25. Методи міжнародної торгівлі.
Міжнародна торгівля (МТ) являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами.
2 методи МТ: а) Т напряму; б) Т через посередників
Т напряму передбачає встановлення прямих зв`язків між виробником та кінцевим споживачем. Таким зв`язкам притаманні: - цілеспрямований хар-р; - ефективні зворотні зв`язки; - довгостроковість; - усталеність.;
У межах Т через посередників між виробником та кінцевим споживачем знаходяться додаткові ланки – посередники.
Якщо порівнювати Т напряму та Т через посер-в, то ціна у ТН буде нижча, ніж у ТчП. Але при ТчП залучаються капітали посередників для перевозки, страхування, збуту, що зберігає кошти виробника. За ТчП є можливість проникнення на високомонопольні ринки, налагодження кращого контакту зі споживачем, перенесення ризиків на посередника
26. Міжнародна економічна діяльність, її суб’єкти та форми.
МЕД є однією з форм МЕВ. Об’єктом МЕД є світова економіка. Суб’єктами МЕД є її учасники, котрі здатні відносно незалежно і активно діяти для своїх інтересів: фізичні особи, юридичні ос-би, держави, міжнародні організації. Останніми роками відчутну роль серед суб’єктів МЕД відіграють не тільки ТНК, а й окремі олігополії. Основні форми МЕД: міжнародна торгівля товарами і послугами, міжнародний рух капіталу у вигляді міжнародних прямих і портфельних інвестицій і міжнародного кредитування та офіційна допомога розвитку, міжнародна трудова міграція. Форми МЕД реалізуються в умовах досить усталеної світової валютної системи. Сучачні валютні операції з одног боку обслуговують всі інші форми МЕД, а з іншого – мають власну мотивацію. В сучасній економіці у всіх формах МЕД присутній сегмент спекулятивних операцій, який постійно зростає.
27. Міжнародна інвестиційна діяльність України.
У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку становить понад 40 млрд дол. але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчим, ніж потреба в них. Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі якихх весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Сх. Євр. Провідні позиції в інвестуванні в Україну посідають США, Нідерланди, Німеччина, Російська Федерація. Слід звернути увагу, що серед 10 найбільших прямих інвесторів є 4 офшорні зони- Кіпр, Віргінські острови, Швейцарія та Ліхтенштейн. У 2000р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду, яка зміцнила довіру інвесторів до України. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є: нестабільність законодавства; незбалансованість економіки; неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов’язань; економічна і політична нестабільність; корупція і т.д. Переважно саме ці причини, що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну. Для покращення інвестиційного клімату необхідні: зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо; створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості; визначення пріоритетів інвестування; створення умов для активізації вітчизняного бізнесу; поглиблення ринкових реформ;
28. Міжнародна організація праці, її завдання і напрямки діяльності.
МОП — це спеціалізована організація ООН для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства.. Місце знаходження — Женева. Нараховує понад 170 держав-членів. ОП розробляє міжнародні стандарти з питань праці, які є рекомендаційними для національних урядів у питаннях, що стосуються проблем зайнятості, рівня оплати праці, системи соціального страхування, захисту інтересів мігрантів тощо. Такі стандарти впроваджуються країнами-членами самостійно, про що вони щорічно звітуються в МОП. ОП ухвалила низку важливих документів з елементами правового регулювання міжнародних переміщень робочої сили: проти дискримінації робітників-переселенців, про регламентацію використання праці мігрантів, їх соціальні та економічні права.
Незважаючи на значні зусилля міжнародних організацій, сучасну міграційну ситуацію в світі визначають передовсім основні імпортери робочої сили - це США і Канада, країни — члени ЄС. У цих країнах безпосереднє здійснення імміграційної політики покладено на спеціальні організації — національні служби імміграції при Міністерстві праці або Міністерстві внутрішніх справ.
Так, в сучасних умовах для України актуальними є не просте питання забезпечення факторної конкурентоспроможності (для чого є необхідні, хоча до останнього часу і не використані ресурсно-технологічні передумови - запаси корисних копалин, сільськогосподарські угіддя, кваліфікована робоча сила, науково-технічна база, вигідне геоекономічне положення), а проблема трансформації початкових (факторних) переваг у інвестиційні та науково-технологічні. Для цього потрібна чітка (а за кризових умов і досить жорстка) державна стратегія.
29. Міжнародна офіційна допомога розвитку.
Технічна допомога є різновидом міжнародного передання технологій і отримала великого розвитку з 70-х років. Програми ТД здійснюються по лініям міжнародних економічних організацій і на основі двосторонніх міждержавних угод. Мета даних програм – технічна допомога країнам, що розвиваються , і країнам з перехідною економікою для прискорення їх розвитку і побудови в них розвинутої ринкової економіки. ТД підвищує технологічний рівень країн-отримувачів. Існують такі різновиди ТД: Технологічні гранти – безоплатне передання розвинутими країнами технологій, технологічно містких товарів або фінансових ресурсів на їх придбання. Вони також передбачають підготовку персоналу. Отримувач ТД при цьому не приймає участі в фінансуванні проекту і виконує суто організаційні функції; софінансування ТД передбачає фінансову участь отримувача допомоги в проекті – це розглядається як посвідчення зацікавленості уряду країни в отриманні і ефективному використанні ТД. Двостороння ТД здійснюється між країною-донором і країною-отримувачем згідно міжурядових угод і з урахуванням незначних сум, що звичайно виділяються на це, полягає в основному в підготовці персоналу і наданні певних типов високотехнологічної продукції ( комп’ютери та інш.). Багатостороння ТД здійснюється кількома країнами у відношенні до країни-отримувача і полягає в поставках високотехнологічного обладнання. Іншим варіантом багатосторонньої ТД є допомога з боку міжнародних організацій, таких як Програма розвитку ООН та інш. Ця допомога полягає в консультаціях і підготовці персоналу.