5.Об,екти i суб,екти власностi.Закон Украiни “Про власнiсть в Украiнi”.

Власність - сукупність відносин окремих індивідів, груп людей і їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей. Власність як економічним явищем є сукупність неіснуючих поза зв'язком між собою таких елементів:

- об'єкти власності;

- суб'єкти власності;

-вiдносини власностi                                                                                  Об'єкти (матеріально-речовий зміст) - привласнюванні речі, що знаходяться у розпорядженні людей: чинники виробництва життєвих благ. Суб'єкти або носії відносин власності - це люди, їх різні об'єднання і асоціації, що привласнюють, володіють і розпоряджаються об'єктами власності.

Відносини власності системоствореним чинником у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого ладу. У зв'язку з цим вони законодавчо закріпляются і захищаються державою. В результаті економічні відносини власності набувають юридичну форму, а їх суб'єкти наділяються правом власності. Економічні відносини власності первинні, фундаментальні, оскільки вони виникають в виробництві і розподілі об'єктів власності кінець кінцем визначається участю людей в виробничо - господарської діяльності. Право власності вторинне, похідно, проте за допомогою законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні. Функціонуванню власності властиво різноманіття її форм.

По об'єктах власності розрізняють:

1) власність на чинники виробництва, зокрема на засоби виробництва, робочу силу.

2) власність на предмети споживання; 3) інтелектуальну власність. По суб'єктах розрізняються такі її соціальні форми: 1) індивідуальна; 2) колективна; 3) державна. У ряді випадків при аналізі економічних відносин виділяють дві соціальні форми власності: 1) приватну; 2) державну

На основі індивідуальної, колективної, державною власністю шляхом об'єднання майна виникають і функціонують різні змішані форми власності, зокрема за участю іноземних громадян і юридичних осіб. Специфічними державними об'єктами власності в Україні є: 1) надра землі, 2) повітряний простір, 3) водні і інші природні ресурси континентального шельфу і виняткової морської економічної зони. Земля може знаходитися у власності будь-якого суб'єкта власності. Фінансові ресурси, продукти інтелектуальної праці можуть бути об'єктами всіх, у тому числі і змішаних форм власності. Держава створює рівні умови і юридичний захист для всіх форм власності.

Особливе місце серед форм власності по її об'єктах займає власність на засоби виробництва. Матеріальному виробництву належить визначальна роль в розвитку людського суспільства, тому власність на засоби виробництва є системовиникаючим чинником, центральним ядром всієї системи відносин власності. Власність функціонує і реалізується в процесах:

1) володіння або фактичного використання її суб'єктами; 2) користування або витягання з об'єктів корисних властивостей; 3) розпорядження або визначення долі її об'єктів.

Функції: 1) економічне закріплення виробничо-господарських ресурсів, життєвих благ за конкретними власниками, які є суб'єктами господарювання, і громадянами. 2) економічне з'єднання працівників із засобами виробництва і забезпечення їх продуктивного функціонування.

3) збудження і забезпечення безперервного функціонування економічних інтересів суб'єктів власності, їх зацікавленості у високих результатах виробничо-господарської діяльності.

4) забезпечення має рацію і свобод кожної особи, економічної самостійності, суверенності держави і всіх господарюючих суб'єктів.

Результативним функціонуванням власності є процес її реалізації. Власність реалізується в процесі використання її об'єктів і, на цій основі, створення і привласнення підприємствами, їх працівниками, державою і всіма іншими членами суспільства різних доходів, а також в споживанні життєвих благ і послуг, що набувають на ці доходи. Узагальненою формою реалізації власності є зростання ефективності виробництва, продуктивності праці, в цілому суспільного багатства, підвищення ступеня задоволення виробничих і особистих потреб людей. Важливими чинниками успішної реалізації власності є пряма і безпосередня зацікавленість кожного суб'єкта власності за результати його господарювання. В умовах адміністративно-командної економіки в колишніх соціалістичних країнах існувала деформована загальнодержавна власність, що відчужила безпосередніх працівників від засобів виробництва. Характеризується низькою продуктивністю праці, економічним застоєм. Це поставило питання про відродження в кожному громадянинові дійсного суб'єкта власності на засоби виробництва, їх дійсного господаря, а отже відродження приватної, індивідуальної і колективної власності. Тільки на цій основі може бути приведений в ефективне функціонування механізм економічної зацікавленості і високої відповідальності кожного трудівника – власника за результати виробництва. Основним напрямом цього є приватизація перева-жаючої частини державної власності, передача її в приватну власність громадян і їх колективів. Найбільш ефективною формою реалізації власності є підприємницький бізнес, як виробничо - господарська діяльність приносить дохід. Це обумовлено такими обставинами:

1) бізнес заснований на економічній свободі господарювання суб'єктів в рамках чинного законодавства і направлений на отримання максимального можливого доходу; 2) кожен господарюючий суб'єкт вступає в економічні зв'язки з йому подібними бізнесменами, тому всі економічні зв'язки між бізнесменами є взаємно вигідними і містять в собі взаємну зацікавленість в їх якнайкращій реалізації;

Закон Украiни “Про власнiсть Украiни”

Поняття та основні ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23. ЦК України (Цивільним Кодексом України) : юридичними особами визначаються організації , які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або третейському суді.

За чинним ЦК України та Законом України "Про власність" суб'єктами відносин власності виступають недержавні юридичні особи (господарські товариства, кооперативи, громадські та релігійні організації, політичні партії, об'єднання тощо). Дещо інші правомочності встановлено для державних юридичних осіб, за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання (п. І ст. 37 Закону України "Про власність") чи на праві оперативного управління (а. і ст. 39 закону).

Всі види власності недержавних юридичних осіб віднесені згідно із Законом України "Про власність" до колективної форми власності. Конструкція колективної власності дає підстави для її ототожнювання із спільною власністю, оскільки, з одного боку, власником майна визнається юридична особа, а з іншого — колектив. засновники, учасники чи інші особи, які утворили цю юридичну особу або є її членами. Фактично такою конструкцією утверджується концепція подвійного і навіть потрійного власника, що неприпустимо. Колектив — це сукупність осіб, які створюють органи управління певною організаційно-правовою формою (господарським товариством, колективним підприємством тощо). Тобто фактично особи, які становлять колектив, діють самі по собі, а колектив як сукупність осіб виконує управлінські функції, що аж ніяк не збігаються з функціями присвоєння (належності), вираженими у володінні, користуванні і розпорядженні. Саме такі правомочності здійснює юридична особа створеного окремими людьми господарського товариства, колективного підприємства та ін. Отже, так звана колективна власність — це власність юридичних осіб.

У проекті ЦК України його розробники відмовилися від поняття

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов'язання через свої органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими документами. В передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.

В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків і збитків . Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юридичних осіб(господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в законах України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про споживчу кооперацію", '"Про сільськогосподарську кооперацію1', "Про об'єднання громадян" та ін.

Аналіз норм вищезазначених законів дає підстави зробити узагальнюючий висновок про те, що у власності юридичних осіб може бути будь-яке майно виробничого і невиробничого призначення, за винятком того, яке за законодавством України не може перебувати у власності відповідних юридичних осіб або може бути об'єктом виключно державної власності.