7.1. Сутність, соціально-економічне значення та завдання розвитку персоналу

Значне прискорення науково-технічного прогресу визначає стрімке зростання вимог до якісного потенціалу робочої сили, особливо до тієї її частини, яка представляє собою генерування і розробку нових технологічних ідей.

  Соціальна політика в виробничій сфері повинна бути орієнтована в стратегічному плані на досягнення головної цілі виробництва – підвищення його ефективності на основі максимального використання людських ресурсів на підприємствах – через створення працездатного колективу працівників.

  На поведінку робітників впливають дві групи факторів. Перша з них пов”язана з тим оточенням, в якому виконується сама робота. До цієї групи відносяться фактори, які роблять роботу більш кращою або створюють нормальні умови для нормальної праці:

-    Праця без великого напруження і стресів;

-    Зручне розташування;

-    На робочому місці немає шуму або яких-небуть забруднень середовища;

-    Праця з людьми, які подобаються;

-    Добрі відносини з безпосереднім керівництвом;

-    Достатня інформація про те, що взагалі відбувається на фірмі;

-    Гнучкий темп роботи і гнучкий робочий час;

-    Значні додаткові пільги;

-    Справедливий розподіл об”ємів робіт.

До другої групи факторів, обумовлюючих активну поведінку працівників та, відповідно, напрямок соціальної політики на підприємстві, відносяться:

-    Добрі шанси підвищення по службі;

-    Добрий заробіток;

-    Оплата, пов”язана з результатами праці;

-    Визнання і одобрення добре виконаної роботи;

-    Робота, яказаставляє розвивати свої здібності;

-    Складна і важка робота;

-    Робота, що потребує самостійної творчої думки;

-    Висока степінь відповідальності;

-    Цікава робота№

Звідси можна зробити висновок, що соціальний розвиток трудового колективу повинен виконуватися як мінімум в напрямку досягнення двух конкретних цілей:

-    Підвищення благоустрою (якості робочого життя) робітників за рахунок розвитку гігієнічних факторів;

-    Ріст трудової віддачі (підвищення продуктивності) робітників за рахунок розвитку мотивуючих факторів.