Зведений облік витрат і калькулювання собівартості автотранспортних послуг

На підставі даних первинних документів витрати групують за видами перевезень, статтями калькуляції й окремими елементами витрат. Синтетичний облік витрат ведуть на рахунку 23 «Вироб­ництво». Аналітичний облік здійснюють за видами перевезень, робіт і послуг у розрізі калькуляційних статей витрат.

За журнально-ордерної форми обліку дані аналітичного обліку витрат з експлуатації автомобільного транспорту та інших транс­портних операцій реєструють у спеціальній відомості № 12-ат, в якій передбачено ведення обліку в розрізі видів автоперевезень та інших робіт. Синтетичний облік здійснюють у журналі-ордері № 10-ат. Фактичну собівартість перевезень і послуг відображають зростаючим підсумком у відомості за місяць та від початку року. Ці дані використовують для складання звітів про доходи і витрати за перевезеннями і калькуляції собівартості кожного ви­ду перевезень за формою № 5-ат.

Облік витрат допоміжних виробництв здійснюють на окремо­му субрахунку 231 «Допоміжне виробництво» рахунка 23 «Вироб­ництво». Аналітичний облік цих витрат ведуть за видами допо­міжних виробництв.

Згідно із діючою методикою за дебетом рахунків 92, 93, 94 відображають адміністративні витрати, витрати на збут, інші опе­раційні витрати.

Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюють із використанням одно­го із методів: простого, позамовного, нормативного.

Обчислення собівартості транспортної продукції не вимагає за­стосування складних методів, оскільки ця продукція має масовий ха­рактер, проводиться простим способом і не має залишків незаверше­ного виробництва на кінець звітного періоду. Облік витрат на авто­мобільні перевезення і послуги можна здійснювати простим методом, загалом за транспортним процесом, без розподілу на окремі фази.

Позамовний метод обліку витрат передбачає відокремлений облік витрат за кожним із об'єктів у розрізі калькуляційних ста­тей витрат. Об'єктом обліку й калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку й калькулювання витрат на вироб­ництво передбачає: створення системи дієвих прогресивних норм і нормативів; поточний облік і калькулювання нормативної собі­вартості; виявлення й облік витрат, пов'язаних із відхиленнями від чинних норм і нормативів; виявлення місць, причин і винуват­ців відхилень; системний облік зміни норм і нормативів; визна­чення фактичної собівартості як алгебраїчної суми нормативної її величини, відхилень від норм і зміни норм.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт за нормативного методу ведуть за стат­тями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) із виявленням і обліком відхилень від норм за кожним показником.

У зведеному обліку витрати групують за видами перевезень, структурними підрозділами тощо. Зведений облік витрат на ви­робництво здійснюють на підставі узагальнених даних, одержа­них внаслідок оброблення первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведе­ний облік забезпечує вирізнення у собівартості перевезень витрат окремих структурних підрозділів. На підприємствах із без цеховою структурою управління зведений облік витрат на виробниц­тво ведуть за видами перевезень за підприємством загалом. Дані зведеного обліку використовують під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.

Якщо на підприємствах поточні норми суттєво відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівар­тості перевезень здійснюють за нормативними калькуляціями.

На підприємствах, де чинні норми несуттєво відрізняються від планових, за основу обліку відхилень беруть норми, закладені до планових калькуляцій собівартості окремих видів перевезень. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання перевезень виявлену різницю обчислюють окремо як пов'язану зі зміною норм, а планова собівартість не змінюється.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складають калькуляції фактичної собівартості, які використову­ють для контролю за виконанням плану собівартості окремих ви­дів і всього обсягу перевезень. Звітні калькуляції складають на всі здійснювані підприємством види перевезень.

За калькуляційну одиницю собівартості приймають:

- для вантажних автомобілів, що працюють відрядно за та­рифом за 1 тонну перевезеного вантажу, – 10 тонно/кілометрів;

- для вантажних автомобілів, що працюють за погодинним тарифом, – 10 автомобіле/годин;

- для автобусного парку – 10 пасажиро/кілометрів;

- для легкових і спеціальних автомобілів  – 10 автомобіле/змін;

- для вантажних і легкових автомобілів-таксі  – 10 платних кілометрів.

Об'єктом обліку й калькулювання за позамовного методу слу­гують окремі види перевезень (робіт, послуг) – замовлення, а калькуляційними одиницями – відповідні одиниці їхнього ви­мірювання. Собівартість перевезень, тобто суму витрат, що при­падає на калькуляційну одиницю, визначають діленням суми фактичних витрат за кожним об'єктом калькулювання на відповід­ний обсяг виконаних перевезень.

У разі застосування нормативного методу обліку перед запов­ненням форми звітної калькуляції складають відомість розрахун­ку собівартості кожного виду перевезень, у якій собівартість одиниці визначають у розрізі виробничих підрозділів за окреми­ми статтями витрат із виокремленням витрат за нормами, зміна­ми норм і відхиленнями від норм.

Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі за­стосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція. Фактичну собівартість перевезень обчислюють до­даванням до нормативної собівартості або відніманням від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм. Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включають до витрат виробництва, якщо такі перевитрати зумовлені зловжи­ваннями, нестачами, крадіжками, порушенням технології та пра­вил зберігання.

Як узагальнювальну калькуляційну одиницю транспортної ро­боти використовують показник суми витрат на 1 гривню отрима­них підприємством доходів.

Собівартість робіт і послуг допоміжного виробництва плану­ють і обліковують за номенклатурою статей калькуляції, встанов­леною для відповідних галузей народного господарства.

Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміж­ними підрозділами іншим, а також основному виробництву, ви­значають на підставі фактичної суми витрат. Собівартість робіт і послуг, виконуваних виробничими підрозділами для власних по­треб, визначають на підставі прямих витрат.

Після бухгалтерського узагальнення витрат на автомобільні перевезення та визначення обсягу виконаних робіт розраховують фактичну собівартість одиниці продукції.