80.Сучасна міжнародна торговельна політика України.

Сучасна торгівельна політика України поєднує елементи як протекціонізму так “фрітрейдерства”. Орієнтирами є входження як на світові ринки так і на регіональні. Зокрема входженя до торгівельної структури ЄС, та розвиток торгівельних зв’язків на території СНГ. Важливим напрямком є співпраця в області торгівлі з Причорноморським економічним союзом.

 Регулювання зовнішньоторгівельних операцій відбуваєть за допомогою тарифних та нетарифних методів.

81. Сучас світов фінанс криза, її прич і насл для різних країн

Першопричиною сучасної світової валютно-фінансової кризи прийнято вважати нафтові шоки, які розпочалися з і970 р. і призвели до переростання заборгованості окремих країн у глобальну кри­зу заборгованості. Перший нафтовий шок 1970 р. викликав різке збільшен­ня дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн — імпортерів нафти. Це, в свою чергу, призвело до великих за­позичень на міжнародному ринку капіталів. Розпочався сучасний етап глобалізації і фінансової інтег­рації. Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр. ще більше усклад­нив ситуацію. Третім вирішальним поштовхом до глобальної валютно-фінансової кризи послужила світова економічна криза по­чатку 80-х років, яка одночасно започаткувала і сучасну міжнародну кризу зовнішньої заборгованості. За цих умов навіть країни — члени ОПЕК мали дефіцит за поточними статтями платіжного балансу. Першим симптомом сучасної глобальної валютно-фінан­сової кризи як продукту новітньої світової фінансової сис­теми стала криза в Мексиці у 1995 р. Мексика була перед загрозою колапсу всієї економіки, що мало б руйнівний вплив на весь Американський конти­нент.

За прогнозами, докризового рівня економіки країни Півден­но-Східної Азії можуть досягти у кращому разі близько 2001 р. Спочатку вважалося, що валютно-фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні і998 р., вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД . Наприкінці і998 р. криза знайшла відгук у Бразилії (було здешев­лення реала на 27. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш враз­ливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і не­гативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а великий приплив капіталу змінився ма­совим відпливом.

82. Сучасні концепції і теорії глобалістики.

У наш час формується нова галузь науки — глобалістика, яка є молодою і міждисциплінарною. Вона, в її сучасному розумінні, бере свої витоки на рубежі 60—70-х років ХХ сторіччя. До середини 90-х років ця наука потрактувала в основному обмежено, лише як вчення про глобальні проблеми сучасності Перша школа представляє концепцію «Межі зростання». Досягнення цієї школи полягає в продуктивних спробах моделювання світової економічної динаміки.

Друга школа глобалістики представляє основну концепцію «Стійкого розвитку». Представники цієї школи (Л.  Браун) заявили про неефективність і недостатню розвиненість традиційного людського суспільства — як причині і слідстві надмірного демографічного зростання. Як вважають прихильники цієї теорії, необхідно зупинити глобальний демографічний вибух в країнах, що розвиваються, і піддати критиці концепції економічного зростання західного типу.

Сумісний розвиток глобального людського співтовариства і біосфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефективним. Школа глобальної екології. запропонувала теорію глобальних рішень і компромісів, розробила і запропонувала моделі глобальних наслідків ядерної війни, вживання ядерної зброї і «ядерної зими».

Таким чином, сучасна глобалістика не має і мабуть не матиме якої-небудь єдиної парадигми в найближчому майбутньому. Останнім часом став помітніше ефект інтерпарадігмальної рефлексії, яка на основі якогось базового загального концепту (ноосфера) пов‘язує різні парадігми. Це вселяє надію на принципову можливість розробки інтегрованої парадигми глобалістики в майбутньому.

83. Тарифне і нетарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин.

Митний тариф:

       -інструмент торгової політики та держ регул-ня внут ринку країни при його взаємодії із світовим ринком

       -конкретна ставка митного стягнення, яку належить сплатити при ввозі / вивозі певного товару на митну територію країни.

Митне стягнення - обов-ий внесок до бюджету, що стягується митними органами при імпорті товарів з метою підвищення їх ціни та надходжень до держбюджету країни-імпортера.

Митна тер-рія країни - це регіон, перетинання кордону пов`язано із зміною митного режиму та яка контролюється державою.

Функції митних тарифів:

а) фіскальна - стосується експортних і імпортних стягнень і розгляд-ся як джерело надходжень до держбюджету

б) протекціоністська - імпорту, пов`язана із захистом виробників

в) балансувальна - експорту, викор-ся з метою запобігання Е товарів, які на світовому ринку продаються за цінами меншими, ніж на національному.

Види митних тарифів: а) за способом стягнень:       адавлорні; 

специфічні; комбіновані

б) за об`єктом обкладання: імпортні - при імпорті товару на ринок певної країни; експортні - товари, що вивозяться за межі митної тер-рії країни;. транзитні - товари, що перевозяться через мит тер-рію країни

в) за хар-ром: сезонні - стягнення, що застос-ся для оперативного регул-ня МЬ продукцією сезонного хар-ру

       антидемпінгові – застос-ся у випадку ввезення на тер-рію країни товарів за ціною, нижчою за нормальну для даної країни ціну

Нетарифні методи рег-ня МТ: квотування, ліцензування, адмін-ні формальності,технічні бар`єри,інструменти стимул-ня Е,демпінг

КВОТА - кількісне обмеження експорту чи імпорту товару певною сумою у певний проміжок часу.

Види квот: експортні - для тов-в, дефіцитних на внут ринку

імпортні - для захисту нац вир-ків та як відповідь на дискрим-у торг політику інших держав;    глобальні - не зал-ть від країни експ-ня (імп-ня); індивідуальні – квота кожної окремої країни.

ЛІЦЕНЗІЯ - регулювання ЗЕД через видачу дозволів на Ееспорт / Імпорт товару у встановленій кількості за певний проміжок часу. Види ліцензій: разова - дозвіл на здійснення 1 угоди (1 рік); генеральна - на певний товар без обмеж-я кіль-ті угод (до 1 року); глобальна - без обмеж-я на певний період часу; автоматична-автоматично після отримання заяви

ТЕХ БАР`ЄРИ - система перевірки відповідності імп прод-ї м-н стандартам. Субсидії - грошові виплати, спрямовані на підтримку нац вир-ків та непряму дискримінацію Е.

Види субсидій:прямі,непрямі,внутрішні,експортні. ДЕМПІНГ - просування на зовнішній ринок товарів за цінами, нижчими нормального рівня цін у даних країнах.

Види демпінгу:спорадичний,навмисний, постійний,зворотний,взаємний.

84.Теорії прямих зарубіж інвестицій та транснаціональних корпорац

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.