Тема 14.Соціальне партнерство організації.

1.Соціальні партнери: роботодавець і наймані працівники. Спільність і розбіжність їхніх інтересів, імовірність конфліктів.

Соціальне партнерство - це взаємопов`язані дії адміністрації, трудового колективу, профспілок, а іноді представників держави, спрямовані на підтримку соціальної стабільності організації.

Основними соціальними партнерами на підприємствах, в організаціях є наймані працівники та роботодавець. Вони забезпечують ефективність діяльності організацій, підприємств, а тому взаємовідносини між ними мають велике значення.

Організація - це система, що має складний зміст, а тому її можна розглядати як єдність протилежностей, протирічь. Тобто протиріччя притаманні будь-якому колективу. Протиріччя можна розглядати як зовнішні та внутрішні.

 Зовнішні, наприклад, можуть бути пов`язані з ринком певного товару, де однією із сторін є підприємство. Розв`язанням таких протирічь в основному займаються служби маркетингу.

Одним з осн. протирічь, які містяться всередені підприємтва є протиріччя між роботодавцем та найманими працівниками.Частина їх інтересів співпадає, а частина - ні.

Співпадання стосується прагнення обох сторін отримати максимальний прибуток, прагнення працювати більш ефективно, результативно. В той же час, кожна із сторін, використовуючи свої можливості виходячи зі своїх цілей, діє протилежно до інтересів іншої сторони. Наприкалд з питань розміру основної та додаткової ЗП,умов праці та ін.

Через розбіжність інтересів між роботодавцем та найманими працівниками в організації може виникнути конфлікт. Конфлікт між цими обома сторонами відноситься до міжособових конфліктів. Ціль такої боротьби - посилити свій вплив на політику організації для того, щоб рішення організації були більш ефективними.

Виникнення конфліктів між працівниками та роботодавцем здійснює, можливо найсильніший вплив на виробничий процес. Крайньою формою такого конфлікту можуть бути страйки, соботажі.Тому служба персоналу повинна приймати активну участь у розв`язанні конфлікту.

Умови розв`язання конфліктів:  1) кожна сторона повинна визнати наявність конфліктної ситуації, а за опонентом саме право на його існування; 2) рівень організації сторін: чим він вище, тим легше досягти домовленостей; 3) обидві сторони повинні погодитися дотримуватися визначених правил взаємовідносин.

Існує багато методів вирішення конфліктів. Серед основних:

1. Уникнення (людина, передбачаючи виникнення конфлікту, обирає такий стиль поведінки, який не призведе до конфлікту).

2. Пом`якшення (сглаживание) (використовуються різні аргументи, включаючи переконання ін. сторони в необхідності співпраці).

3. Примушення (опонента заставляють приймати ін. точку зору)

4. Заохочення (надання переваги людині в обмін на його погодження з запропонованим рішенням).

5. Компроміс (одна сторона приймає точку зору іншої сторони, але частково).

Кожний з методів ефективно діє у різних ситуаціях. Тому перед їх застосуванням необхідно всебічно дослідити конфлікт. На сьогоднішній день у розв`язанні конфліктів активну участь приймають профспілки.