85.Теорія міжнародних портфельних інвестицій.

Міжнародне портфельне інвестування     (МПІ) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об’єктом інвестування. До складу МПІ входять інвестиції в акціонерні ЦП ( акції, паї );

боргові ЦП (облігації, казначейські векселі, депозитні сертифікати, деривативи тощо).

Головним мотивом МПІ є прагнення розмістити капітал в таких країнах і в таких ЦП, що забезпечували б максимальний прибуток при прийнятному для інвестора ризику. МПІ здійснюються переважно за участю приватного підприємницького капіталу.

Особливостями МПІ на сучасному етапі є :

постійне зростаня обсягів МПІ. На початку 90-х МПІ складали біля 10% ВВП в найбільш розвинених країнах, в середині 90-х – до 100% і більше.

здійснення МПІ переважно між розвиненими країнами ( до 90% всього їх обсягу);

невеликий обсяг ринку МПІ порівняно  з національними ринками портфельних інвестицій і водночас значно більший за ринок міжнародних прямих інвестицій.

86. Торгівля безпосередня та через посередників.

МТчП - купівля-продаж товарів, що здійснюється по дорученню експ-ра / імп-ра незалежним від нього посередником на основі спец угоди чи окремого доручення.

У межах ТчП виділяють операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції.

Посер-і операції виконують посередники (посер-і фірми). Посередник- особа, що поєднує сторони, які бажають укласти угоду. Серед них виділяють торгові дома, експортні та імпортні фірми, дистриб`ютери, комісійні фірми, агентські фірми, брокерські фірми тощо.

Сучасні особливості ТчП:

а) укрупнення, транснаціоналізація

б) спеціалізація за товарами, видами діяльності, послугами та ін

в) підвищення ефективності експ-імп операцій

г) підпорядкування невеликих посер-х фірм вел виробникам і навпаки

д) створення посередниками власних потужностей для переробки продукції, збутом якої вони займаються.

Серед посередників виділяються т.зв. інституціональні, до яких відносяться тов біржі.

87. Торгівля товарами й послугами.

  Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між державнооформленими національними господарствами.

Традиційна торгівля поділяється на торгівлю товарами та послугами. Згідно визначення СОТ , послуга – це дія або сукупність дій, що призводить до зміни в стані платника (покупця).

 Торгівля товарами поділяться відповідно до обєкта торгівлі на торгівлю сировиною, фабрикатами, готовою продукцією.

Сучасна структура торгівлі характеризується збільшенням частки послуг над часткою торгових операцій пов’язаних з продажем товарів.

88. Традиційна торгівля, торгівля у межах кооперації, зустрічна торгівля.

Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між державнооформленими національними господарствами. Традиційна торгівля передбачає торгівлю товарами та послугами без посередників , що призводить до зменшення фінансових витрат, та до збільшення прибутку.

Торгівля у межах кооперації – це торгівля  між суб’єктами світового господарства в межах єдиного виробництва на основі взаємної домовленості про поставки в окремих випадках на зустрічній основі.

В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля (ЗсТ)

ЗсТ – торгівля між автономними суб`єктами МЕВ на різних національних ринках, коли між ними проходить зустрічний обмін товарами чи послугами на компенсаційній основі.

При ЗсТ один або той самий контрагент може виступати експортером одних та  імпортером інших товарів, або як експортер бере на себе зобов`язання закупити певні товари у країні, куди він ввозить товар.

Як правило, виділяють декілька аспектів ЗсТ:

а) фінансовий - країна-імпортер не має ВКВ або не хоче її витрачати

б) маркетинговий - коли компенсаційна операція виступає як засіб виходу на зарубіжний ринок

в) технологічний - як можливість доступу до нових технологій

г) соціальний - коли ЗсТ зменшує безробіття.

Питома вага компенсаційних операцій – 10-20% від загальних обсягів світової Т.

ЗсТ охоплено більше 110 країн світу (у 1990), 60 країн (1980), 15 - (1970).

ЗсТ превалює у м-н обміні високими технологіями, у сфері ВПК, і якщо до останніх років домінувала ЗсТ “Північ-Південь”, “Захід-Схід”, то на сьогодні вона інтенсифікувалася у напрямах “Північ-Північ”, “Захід-Захід”. Наприклад, експорт літаків із Франції іде на компенсаційні й основі. Це ж стосується швидкісних поїздів, сучас засобів зв`язку тощо.

89. Україна в процесах міжнародної трудової міграції. Характер участі України в процесах МТМ обумовлений низкою чинників, серед которих варто назвати її географічне становище,  політико-економічне і соціальне становище, історичні традиції тощо.Основні причини (чинники) посилення міграційних процесів в Україні: структурна перебудова економіки; нерівномірність в розміщенні продуктивних сил; розширення зовнішньоекономічних зв’язків України; погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах; інтенсифікація інтеграційних процесів на національному грунті; лібералізація процедур еміграції і імміграції; економічні мотивації; криміналізація суспільства. Україна за географічним становищем є своєрідним буфером між державами СНД і східноєвропейськими країнами, що в свою чергу мають границі з державами ЄС. Тому через україну проходять шляхи міграції робочої сили з східних країн СНД і країн Азії до центральної Європи. Частина мігрантів залишається в Україні, поповнюючи кількість безробітних. З іншого боку, існує значний досвід міграції українського населення до західно- європейських країн , США, Канади і Австралії. Перша хвиля міграції до цих країн почалась на початку нашого століття  в західній україні . Певна кількість населення емігрувала в 20-і-30-і роки. Причинами цієї міграції були бідність і безробіття, а також війни. Сьогодні перші два фактори є основною причиною трудової міграції з України. Головними реціпієнтами української робочої сили є Німеччина, США, деякі інші європейські країни. Слід зауважити, що в межах цього процесу існують два потоки  працівників – потік низкокваліфікованої робочої сили і потік висококваліфікованих працівників, що отримав назву “відтік умів”. Останній найбільш шкодить науковому потенціалу України, оскільки в рамках цього потоку Україну залишають найперспективніші вчені і спеціалісти.

Трудова міграція між країнами колишнього СРСР зараз практично  зникла за умови практичної ідентичності економічних умов, рівня зарплати тощо.