26.Процесний підхід в менеджменті

Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління. Диверсифікація теорій управління є наслідком намагань кожної школи, кожного напрямку створити якусь завершену теорію менеджменту. Поведінковий та кількісний підходи не еквівалентні усьому полю менеджменту. Це скоріше інструменти, які має використовувати менеджер. Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний). Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності планування, організація, керування, контроль. Кожна функція управління, в свою чергу, складається з взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій. Цю концепцію першим розробив Анрі Файоль та назвав п’ять вихідних функцій:план-я, орг-я, розп, коорд та контроль. Найб-ш розповс-но процес упр-я скл-ся з ф-й:пл, огр, мотив та контроль. Ці перв-ні ф-ї об’єдн-ся зв’язуючими процесами комун-й та прийняття рішень. Процесний підхід до мен-ту був запропонований предст-ми клас-ї (адмін-ї) школи. Упр-ня можна розг-ти як процес, що складається із серії взаємопов’язаних дій. Отже, процес упр-ня - це заг-на сума всіх ф-й упр-ня.

27.Системний підхід у менеджмкнті.

Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити так: входи до організації - трансформаційний процес - виходи з організації, при цьому організація взаємодіє в обох напрямках з зовнішнім середовищем (переплітається). Кер-ки обов’язково повинні врах-ти цей вплив та вчасно реагувати. Сист-й підхід - це спосіб мислення по відношеню до упр-я та орг-ї, коли система розг-ся як деяка цілісність, яка скл-ся з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій вклад в хар-ку цілого. Системи бувають закриті (має жорсткі фіксовані межі та її дії відносно незалежні від зовн-го сер-ща) та відкриті (існує взаємодія із зовн-м сер-м). Підсистеми -великі складові систем (відділи, підрозділи). Ось чому ні одна школа не могла правильно забезпечити діяльність орг-ї, бо біхевіористи розг-ли тільки поведінку людей, шеола наук-го упр-ня -техніку, а не все в цілому. Системний підхід (розповсюдився широко в 50-х рр. ) - це не набір правил та принципів, якими мають керуватися управлінці, а заг-й спосіб мислення і підходу щодо упр-ня і орг-ї. Ел-ти орг-ї: люди, структура, цілі, завдання, технології. Вони змінюються в залежності від зовн-го серед-ща.

28.Ситуаційний підхід у менеджменті

Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації. Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо. Сит-й підхід вніс великий вклад в теорію упр-ня, використовуючи можливості прямого прикладаня науки до конкретних ситуацій та умов. Цент-м моментом сит-го підходу є ситуація - конкретний набір обставин, які сильно впливають на орг-ю в даний конкретний час. (Фоллет, огайо унів). Сит-й підхід визнає, що хоча загальний процес однаковий, специфічні засоби, які повинен використовувати кер-к можуть значно варіювати. Цей підхід в принципі об’єднує всі школи та підходи управліня і розглядає застосуваня будь-якого впливу мотивацій в залежності від ситуацій або від факторів зовн-го та внутрішнього середовища. Фактори вн-го сер-ща: цілі, структура, завданя, технології, персонал. Фактори зовн-го сер-ща: прямі (постачальники,споживачі, конкуренти) і непрямі (стан економіки,культура, цінності, закони тощо). Ситуаційний підхід орієнтує на викор-ня та прямого пристосування науки до конкр-х ситуацій та умов. Вказує на конкр-ні прийоми і методи вирішення задач та досягнення цілей орг-ї. Умови здійснення ситуаційного підходу ( три типи ): відносно стабільні, такі, які змінюють лише частину хар-к сер-ща та орг-ї, невизначені.

29.Сучасні напрямки розвитку науки управління.

1) Інтернаціоналізація менеджменту. Причини: перехід більшістю країн до відкритої економіки, різке підвищення конкур-ї на міжнар-му ринку, розвиток ТНК (Кока-Кола, МакДон-с), сфери, в яких розповсюджується міжнар-й бізнес (ресурси, товари, послуги, ноу-хау, переміщ-я роб-ї сили. Фактори, які обумовлюють розвиток міжнародного бізнесу: менші виробничі витрати за кордоном, спроба уникнути свого антимонопольного закон-ва, великі інвестиційні можливості в інших країнах, проникнення на міжнародний ринок (експорт, ліцензуваня, СП, прямі інвестиції, ств-я багатонац-х корпорацій). Фактори сер-а в якому функціонує міжнародний бізнес: культура,екон-й стан, закон-во,пол-й стан; 2)Об’єднання інтересів бізнесу, суспільства і людини;3)Гуманізація управління включає такі напрямки (аспекти):посилення уваги до соц-ї відповідальності, освоєння різних форм демократизації сусп-ва, посилення уваги до орг-ї культури;4)Посилення технократичного аспекту. В 90-ті роки розвиток мен-ту знову верувся до мех науки упр-ня, а також пішов розвиток гуманізації. Особливості упр-ня вир-м при цьому полягають: 1)кер-ки підрозділів займаються і упр-ям ефективністю вир-ва, 2)стратегію вир-ва визначає стратегія фірми, 3)застосуваня принципів точнов час; комплексного контролю; комп-го рем-го-профілактичного обслуговування; 4)широке застосування комп’ютерів, 5)впровадження систем управління якістю.