами діючого законодавства.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписались, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій.

Якщо до моменту закінчення терміну підписки не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не-заснованим. І в такому випадку, особам, що підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше ніж через 30 днів.

Якщо підписка на акції перевищує зареєстрований розмір статутного капіталу, засновники можуть відмовити у зайвій підписці, якщо це передбачено умовами випуску акцій. Відмова в підписці здійснюється згідно списку тих, що підписалися на акції з кінця цього списку.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з врахуванням попереднього внеску 30 % но-мінальної вартості акцій.

При продажу акцій за ціною вище номіналу різниця вра-ховується відокремлено від інших засобів і слугує резервом.

Що стосується розповсюдження акцій серед засновників у закритих акціонерних товариствах, то порядок її здійснення відповідає порядку відкритої підписки, але без зовнішньої публікації інформації. Особливістю є те, що до дня скликання установчих зборів повинно бути внесено засновниками не менше 50 % номінальної вартості акцій.

Закрите акціонерне товариство має право випускати тільки іменні акції.

У товариствах з обмеженою відповідальністю та товариствах з додатковою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен бути не менше суми, що є еквівалентною 100 мі-німальним заробітним платам (виходячи із ставки мінімальної заро-бітної плати), яка діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації вищезазначених товариств кожний із учасників зобов’язаний внести не менше 30 % вказаного в установчих документах внеску, що підтверджується документами, виданими бан-ківськими установами.

Учасник таких товариств повинен повністю внести свій внесок не пізніше року після реєстрації товариства. У випадку невиконання цього зобов’язання у визначений строк учасник, якщо інше не пе-редбачене установчими документами, сплачує за час прострочення 10 % річних з недонесеної суми.

У повному товаристві розмір, склад статутного капіталу та порядок сплати внесків кожного з учасників визначаються самими учасниками, що відображається в установчому договорі товариства.

Вкладники командитного товариства повинні вносити внески в розмірі, способами та в порядку, які передбачені установчим до-говором. Сукупний розмір часток вкладників такого товариства не по-винен перевищувати 50 % майна товариства, що вказане в уста-новчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кож-ний вкладник повинен внести не менше 25 % свого внеску.

 

Приклад 3

Статутний капітал новоствореного ТОВ “Корвет” складає 42 тис. грн. Його засновниками є три особи, частки кожного з яких становлять: 1-го – 30 %, 2-го – 45 %, а 3-го – 25 %. До моменту реєст-рації товариства 1-й та 2-й засновники внесли до статутного ка-піталу по 6 тис. грн, третій вніс 4 тис. грн. Проаналізуйте чи від-повідає чинному законодавству порядок формування статутного ка-піталу для реєстрації такого товариства. Засновниками було здійс-нено вкладення до рівня заявлених ними часток у такий термін: першим засновником протягом 7 місяців, другим – 10 місяців, а третім – 13 мі-сяців. Які із засновників прострочили термін вкладення внеску і яку суму необхідно буде їм сплатити за час прострочення?

 

Розв’язок

1. Визначимо мінімальний граничний розмір статутного ка-піталу для новоствореного ТОВ “Корвет”:

Згідно ЗУ “Про господарські товариства” мінімальний гра-ничний розмір статутного капіталу ТОВ є еквівалентом 100 міні-мальних заробітних плат на момент реєстрації ТОВ (у нашому ви-падку мінімальна заробітна плата становить 420 грн), а тому отри-муємо 100 × 420 = 42 тис. грн.

Висновок: статутний капітал ТОВ “Корвет” відповідає ви-могам законодавства щодо створення і реєстрації товариств з об-меженою відповідальністю, а тому порушень щодо реєстрації такого товариства немає.

2. На момент реєстрації кожен із засновників вніс не менше 30 % від своїх зобов’язань до статутного капіталу, а тому згадана законодавча вимога теж виконана.

1-й учасник – 42 тис. грн · 30 % = 13,2 тис. грн. (6 тис. грн більше 13,2 · 30 % = 3,96 тис. грн);

2-й учасник – 42 тис. грн · 45 % = 18,9 тис. грн. (6 тис. грн більше 18,9 · 30 % = 5,67 тис. грн);

3-й учасник – 42 тис. грн · 25 % = 10,5 тис. грн. (4 тис. грн більше 10,5 · 30 % = 3,15 тис. грн).

3. 3-й засновник прострочив термін вкладення внеску (біль-ше12 місяців). Він прострочив термін вкладення на один місяць, а тому сума за прострочення для нього складе 10 % річних від недо-внесеної суми, тобто (10,5тис. грн – 4 тис. грн) · 0,1/12 = 0,054 тис. грн.

 

Основною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарю-вання є збільшення його власного капіталу. На розмір власного ка-піталу впливає чотири основних типи операцій: доходи, витрати, внес-ки та вилучення.

Збільшення статутного капіталу господарських товариств за умо-ви повного формування раніше оголошеної величини здійснюється одностайним рішенням загальних зборів учасників. Статутний капітал господарських товариств може бути збільшений за рахунок:

– додаткових внесків учасників та засновників;

– дивідендів, які належать засновникам та учасникам;

– нерозподіленого прибутку.

