80. Напрями перевірки, джерела інформації і об’єкти контролю витрат на ремонт ОЗ.

Основні напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об'єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ве¬дення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій по витратах на ремонти, джерел коштів на їх виконання.

Правильність обліку витрат на ремонт ОЗ контролюється на підставі даних Ж № 5 з Д-ту рах. 23, 91, 92 і субрах. 949.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних фондів, по¬трібно визначити: чи ці об'єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду: здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток з показни¬ків: дата введення в експлуатацію, дата здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призна¬чення об'єкта.

При перевірці капітального ремонту основних фондів, вико¬наного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підря¬ду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Щоб установити факти неправомірних витрат на запасні час¬тини, вузли, деталі, будівельні матеріали, треба широко викорис¬товувати контроль документів по взаємопов'язаних операціях, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвента¬ризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядни¬ків, які виконували роботи.

Відповідно до чинного законодавства витрати на всі види ремон¬тів у обсязі 5% від балансової вартості основних фондів на початок року відносяться на валові витрати виробництва, а решта — за рахунок амортизаційного фонду та прибутку, який залишається після оподаткування. Крім цього, ці витрати відносяться на збільшення балансової вартості відповідних груп основних фон¬дів виробничого призначення, отже, підлягають подальшій амор¬тизації в складі основних фондів.