156.Характеристика галузевої структури управління сільськогосподарським підприємством.

При цеховій структурі виробництва основною виробничою одиницею господарства є цех, який створюється за галузевим принципом. Залежно від розмірів виробництва господарство може мати від чотирьох до семи цехів: рослинництва, тваринництва, механізації, будівельний, комунально-побутовий тощо. В цехах рослинництва й тваринництва доцільно створювати дільниці, які б очолювали висококваліфіковані спеціалісти середньої ланки. На цехову структуру управління рекомендується переходити господарствам з високим ступенем спеціалізації і концентрації виробництва, компактною територією, наявністю зв’язку та доріг з твердим покриттям, я також ж при достатній кількості підготовлених кваліфікованих спеціалістів, що мають хист до керівництва і могли б очолити відповідні цехи. Перевагою цехової структури перед територіальною є, по-перше, те, що функціональні спеціалісти очолюватимуть відповідні цехи і виконуватимуть функцію лінійних керівників, відповідаючих за кінцеві результати; по-друге, значно зменшується кількість функціональних підпорядкувань і зв’язків; по-третє, повністю ліквідується дублювання розпоряджень та прийняття рішень; по-четверте, значно зменшується або зводиться до норми кількість безпосередньо підпорядкованих керівникові господарства; по-п’яте, створюються умови для поглиблення спеціалізації.

157.Характеристика відділкової структури управління сільськогосподарським підприємством.

 У відділковій (багатогалузевій) структурі управління керівник підрозділу, відділка або дільниці здійснює керівництво усіма галузями, розміщеними на території підрозділу. Такі структури управління сформувались за певних історичних та економічних умов при об’єднанні невеликих за розміром господарств.   У практичній діяльності територіальні структури управління ефективні при значному розосередженні виробництва, наявності кількох населених пунктів, відсутності доріг і засобів зв’язку. Однак за цією структури управління роль спеціалістів в окремих випадках зводиться до консультативних функцій, оскільки керівництво безпосереднім виробництвом вони здійснюють через проміжну ланку, тобто керуючих відділками або дільницями. Крім того, подвійна підпорядкованість керівників проміжної ланки керівникові господарства та спеціалістам призводить до частих неузгоджень у роботі. При цьому відбувається збільшення кількості підлеглих, а також ускладнюється вирішення питань поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва.

158. Характеристика комбінованої структури управління.

Комбінована або змішана структура характерна для господарств, що перейшли до галузевого принципу управління, але в наслідок значного територіального розосередження виробництва та поганих засобів зв’язку не можливо всіх керівників підрозділів лінійно підпорядкувати начальникам цехів. При цьому поряд із галузевими цехами організаційної структури можуть існувати один або кілька самостійних структурних підрозділів. Але переважно такі комбіновані структури управління є перехідними при удосконаленні існуючих.

159.Основні фактори, що впливають на формування організаційних структур.

Це 1) розмір, концентрація та спеціалізація виробництва с/г підприємства, його виробничих підрозділів; 2)розміщення та розміри населених пунктів та виробничих об’єктів; 3)склад та розміщення сільськогосподарської угідь, шляхів, засобів зв’язку; 4)форми організації праці; 5)форма власності; 6)кваліфікація кадрів; 7) НТП тощо.