125. Міжнародна організація праці (МОП)

МОП була заснована в 1919 році  . Сьогодні до складу МОП входить 171 держава, в тому числі і україна. Вищим органом МОП є Міжнародна конференція труда, що збирається щорічно. Кожна держава має трьох представників в МОП. 

Напрямками діяльності цієї організації  є сприяння досягненню соціальної справедливості працівників, розробка програм, спрямованих на поліпшення умов труда і життя, впровадження міжнародних стандартів праці, здійснення програм професійної підготовки, здійснення спеціальних досліджень та інш.

МОП розробляє конвенції і рекомендації, в яких встановлюються міжнародні стандарти в галузях оплати праці, тривалість робочого дня, соціальне страхування тощо. Рекомендації є орієнтиром для національної політики і законодавства, конвенції є обов‘язковими до виконання всіма державами, що їх ратифікували. Дотримання конвенцій контролюється МОП.

В рамках програм технічного співробітництва експерти МОП здійснюють допомогу країнам-членам в галузях профпідготовки, методи управління, системи соціального забезпечення, політики зайнятості тощо.

126. СВІТОВИЙ РИНОК ПРАЦІ, ЙОГО СТРУКТУРА І СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ.

Однією з форм сучасних міжнародних економічних відносин є міграція  робочої сили, під якою розуміється переміщення ¦переселення працездатного населення з однієї країни в іншу в пошуках роботи і кращих умов життя. Міграція є однією з головних складових формування світового ринку. Формування світового ринку робочої сили здійснюєтся у двох напрямах: а) формування внутрішнього ринку робочої сили, I б) формування зовнішнього ринку робочої сили.  Обидва ці ринки тісно взаємопов'язані між собою і доповнюють один одного. ВНУТРІШНІЙ ринок робочої сили засновується на рушенні кадрів між підприємствами, фірмами, галузями, регіонами всередині окремої держави. Він регулюється законодавчими або колективно-договірними нормативними актами, якими керуються партнери по реалізації політики зайнятості.

ЗОВНІШНІЙ ринок робочої сили передбачає мобільність робочої сили між фірмами на загальносвітовому рівні. Тут механізм його регулювання охоплює більш широке коло економічних, юридичних, соціальних і інших чинників, що визначають функціонування цього ринку. Ці відносини регулюються на основі міжнародних норм і угод, що визначають умови ¦ порядок переміщення робочої сили через кордон, працевлаштування іноземних громадян, їх юридичний і соціальний захист в  країні перебування.

Зовнішній ринок робочої сили формується під впливом двох потоків - еміграції і іміграції робочої сили. ЕМІГРАЦІЯ - це виїзд працівників даної країни на роботу в інші країни. ІМІГРАЦІЯ - це зворотний процес, тобто виїзд іноземних робітників на роботу в дану країну. Базовою формою організації зовнішньої трудової міграції, прийнятою в міжнародній практиці, є двосторонні угоди між зацікавленими державами, де, зокрема,  обмовляються соціальна і трудова рівноправність між імігрантами і громадянами країни перебування. Важливе значення для зовнішньої трудової міграції має закон про в'їзд і виїзд, який приймається кожною окремою державою з метою захисту внутрішнього ринку. Так, ряд економічно розвинених країн ввели кількісні обмеження (щорічні квоти) на в'їзд іноземців в країну. Більш того деякі з них визначають коло професій  кваліфікацію робітників-імігрантів, встановлюють вікові обмеження, визначають інші умови в'їзду в країну. У міжнародній практиці управління міграційними процесами функції найму робочої сили в країні еміграції (іміграції) звичайно виконує приватний агент. Урядові органи, як правило, також звертаються до послуг приватних агентів як з питань найму робітників, так і пошуку робочих місць.