Джерелами збільшення та зменшення неоплаченого капіталу є:

а) збільшення:

– оголошення статутного капіталу після реєстрацій підприємства;

– росту величини статутного капіталу з різних законодавчо дозволених причин (збільшення номінальної вартості акцій, додаткова емісія тощо);

– повернення засновникам підприємства їх внесків;

б) зменшення:

– внески засновників до статутного капіталу;

– зменшення номінальної вартості акцій.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства здійс-нюється у виключних випадках за рішенням зборів акціонерів, після повідомлення всіх його кредиторів у встановлені законодавством стро-ки. Зменшення величини статутного капіталу відбувається внаслідок зниження номінальної вартості акцій або скорочення їх кількості шля-хом викупу частини акцій у їх власників.

Відповідно до П(С)БО 7 переоцінка основних засобів прова-диться за рішенням підприємства у випадку, якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів відрізняється більше ніж на 10 % від спра-ведливої вартості цього об’єкта основних засобів. Справедливою вар-тістю в даному випадку є ринкова вартість аналогічного об’єкта ос-новних засобів.

Переоцінка основних засобів включає до себе операції із збіль-шення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – до-оцінку, і операції із зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку. Як вже зазначалось, підприємство самос-тійно приймає рішення про проведення переоцінки первісної вартості об’єкта основних засобів. Підприємство повинно самостійно визна-чити коефіцієнт, за допомогою якого будуть коригуватися первісна вартість об’єкта основних засобів і знос, у бік як збільшення, так і змен-шення. Порядок визначення такого коефіцієнта – індексу переоцінки – передбачено П(С)БО 7.

Отже, індекс переоцінки визначається шляхом ділення спра-ведливої вартості об’єкта основних засобів, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Визначення індексу переоцінки можна показати у вигляді формули:

Іn = ,         (7)

 

де Іn – індекс переоцінки (у частках);

СВ – справедлива вартість об’єкта основних засобів;

ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів, що підлягає пероцінці.

Переоцінка основних засобів здійснюється шляхом множення первісної вартості об’єкта основних засобів і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів від пере-оцінки вартості основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок. Якщо переоцінка вартості даного об’єкта основних засобів здійснюється вперше, то її результат буде відображено таким чином:

– сума до оцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу;

– сума уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу витрат.

Здійснивши першу переоцінку, підприємство має результат: при до оцінці – суму додаткового капіталу, при уцінці – суму витрат. Подальші заходи щодо переоцінки вартості об’єкта основних засобів залежатимуть від результатів попередніх переоцінок, а саме:

– якщо підприємство провадить уцінку раніше дооціненої вар-тості об’єкта основного засобу, то суму такої уцінки буде відображено:

а) у зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об’єкта основних засобів;

б) якщо сума уцінки перевищує суму додаткового капіталу (в частині дооцінки такого основного засобу), то сума такого переви-щення включається до складу витрат;

– якщо підприємство здійснює дооцінку раніше уціненої вар-тості об’єкта основних засобів, то суму такої до оцінки буде відоб-ражено:

а) у складі доходів у сумі, що дорівнює сумі витрат, показаних при попередніх уцінках. Іншими словами, дооцінка раніше уціненої вартості основних засобів спочатку зобов’язана “покрити” витрати від раніше проведених уцінок;

б) у сумі перевищення над витратами попередніх уцінок – у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартості основного засобу, який раніше переоцінювався, суму витрат повністю покрито попередніми дооцінками, всю суму здійснюваної дооцінки буде показано у складі додаткового капіталу.

При дооцінці вартості основного засобу, який раніше тільки дооцінювався, всю суму переоцінки буде віднесено до складу додат-кового капіталу. При уцінці вартості основного засобу, який раніше тільки оцінювався, всю суму уцінки буде віднесено до складу витрат.

 

Приклад 4

Розрахувати індекс переоцінки бухгалтерським методом та визначити величину збільшення іншого додаткового капіталу, врахо-вуючи, що величина іншого додаткового капіталу стосовно переоцінок рівна нулю. Відомо, що ринкова (справедлива) вартість машин складає 3250 тис. грн, а їх залишкова вартість – 2500 тис. грн.

 

Розв’язок

Індекс переоцінки бухгалтерським методом розраховуємо за формулою (7), звідки Іп=3250/2500 = 1,3.

Величина іншого додаткового капіталу збільшиться на 3250–2500 = 750 тис. грн.

 

Звіт про власний капітал є формою № 4 річної фінансової звіт-ності деяких суб’єктів господарювання. Вимоги до форми та змісту “Звіту про власний капітал” встановлені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Дія П(С)БО 5 не поширюється:

– на банки і бюджетні установи;

– малі підприємства;

– консолідований звіт про власний капітал.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в Балансі (форма № 1), за його складовими на початок та кінець звітного періо-ду, користувачі фінансової звітності мають потребу в більш детальній інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, і причини цих змін. Це і є метою складання “Звіту про власний капітал”.

Показники даної форми фінансової звітності формуються на підставі:

1) “Звіту про власний капітал” за попередній звітний період (або Балансу);

2) “Звіту про фінансові результати”;

3) даних аналітичного обліку;

4) алгебраїчної суми показників за іншими статтями цього ж звіту.

Для складання “Звіту про власний капітал” необхідно знати, які чинники можуть стати причиною змін по складових власного капіталу і які з них є підставами для визначення показників за його статтями (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1 – Зміст статей “Звіту про власний капітал” за П(С)БО 5     

Продовження таблиці 3.1

 

Структура “Звіту про власний капітал” розписана у додатку до нього. Назви граф (1–10) відповідають статтям розділу 1 пасиву ба-лансу “Власний капітал”, а підсумок за статтями – залишок на початок та кінець звітного періоду – загальний підсумок цього розділу балансу на початок і кінець цього самого звітного періоду.