2.3. Визначення необхідного ступеня очищення промислових стічних вод.

Скидання стічних вод у водойми здійснюють тільки за умови виконання спеціальних вимог, встановлених для цих водойм. Основним показником кількості органічних забруднювачів, що надходять у водойми зі стічними водами, є величина БСК повне. Вона характеризує ту кількість кисню, яка повинна бути використана водоймою на біохімічні процеси окислення внесених забруднень. Цей показник досить повно характеризує лише міські стічні води, в яких, як правило, містяться здебільшого побутові води. Однак у разі скидання промислових стічних вод більшості галузей промисловості одним цим показником обмежуватися не можна, оскільки він не відбиває потребу в кисні для повного окислення всіх речовин, що містяться в стічних водах.

Більш чітке уявлення про сумарну забрудненість виробничих стічних вод дає інший показник — хімічне споживання кисню (ХСК) — кількість кисню, необхідна для повного окислення вуглецю, водню, сірки, азоту та інших речовин, що містяться в стічній воді, в тому числі й тих, що не піддаються хімічному окисленню. За абсолютною величиною ХСК завжди перевищує БСК; перевищення залежить від виду забруднювальних речовин і коливається в дуже широких межах (від 1,1 разів для етилового спирту до 60 разів для триетиламіну). Хоча величина ХСК не нормується чинними нормами охорони водойм, однак її слід брати до уваги під час визначення допустимого навантаження на водойму, виходячи з величини допустимого БСК і кількості розчиненого кисню.

Крім БСК і ХСК при визначенні необхідного ступеня очищення промислових стічних вод враховують нормативні показники речовин, ідентифікованих у стічних водах, вміст завислих речовин, реакцію рн води водойми, температуру води, кольоровість, запах і мінеральний склад.

Умови скидання стічних вод у проточні та непроточні водойми різні. Дотримання науково обґрунтованих норм скидання стічних вод у водойми повинно забезпечити ефективне самоочищення води. Під самоочищенням води мають на увазі ліквідацію у воді водойми органічних речовин, що потрапили в неї, під впливом мікроорганізмів. Насправді це відбувається внаслідок не лише біохімічних, а й фізико-хімічних процесів, наприклад, взаємодії кислот і лугів з гідрогенкарбонатними речовинами водойми, дегазації легколетких речовин тощо. До процесів самоочищення можуть бути віднесені також сорбція розчинених сполук планктоном і донними відкладами, агломерація та осідання часточок, нарешті, розбавляння забрудненого потоку чистими потоками водойми тощо. Тому під самоочищенням спід розуміти сукупність біохімічних, фізико-хімічних та гідродинамічних (розбавляння) процесів, які зумовлюють зниження концентрації забруднювальних речовин у воді водойми. Наведені далі співвідношення дають змогу лише орієнтовно оцінити умови скидання стічних вод.

Для проточної водойми умова скидання стічних вод за нормативним показником вмісту шкідливих домішок визначається нерівністю

 

Де Сз— концентрація забруднйка в стічних водах, якої потрібно досягти в резуль­таті очищення; Сз.в. - концентрація того самого виду забруднйка у воді водойми до скидання стічних вод.

Умови скидання стічних вод до непроточної водойми визначають за співвідношенням

 

Де np — кратність найменшого розбавляння.

 

В разі відсутності забруднювача даного виду в проточній водоймі цей вираз набуває вигляду

 

Тобто концентрація забруднень у стічних водах повинна бути такою, що дорівнює або менша від добутку кратності розбавляння на ГДК. Іншими словами, добуток розбавляння повинен бути таким, щоб концентрація забруднень у проточній водоймі не перевищувала граничне допустимої концентрації.

Необхідний ступінь очищення стічних вод від завислих речовин Д та за величиною БСК повне Е у відсотках визначають за формулами:

 

Де С— кількість завислих речовин у стічній воді до очищення, г/м3; Сдоп— до­пустимий вміст завислих речовин, що містяться в стічних водах, г/м3; Впов — фак­тичне бскпов у воді, що підлягає скиданню; Вэ — бскповне, якого треба досягти в процесі очищення.

 Якщо стічні води мають кислу або лужну реакцію, слід брати до уваги нейтралізуючу здатність водойми. Це інколи дає змогу обійтися без спеціальних споруд з нейтралізації стічних вод. Вода водойм часто містить гідроген-карбонати кальцію Са(нсоз)а та магнію Мg(нсоз)з, які зумовлюють її карбонатну твердість, а також розчинений оксид карбону (IV) СО2. Ці мінеральні солі та оксид карбону (IV) вступають у реакцію з кислотами і лугами, розчиненими в стічних водах. Згідно з санітарними правилами, у водоймах усіх видів користування при розрахунковому відведенні стічних вод зміна величини рн не повинна виходити за межі 6,5—8,5. Допустимий вміст кислоти або лугу в стічних водах, що скидаються у водойму, визначають за рівняннями

 

Де Ск, Сл — максимальна кількість кислоти Сст.к або пугу Сст.л в 1 мл нормального розчину, яким можна нейтралізувати 1 л води за умови, що при розрахунковому відведенні стічних вод рн води залишиться в межах санітарних вимог.

Допустимі температуру, кольоровість, запах, сольовий склад, вміст розчиненого кисню у воді водойми, що змішується зі стічними водами, встановлюють дослідним шляхом.

Узагальнення.

Стічні води характеризуються за декількома групами показників: хімічними, фізичними, санітарно – бактеріологічними.

В залежності від місця утворення, складу домішок та інших факторів стічні води можна класифікувати по різному.

Так як води відрізняються як складом домішок, так і призначенням, то при встановленні вимог до їх якості необхідно враховувати усі фактори та приналежність вод до певних груп за усіма класифікаціями.

Література для самоосвіти: 3, 4, 7, 10.