50. Позитивні і негативні наслідки трудової міграції для країни-імпортера.
Міжнародна міграція робочої сили(ММРС)- це переміщення робочої сили між країнами світового співтовариства. Це процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення з країни в країну. Має як позитивні, так і негативні наслідки для країни - імпортера. Позитивні: 1.стимулюється розвиток виробництва внаслідок екстенсивного збільшення робочої сили. 2. зростає конкурентоспроможність продукції завдяки використанню більш дешевої праці іммігрантів. 3. знижуються витрати на підготовку та перекваліфікацію власних кадрів, в тому числі вищої кваліфікації. 4. заповнюються вакансії в непрестижних сферах і галузях економіки. 5. під час криз знижується соціальна напруга за рахунок звільнення іммігрантів і заповнення вакансій робітниками-резидентами. 6. зменшується бюджетне навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним пільгам. 7. зростає продуктивність праці робітників і ефективність виробництва в цілому за рахунок конкуренції на ринку праці. 8. покращується демографічна ситуація в “старіючих” країнах, а в деяких – і генофонд нації. Негативні: 1. Посилюється напруга на ринку праці щодо робітників-резидентів за рахунок найму більш дешевої іноземної робочої сили. 2.Зростають витрати на соціальний захист іммігрантів. 3. Здійснюється відтік за кордон валютних коштів у вигляді переказів іммігрантів. 4. Збільшується загроза загострення міжнаціональних, міжетнічних, міжконфесійних та інших соціальних проблем. 5. Погіршується криміногенна ситуація в країні.
51. Показники зовнішньої заборгованості країн.
Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені терміни. Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використовують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період(СП), до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг (СВ): НОБ = СП : СВ • і00% .У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20%, країна є неплатоспроможною.
Стан та перспективи розвитку світової економіки багато в чому залежить від вирішення проблеми зовнішньої заборгованості. Стосовно окремих країн індикаторами зовнішнього боргу вважаються:
- зовнішній борг/ ВВП - менше 50%
- зовнішній борг/річний обсяг експорту – менше 275%
- витрати на обслугов-ня та погаш-я боргу / ВВП – менше 30%
- витрати на обслугов-ня боргу / річний експорт – менше 20%
Сильно заборгованою вважається країна, якщо три з основних показників перевищують боргове значення.
52. Політико-правове середовище
Середовище МЕВ—це зовнішні по відношенню до субєктів МЕВ політико-правові, екон, соц культурні та техн умови реалізації форм МЕВ різного рівня.
Політ-прав середовище. - Світова ек-ка здатна успішно розвиватися за умов політ стабільності в окремих країнах, групах, регіонах світу, взагалі на землі. Характеризує: політико-прав режим у країні; модель управління екон; рівень політ стабільності; рівень політ ризику (націоналізація, тероризм, експропріація, конфіскація, заг нестабільність, операційна нестабільність), адм методи регулювання МЕВ;
53. Пробл зовніш заборгованості Укр і шляхи її розв'язання.
Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських.
Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків.
Зобовязання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:
відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;
зниження обмінного курсу місцевої валюти;
жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);
стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.
Починаючи з 1994 року МВФ надає кредити Україні. За 1994-2001 роки були підписані проекти співробітництва Світового Банку і України на суму 6,4 млрд дол., з них позики СБ – 4,8 млрд дол.
54. Протекціонізм і його сучасні форми.
Використовуючи тарифні й нетарифні методи регулювання, кожна держава проводить відповідну зовн-торг політику. Така політика в тій чи іншій мірі є протекціонізмом.
Протекціонізм - це система політ-екон стосунків між суб`єктами м-н відносин, орієнтована на цілеспрямовану підтримку суб`єктів власної економіки на внутр та зовн ринку.
На даний час виділяють наступні форми протекціонізму:
а) Інституціональна структура: державний; угруповання .
б) Цільова орієнтація: загальний (тотальний); селективний
в) Хар-р засобів: тарифні; нетарифні; змішані
г) За терміном: одночасний; коротко та довготерміновий
д) Методи регулювання: прямі; непрямі;
е) За ступенем ізоляції: ефективний; автаркія;
ж) За ступенем свободи введення засобів:
добровільний; вимушений
з) За формами прояву: засоби сприяння; засоби обмеження
Доводи на користь протекціонізму:
1. Необхідність забезпечення оборони національного виробника (більше політичний, ніж екон аргумент)
2. Підвищення внутрішньої зайнятості - підтримка роботи вітчизняних підп-в та тих, хто на них працює (має від`ємний ефект у довгостроковому періоді)
3. Диверсифікація заради стабільності ( для слаборозв країн)
4. Захист молодих галузей
5. Захист від демпінгу (програють споживачі)
6. Захист від товарів з країн, де робоча сила дуже дешева (програють споживачі)
Таким чином, усі доводи на користь протекціонізму несерйозні та приносять користь лише у короткий термін.
На даний час у світі є тенденція до регіонального протекціонізму (ЄЕС, Північна Америка).