15. Етапи і особл розвит інтеграційних процесів у Півн Амер

Для північної Америки тривалий час був характерний розвиток економічних зв'язків переважно на корпоративному рівні. Посилення міждержавної економічної взаємодії зумовило створення зони вільної торгівлі "США-Канада". Також було створено нове інтеграційне угруповання за участю США, Канади, Мексики - Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА). Формується торговельний блок, що об'єднує країни. Відповідними угодами в рамках НАФТА, зокрема, передбачається: • істотно пом'якшити тарифне регулювання. • скоротити наполовину податки на імпорт в Мексику автомобілів і запасних частин до них • забезпечити вільний допуск американських компаній на мексиканський ринок телекомунікацій; • терміново відмінити тарифи на текстильні товари на суму 250 млн. дол, • терміново відмінити ліцензії з боку Мексики на імпорт сільськогоспо­дарської продукції; • відкрити мексиканський фінансовий ринок для партнерів за НАФТА до 2000 р.; • забезпечити  активну  діяльність  американських  компаній  на Мексиканському страховому ринку; • лібералізувати взаємне інвестування, • відкрити мексиканську транспортну мережу для американських фірм у два етапи. Сучасні американсько-західноєвропейські економічні взаємовідносини розвиваються в умовах, коли ринки ЄС більш значущі для економіки США, ніж японський, канадський та інші ринки. Крім цього, значення ринків ЄС для підприємців та інвесторів США вище, ніж американського для ЄС. Водночас країни ЄС залежать від американського ринку меншою мірою, ніж Японія і Канада. У Цьому контексті поглиблення європейської інтеграції може мати для економіки США як позитивні, так і негативні наслідки.

16. Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.

ЄС являє собою інтеграційне  угруповання  п'ятнадцяти  західноєвропейських  країн (Німеччини, Великобританії, Франції, Італії,  Іспанії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Данії, Ірландії, Португалії, Греції, Австрії, Фінляндії, Швеції), які прагнуть до економічної та політичної єдності, частково відмовляючись від своїх національних суверенітетів. Інстутиційна структура ЄС: *Рада Європейських Співтовариств (скликається двічі на рік у складі глав держав і урядів)  як  вищий  орган  інтеграційного  угруповання,  наділений законодавчою владою; *Комісія Європейських Співтовариств (складається з голови та 17 членів комісії, які призначаються урядами країн-членів за встановленою квотою) як постійний виконавчий орган; *Європарламент (складається з 518 депутатів, які обираються прямим загальним голасуванням громадян країн-членів за встановленою квотою) як основний консультативно-наглядовий орган; *Суд Європейських співтовариств  (складається з 13 суддів) як орган юридичного контролю, *Європейськое політиче співтовариство, *Рада міністрів ЄС, *Економічна і соціальна рада (консультативний орган). Цілями є: *зменшити коливання валютних курсів, *витіснити з міжнародних  розрахунків долар США, *стимулювати подальший розвиток інтеграційних процесів через забезпечення передумов формування єдиного валютного ринку ЄС. Мета:* усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталу в Португалії та Греції. Країни ЄС орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дисципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прерогативою окремих країн; *створити Європейський валютний інститут, який має готувати документи для проведення єдиної грошової та валютної політики, * створити Європейський центральний банк.

17. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.

Перехідна економіка (ПЕ) – це тип економічної системи, яка існує протягом переходу від однієї економ системи до іншої. Вона характеризується високим рівнем безробіття, швидкою інфляцією, економічним спадом, політичним хаосом (частіше у країнах, що розвиваються).

В економіці країн, що розвиваються діють дві підсистеми виробничих відносин – та що змінюється (неринково-традиційна) і та що змінює (ринкова). Аналіз усієї системи виробничих відносин буде неможливим якщо не будуть враховуватися ті виробничі відносини які виникають у ході становлення системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними. У перехідних виробничих відносинах переплітаються різноманітні за своїм змістом виробничі відносини, поєднуються властивості відмираючих і народжуваних економічних зв’язків. Перехідні форми охоплюють не тільки економічний базис і соціальну структуру а й політичну організацію суспільства.

Взагалі ПЕ – це особливий стан в еволюції економіки, коли вона функціонує в період переходу від однієї історичної сходини до іншої. Вона представляє собою проміжний стан суспільства, відображає циклічність економічного розвитку.

Зміни які відбуваються в ПЕ є переважно змінами розвитку а не функціонування, як це характерно для системи що склалася. Головними рисами ПЕ є: змінність, нестабільність, що носить безповоротний характер. Зміни що проходять в ПЕ, ведуть до зміни екон системи. ПЕ базується на різних типах і видах власності, різних формах господарювання. В ПЕ, з однієї сторони, відбувається зміна ступеню держ втручання в економіку та державне регулювання екон процесів губить всезагальний характер. З іншої сторони, міняються форми і методи держ регулювання, непригодні для держ рег-ня економіки в перехідний період. Проте в ПЕ роль ДРЕ більш значима ніж в склавшихся ринкових системах.

18. Заг. хар-тика країн, що розвиваються (КЩР).

КЩР (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії землі. Сюди входять всі азіат. країни, крім Япопії, країни Лат. Америки, Африки. Тут зосереджено 90% розвіданих світ. запасів нафти й 50% газу.

Спільні риси КЩР:

багатоукладність ек-ки: ек. системи цих країн представлені різним набором форм вир-ва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до монополістичної і кооперативної.;

відсталість, яка відображає стан госп-ва цих країн, який характериз-ся низьким рівнем розвитку ПС. Відсталість має 2 аспекти:

- історичний: відставання у розвитку одного типу сусп-ва від іншого в момент колонізації цієї групи країн;

- сучасний: пов’язаний з низьким рівнем розвитку ек-ки цієї групи країн.

залежність КЩР від ПРК: проявляється у відносинах домінування і підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;

Регіональні відмінності КЩР:

- у 80-ті рр. значно поширили свої позиції Сх. і Півд. Азія;

- скоротилась у світ. вир-ві частка Зах. Азії (12%, а була 33%), дещо послабли позиції Лат. Ам. (24%, а було 35%);

В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи:

1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ПРК (Бруней, ОАЕ);

2. країни з сер. пок-ками на душу нас-ня (країни-експортери нафти, НІК);

3. бідні країни, в яких ВВП на душу нас-ня не перевищує $750 (перев. частина КЩР).

19.Злиття та поглинання у міжнародному бізнесі.

Злиття та поглинання у міжнародному бізнесі є однією з форм інтернаціоналізації, що несе як позитивні так і негативні риси.

Позитивним є те , що злиття та поглинання є однією з форм санації підприємств на міжнародному рівні , що дозволяє зберегти підприємства, що знаходяться в кризовому стані.

З іншого боку поглинання та злиття призводить до створення ТНК та фінансово промислових груп, що створюють ряд негативних факторів пов’язаних з монополізацією світового виробництва.

ТНК також несуть здебільшого негативний вплив на стан країн базування.

Отже злиття та поглинання є двояким процесом, що несе як позитивні так і негативні риси.