70. Види комунікації.

Люди постійно обмінюються інформацією незалежно від того, чи знаходяться вони в організації, чи ні. Тому в загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії поміж людьми взагалі. Для характеристики процесов комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”. Усередені організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”. Таким чином існує два загальних вище наведених вида комунікацій.

71.Поняття міжособових та організаційних комунікацій.

 Міжособові комунікації – це комунікації поміж людьми взагалі (між двома і більше особами). Такі комунікації існують, оскільки люди постійно обмінюються інформацією, незалежно від того, де вони знаходяться. Організаційні комунікації - процес комунікації в межах організації, де люди відіграють певні ролі та діють в умовах ієрархії влади. Це вносить корективи у характер комунікації та ускладнює їх.

72.Основні методи міжособових комунікацій. Їх переваги та недоліки.

Основні методи комунікації: 1)усна – її формами є: виступи (промови), групові дискусії, телефонні розмови, розповсюдження чуток. Переваги: швидкість обміну інформацією, наявність гарного зворотнього зв’язку (у формі запитання або погодження), відносна легкість комунікації. Недоліки: проблема неточності, неадекватності використання відправником недоречних слів, у процесі комунікації можуть бути випущені суттєві деталі, слухач може забути частку або усю інформацію, що передається, викривлення повідомлення при його передаванні другій, третій і т.д особі. 2)письмова – її формами є накази, розпорядження, листи, повідомлення, звіти, реферати. Переваги: письмова інформація постійна, піддається зберіганню та є незмінною протягом довгого часу, це інформація є відчутною на дотик, це інформація є такою, яку можна перевірити, ця інформація є більш логічною, обгрунтованою і точною, використовується, коли важливо якумога точніше передати зміст складної та об’ємної інформації. Недоліки:1) повільність обміну інформацією, 2) відсутність гарного зворотнього зв'язку.3) деяка складність. 3)Невербальна /несловесна/ - будь-який обмін інформацією, який не використовує слова. Класично поділяються: “мова тіла” – за допомогою жестів, виразів обличчя, посмішок можна передавати такі емоції як стурбованість, задоволення тощо. інтонація голосу – підвищення або пониження, що виказує певні почуття того, хто говорить “символіка” – умовність, яка приписується будь-чому в діяльності менеджера або діяльності організації вцілому (обладнання офісу, розмір).

73. Формальні та неформальні комунікації.

 Залежно від статусу організаційні комунікації поділяються на: 1)Формальні – такі, що випливають з ієрархії влади; відповідають прямому ланцюгу команд. 2)Неформальні – такі, які несанкціоновані менеджером, виникають спонтанно; вони дозволяють заповнити розриви, які існують у формальних комунікаціях і переслідують такі цілі: дають можливість робітникам організації задовольнити свої потреби у соціальній взаємодії, можуть покращити діяльність організації, утворюючи альтернативні, більш швидкі та ефективні канали обміну інформацією.

74. Типи організаційних комунікацій.

Залежно від характеру спрямованості розрізняють такі типи організаційних комунікацій: міжрівневі комунікації, в межах яких виділяють такі: що йдуть “згори до низу” (поточні завдання, вказівки) - низхідні; що йдуть “знизу до гори” (звіти про виконання, звіти про поточні проблеми) - висхідні. Такі комунікації мають тенденцію до більшого викривлення інформації ніж ті, що йдуть “згори до низу”, бокові (горизонтальні) - між членами однієї групи або керівниками одного рівня. Вони необхідні для координації та інтегрування диверсифікованих функцій в організації. діагональні комунікації, що перехрещують функції та рівні організації. Переважно вони є неформальними.