1.2.Напрямки екологізації виробництва.

Оптимізація параметрів середовища життя вимагає перегляду стратегії розвитку виробництва і економіки взагалі, набуття екологічних рис.

Екологізація виробництва включає такі напрямки:

1. Поступове виключення виробництва анти-екологічних надлишків у сфері споживання. Наприклад, зменшення випуску легкових автомобілів з поганими екологічними характеристиками.

2. Зміну  співвідношення між головними категоріями виробництва (А і Б) на користь виробництва товарів споживання, як менш природоємких.

3. Технічне та технологічне переозброєння виробництва з метою мінімізації його ресурсоємкості та відходності і збільшення природо-захисної ефективності. Саме цей шлях головним чином реалізується в сучасній природоохоронній практиці.

Цей шлях включає:

1. Удосконалення технологічних процесів.

2. Розробка нового обладнання з меншим рівнем викидів домішок і відходів у навколишнє середовище.

Наприклад, процес металообробки. За традиційними методами отримання заготовок до 40% металу йде у стружку, при цьому витрачаються сировинні, енергетичні і трудові ресурси. В оточуюче середовище потрапляє багато металевого пилу. Метод надточного лиття дозволяє отримувати майже готові деталі, які вимагають лише фінального оброблення.

Випробування нових технологій у  видобувній промисловості показали на прикладі Східної України можливість зниження негативного ефекту, для чого при сейсморозвідці корисних копалин рекомендують використовувати невибухові методи збудження коливань.

Важливим елементом екологізації виступає розробка методів виділення та знешкодження відходів, використання сучасних методів очищення.

Україна, і за часів Радянського Союзу, і сьогодні, поки що відстає від розвинутих країн. Технології, що купувалися за кордоном, мали різну ступінь очищення. Ціна технологій з високим ступенем очистки була на порядок вищою.

Поширеним прикладом  невідповідального відношення до забезпечення мінімального впливу підприємств на навколишнє середовище ще за Радянських часів є будівництво і експлуатація  Астраханського газового комплексу. Підприємства даного профілю характеризуються значними викидами сірководню. Для проведення технологічного циклу за кордоном була придбана технологія з 99,6 % ступенем очищення від SO2. Сучасний рівень розвитку методів очищення забезпечував максимальне очищення газових викидів від SO2 на 99,96%, проте така технологія коштувала на 25 % дорожче, тому перевагу надалі першому варіанту, як більш економному. Але враховуючи обсяг виробництва, з’ясувалось, що і 0,04% достатньо для нанесення колосальних втрат навколишньому середовищу. Справа дійшла до того, що навіть дитячі садки було укомплектовано протигазами на випадок залпових викидів.

У зв’язку з цим саме оптимізація та підвищення ефективності роботи газоочисного обладнання, очисних споруд стічних вод, впровадження нових технологій по переробленню твердих відходів є найважливішім завданням в природоохоронній практиці сьогодення.

3. Екологічна експертиза усіх видів виробництв і промислової продукції.

4. Впровадження безвідхідних технологій.

Однією з основних складових екологічної кризи в Україні та  й в  усьому світі є  катастрофічний  стан у сфері  поводження з відходами виробництва.  Такий стан зумовлюється перш  за все, застарілою структурою промисловості з великим відсотком недосконалих технологій виробництва  і тим, що не було ефективного механізму регулювання видалення та  розміщення відходів,  не було єдиної економіко-правової системи регулювання використання вторинної сировини, яка б  спиралася на відповідну нормативно-законодавчу  базу та економічну зацікавленість підприємств  не забруднювати навколишнє середовище за принципом “забруднювач платить”.

Необхідність створення безвідхідних технологій зумовлюється не тільки зростанням кількості промислових відходів, а збільшенням  світових цін на сировину. Отже, необхідно впроваджувати не тільки безвідхідні,  а й ресурсозберігаючі технології.

Термін “безвідхідна технологія”  вперше запропонували академіки М.М.Семенов та І.В. Петрянов - Соколов. Термін  цей одержав широке розповсюдження в нашій країні і за кордоном. Країнами РЕВ і Європейською  економічною комісією було прийняте таке формулювання поняття  “безвідхідна технологія”:  “Безвідхідна  технологія”  є практичне застосування знань, методів і засобів з тим, щоб забезпечити в межах людських потреб якнайраціональніше використання  природних ресурсів і енергії та захист навколишнього середовища”.  Тобто під  безвідхідною  технологією розуміють спосіб виробництва продукції, при якому частина сировини й матеріалів переходить у відходи, але шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує санітарних норм.  У широкому значенні поняття “безвідхідна технологія” охоплює і сферу  споживання. Ця технологія передбачає, щоб вироби служили  довго,  легко ремонтувалися, а по закінченні  строку служби поверталися в цикл або переводилися в екологічно безпечну форму. 

В 1976 р. в Дрездені на Симпозіумі спеціалістів з маловідхідних та без-відхідних технологій було виділено 4 основних напрямки розвитку технологій:

1. розробка  різних видів безстічних технологічних схем і водообігових  циклів;

2. створення і впровадження систем переробки відходів виробництва і споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

3. розробка і  впровадження принципово  нових процесів добування відомих речовин із зменшеним  об’ємом відходів;

4. створення  теріторіально-виробничих комплексів (ТВК) із замкненою структурою матеріальних потоків сировини та відходів усередині комплексу. (Мішина, с .83-89,  Белов, с.193-195)

Якщо  є кілька  варіантів безвідхідного виробництва, то треба вибирати той, який при близьких значеннях повних народногосподарських витрат  має найбільше  значення соціально-економічної ефективності.