15.Cутнiсть економiчноi системи та ii матерiальна умова.

Економічна система – об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одних з іншими явищ і процесів економічного життя. Вона характеризується багатогранністю, всі елементи знаходяться в органічному взаємозв’язку, не існують поза її межами. Якісна однорідність системи не є абсолютною, вона допускає появу елементів нової якості, зо відповідають етапам зрілості продуктивних сил і виробничих відносин. Характерними ознаками економічної системи є:

–                       ієрархічність:

місце системи елементів визначено і їх субординація (підпо­рядкованість);

–                       цілісність, самодостатність:

наявність необхідних і достатніх елементів для саморозвитку, самовідтворення;

–                       органічність:

внутрішня єдність, нечужинність елементів системи;

–                       мобільність:

здатність системи адекватно, своєчасно і комплексно реагувати на зміни середовища.

Економічна система – це спосіб організації національної економіки. Національна економіка – сукупність домашніх господарств, підприємств, державних інститутів, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища та державної території.

Основними елементами економічної системи (національна економіка, спосіб організації) є:

–                       спосіб узгодження діяльності суб’єктів господарського життя чи спосіб розвитку основних проблем організації економіки (що? як? для кого?);

–                       власність на виробничі ресурси та вироблені блага;

–                       принципи розподілу та перерозподілу національного продукту.

В цілому найбільш поширеною є точка зору, що основними елементами економічної системи, її підсистемами є продуктивні сили, економічні відносини (організаційно-економічні, техніко-економічні, соціально-економічні), господарський механізм.

Економічна система – складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. Класифікація економічних систем різна, вона залежить від різних критеріїв. В цілому об’єктивна різноманітність якостей економічної системи обумовлює наявність їх багатокритеріального погляду. Критерії можна поділити на:

–                       структуроутворюючі;

–                       соціально-економічні (змістовні та об’ємні й динамічні).

Відповідно до них економічні системи бувають:

1.                   Системи виробничих відносин, системи функціональних зв’язків, інституційні системи.

2.                   Економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, по відношенню до типу технічного розвитку.

3.                   Економічні системи "чисті" та "змішані", статичні та такі, що історично розвиваються.

Головні критерії

    1.Домінуюча форма власності на засоби виробництва. Маркс.

1.   Технологічний спосіб виробництва. Інституціалізм:

–                           доіндустріальне суспільство;

–                           індустріальне суспільство;

–                           постіндустріальне суспільство;

–                           інформаційне суспільство.

2.   Спосіб управління і координації економічної діяльності (німецький лібералізм).

Щодо класифікації застосовується багатокритеріальний підхід. Значного поширення набули погляди, згідно з якими виокремлюються 4 типи 4 типи основних систем організації економічного життя:

–                           традиційна;

–                           ринкова;

–                           командна;

–                           змішана.

Матеріальною основою економічної системи виступають продуктивні сили – вони є органічним поєднанням особистого та речового факторів. Згадані елементи (робоча сила і засоби виробництва) складають основні елементи продуктивних сил. На рівень їх розвитку впливають:

–                           освітній фактор;

–                           ступінь майстерності;

–                           дисципліна праці на всіх рівнях ієрархії;

–                           наукова організація праці;

–                           рівень суспільної комбінації виробничого процесу;

–                           природні умови;

–                           розвиток науки та ступінь її технічного застосування;

–                           технічний прогрес – глобальна закономірність розвитку суспільства.

В історії розвитку техніки виділяються 3 етапи:

–                       інструменталізація виробництва;

–                       механізація;

–                       автоматизація.

Тип зв’язку людини з технікою на різних етапах розвитку характеризується технологічним способом виробництва. Зміст цього поняття складають знаряддя праці в поєднанні з математикою, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Відповідно до 3 етапів у розвитку техніки виділяють 3 технологічні способи виробництва:

–                           ручний;

–                           машинний;

–                           автоматизований.

Важливим елементом є економічні відносини, які є об’єктивними і матеріальними, оскільки:

– складаються незалежно від волі і свідомості людини;

– невід’ємні від буття ПС, являють собою їх суспільну форму.