35. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) та рівні їх розвитку.
Реалізація різноманітних форм МЕВ суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються в залежності від ступеню інтенсивності взаємодії:
Економічні контакти – це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;
Взаємодія – стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;
Співробітництво – міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;
Міжнародна економічна інтеграція – це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.
36. Міжнарод розрахунки і фактори, що впливають на їх розв
Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Суб’єкти: імпортери, експортери, банки. “Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку. “Ностро” - рахунки банку в іноземному банку.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами. Вирішальне значення мають валютно-фінансові умови, які включають такі основні елементи:• валюта ціни (валюта, в якій виражена ціна товару за укладеною зовнішньоторговельною угодою або сума наданої міжнародної позички;)• валюта платежу;• умови платежу;• засоби платежу;• форми розрахунків;• банки, які обслуговують міжнародні розрахунки.
Міжнародні розрахунки виступають як загально денна діяльність банків, які здійснюють розрахунки з закордоном на основі вироблених міжнародним співтовариством та прийнятих у більшості країн умовах, норм та порядку здійснення розрахунків. Світова практика розробила такі форми та методи міжнародних розрахунків: інкасо, акредитив, банківський переказ, авансові розрахунки, розрахунки по відкритому рахунку, векселі, чеки, кредитні картки. Вибір форм розрахунків визначається рядом факторів. Інтереси експортерів та імпортерів товарів та послуг не співпадають: еспортер намагається отримати виплату від імпортера у найменьший строк, у той же час, як імпортер намагається відкласти виплату до моменту кінцевої реалізації товара. Тому, вибрана форма розрахунку є компромісом, в якому враховується економічна позиція контрагентів, ступінь довіри один до одного, економічна кон’юнктура, політична ситуація. Оскільки міжнародні розрахунки тісно пов’язані з кредитними відносинами, то наявність чи відсутність кредитних угод також впливає на вибір форми розрахунків. Досягнення компромісу не значить, що експортер та імпортер отримують однакові переваги: деякі з них більш вигідні для експортеру, інші - імпортеру. Самою надійною формою з точки зору експортера є авансовий платіж, а найменьш надійний – розрахунок за відкритим рахунком.
37. Міжнародні спільні підприємства.
Мотивами входження на зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників в/ва; можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності в/ва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових кеналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни що приймає.
Очевидною є виробничо-економічна та маркетингова мотивація партнерів. Не слід ігнорувати й інші, як правило, не декларовані та рідко досліджувані мотиви – пропагандистські та престижні, характерні як для діяльності за кордоном великих корпорацій, так і для міжнародного бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли СП створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв”язується завданя виведення екологічно брудних виробництв.
У свою чергу фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.
Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки дла освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою виходу на ринки сусідніх країн, або цілих регіонів світу.
Аналіз розвитку спільних підприємств потребує їх систематизації з виділенням ознак з точки зору організації (спосіб, шлях, форма, місце реєстрації); структури учасників (безпосередні учасники, країни-учасники); вкладення у статутний фонд (зміст, якість, спосіб, мета, структура, участь партнерів); а також сфер, видів та строку діяльності.
38. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності.
Головною метою здійснення інвестицій є отримання прибутку . Здійснюючи ПІІ, іноземний інвестор керується як правило наступними мотивами:
деякі країни з метою захисту національних виробників від небажаної іноземної конкуренції або інших міркувань вводять тарифні і нетарифні бар‘єри для імпорту товарів в країну. Тому якщо іноземний виробник бажає діяти на даному ринку, йому необхідно шляхом здійснення ПІІ створити виробництво даного товару в межах даної країни.
якщо компанія-інвестор знаходиться в країні з високим рівнем оподаткування або з наявністю певних обмежень в сфері її діяльності, то за допомогою ПІІ можна створити дочірню компанію в іншій країні і проводити операції через неї.
За наявності в країні базування високих витрат на виробництво продукції ( висока вартість робочої сили, нестача сировини, екологічна небезпечність тощо) ПІІ є засобом перенесення виробництва в іншу країну з більш сприятливими умовами з метою зниження собівартості товарів і підвищення їх конкурентоздатності.
ПІІ , що здійснюються шляхом купівлі іноземних компаній, можуть бути засобом доступу до іноземних технологій і “ноу-хау”.
На позитивне рішення щодо здійснення ПІІ можуть вплинути також такі чинники:
особливості товару ( необхідність створення компанії в іншій країні для адаптації товару, рекламно-маркетингової діяльності і післяпродажного обслуговування.)
в разі здійснення інвестицій в підприємства, що є базовими для економіки приймаючої країни, інвестор може отримати певні засоби впливу на економіку цієї країни взагалі і на політику уряду тощо. Яскравим тут є приклад Росії
39. Національна та міжнарод (світова) валютні системи і їх основі елементи.
Валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міжнародними угодами. Це сукупність двох елементів: валютного механізму - правові норми та інструменти, що їх представляють як на національному так і на міжнародному рівнях; валютних відносин – повсякденні зв’язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків. Національна валютна система – це форма економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Міжнародна(регіональна) валютна система - це специфічна організаційно-економічна форма відносин ряду країн у валютній сфері, спрямована на стимуляцію інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їх взаємну ув’язку. Існує в межах певних інтеграційних об’єднань. Яскравим прикладом міжнародної(регіональної) валютної системи служить Європейська валютна система. Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних ( грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю, це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства. Основні елементи національної валютної системи: Національна валюта, Умови конвертування національної валюти, Паритет національної валюти, Режим курсу національної валюти, Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль, Основні елементи міжнародної валютної системи: Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці, Умови взаємної конвертування валют. Уніфікований режим валютних паритетів, Регламентація режимів валютних курсів, Міждержавне регулювання валютних обмежень, Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності, Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу, Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків, Режим світових валютних ринків та ринку золота, Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.