90.Україна на світовому ринку товарів і послуг.
Україна на світому ринку товарів і послуг представлена як високотехнологічними товарами так і сировиною . Структура товарних потоків свідчить про те що за останній час збільшилася частка експорту в торгівельному балансі, хоч з іншого боку це зумовленно особливостями калькуляції експортно – імпортних операцій. Тобто, обсяг експорту фактично зменшився, та методика розрахунків зумовлює збільшення його частки.
Ринки реалізації українських товарів – це здебільшого близьке зарубіжжя. Вихід на світові ринки ускладнений жорсткою конкуренцією у високотехнологічних галузях, яскравим прикладом є нещодавні тендери щодо транспортних літаків та продукції воєнного комплексу (тендери щодо виробництва танків).
91. Форми і методи регулювання міжнародного інвестування на національному і міжнародному рівнях.
Інвестиції є основою перебудови сектору матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестиції та підвищення інвестиційної діяльності. Усі методи державного регу лювання інвестиційної діяльності є взаємозв’язаними,а тому застосування їх не може бути довільним.Основними методами регул.міжнар. інвестування на нац. рівні є:визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування; залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави; забезпечення захисту інвестицій; експертиза інвестиційних проектів; регулювання фондового ринку; регулювання участі інвесторів у приватизації. До форм слід віднести податкове регулювання; бюджетне регулювання; кредитне регулювання та проведення гнучкої амортизаційної політики. А до форм регулювання міжнародного інвестування на міжнар.рівні належать: пряме інвестування через створення як підприємств з іноземним капіталом, так і спільних підприємств; продаж іноземним інвесторам цінних паперів; отримання кредитів. Позик та гарантій міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, банків тощо. Діяльність іноземних інвесторів регулюється законодавчими та нормативними актами,які прийняті міжнародними організаціями.
92. Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.
Основними формами міжнародних розрахунків у здійсненні зовнішньо-економічної діяльності є: •банківський переказ (Операція банку з виконання доручення клієнта по переведенню грошей в іншій банк для виконання його грошових зобов’язань. Недолік: затримка в часі надходження виручки до експортера); •документарне інкасо (банківська операція по стягненню грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів. Документарне інкасо — це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцент) того, що ця сума буде сплачена в установлені строки. Недоліками інкасової форми розрахунків є: * значний термін проходження документів через банки;* можливість відмови імпортера сплатити кошти за надані документи;* . •документарний акредитив (Акредитив — це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Підтверджений безвідзивний акредитив.- У випадку, коли експортер не отримує передоплати і не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого безвідзивного акредитива. Непідтвердмсений акредитив -означає, що банк експортер обмежується тільки повідомленням експортера про відкритті акредитива і платить тільки в тому випадку, якщо банк імпортер перераховує йому відповідну суму. Документарний акредитив – іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов. Недоліки: це найскладніша та найдорожча форма розрахунків), •розрахунки з використанням чеків, векселів (Простий вексель – безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі наказом векселедавця або пред’явника, обумовлену суму грошей на вимогу, або на фйіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому Переказний вексель (комерційна трата) — це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата чи акредитив.
93. Форми та фактори МПП.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ), з одного боку, являють собою масштабну і найбільш динамічну частину міжнародних відносин (наряду з воєнними, політичними, гуманітарними, дипломатичними), а з іншого боку, – це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання, що вийшли за рамки національних границь
В основі МЕВ лежить міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях. МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації. Формами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації – міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за родом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне - спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничних операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Горизонтальний та вертикальний міжнародний поділ праці на міжнародному рівні реалізується як загальний (між крупними групами галузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства)
Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, підприємств та їх об’єднань на виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої продукції.
Історично МПП виник як система, основним структурним елементом якої були національні господарські комплекси. На початкових стадіях розвитку світогосподарські зв’язки зводились до відносин обігу, перш за все товарного пізніше міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнаціональні економічні відносини з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку суспільного поділу праці в середині країн.
Виникнення та подальший розвиток МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо систематизувати за такими ознаками:
Природно-географічні – відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;
Соціально-економічні – характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серійність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків, політичні фактори країн;
Науково-технологічний прогрес – розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.
Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.
94. Характеристика видів міжнародної міграції робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили(ММРС)- це переміщення робочої сили між країнами світового співтовариства. Це процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення з країни в країну. Найбільш грунтовна класифікація видів міжнародної міграції робочої сили, що розглядається у скчасній літературі, і виділяється за напрямками, наступна :Характер переміщення населеня1). внутрішня міграція – населення переміщується між окремими регіонами всередині країни;2). зовнішня міграція – зв’язана із переїздом робочої сили з однієї країни в іншу тобто за межі своєї країни;3). інтеграційна міграція – переміщення населення в середині країн інтеграційного об’єднання.Час здійснення ММРС :1). кінцева ( без повернення ) міграція – виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання 2). тимчасова ( з поверненням ) міграція – виїзд населення в іншу країну на певний період часу;3). сезонна міграція – виїзд населення в іншу країну в певний період часу і на певний термін ( проведення сільськогосподарських робіт);4). маятникова міграція ( що часто повторюються ), що передбачає, що робітники живуть в одній країні, а працюють постійно або тимчасово в іншій, характерна для птикордонних районів країн світової спільноти ( Пльша, Німеччина )Напрямок руху :1). еміграція – виїзд працездатного населення з країни перебування для довготермінового або постійного проживання в іншу країну; 2). імміграція – прибцття робочої сили в дану країну із закордону; 3). рееміграція – це в’їзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.Різниця між числом іммігрантів і емігрантів називається міграційним сальдом.Організація ММРС : 1) добровільна міграція – непримусове переселення населення;2)рганізована – переміщення населення яке здійснюють спеціальні фірми згідно національного законодавства (організований набір працівників);3)сомодіяльна – нелегальнепереміщення населення за межі своєї країни;4)примусова – виселення громадян зі своєї країни на основі рішення судових органів.Професійний склад :1)міграція працівників;2)міграція спеціалістів;3)міграція працівників гуманітарних професій.Якісний склад :1)міграція робочої сили низькоїкваліфікації;2)міграція робочої сили високої кваліфікації;3)міграція вчених (“відплив інтелекту” або “відплив умів”) – безповоротна або 4)довготривала еміграція вчених або висококваліфікованих спеціалістів.