101. Евроринок

Євроринок- частина світового ринку позичкового капіталу, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції з євровалютами.

Передумови розвитку євроринку:

потреба в гнучкому міжнарод.валютно-кредитном механизмі для обслуговування ЗЕД;

введення конвертованості головних валют;

стимулювання експорту капіталу з боку держави.

Особливості євроринку:

величезні масштаби і суми операцій;

вітсутність чітких просторових і часових меж;

суб‘єкти – ТНБ і ТНК, держави, міжнар. фін.організації;

обмеження доступу інших позичальників;

використання вільноконвертованих валют;

стандартизованість операцій;

низька вартість кред ресурсів;

висока прибутковість.

  Євроринок – це ринок, на якому проводяться операції по кредитам і позикам в євровалюті..

   Євровалюта – це конвертована валюта будь-якої країни, що переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій в усіх країнах, включаючи країну емітента цієї валюти.

   Євроринки не мають статусу урядових, державних ринків. Їх виникнення обумовлено потребами підприємств, інвесторів, а також деяких країн. Операції на євроринках не підпадають під державне валютне регулювання і податкове законодавство певної країни.

   Причини виникнення:

поява пропозиції розміщення доларів за межами США;

великий попит на $ в Європі;

регламентація США, що ускладнювала валютні операції з $ в цій країні у порівнянні з операціями на вільному ринку;

бажання європейських банків знайти засіб фінансування міжнародних операцій.

На ринку євровалют спочатку панував лише євродолар. Євродолар – це американський $, отриманий західноєвропейським банком у якості вкладу. $, записаний в пасив банку в якості зобов’язання у французькому чи англійському банку, є євродоларом. Поступово євродолар переріс у феномен євровалюти. Так, наприклад, французький франк чи німецька марка в пасиві банку в Амстердамі чи Лондоні є єврофранком чи євромаркою.