130. Значення тактики й політики в реалізації стратегічного плану.

 Тактику розробляють в розвиток стратегії.Тактика розробляється на рівні кер-ва середньою ланкою, вона розрахована на коротший проміжок часу, ніж стратегія. Результати тактики проявляються дуже швидко і легко співвідносяться між конкретними діями Політика - це заг. керівництво прийняття рішень, яке полегшує досягнення цілей. Процедура- опис дій, які слід застосовувати в конкретній ситуації, це можливість вирішення часто повторюваних дій. Правило- точно визначає що повино бути зроблено в специфічній ситуації.

 131.Характеристика ка процедури і правил як конкретних форм реалізації стратегії.

Процедура - опис дій, які слід застосовувати в конкретній ситуації, це можливість вирішення часто повторюваних дій. Правило- точно визначає що повино бути зроблено в специфічній ситуації. Розробка стратегії здійснюється : 1)вибір одного або кількох сегментів ринку; при цьому фірма може цілеспрямовано орієнтуватися: а) або на певну групу споживачів б) або на специфічний географічний ринок в) або на обмежену частку асортименту продукції ідентифікація специфічних потреб, побажань та інтересів споживачів у цьому секторі 2)пошук кращих проти конкурентів шляхів задоволення таких потреб. Це можна зробити двома способами: -шляхом контролю за витратами, -шляхом фокусування. Жодна з означених типових стратегій не має абсолютних переваг перед іншою. Всі вони широко застосовуються на прктиці. Вцілому ефективна стратегія повинна: орієнтуватися на конкретних споживачів, їх потреби, запити, інтереси, відзеркалювати набір сильних сторін фірми, містити перелік конкретних задач, які б дозволяли організації реально реалізовувати свої конкурентні переваги, містити у собі заходи, які б дозволяли долати слабкості фірми та загрози із зовнішнього середовища. Конкурентні методи вибору функціональної стратегії є предметом вивчення специфікацій українського циклу (операційний менеджмент, фінансовий, управлінський та фінансовий облік). Надання стратегії конкретної форми. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи: тактичних планів, одноразових планів, планів, що повторюються. Тактичні плани – короткострокові плани, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів . Одноразові програми – це плани, які охоплють достатню кількість дій, які не повторюються у майбутньому. Проекти – плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Виступають окремими частинами програми. Бюджети – плани, у яких здійснюється розподіл ресурсів поміж окремими видами діяльності та підрозділами організації . Політика – загальне керівництво для дій та прийняття рішень, яке визначає, у якому напрямку слід діяти. Пояснює, яким чином мають досягатися цілі; вона ніби то всановлює дороговкази, на які слід орієнтуватися у процесі діяльності організації. Стандартні операційні процедури (СОП) – показують, які конкретні дії має здійснити виконавець за певних обставин. Вони докладно розписують, як слід виконувати певний вид діяльності. Головне в них – хронологічна послідовність дій. Правила – найбільш вузька форма планів, що повторюються. Вони являють собою опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Воно вказує: слід чи не слід виконувати певні дії. СОП та правила слугують замінниками прийняття рішень. За своєю природою вони розраховані на придушення мислення. Менеджер використовує їх тоді, коли він не бажає аби його підлеглі діяли самостійно.

132.Поняття "організації" як функції управління.

Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності. Організація–це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення цілей. Організаційна діяльність - це процес за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти між людьми що до роботи або повноважень і створює середовище сприятливе для їх спільної діяльності. Це процес перш за все розміщення й використання організаційних ресурсів для досягнення стратегічних цілей підприємства, що виражені у розподілі праці на рівні підрозділів, відділків та видів діяльності, формуванні структури влади та механізмів координації виконання різних робочих задач. Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності. Його складність полягає у необхідності вибору рішення з безлічі можливих альтернатив, кожна з яких не поступається решті з точки зору раціональності прийняття організаційного рішення

133.Характеристика складових організаційної діяльності.

Основними складовими організаційного процесу (організаційної діяльності) є: а) розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей; б) групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо) - департаменталізація; в) підпорядкування кожної такої групи керівникові, який отримує необхідні повноваження (делегування повноважень); г) визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові (встановлення діапазону контролю); д) забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності (створення механізмів координації). Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності. Його складність полягає у необхідності вибору рішення з безлічі можливих альтернатив, кожна з яких не поступається решті з точки зору раціональності прийняття організаційного рішення. континууми можливих рішень в межах організаційної діяльності. (Континуум – це безперервна сукупність, наприклад, в математиці – це сукупність всіх точок прямої, яка еквівалентна сукуності всіх дійсних чисел). Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції на всіх континуумах складових організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.

134.Організаційна структура як результат організаційної діяльності.

Значний вплив на організаційну структуру має виробнича структура підприємства (структура виробництва поєднання галузі, що визначається сукупністю витрат, розподілом праці). Організаційна структура–це сукупність підрозділів, служб будь-якої організації. Це інструмент менеджменту, що використовується для управління ресурсами в процесі виконання задач. Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації. Під складністю розуміється те, як багато виразних ознак має організація. Чим глибше розподіл праці, чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складніше координувати діяльність людей в організації. Ступінь, у якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх робітників і є ступенем формалізації. Чим більше правил та регуляторів в організації, які вказують, що можуть робити співробітники, а що - ні, тим більш формалізованою є структура організації. Централізація визначає місце, де переважно зосереджено право прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі.        Всі господарські підрозділи у структурі управління поділяються на підрозділи 1) основного виробництва, що у свою чергу поділяються на первинні (ферми, бригади) і вторинні підрозділи; 2) допоміжні; 3) обслуговуючі виробництва. Крім того, існують підрозділи соціальної сфери (дитячі садки, лазні, їдальні тощо ).В залежності від кількості підрозділів визначають організаційну побудову( 2х, 3х,4х ступенева)